Рішення

від 30.08.2022 по справі 910/16689/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/16689/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФРОЗЕН ФРІО"

до відповідача-1: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША"

до відповідача-2: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРН-ТРАНС"

про стягнення 43 202,72 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФРОЗЕН ФРІО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" (відповідач-1) та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРН-ТРАНС" (відповідач-2) про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 43 202,72 грн. (з урахуванням уточнень ціни позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди, (пошкоджено автоматичні ворота на підприємстві) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що була заподіяна водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем-1. За доводами позивача, сума завданих йому збитків склала 47 969,00 грн., тоді як відповідачем-1 було відшкодовано лише 4 766,28 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача-1 залишок завданих збитків у розмірі 42 202,72 грн., а також стягнути з відповідача-2 суму вирахуваної франшизи, що була передбачена умовами полісу у розмірі 1 000 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.01.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105481480740 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача-2, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, представник відповідача-2 відзиву станом на момент ухвалення даного рішення до суду не надав.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем-2 не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 директором позивача було виявлено пошкодження автоматизованих воріт, що знаходяться на території ТОВ «ФРОЗЕН ФРІО» та належать (перебувають на балансі) вказаному підприємству.

Із камер відеоспостереження було встановлено, що пошкодження воріт відбулося внаслідок наїзду автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водій транспортного засобу зник з місця ДТП.

Згідно з інформацією, наданої Головним сервісним центром МВС України вищезазначений транспортний засіб на праві власності належить ТОВ «ТОРН-ТРАНС» (відповідач-2).

Працівниками патрульної поліції у Хмельницькій області було встановлено особу водія автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким було скоєно ДТП ( ОСОБА_1 ) та складено відносно вказаної особи адміністративний протокол. В подальшому ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно з постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2021 у справі № 686/18810/21.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем-1 згідно з полісом АР 4673360.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звергався до відповідача-1 із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідачем-1 на підставі звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 4 766,28 грн. (5 766,28 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 4 766,28 грн. згідно з платіжним дорученням від 01.09.2021 № 2647.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погодившись із виплаченим відповідачем-1 розміром завданого збитку, він самостійно звернувся до експертної установи для визначення вартості відновлення пошкоджень, спричинених ДТП. Так, згідно висновку від 27.09.2021 вартість відновлення пошкоджень склала 47 969,00 грн. Отже, позивач просить суд врахувати поданий ним звіт від 27.09.2021 та стягнути з відповідача-1 залишок завданих збитків у розмірі 42 202,72 грн., а також стягнути з відповідача-2 суму вирахуваної відповідачем-1 франшизи, що була передбачена умовами полісу у розмірі 1 000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем-1, згідно відповідного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 4673360 (франшиза відповідно до умов полісу складає 1 000 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000 грн.).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, оцінена відповідачем-1 шкода, що була завдана позивачеві внаслідок спірної ДТП склала 5 766,28 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн.). Однак, позивач не погодився із такою оцінкою та ініціював проведення власного дослідження, результатом якого став висновок про те, що вартість відновлення відповідних пошкоджень склала 47 969,00 грн.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України ).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України ).

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Суд звертає увагу позивача на те, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; (стаття 22 Цивільного кодексу України ).

При цьому, відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Суд зазначає, що в якості доказу завдання шкоди внаслідок спірної ДТП саме на суму 47 969,00 грн. позивач надав звіт про незалежну оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «АВТОЕКСПЕРТ» від 27.09.2021. Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реального понесення ним збитків на суму 47 969,00 грн. (платіжних доручень щодо оплати відновлювальних робіт, покупку запчастин тощо).

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що звіт про незалежну оцінку майна є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що має бути витрачена на відновлення пошкодженого майна. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.

Одночасно із цим, суд критично ставиться до звіту ПП «АВТОЕКСПЕРТ» про незалежну оцінку майна від 27.09.2021, враховуючи факт того, що сума визначення вартості заподіяної шкоди, яка була вирахувана суб`єктом оціночної діяльності, в повній мірі (з точністю до копійки) дублює суму із пропозиції по ремонту автоматичних воріт, що сформована ПП «НОВА БУДОВА». Крім того, жодного фото з зафіксованими пошкодженнями автоматичних воріт у додатках до вказаного звіту не міститься, до того ж у п.5.1. зазначено, що документів щодо технічного стану об`єкту оцінки замовником не надано, а дані отримано оцінювачем на підставі візуального огляду. У свою чергу, в цьому ж пункті звіту вказано, що обладнання повністю відремонтовано або реконструйоване та знаходиться у доброму стані.

За висновком суду, такого роду відомості носять контрадикційний характер, зокрема, в частині беззаперечного визначення вартості заподіяної шкоди та понесених позивачем збитків, оскільки залишається відкритим питання стосовно того на підставі яких саме відомостей була здійснена відповідна оцінка та яким чином оцінювачем було проведений аналіз пошкоджень, якщо візуальних огляд відбувався вже при відремонтованих автоматичних воротах. Істотною обставиною у даному випадку також є відсутність доказів оплати вказаної суми та реального понесення позивачем збитків на суму 47 969 грн.

Зважаючи на викладене судом не приймається звіт ПП «АВТОЕКСПЕРТ» про незалежну оцінку майна від 27.09.2021 в якості достатнього, належного, допустимого та достовірного доказу понесення позивачем збитків саме у розмірі 47 969 грн.

Враховуючи вищенаведені позиції, беручи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично не доведено наявності та реального розміру понесених прямих збитків внаслідок спірної ДТП саме на суму 47 969,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми у розмірі 42 202,72 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 суми франшизи, суд враховує, що розмір страхового відшкодування, який був виплачений відповідачем-1 визначений за вирахуванням встановленої у Полісі АР 4673360 франшизи у розмірі 1000 грн.

Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

Таким чином франшиза у розмірі 1000 грн. має бути стягнута з відповідача-2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідачем-1 відповідно до полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів АР 4673360. Враховуючи ці обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 суми у розмірі 1000 грн. підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір покладається на відповідача-2 в порядку частини 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРН-ТРАНС" (Україна, 29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ КУРЧАТОВА, будинок 14/3-А, ідентифікаційний код 31412736) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФРОЗЕН ФРІО" (Україна, 04655, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГАТИРСЬКА, будинок 1-Д, ідентифікаційний код 31410765) суму франшизи у розмірі 1 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2022.

Суддя І.В. Приходько