Рішення

від 29.08.2022 по справі 380/3050/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3050/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач, МВС України), в якому просив:

- визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, право на отримання якої передбачено Законом України «Про міліцію» №565-ХІІ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та виплатити її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на відсутність законодавчих підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач всупереч вимог п. 14 Порядку №850 прийняв рішення про відмову у її призначенні. Позивач не погоджується із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та вважає рішення про відмову у затвердженні висновку від 09.09.2021 про призначення йому одноразової грошової допомоги протиправним та таким, що порушує його права і за їх захистом звернувся до суду з цим позовом. Звертає увагу на те, що відповідачем не оспорюється факт того, що захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що визначено в свідоцтві про хворобу №260.

Ухвалою від 11.02.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалами від 12.05.2022 суд продовжив процесуальний строк розгляду справи та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Позивач уточнив позовні вимоги з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів виклавши їх у такій редакції:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які виразилися у прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, про яке ОСОБА_1 повідомлено листом №47894/15-2021 від 20.10.2021;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановленням ІІІ групи інвалідності з 17.02.2020) у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.

Ухвалою від 01.06.2022 суд прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги та залучив до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі третя особа, ГУМВС України у Львівській області).

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, заявлені вимоги не визнає. Зазначає що на виконання рішення суду було прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови МВС України у погодженні висновку про виплату позивачу одноразової грошової допомоги слугував факт не залучення при проведенні медико-соціальної експертизи представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Вказана обставина виключає можливість прийняття рішення про призначення допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію» та Порядку №850. Щодо зобов`язання прийняття позитивного рішення про призначення допомоги, відповідач наголошує на дискреційних повноваженнях, оскільки суд не вправі перебирати на себе функції відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Третя особа надала пояснення щодо позову. Вказано, що на момент подання позивачем матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, які надіслані Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області до МВС України, такі містили недоліки щодо медичних питань, що у свою чергу робить їх такими, що не відповідають вимогам Порядку №850. В подальшому на вимогу Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для забезпечення виконання рішення суду третьою особою скеровано документи позивача для призначення одноразової грошової допомоги. Департаментом фінансово-облікової політики МВС України листом повідомлено про прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги та затверджено відповідний висновок. Оригінали документів та висновок МВС України отримано представником позивача за його заявою 03.11.2021.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, пояснень, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15.04.1994 по 30.04.2008.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданою обласною МСЕК №1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи серії 12 ААА №011434 від 18.03.2020 (підстава - акт огляду МСЕК №578), позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності, причина втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333667 від 18.03.2020 ОСОБА_1 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено третю групу інвалідності.

У зв`язку з вищенаведеним позивач 24.03.2020 звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності.

До заяви (рапорту), зокрема, додано: довідку МСЕК про втрату працездатності; копію виписки МСЕК про групу інвалідності; свідоцтво про хворобу №260 від 20.07.2008; копії паспорта та ідентифікаційного коду; реквізити банківського рахунку.

Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом за №13467/15-2020 від 27.04.2020 повернув позивачу матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що за результатами опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами.

22.05.2020 позивачем повторно було надіслано заяву до голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності та подано наступні документи: довідку МСЕК про втрату працездатності; копію виписки МСЕК про групу інвалідності; довідку МСЕК №44 від 20.05.2012; довідку «Оранта» №1390-533 від 04.05.2020; свідоцтво про хворобу №260 від 20.07.2008; копії паспорта та ідентифікаційного коду; реквізити банківського рахунку.

Листом №121 від 20.07.2020 «Про повернення матеріалів» Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області позивача повідомлено про те, що вказані документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання таких матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» №1317 від 03.12.2009, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно із Порядком. Повідомлено також про необхідність прибути до Ліквідаційної комісії для отримання наручно поданих документів.

Позивач вважаючи такі дії відповідача щодо повернення поданих ним документів безпідставними, звернувся до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №380/11749/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області на вимогу МВС України листом від 09.09.2021 №260/31/01-2021 направила відповідачу документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Від МВС України на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області надійшов лист від 20.10.2021 №47894/15-2021, де вказано про прийняття рішення оформленого відповідним висновком, яким відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою відмови зазначено невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення №850, а саме те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучалися, а лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України Про міліцію від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Частиною 6 статті 23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З 07 листопада 2015 року Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ).

Абзацом 3 пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Таким чином, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень статті 23 Закону України Про міліцію Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

За змістом пункту 1 Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

За приписами пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин:

- за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ;

- розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги);

- обов`язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.

Суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №380/11749/20 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 315300,00 грн.

Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політки Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2021 №47894/1502021 підставами для відмови у прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги зазначено, що при огляді його медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пунктів 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизи (далі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні МСЕК заявнику представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися та представлення його під час проведення медико-соціальної експертизи працівником ДУ ТМО МВС України по Львівській області не здійснювалось. При цьому, поліклінікою ДУ ТМО МВС України по Львівській області ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком.

З урахуванням зазначеного, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.

Однак, суд критично оцінює такі підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку та умов.

Згідно з пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

У пункті 14 Порядку №850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пунктів 10, 16 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення), передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

З викладеного слідує, що п. 10 Положення, на який покликається відповідач у листі містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.

Також у листі відповідачем жодним чином не обґрунтовано, з посиланням на відповідний документ, що до складу комісії не входили представника закладів охорони здоров`я МВС.

Cуд наголошує, що доказів на підтвердження зазначених доводів не надано.

Стосовно тверджень, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення позивача, працівником ДУ ТМО МВС України по Львівській області не здійснювалось, суд зауважує таке. Відповідно до п. 16 Положення, визначено, що Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Тобто, саме голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, а не працівник ДУ ТМО МВС України по Львівській області.

Ба більше, суд наголошує на тому, що з порушенням вимог пункту 9 Порядку №850 відповідач вкотре не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги листом, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.

Зважаючи на викладене, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку про протиправність дій МВС України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 оформленої листом №47894/15-2021 від 20.10.2021.

Враховуючи вказане дана позовна вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо іншої позовної вимоги, суд зазначає таке.

Пунктом 9 Порядку №850 визначено імперативний обов`язок МВС в місячний строк після надходження, зазначених у пункті 8 цього Порядку документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні особі грошової допомоги.

У межах спірних правовідносин, суд встановив, що підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у пункті 14 Порядку №850, відсутні. Жодної з таких підстав відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги не вказав.

Суд зауважує, що відповідно до вимог пункту 9 Порядку №850 на МВС покладається обов`язок щодо прийняття відповідного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та надіслання його разом із поданими документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про її виплату.

Натомість виплату такої допомоги згідно з пунктом 11 Порядку №850 проводить відповідний орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Таким чином, на переконання суду, для ефективного захисту порушеного права позивача інша вимога ОСОБА_1 теж підлягає задоволенню шляхом зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановленням ІІІ групи інвалідності з 17.02.2020) у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до ГУМВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.

Окремо суд звертає увагу на твердження відповідача стосовно наявності у нього, у даному випадку, дискреційних повноважень.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та № 826/9749/17.

У справі, що розглядається, рішення Міністерства внутрішніх справ України не є дискреційним, оскільки відповідач після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів та за відсутності підстав, зазначених у пункті 14 цього ж Порядку, може прийняти лише одне з двох допустимих рішень, у цьому випадку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

З метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, упередження наступних звернень до суду з тим самим предметом спору, з врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, а саме: визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, викладеної у листі, та зобов`язати відповідачаприйняти рішення про призначення такої допомоги і скерувати його до відповідного органу.

Судовий збір, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, рішення у справі прийняте 30.08.2022.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, викладеної у листі №47894/15-2021 від 20.10.2021.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановленням ІІІ групи інвалідності з 17.02.2020) у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для здійснення виплат.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКравців О.Р.