Рішення

від 27.07.2022 по справі 640/5001/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м. Київ № 640/5001/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково - реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація» доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2019 року № 00002761402., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково - реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00002761402 від 06.03.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92 146, 00 грн.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року відмовлено Головному управлінню ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні та виклик свідка.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року замінено відповідача на правонаступника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит за господарськими операціями позивача з ТОВ «Калісто Інтел», ТОВ «Інжекс» сформований відповідно до законодавства та підтверджений всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки №73/26-15-14-02-02/35962266 від 05.02.2019 року порушення, а також нарахування податковим повідомленням - рішенням № 00002761402 від 06.03.2019 року грошових зобов`язань не грунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

19 квітня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 24.01.2019 року № 968 та повідомлення №12221/10/26-15-14-02-02 виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві та відповідно до підпунктів 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спеціальна науково - реставраційна проектно -будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Калісто Інтел» та ТОВ «Інжекс» за січень 2017 року, що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 05 лютого 2019 року № 73/26-15-14-02-02/35962266.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у загальній 92 146 грн., в тому числі з ТОВ «Калісто Інтел» у сумі 33 413, 00 грн. та з ТОВ «Інжекс» у сумі 58 733,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 06 березня 2019 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 00002761402.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем ТОВ «Калісто Інтел» та ТОВ «Інжекс».

Суд встановив, що між ТОВ «Спеціальна науково - реставраційна проектно - будівельно-виробнича майстерня «Україна - Реставрація» та ТОВ «Інжекс» укладено договір субпідряду № 020117/СП, відповідно до якого субпідрядник приймає на себе обов`язок в установлений договором строк виконати роботи по встановленню металевого паркану в будівлі розташованій за адресою: м. Київ, вул. Пітерська 4-а, а підрядник зобов`язується прийняти належно виконанні роботи та сплатити субпідряднику обумовлену ціну. На виконання умов договору ТОВ «Інжекс» була виписана податкова накладна №43 від 12.01.2017 року та виконано роботи по встановленню металевого паркану, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 12 за січень 2017 року за формою КБ-2в від 12.01.2017 року.

Позивач сплатив ТОВ «Інжекс» 352 400,40 грн., за виконані роботи, що підтверджується банківськими виписками від 31.01.2017 року, 01.02.2017 року, 02.02.2017 року.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інжекс» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що звітність ТОВ «Інжекс» з податку на прибуток не подано за 2016-2018 роки, в тому числі додаток AM до податкової декларації з податку на прибуток, що не дозволяє встановити наявність основних засобів у суб`єкта господарювання. Звіт про суму доходу, нарахованого або сплаченого фізичним особам (форма 1ДФ) за 1 квартал 2017 року підприємством не надано, що не дозволяє встановити штатну чисельність працівників.

Остання звітність ТОВ «Інжекс» з ПДВ подана за лютий 2017 року. Відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року, ТОВ «Інжекс» здійснювало реалізацію товарів і послуг на адресу 52 СГД на загальну суму 24 400 840 грн., в тому числі ПДВ 4 880 168,00 грн..

Згідно баз даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та ІС «Податковий блок» ТОВ «Інжекс» за період взаємовідносин з ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» не придбавав послуг щодо виконання загально будівельних робіт в будівлі по вул. Пітерська 4А у інших СГД з залучення стороннього трудового ресурсу за цивільно-правовими договорами в січні 2017 року не здійснювалось.

Окрім того, відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.11.2018 року у справі №757/9545/18-к у рамках кримінального провадження № 42018101060000040 передбачених частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України в ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи ... ТОВ «Інжекс» (код 40797627).., створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань..., тобто своїми діями у 2016-2017 сприяли умисному ухиленню від сплати податків реальному сектору економіки.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Калісто Інтел» суд зазначає, що 23 січня 2017 року між позивачем та ТОВ «Калісто Інтел» укладено договір поставки №2.

На виконання умов договору були виписані: видаткова накладна № 5 від 23.01.2017 року, податкова накладна №229 від 23.01.2017 року, рахунок-фактура №5 від 23.01.2017 року, банківська виписка.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Калісто Інтел» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що до матеріалів перевірки позивачем, що до матеріалів перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні, також відповідно до єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ «Калісто Інтел» за перевіряємий період не встановлено придбання послуг по зберіганню ТМЦ, та послуг по транспортуванню ТМЦ, що свідчить про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а саме: поставу ТМЦ.

Відповідно до наявної інформації з ІС «Податковий блок» засновниками ТОВ «Калісто Інтел» є ОСОБА_1 із сумою внеску в статутний фонд 500 грн. та ОСОБА_2 із сумою внеску в статутний фонд 500 грн. Крім того, ОСОБА_2 є керівником, головним бухгалтером та особою, яка має право підпису від ТОВ «Калісто Інтел».

Слід зазначити наступне, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено вирок по справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017, відповідно до якого засновник ТОВ «Калісто Інтел» ОСОБА_1 обвинувачена у вчинені злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

У грудні 2016 року, в мережі інтернет ОСОБА_1 познайомилася з чоловіком на ім`я ОСОБА_3 , який в подальшому запропонував їй зареєструвати на своє ім`я підприємство за грошову винагороду у розмірі 300 (триста) гривень.

ОСОБА_1 домовилась з ОСОБА_3 про придбання та перереєстрацію на своє ім`я, як засновника та службової особи підприємства, в органах державної влади юридичних осіб - ТОВ «Калісто Інтел» (код ЄДРПОУ 40993542), ..., за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 домовилась про підписання документів для перереєстрації ТОВ «Калісто Інтел» (код ЄДРПОУ 40993542) та надання цих документів державному реєстратору для державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб, а також про те, що до діяльності ТОВ «Калісто Інтел» (код ЄДРПОУ 40993542), не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись засновником та службовою особою зазначених підприємств, фінансово-господарською діяльністю з використанням товариств будуть займатись інші особи.

Відповідно вказаним вироком Печерського районного суду міста Києва затверджено угоду від 06.02.2017 між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Каніковським В.І. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Щодо даного вироку Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії первинних документів ТОВ «Калісто Інтел», вони підписані директором ОСОБА_2, який з 01.12.2016 є керівником підприємства.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Калісто Інтел».

Дослідивши зміст наданих позивачем документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Інжекс» та ТОВ «Калісто Інтел», суд зазначає.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та показники фінансового результату для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з`ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про неможливість встановити повний зміст та обсяг господарської операції з контрагентом позивача, відсутність ділової мети у діях платника податку, тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інжекс» та ТОВ «Калісто Інтел» були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вироку, на який посилається відповідач, не встановлено об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, оскільки він стосується іншої особи, яка будь-яких первинних документів з позивачем не підписувала.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору, обставин, які викладені в Акті перевірки, суд зазначає, що висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №00002761402 від 06.03.2019 року є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково - реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація».

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково - реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація» (м. Київ, пров. Ярославський буд.7/9, код ЄДРПОУ 35962266) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00002761402 від 06.03.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92 146, 00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково - реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна - реставрація» (м. Київ, пров. Ярославський буд.7/9, код ЄДРПОУ 35962266) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін