Рішення
від 01.08.2022 по справі 640/16103/20
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року м. Київ № 640/16103/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01024,

м. Київ, бул. Тараса Шевченка/Пушкінська, буд. 8/26),

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових

Стрільців, 17)

про визнання протиправними та скасування постанов в частині, зобов`язання

вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач-1), ОСОБА_2 (надалі по тексту також - позивач-2) з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі по тексту також - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту також - відповідач-2), в якому просять суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» в частині визнання позивачів пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами, а саме скасувати пункти в Переліках пов`язаних із банком осіб, починаючи з 01 квітня 2015 року, затверджених постановами Правління ПАТ «КБ «Хрещатик:

- №1087 від 28 травня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 492 та п. 494 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №1170 від 09 червня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 532 та п. 534 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №1468 від 09 липня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 537 та п. 539 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №163 від 28 липня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 522 та п. 524 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №1776 від 07 серпня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 535 та п. 537 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №1980 від 09 вересня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 533 та п. 535 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №2231 від 07 жовтня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 525 та п. 527 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №2457 від 06 листопада 2015 року з Переліком в частині скасування п. 1053 та п. 1054 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №2663 від 07 грудня 2015 року з Переліком в частині скасування п. 1079 та п. 1080 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №7 від 11 січня 2016 року з Переліком в частині скасування п. 1234 та п. 1235 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №156 від 08 лютого 2016 року з Переліком в частині скасування п. 1237 та п. 1238 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №374 від 09 березня 2016 року з Переліком в частині скасування п. 1248 та п. 1249 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- №565 від 04 квітня 2016 року з Переліком в частині скасування п. 1251 та п. 1252 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни до бази даних про вкладників ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом та описом змін наведених в п. 12 додатку 2 Положення 14, в частині виключення з файлу «N» інформації про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як пов`язаних з банком осіб або осіб, які були такими, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 відповідно до пунктів 1-6 частини 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не можуть бути віднесені до пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик».

На думку позивачів, відповідачем-1 порушено порядок визначення пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб та не повідомлено позивачів про віднесення їх до переліку пов`язаних осіб.

Крім того, позивачі стверджували про безпідставність ототожнення організаційно-правових форм «структурний підрозділ» та «відокремлений підрозділ». Так, відповідно до посадової інструкції від 17 січня 2008 року, керуючий відділенням здійснює поточне керівництво відділення та забезпечує його функціонування за призначенням. У своїй роботі керуючий керується чинним законодавством, Положенням про Київську регіональну філію ВАТ «КБ «Хрещатик», розпорядженнями директора Київської регіональної філії. Керуючий безпосередньо підпорядковується директору Київської регіональної філії. В подальшому, відповідно до посадової інструкції від 20 січня 2014 року, керуючий безпосередньо підпорядковується Голові Правління та Директору Комерційного центру ПАТ «КБ «Хрещатик». Тобто, у 2014 році змінилося тільки підпорядкування, а не функціональне призначення відділення, яке було і залишилося структурною одиницею ПАТ «КБ «Хрещатик», а не його відокремленим підрозділом. Функціональні можливості відділення були суттєво обмежені керівництвом банку, тому ніякого вирішального впливу на прийняття будь-яких рішень Правлінням банку зі сторони ОСОБА_1 бути не могло.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказав, що перебування банку у процедурі ліквідації унеможливлює стягнення коштів на користь кредитора банку у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також представник відповідача-2 просив врахувати, що ОСОБА_1 була керуючою Києво-Святошинським відділенням. При цьому, за змістом статті 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відокремленими підрозділами банку є філії, відділення, представництва тощо, які відкриває банк на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

На думку представника відповідача-2 керівник відділення банку та його асоційовані особи відповідно до чинного законодавства України відносяться до пов`язаних із банком осіб. При цьому, керівники відділень стають пов`язаними з банком особами з моменту призначення їх на посаду. Також, на переконання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про відділення як відокремлений підрозділ цієї юридичної особи, не є підставою для невизнання цього відділення відокремленим підрозділом банку, оскільки для відкриття відділення банку існує інший, спеціальний порядок, встановлений Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року №375, яке було чинним на час відкриття відділення ПАТ «КБ «Хрещатик».

Відтак, керівники відокремлених структурних підрозділів (філій) є також керівниками банку.

У відповіді на відзив представник позивача-1 вказала, що представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб невірно тлумачить положення статей 42, 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, з 16 листопада 2017 року законодавець не відносить керівників відокремлених підрозділів до поняття «керівник банку». При цьому, навіть у старій редакції закону ОСОБА_1 не мала правового статусу «керівник банку».

У запереченнях на відповідь на відзив представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що уповноважена особа Фонду не вправі вносити зміни до бази даних в порядку, передбаченому пунктом 3 розділу ІІ Положення 14 за типом змін, зазначеним в п. 12 Додатку 2 до Положення 14 «Виключення інформації з файлу типу «N».

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що листом від 22 липня 2003 року №05-315/12821 Головне управління Національного банку України по м. Києву та Київській області повідомило ПАТ «КБ «Хрещатик» про прийняття рішення від 21 липня 2003 року № 03291 про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик».

Наказом за підписом директора Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25 липня 2005 року №136-к ОСОБА_1 прийнято на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25 липня 2005 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно посадової інструкції керуючого Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик», затвердженої головою правління ПАТ «КБ «Хрещатик» 20 січня 2014 року, керуючий безпосередньо здійснює поточне керівництво відділенням і забезпечує його функціонування за призначенням, призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови правління банку за поданням директора комерційного центру ПАТ «КБ «Хрещатик».

Відповідно до положення про Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12 травня 2011 року Києво-Святошинське відділення створене на базі реорганізованої Києво-Святошинської філії ВАТ «КБ «Хрещатик» згідно рішення правління банку від 27 березня 2003 року №120, не є юридичною особою, входить до складу ПАТ «КБ «Хрещатик» на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відділенню присвоєно внутрішньобанківський реєстраційний код.

Наказом ПАТ «КБ «Хрещатик» №316 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1087 від 28 травня 2015 року (пункти 492, 494); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1170 від 09 червня 2015 року (пункти 532, 534); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1468 від 09 липня 2015 року (пункти 537, 539); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1639 від 28 липня 2015 року (пункти 522, 524); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1776 від 07 серпня 2015 року (пункти 535, 537); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1980 від 09 вересня 2015 року (пункти 533, 535); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2231 від 07 жовтня 2015 року (пункти 525, 527); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2457 від 06 листопада 2015 року (пункти 1053, 1054); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2663 від 07 грудня 2015 року (пункти 1079, 1080); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №7 від 11 січня 2016 року (пункти 1234, 1235); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №156 від 08 лютого 2016 року (пункти 1237, 1238); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №374 від 09 березня 2016 року (пункти 1248, 1249); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №565 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252) на вимогу постанови Національного банку України від 12 травня 2015 року №315 «Про затвердження Положення про визначення пов`язаних із банком осіб" було затверджено перелік осіб, пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик». До переліку пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб включена ОСОБА_1 із кодом типу пов`язаної особи НОМЕР_3, та ОСОБА_3 (як асоційована особа - дочка пов`язаної із банком особи) - із кодом типу пов`язаної особи НОМЕР_4.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року за №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 05 квітня 2016 рішення №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делеговано повноваження тимчасовому адміністратору банку.

Згідно рішення правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Незгода позивачів із віднесенням їх до переліку пов`язаних із банком осіб зумовила їх звернення до суду з даним адміністративним позовом (з урахуванням позиції, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року в справі №761/25332/16-ц), при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі по тексту також - Закон №4452-VI, в редакції станом на дати прийняття спірних постанов).

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (частина 3 статті 1 Закону №4452-VI).

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №2121-ІІІ в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Питання пов`язаних із банком осіб врегульовано статтею 52 Закону №2121-ІІІ.

Так, Для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

У відповідності до пункту 2 розділу І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №315 (надалі по тексту також - Положення №315, в редакції станом на дату прийняття спірних постанов) Національний банк має право вимагати від банку подання документів, що містять інформацію, потрібну Національному банку для прийняття рішення про визначення фізичних та юридичних осіб особами, пов`язаними з банком.

Згідно пунктів 1-3 гл. 1 розділу ІІ Положення №315 Банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення.

Банк забезпечує внесення змін до переліку пов`язаних із банком осіб на підставі змін інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком, визначення нових осіб пов`язаними з банком особами тощо.

Банк зобов`язаний щомісячно (до 10 числа після звітного періоду) надавати Національному банку актуалізований перелік пов`язаних із банком осіб за формою, визначеною нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації статистичної звітності, що подається до Національного банку.

Національний банк може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно (пункт 1 гл. 2 розділу ІІ Положення №315).

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного (частина 3 статті 52 Закону №2121-ІІІ).

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 віднесено до переліку пов`язаних із банком осіб на підставі пункту 3 частини 1 статті 52 Закону №2121-ІІІ (як керівник банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівник та член комітетів банку), а ОСОБА_4 як асоційована із нею особа відповідно до пункту 7 частини 1 статті 52 Закону №2121-ІІІ.

При цьому, висновок про те, що ОСОБА_1 є пов`язаною із банком особою ґрунтується на тому, що згідно наказу за підписом директора Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25 липня 2005 року №136-к ОСОБА_1 прийнято на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25 липня 2005 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Зі змісту статті 42 Закону №2121-ІІІ (в редакції станом на дату прийняття спірних постанов) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Тобто, керівника відокремленого підрозділу банку станом на 2015 рік було прирівняно до поняття керівника банку. Буквальне трактування даної норми і призвело до віднесення позивача-1 та позивача-2 як асоційованої особи із позивачем-1 до переліку пов`язаних із банком осіб.

На думку суду, ключовим для вирішення даного спору є з`ясування обсягу здійснюваних позивачем-1 на посаді керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» повноважень та поняття відокремленого підрозділу банку.

У відповідності до статті 95 Цивільного кодексу України відокремленими підрозділами є філії та представництва.

Частиною 6 статті 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підприємство може створювати структурні підрозділи та відокремлені підрозділи, які у взаємозв`язку із наведеними вище нормами не є тотожними.

Так, за правилами частини 4 статті 64 Господарського кодексу України, яка визначає організаційну структуру підприємства, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Київська регіональна філія ВАТ «КБ «Хрещатик», в підпорядкування якої з моменту заснування передано Києво-Святошинське відділення, була створена в квітні 2002 року.

У відповідності до пункту 1.2 Положення про Київську регіональну філію ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого Спостережною радою ПАТ «КБ «Хрещатик» 14 грудня 2001 року, філія створена з метою організації оптимальної структури управління підлеглими Банку структурними підрозділами.

Відповідно до пункту 1.4 Положення Київської регіональної філії ВАТ «КБ «Хрещатик» остання не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відособленого структурного підрозділу.

При цьому, у Філії відповідно до пунктів 8.6 та 8.7 Положення для вирішення поточних питань та кредитування клієнтів створюється постійно діюча нарада та кредитний комітет. Відомості про Філію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що видана відповідна довідка №7512/02 від 19 квітня 2002 року.

Відповідно до Положення про відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» та рішення Правління ВАТ «КБ «Хрещатик» №120 від 27 березня 2003 року створено підлеглий філії банку структурний підрозділ - Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», яке є структурною одиницею відособленого структурного підрозділу - філії банку.

Комісією Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 21 липня 2003 року прийнято рішення №03291 погодити відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» (на балансі Київської регіональної філії банку) на базі ліквідованої Києво-Святошинської філії ВАТ «КБ «Хрещатик».

Відповідно до пункту 1.3 Положення про Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого постановою Правління ВАТ «КБ «Хрещатик» від 14 серпня 2003 року №298 відділення не є юридичною особою, входить до складу Банку на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відображення операцій Відділення здійснюється на балансі Київської регіональної філії ВАТ «КБ «Хрещатик», виступає від імені Банку перед третіми особами, державними та недержавними установами, підприємствами й організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням, через рахунки Філії.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого постановою Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12 травня 2011 року №832 відділення не є юридичною особою, входить до складу Банку на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відображення операцій Відділення здійснюється на балансі Головного банку ПАТ «КБ «Хрещатик», виступає від імені Банку перед третіми особами, державними та недержавними установами, підприємствами й організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням, через рахунки Банку.

Також, згідно наказу №136-к від 25 липня 2005 року ОСОБА_1 призначено керуючою Києво-Святошинським відділенням КБ «Хрещатик». При цьому, таке призначення здійснено не Головою Правління ПАТ «КБ «Хрещатик», а директором відокремленого підрозділу - філії ПАТ «КБ «Хрещатик».

Аналіз наведених положень свідчить, що ОСОБА_1 була керуючою Києво-Святошинського відділення, що за своєю організаційно-правовою формою було не відокремленим підрозділом банку, а структурним підрозділом відокремленого підрозділу банку. Відтак, безпідставним, на думку суду, є включення позивача-1 до переліку пов`язаних із банком осіб, як керівника відокремленого підрозділу, адже остання була керівником структурного підрозділу відокремленого підрозділу.

Додатково суд зазначає, що згідно з вимогами пункту 8 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №740 (чинного на час відкриття відділення, втратило чинність 01 липня 2004 року), підрозділи суб`єкта підприємницької діяльності - філії (відділення), представництва без створення юридичної особи не потребують державної реєстрації.

Суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний повідомити про створення та ліквідацію зазначених підрозділів за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації зобов`язаний у 10-денний термін подати відомості щодо створення та ліквідації зазначених підрозділів відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням цих підрозділів (додаток 8 до цього Положення).

За правилами частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону №755-IV від 15 травня 2003 року, набрав чинності з 01 липня 2004 року) в Єдиному державному реєстрі, серед інших, повинні міститися такі відомості щодо юридичної особи - дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.

За правилами пункту 20 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону №835-VIII від 26 листопада 2015 року) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу - дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Так, відповідно до положень статті 23 Закону №2121-ІІІ Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

У повідомленні про відкриття відокремленого підрозділу, що здійснюватиме діяльність від його імені, банк зобов`язаний зазначити: 1) внутрішньобанківський реєстраційний код відокремленого підрозділу; 2) повне найменування відокремленого підрозділу; 3) місцезнаходження відокремленого підрозділу; 4) прізвище, ім`я та по батькові керівника відокремленого підрозділу; 5) обсяг та види діяльності, що виконуватиметься відокремленим підрозділом; 6) інформацію про відповідне рішення уповноваженого органу банку про відкриття такого підрозділу; 7) номер та дату затвердження положення про відокремлений підрозділ банку; 8) підтвердження відповідності відокремленого підрозділу вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі щодо приміщення, обладнання відокремленого підрозділу банку і професійної придатності та ділової репутації керівників відокремленого підрозділу.

Зі спірних правовідносин вбачається, що відомості про Києво-Святошинське відділення ПАТ (ВАТ) «КБ «Хрещатик» як про відокремлений підрозділ ПАТ (ВАТ) «КБ «Хрещатик» в Єдиному державному реєстрі відсутні. Водночас, Київська регіональна філія є структурним підрозділом банку.

Крім того, відповідачем-1 не надано доказів того, що Комісією Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ від 21 липня 2003 прийнято рішення №03291 про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» згідно листа №09-315/12821 від 22 липня 2003 року як відокремленого підрозділу Банку за процедурою, встановленою Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відтак, з урахуванням факту того, що до Єдиного державного реєстру не вносились відомості про утворення підрозділу банку як відокремленого, то у суду наявні підстави вважати такий підрозділ структурним. При цьому, відділення як було невідокремленим підрозділом - структурною одиницею з початку відкриття (створення), так і залишалось в цьому статусі до самого закриття в листопаді 2016 року.

В той же час, керівник структурного підрозділу відокремленого підрозділу банку відсутній в переліку, наведеному в статті 42 Закону №2121-ІІІ (в редакції станом на дату прийняття спірних постанов).

Суд також враховує наявний в матеріалах справи висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення змісту окремих норм і положень законодавства України №126/155-е від 20 липня 2018 року, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- визначити правовий статус структурної одиниці юридичної особи - Києво-Святошинського відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик». Відділення є відокремленим підрозділом банку чи структурною одиницею відокремленого підрозділу ПАТ «КБ «Хрещатик» (філії/та, або/центру) в розумінні положень ст.ст. 95 Цивільного кодексу України, ст. 55, 64 Господарського кодексу України, ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 9 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 64 Податкового кодексу України?

- чи є керуюча Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» керівником банку та відповідно пов`язаною з банком особою в розумінні ст.ст.52, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність»?.

Згідно вищевказаного висновку Києво-Святошинське відділення є структурним підрозділом і не може вважатися відокремленим підрозділом, адже ознак відокремленості Києво-Святошинське відділення не має. В розумінні положень ст.ст. 95 Цивільного кодексу України, ст. 55, 64 Господарського кодексу України, ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 9 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 64 Податкового кодексу України правовий статус Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» визначено як структурний підрозділ ПАТ «КБ «Хрещатик», тобто Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не є відокремленим підрозділом ПАТ «КБ «Хрещатик».

Також вказано, що в розумінні ст.ст.52, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керуюча Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_3 не є керівником банку та відповідно не є пов`язаною з банком особою.

За таких обставин, у суду немає достатніх підстав вважати, що Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». Відтак, у контексті положень ст. ст. 42, 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуюча відділенням, ОСОБА_1 , та її дочка, ОСОБА_2 , не можуть вважатися пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами.

З урахуванням наведеного в сукупності, на думку суду, вказані особи без достатніх правових підстав включені Публічним акціонерним товариством «КБ «Хрещатик» до переліків про пов`язаних з банком осіб відтак останні підлягають скасуванню в судовому порядку в частині, що стосується позивачів.

Вимогами частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, вимога позивача має бути задоволена в такий спосіб, щоб це призвело до відновлення порушеного права та забезпечення ефективного захисту таких прав, свобод та інтересів.

Так, загальні вимоги щодо накопичення та збереження банками інформації про вкладників, а також порядок ведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) узагальненої бази даних про вкладників встановлюють Правила формування та ведення баз даних про вкладників, затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 липня 2012 року №3 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25 вересня 2014 року №99) (надалі по тексту - Правила №3).

Пунктом 3 розділу І Правил №3 визначено, що узагальнена база даних про вкладників (далі - Узагальнена база) - сховище даних програмно-апаратного комплексу як частини системи автоматизації роботи Фонду, що забезпечує накопичення, збереження, належне використання інформації про вкладників.

У відповідності до пункту 12 розділу ІІ Правил №3 Банк в окремих переліках формує: перелік осіб «N» за структурою, визначеною додатком 7 до цих Правил, та Структурою інформаційного рядка файла «N» (додаток 8): які є пов`язаними з банком особами або були такими особами протягом останнього року; які надають або надавали банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг не минув один рік; власників істотної участі банку.

З метою збереження інформації про вкладників банк повинен формувати файли архіву бази даних (формат CSV) за структурами відповідно до Опису файлів архіву інформації з бази даних про вкладників (додаток 10), Структури інформаційного рядка файла «D» (додаток 2), Структури інформаційного рядка файла «Z» (додаток 4), Структури інформаційного рядка файла «M» (додаток 6), Структури інформаційного рядка файла «N» (додаток 8).

Пунктом 1 розділу V Правил №3 передбачено, що у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних банк виконує дії, визначені пунктом 4 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил №14 Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних повинен здійснити:

1) нарахування відсотків за вкладами та перерахування з рахунків з обліку нарахованих витрат податку з оподаткованого доходу;

2) відображення в базі даних сум залишків коштів на рахунках вкладників з урахуванням видаткових операцій (зокрема сум за операціями, що успішно пройшли процедуру авторизації, але не були включені до клірингових вимог) та без урахування сум прибуткових операцій, проведених після початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

3) консолідацію інформації про вкладників на рівні головного банку;

4) звірку сум залишків за вкладами і нарахованими відсотками, зменшеними на суму податку, між базою даних та балансовими рахунками, на яких обліковуються вклади і нараховані за ними відсотки. Результати звірки оформлюються у вигляді Акта звірки бази даних та балансових рахунків за формою, визначеною Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2012 року № 3, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2012 року за № 1430/21742 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2014 року № 99) (далі - Правила);

5) надання Фонду протягом трьох робочих днів файлів бази даних «D», «Z», «M» і «N» за структурою, визначеною Правилами, разом із супровідним листом та Актом звірки бази даних та балансових рахунків з поясненнями щодо розбіжностей.

Файли «D», «Z», «M» і «N» подаються на електронних носіях.

Супровідний лист засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду.

Фонд перевіряє файли «D», «Z», «M» і «N», отримані від неплатоспроможного банку, на предмет відповідності структурам, встановленим Правилами.

У разі невідповідності структурам, встановленим Правилами, файли «D», «Z», «M» і «N» повертаються на доопрацювання до неплатоспроможного банку.

Файли «D», «Z», «M» і «N», що успішно пройшли перевірку на предмет відповідності структурам, встановленим Правилами, завантажуються до МОВ.

Згідно пункту 3 розділу ІІ Правил №14 неплатоспроможний банк до дня затвердження його ліквідаційного балансу має право надати до Фонду зміни, та/або доповнення, та/або уточнення до бази даних про вкладників (далі - зміни до бази даних). Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до їх типу, сформованими за правилами формування csv файлів згідно з додатком 1 до цього Положення. Опис можливих змін до бази даних про вкладників наведено в додатку 2 до цього Положення.

Пунктом 7 розділу ІІ Правил №14 визначено, що Перелік, зазначений у підпункті 2 пункту 6 цього розділу: формується на основі файла «N»; включає інформацію тільки про осіб, які були вкладниками (мали вклади у банку) та поіменовані у файлі «N». Перелік, зазначений у абзаці четвертому підпункту 3 пункту 6 цього розділу включає, зокрема інформацію про рахунки, на кошти на яких накладений арешт виконавцем у рамках виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень.

Переліки, зазначені у підпунктах 2 і 3 пункту 6 цього розділу, надаються до Фонду на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) та в електронній формі разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, назви файлів, кількість інформаційних рядків і підсумкові значення сум.

З огляду на те, що позивачі були внесені до переліку пов`язаних із банком осіб за відсутності законодавчо визначених на те підстав, суд приходить до висновку, що відновленню порушене право підлягає шляхом подачі уповноваженою особою до Фонду змін до баз даних.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно заяви позивача-1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом пункту першого частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджено, що 07 липня 2020 року між ОСОБА_1 . Та адвокатом Бірюковою Оленою Миколаївною укладено договір №2 про надання правової допомоги адвокатом, пунктом 2.3 якого визначено, що завдання замовника визначає ціну, вид послуг, які повинен здійснити адвокат за умовами даного договору. Завдання замовника є додатком №1 до договору.

Згідно умов завдання №1 від 07 липня 2020 року (п. 3) за надання правової допомоги замовник виплачує адвокату винагороду. Розмір винагороди встановлюється в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за 1 годину роботи адвоката.

При цьому, об`єм виконаної роботи та розрахунок її вартості, зазначається в акті виконаних робіт. Проект акту приймання-передачі послуг, як правило, складається адвокатом. Протягом 3 днів з моменту отримання акту прийому-передачі послуг замовник зобов`язаний його підписати або направити мотивовану відмову.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 07 липня 2020 року, завдання №1 до договору, копію посвідчення адвоката, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не додано копію квитанції, платіжного доручення, корінця прибуткового касового ордера адвоката на передачу коштів адвокату. З огляду на те, що витрати позивача мають бути підтверджені квитанцією, платіжним дорученням про перерахунок коштів або корінцем видаткового касового ордеру (у разі здійснення розрахунків готівкою), які суду не подані, суд вказує на відсутність підстав включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

З наведеного вище слідує, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» в частині визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами, а саме скасувати пункти в Переліках пов`язаних із банком осіб, починаючи з 01 квітня 2015 року, затверджених постановами Правління ПАТ «КБ «Хрещатик: