Ухвала

від 29.08.2022 по справі 756/11904/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 серпня 2022 року

місто Київ

справа № 756/11904/19

провадження № 61-8235ск22

Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна, про визнання договору частково недійсним та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 серпня 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні половини вартості частки, внесеної до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРСЬКОЛИЖНИЙ КОМПЛЕКС «АЛЬБАТРОС» (далі - ТОВ «ГІРСЬКОЛИЖНИЙ КОМПЛЕКС «АЛЬБАТРОС»), у розмірі 2 000 100, 00 грн; скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в частині стягнення інших сум, внесених до статутних капіталів ТОВ «ГІРСЬКОЛИЖНИЙ КОМПЛЕКС «АЛЬБАТРОС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС-2»

(далі - ТОВ «АЛЬБАТРОС-2») та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЖУР ФРОУЗЕН ФУД» (далі - ТОВ «АЖУР ФРОУЗЕН ФУД»), направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції; залишити без змін рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання частково дійсним договору про поділ спільного майна подружжя від 13 грудня 2018 року та визнання за ОСОБА_2 права власності на 49, 50 % земельної ділянки, кадастровий номер 2123656200:08:001:0557; змінити постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в частині розміру судових витрат; скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в частині відшкодування витрат на правничу допомогу та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України)

І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- (1) суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, згідно з якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, щодо презумпції правомірності правочинів (статті 204 ЦК України);

- (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 504/2755/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 446/2567/15-ц, відповідно до яких розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- (4) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 57 СК України та статті 694 ЦК України у подібних правовідносинах;

- (5) суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- (6) суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.

Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що ОСОБА_1 неналежно навів та обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Суд констатує, що у прохальній частині цієї касаційної скарги заявник, окрім оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, також просить частково скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та передати в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції, проте не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав щодо оскарження рішення суду першої інстанції, натомість вказав лише підстави для касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд зробив висновок, оскільки ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі зазначив виключно підстави касаційного оскарження постави Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, а у прохальній частині також просить частково скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року, тому заявнику потрібно направити до Верховного Суду виправлену редакцію касаційної скарги, у якій належно навести та обґрунтувати підстави для касаційного оскарження також і рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

ІІ. Верховний Суд визнає наведені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 некоректно сформованими, оскільки вимоги про направлення справи одночасно на новий розгляд судів першої та апеляційної інстанцій є неможливими та не передбачено процесуальним законодавством.

Заявником у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України належно не сформульовано процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.

Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:

- залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

- скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

- скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

- скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

-- скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

- у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

- у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Тож заявник має подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій уточнити процесуальну вимогу касаційної скарги, викласти її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна, про визнання договору частково недійсним та поділ майна подружжя, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний