КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи: 364/10/22
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5845/2022
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.,
суддів: Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі: Мельник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кузьменка Євгенія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 06 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Володарського районного суду Київської області Моргун Г.В.,
у справі №364/10/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, -
встановила:
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685200:02:003:0026 та стягнення заборгованості за договором оренди.
З одночасним поданням позову позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221685200:02:003:0026, яка належить позивачу; заборонити відповідачу користуватися зазначеною земельною ділянкою, а саме: здійснювати будь-який обробіток грунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на даній земельній ділянці.
Вказана заява обґрунтована тим, що у разі реєстрації оренди або ж інших речових прав іншими суб`єктами на спірну ділянку, а також у разі, якщо відповідач почне використовувати земельну ділянку, виконання рішення про задоволення позову у даній справі може бути ускладнено.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 06 січня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено :
накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3221685200:02:003:0026 яка належить ОСОБА_2 на праві власності;
заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3221685200:02:003:0026 яка належить ОСОБА_2 на праві власності;
заборонено ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3221685200:02:003:0026 яка належить ОСОБА_2 на праві власності.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення норм процесуального права за результатами розгляду скаржник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині щодо заборони відповідачу користуватися земельною ділянкою, в іншій залишити без змін.
Вказуючи, що ухвала підлягає скасуванню з огляду на те, що вжиті заходи перешкоджають господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Також при ухваленні оскаржуваної ухвали суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже запропоновані заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору і за змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що порушує норми ч.10 ст. 150 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи подав клопотання за яким просив суд відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги та закрити провадження у справі з підстав того, що ухвалою Володарського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року було затверджено мирову угоду у даній справі (364/10/22) та скасовано заходи забезпечення.
Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи подав заяву щодо можливого розгляду за його відсутності. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а також стягнути понесені відповідачем судові витрати.
Враховуючи, що скаржник після постановлення судом ухвали щодо затвердження мирової угоди за результатами розгляду позовної заяви про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати не порушує питання щодо відмови від апеляційної скарги, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб що не з`явилися у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не містять у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині задоволення вимог про накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, то виходячи з положень ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядаються.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Приймаючи рішення в частині заборони відповідачу користуватися земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі може і в подальшому використовувати належну позивачу земельну ділянку, чи укласти нові договори з іншими правокористувачами, що призведе до неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в межах предмета та підстав пред`явленого ним до суду позову, а також істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, постановленого за результатами його розгляду у разі задоволення позову.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилалась на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову. Окрім того, дії відповідача щодо засіву ділянки можуть призвести до необхідності подання додаткових позовів, за неможливості використання земельної ділянки власником землі у власних цілях.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, не було взято до уваги, що наявність самого по собі позову про розірвання договору оренди землі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони проводити будь-які сільськогосподарські роботи.
Обраний позивачем вид забезпечення позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії обмежує правомочності орендаря використовувати земельну ділянку.
Заборона вчиняти відповідачу певні дії щодо земельної ділянки може вплинути на господарську діяльність, яка ним здійснюється та є втручанням у його право, як сторони угоди. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11травня 2021 року у справі №376/2984/19.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також слід зауважити про те, що позивач звертаючись з заявою про забезпечення позову серед іншого просив суд заборони відповідачу користуватися земельною ділянкою (а саме: здійснювати будь-який обробіток грунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на даній земельній ділянці), незважаючи на те, що згідно п.1 договору оренди орендодавець надає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зміни цільового призначення, а орендар приймає земельну ділянку і зобов`язується її використовувати відповідно до умов даного договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до вимог п.10.ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
На час розгляду заяви про забезпечення в суді першої інстанції договір оренди не було розірвано, і земельна ділянка продовжувала бути в користуванні відповідача як і передбачено умовами самого договору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову в оскаржуваній частині, не з`ясував співмірність видів забезпечення позову, які просив застосувати позивач позовним вимогам, не дослідив, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, належним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
Доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині знайшли своє підтвердження.
Той факт, що на час перегляду в апеляційному порядку ухвали про забезпечення позову вже врегульовано спір шляхом затвердження мирової угоди не впливає на правомірність вжитих оскаржуваною ухвалою заходів забезпечення позову. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така що постановлена з порушенням норм процесуального права в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони здійснювати будь-який обробіток грунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на земельній ділянці кадастровий номер 3221685200:02:003:0026 яка належить ОСОБА_2 на праві власності.
В іншій частині ухвалу суду, яка не оскаржувалася за доводами апеляційної скарги залишити без змін.
Керуючись ст. 367,368, 372,374,376,382-384,387 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу адвоката Кузьменка Євгенія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 06 січня 2022 року скасувати в частині заборони ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, кадастровий номер 3221685200:02:003:0026, яка належить ОСОБА_2 на праві власності та постановити нову, за якою:
ОСОБА_2 відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-який обробіток грунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на земельній ділянці кадастровий номер 3221685200:02:003:0026 яка належить ОСОБА_2 на праві власності.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді :
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2022 |
Оприлюднено | 02.09.2022 |
Номер документу | 105997085 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Білич Ірина Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні