Рішення

від 29.08.2022 по справі 755/18617/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18617/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд стягнути з ЖБК «Арсеналець-16» на свою користь заробітну плату в розмірі 7 666,56 грн та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 22 лютого 2021 року по 02 листопада 2021 року в сумі 41 600,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач працювала в ЖБК «Арсеналець - 16» на посаді прибиральника по комплексному прибиранню прибудинкової території та житлових приміщень з 04 січня 2018 року, згідно наказу №02 від 04 січня 2018 року. Посадовий оклад було визначено на рівні мінімальної заробітної плати за місяць у розмірі 5 200,00 грн. Позивач зазначає, що після звільнення їй не було виплачено заробітну плату та, з урахуванням всіх нарахувань, станом на 01 березня 2021 року заборгованість із заробітної плати становить 7 666,56 грн.

10 лютого 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.28-29).

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими документами отримано 08 червня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. (а.с.41-42)

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

23 червня 2022 року представник відповідача ЖБК «Арсеналець - 16» - Клець В.М. направив до суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що 26 грудня 2020 року відбулось позачергове засідання Загальних зборів членів ЖБК «Арсеналець - 16», а 09 січня 2021 року було завершено письмове опитування членів ЖБК «Арсеналець - 16», за результатами яких було прийнято рішення про дострокове відкликання членів Правління

ЖБК «Арсеналець - 16» та обрано новий склад правління. На засіданні нового складу правління було обрано нового голову правління ЖБК «Арсеналець - 16» та визначено строк передачі документів та майна кооперативу ОСОБА_2 новому голові правління. Повноваження ОСОБА_2 , як голови правління були достроково припинені, звільнено її із займаної посади. Новим головою правління було обрано Клеца В.М . Проте до теперішнього часу ОСОБА_2 не передала документи та майно кооперативу, 10 лютого 2021 року було складено відповідний акт та з цього приводу члени правління кооперативу звернулись до поліції, де наразі здійснюється досудове розслідування. При цьому представник відповідача припускає, що ОСОБА_2 , утримуючи у себе усі документи та печатку кооперативу, можливо вчиняла дії без будь-яких повноважень, у тому числі й щодо припинення трудових відносин з позивачем. Представник відповідача зазначає, що позивач посилається на документи (наказ про звільнення та витяг з трудової книжки позивача), складені та підписані невповноваженою особою, що викликає сумнів в їх належності, допустимості та достовірності, як доказів у справі. Також у відзиві зазначено, що уповноваженим представникам ЖБК «Арсеналець - 16» взагалі не відомо про факт виконання позивачем її посадових обов`язків протягом лютого 2021 року. Відповідачем було складені акти про відсутність позивача на робочому місці 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19 та 22 лютого 2021 року. З огляду на вказані обставини, 23 лютого 2021 року ЖБК «Арсеналець - 16» було видано наказ про звільнення позивача за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки позивач після вказаної дати жодного разу не з`явилась на робочому місці, не було можливості вручити їй вказаний наказ під підпис. Тому представник відповідача вважає, що позивач не має права претендувати на отримання заробітної плати за лютий

2021 року, адже нею протягом вказаного місяця не виконано трудових обов`язків. При цьому обставини отримання чи неотримання коштів за платіжною відомістю перебували поза волею та впливом чинного керівництва ЖБК «Арсеналець - 16». У відповідача відсутні сумніви, що відповідні кошти на виплату заробітної плати було отримано шляхом зняття готівки з банківського рахунку відповідача. (а.с.45-50)

19 липня 2022 року позивачем ОСОБА_1 направлено до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити та зазначає, що надані стороною відповідача наказ про звільнення позивача від 23 лютого 2021 року та акти про відсутність на роботі складені не уповноваженими на це особами, адже зміна керівництва ЖБК «Арсеналець - 16» відбулась

22 лютого 2021 року, в день звільнення позивача, до цього часу обов`язки голови кооперативу виконувала ОСОБА_2 , на ім`я якої позивачем було написано заяву про звільнення. Позивач зазначає, що вона виконувала свої обов`язки до моменту звільнення. Згідно інформації з інформаційного порталу Опендатабот, керівник відповідача змінився 25 лютого 2021 року. При цьому зазначає, що наказ про звільнення позивача, підписаний головою правління ОСОБА_2 та скріплений печаткою кооперативу. Позивач вважає, що акти про відсутність позивача на роботі та наказ про звільнення складені відповідачем з метою ухилення від виконання обов`язку з виплати заробітної плати. Вважає, що подані стороною відповідача документи на спростовують позовних вимог. (а.с.78-89)

26 липня 2022 року представник відповідача ЖБК «Арсеналець - 16» - Клець В.М. направив до суду заперечення, в яких зазначає, що твердження позивача щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень на звільнення позивача 22 лютого 2021 року суперечить дійсним обставинам справи та наявним доказам, наводячи при цьому аргументи аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, у тому числі й щодо відсутності позивача на робочому місці, що зафіксовано у відповідних актах тощо. В запереченнях зазначається, що достовірними можна вважати відомості про юридичну особу, розміщені виключно у відповідному державному реєстрі, а не на порталі Опендатабот. Також представник відповідача зазначає, що позивач, перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, повинна була бути обізнана про те, хто є керівником та особою, уповноваженою на вчинення дій від імені відповідача. Вважає, що складення документів про звільнення позивача за участі ОСОБА_2 є порушенням вимог законодавства про державну реєстрацію. Крім того, посилається на зняття з рахунку відповідача коштів для виплати заробітної плати позивачу. (а.с.81-86)

Також у запереченнях наводяться доводи щодо пропуску позивачем строку на подання відповіді на відзив, які не приймаються судом, оскільки долучене до заперечень повідомлення про вручення поштового відправлення не містить підпису позивача, в ньому наявний лише підпис працівника поштового відділення (а.с.89).

Що стосується поданої в подальшому позивачем відповіді на відзив (отриманої судом

02 серпня 2022 року), яка по суті є заявою щодо незгоди позивача із наданими стороною відповідача запереченнями, а також поданих представником відповідача письмових пояснень (отриманих судом 10 серпня 2022 року) з приводу вищевказаної заяви, то вказані письмові заяви не передбачені ст.174 ЦПК України, якою визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тому ці заяви не приймаються судом.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними в заявах по суті справи обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. А згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості із заробітної плати за лютий 2021 року в розмірі 7 666,56 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 лютого 2021 року по 02 листопада 2021 року в сумі 41 600,00 грн.

Судом встановлено, що 04 січня 2018 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до ЖБК «Арсеналець - 16» на посаду прибиральника по комплексному прибиранню прибудинкової території та нежитлових приміщень, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.26).

Відповідно до положень п.1, 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору, серед іншого є: угода сторін; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

На підтвердження припинення між сторонами трудових відносин, ОСОБА_1 подано до суду наказ №2 голови правління ЖБК «Арсеналець - 16» ОСОБА_2. від 22 лютого

2021 року, яким звільнено ОСОБА_1 прибиральника по комплексному прибиранню прибудинкової території та нежитлових приміщень з займаної посади 22 лютого 2021 року. Підставою звільнення в наказі вказана заява ОСОБА_1 (а.с.24)

Отже, у вищевказаному наказі не зазначена правова підстава звільнення позивача, як то за угодою сторін або розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ч.1, 3 ст. 38, ч.2 ст. 39 КЗпП України).

Заява ОСОБА_1 , що була підставою для розірвання трудового, позивачем долучена не була.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилається у відзиві на припинення станом на 22 лютого 2021 року повноважень ОСОБА_2 , як голови правління ЖБК «Арсеналець - 16» і, як наслідок, відсутність у останньої повноважень на розірвання трудового договору з позивачем.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням засідання членів Правління

ЖБК «Арсеналець - 16», оформленим протоколом від 08 лютого 2021 року, достроково відкликано ОСОБА_2 від виконання нею своїх повноважень та звільнено з 10 лютого

2021 року з посади голови правління ЖБК «Арсеналець - 16». Також вирішено надати ОСОБА_2 строк у 2 робочі дні, починаючи з наступної дати підписання даного протоколу для передачі новому голові правління ЖБК «Арсеналець - 16» печатки, штампу, статутних, реєстраційних, правовстановлюючих, дозвільних та установчих документів кооперативу тощо. Головою правління ЖБК «Арсеналець - 16» обрано Клеця В.М. (а.с.51-53)

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію» (далі - Закон № 1087-IV).

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу (ст. 2 Закону № 1087-IV).

Згідно положень ч.1 ст.16 Закону № 1087-IV визначено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

За змістом ч.3 вказаної статті Закону № 1087-IV, виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу. (ч.4-6 ст. 16 Закону № 1087-IV)

Протоколом №01/02.2016 загальних зборів членів ЖБК «Арсеналець - 16» від 22 лютого 2016 року затверджено нову редакцію Статуту ЖБК «Арсеналець - 16» (далі - Статут). (а.с.128-146)

Згідно положень п.9.13.2. Статуту голова правління обирається зі складу членів правління на засіданні правління кооперативу.

Голова правління кооперативу може бути достроково відкликаний від виконання ним своїх повноважень та звільнений із займаної ним посади у випадках, передбачених цим статутом. (п.9.13.5 Статуту)

До повноважень голови правління кооперативу, серед іншого, входить укладення трудових договорів (контрактів), прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників кооперативу. (п.9.13.3 Статуту)

Таким чином, судом встановлено, що на час видання наказу №2 від 22 лютого 2021 року про звільнення позивача ОСОБА_1 , особа яка його підписала - ОСОБА_2 вже не була наділена повноваженнями розірвання трудових договорів з працівниками, адже її було достроково відкликано від виконання нею своїх повноважень та звільнено з 10 лютого

2021 року з посади голови правління ЖБК «Арсеналець - 16».

При цьому судом установлено, що 23 лютого 2021 року головою правління

ЖБК «Арсеналець - 16» Клецем В.М. виданий наказ, яким ОСОБА_1 , прибиральницю

ЖБК «Арсеналець - 16», звільнено з 23 лютого 2021 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставами зазначені: Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року, від 12 лютого 2021 року, від 15 лютого 2021 року,

від 16 лютого 2021 року, від 17 лютого 2021 року, від 18 лютого 2021 року, від 19 лютого

2021 року, від 22 лютого 2021 року (а.с.70).

До відзиву стороною відповідача також долучені вищевказані Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 , підписані головою правління та членами правління ЖБК «Арсеналець - 16» (а.с.62-69)

Твердження позивача про те, що особи, які підписали зазначені вище акти не були наділені повноваженнями на складання та підписання цих актів є безпідставними, оскільки підписантами є голова правління кооперативу - Клець В.М. та члени правління кооперативу - Бараннік О.І. і Білик О.І .

За матеріалами справи не вбачається оскарження позивачем ОСОБА_1 та визнання незаконним в передбаченому законом порядку наказу про її звільнення від 23 лютого

2021 року за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Що стосується наведених в позовній заяві доводів про наявність заборгованості по заробітній платі при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 7 666,56 грн та, відповідно наявність підстав для її стягнення, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41 600,00 грн, суд зазначає наступне.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За змістом положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Пунктом 8 зазначеної Постанови визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

На підтвердження наявності та розміру заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , позивачем подано до суду розрахунково-платіжну відомість №2 за лютий 2021 року, підписану головою правління ОСОБА_2. та головним бухгалтером Шаповаловою В.І. (а.с.23)

Вказана відомість, складена 22 лютого 2021 року, отже містить підпис невповноваженої особи - ОСОБА_2 та не містить печатки кооперативу.

При цьому суд звертає увагу, що розрахунково-платіжну відомість №2 за лютий

2021 року містить відмітку про перерахування на карткові рахунки в банку співробітникам

22 лютого 2021 року 14 850,00 грн, тоді як загальна сума до видачі всім вказаним у відомості особам становить меншу суму - 13 497,13 грн.

При цьому на рахунку відповідача в банку відображено зарахування 22 лютого

2021 року заробітної плати та авансу за лютий 2021 року, згідно відомості №5 від 22 лютого 2021 року (а.с.71-72).

Разом з тим, з історії по картковому рахунку позивача ОСОБА_1 , убачається надходження на її рахунок 22 лютого 2021 року заробітної плати в розмірі 3100,00 грн (а.с.112), що відповідає розміру авансу, відображеному у розрахунково-платіжній відомості №2 за лютий 2021 року(а.с.23).

Також, надаючи оцінку долученій до позову розрахунково-платіжній відомості №2 за лютий 2021 року, слід зазначити, що в ній вказано про 16 відпрацьованих позивачем днів та відомість містить нарахування ОСОБА_1 «інших нарахувань» в розмірі 7 600,00 грн, тоді як іншим зазначеним у відомості особам таке нарахування не здійснювалось. Отже, враховуючи відсутність розшифровки «інших нарахувань», не можна прийти до беззаперечного висновку про правомірність нарахування позивачеві суми в розмірі 7 600,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що наявними в матеріалах справи Актами підтверджується факт відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі 11 лютого 2021 року, 12 лютого 2021 року,

15 лютого 2021 року, 16 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 18 лютого 2021 року,

19 лютого 2021 року та 22 лютого 2021 року (а.с.62-69).

Положеннями статті 111 КЗпП України визначено, що при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Отже, якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу).

При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

Аналогічне роз`яснення надано в листі Міністерства соціальної політики України

від 27 грудня 2017 № 2993/0/101-17 щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці.

Отже, виходячи з кількості робочих днів у лютому 2021 року та відсутності позивача на роботі 11 лютого 2021 року, 12 лютого 2021 року, 15 лютого 2021 року, 16 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 18 лютого 2021 року, 19 лютого 2021 року та 22 лютого 2021 року, кількість відпрацьованих ОСОБА_1 в лютому 2021 року днів становить 8 днів.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що за лютий 2021 року мала місце недовиплата позивачеві заробітної плати, виходячи з посадового окладу 5200,00 грн (розмір якого не заперечується сторонами), з урахуванням фактичного отримання позивачем авансу в розмірі 3100,00 грн, кількості робочих днів у місяці та кількості фактично відпрацьованих нею днів.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В розрізі даного спору, виходячи з встановлених судом обставин щодо дати та підстав звільнення позивача, відсутності її на робочому місці у вищевказані дати, одержання позивачем авансу в сумі 3100,00 грн та, виходячи з цього, відсутності доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності щодо наявності заборгованості по заробітній платі позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, через недоведеність цих вимог. А виходячи з відсутності такої заборгованості, відсутні підстави й для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивача звільнено від сплати судового збору за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі, на підставі Закону України «Про судовий збір», відшкодування судових витрат у в цій частині не здійснюється. За вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача в сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 38, 40, 47, 111, 116, 117, Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зазначене в позовній заяві зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зазначене в позовній заяві фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Курнатовського, 6, ЄДРПОУ 22895227) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: