Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/16689/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/16689/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОЗЕН ФРІО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022

у справі № 910/16689/21 (суддя І.В. Приходько)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОЗЕН ФРІО"

до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРН-ТРАНС" (відповідач 2)

про стягнення 43 202,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» суму франшизи у розмірі 1 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фрозен Фріо» задовольнити та:

стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» 42 202, 72 грн.;

стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» витрати на проведення незалежної оцінки майна в розмірі 15 000 грн.;

стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанції;

стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» сплачений судовий збір;

призначити судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити питання: 1) Яка вартість (в тому числі вартість заміни комплектуючих автоматичних воріт, вартість ремонту комплектуючих автоматичних воріт, вартість робіт по демонтажу, монтажу комплектуючих автоматичних воріт, вартість доставки) повного відновлення та нормального функціонування автоматичних воріт, пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.06.2021 року по вулиці Богатирській 1 Д в місті Києві, за участі автомобіля Renault, номерний знак НОМЕР_1 .

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» (ТОВ «Фрозен Фріо», позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (ПАТ «СК «Перша», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» (ТОВ «Торн-Транс», відповідач-2), у якому заявлені вимоги:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» 42 202, 72 грн.;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» франшизу в розмірі 1 000 грн.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» сплачений судовий збір в розмірі 2 270 грн.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 698, 08 грн.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Перша» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» витрати на проведення незалежної оцінки майна в розмірі 15 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що не погодившись із виплаченим страховою компанією (відповідачем-1) розміром завданого збитку, він самостійно звернувся до експертної установи для визначення вартості відновлення пошкоджень, спричинених ДТП. Так, згідно висновку від 27.09.2021 вартість відновлення пошкоджень склала 47 969,00 грн., відповідно позивач просив суд врахувати поданий ним звіт від 27.09.2021 та стягнути з відповідача-1 залишок завданих збитків у розмірі 42 202,72 грн., а також стягнути з відповідача-2 суму вирахуваної відповідачем-1 франшизи, що була передбачена умовами полісу у розмірі 1 000 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 позовні вимоги задоволено частково.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

- цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована відповідачем-1, згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 4673360 (франшиза відповідно до умов полісу складає 1 000 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000 грн.);

- оцінена відповідачем-1 шкода, що була завдана позивачеві внаслідок ДТП склала 5 766,28 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн.); однак, позивач не погодився із такою оцінкою та ініціював проведення власного дослідження, результатом якого став висновок де вартість відновлення відповідних пошкоджень склала 47 969,00 грн.;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реального понесення ним збитків на суму 47 969,00 грн. (платіжних доручень щодо оплати відновлювальних робіт, покупку запчастин тощо);

- судом не прийнято звіт ПП «Автоексперт» про незалежну оцінку майна від 27.09.2021, в якості достатнього, належного, допустимого та достовірного доказу понесення позивачем збитків саме у розмірі 47 969 грн., оскільки не обґрунтовано, на підставі яких саме відомостей була здійснена відповідна оцінка та яким чином оцінювачем було проведений аналіз пошкоджень, якщо візуальних огляд відбувався вже при відремонтованих автоматичних воротах (згідно відомостей по звіту);

- згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована; відповідно франшиза у розмірі 1000 грн. має бути стягнута з відповідача-2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідачем-1 відповідно до полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів АР 4673360.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Позивач вважає рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- відзив на позовну заяву разом із додатками було направлено відповідачем-1 до суду із порушенням строків, визначених ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021; ухвала про поновлення відповідачу-1 строку для подання відзиву та доказів судом першої інстанції не виносилась; такі докази були прийняті та покладені в основу оскаржуваного рішення;

- судом першої інстанції не прийнято в якості доказу звіт про незалежну оцінку, наданий позивачем, як достатній, належний та достовірний доказ; при цьому, судом приймаються докази, подані відповідачем-1 із порушенням строків визначених ухвалою про відкриття провадження у справі;

- при наявності в матеріалах справи двох висновків, які протирічать один одному та для з`ясування обставин, що мають значення для справи та потребують необхідних спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, суд зобов`язаний був призначити у справі відповідну експертизу;

- є помилковими посилання суду першої інстанції на те, що позивач на підтвердження реально понесених ним збитків повинен надати платіжні доручення щодо оплати відновлювальних робіт, покупку частин тощо; жодна норма діючого законодавства не покладає на позивача обов`язок спочатку здійснити ремонт пошкодженого майна, а потім звертатись за захистом порушеного права до суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 за правилами загального позовного провадження відмовлено ухвалою суду від 14.11.2022.

Позивачем надіслано до суду клопотання про призначення експертизи; яке також заявлено і у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідно спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В свою чергу, заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, в тому числі і звітом про незалежну оцінку майна, які підлягають оцінці судом в порядку передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 86 ГПК України).

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи, оскільки обставини, якими обгрунтовані позовні вимоги та заперечення проти позову (ст. 74 ГПК України), не підтверджують дійсної потреби у спеціальних знаннях, відповідно і необхідності призначення судової експертизи у даній справі, та можуть бути встановлені судом шляхом надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

07.06.2021 директором позивача було виявлено пошкодження автоматизованих воріт, що знаходяться на території ТОВ «Фрозен Фріо» та належать (перебувають на балансі) вказаному підприємству.

Із камер відеоспостереження було встановлено, що пошкодження воріт відбулося внаслідок наїзду автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водій транспортного засобу зник з місця ДТП.

Згідно з інформацією, наданої Головним сервісним центром МВС України вищезазначений транспортний засіб на праві власності належить ТОВ «Торн-Транс» (відповідач-2).

Працівниками патрульної поліції у Хмельницькій області було встановлено особу водія автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким було скоєно ДТП ( ОСОБА_1 ) та складено відносно вказаної особи адміністративний протокол. В подальшому ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно з постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2021 у справі № 686/18810/21.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем-1 згідно з полісом АР 4673360.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача-1 із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідачем-1 на підставі звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 4766, 28 грн. (5766, 28 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 1000 грн.) та виплачено позивачу вказану суму страхового відшкодування згідно з платіжним дорученням від 01.09.2021 № 2647.

Частково задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем-1, згідно відповідного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 4673360 (франшиза відповідно до умов полісу складає 1 000 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000 грн.);

- оцінена відповідачем-1 шкода, що була завдана позивачеві внаслідок ДТП склала 5766,28 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн.); позивач не погодився із такою оцінкою та ініціював проведення власного дослідження, результатом якого став висновок про вартість відновлення відповідних пошкоджень по сумі 47 969,00 грн.;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реального понесення ним збитків на суму 47969,00 грн. (платіжних доручень щодо оплати відновлювальних робіт, покупку запчастин тощо).

В частині оцінки наданого позивачем звіту про незалежну оцінку майна від 27.09.2021 суд першої інстанції зазначив, що сума визначення вартості заподіяної шкоди була вирахувана суб`єктом оціночної діяльності, в повній мірі (з точністю до копійки) дублює суму із пропозиції по ремонту автоматичних воріт, що сформована ПП «Нова Будова»; жодного фото з зафіксованими пошкодженнями автоматичних воріт у додатках до вказаного звіту не міститься, до того ж у п.5.1. зазначено, що документів щодо технічного стану об`єкту оцінки замовником не надано, а дані отримано оцінювачем на підставі візуального огляду; в цьому ж пункті звіту вказано, що обладнання повністю відремонтовано або реконструйоване та знаходиться у доброму стані.

За висновком суду, такого роду відомості носять контрадикційний характер, зокрема, в частині беззаперечного визначення вартості заподіяної шкоди та понесених позивачем збитків, оскільки залишається відкритим питання стосовно того, на підставі яких саме відомостей була здійснена відповідна оцінка та яким чином оцінювачем було проведений аналіз пошкоджень, якщо візуальних огляд відбувався вже при відремонтованих автоматичних воротах. Істотною обставиною у даному випадку також є відсутність доказів оплати вказаної суми та реального понесення позивачем збитків на суму 47 969 грн.

Згідно вказаного мотивування, звіт ПП «Автоексперт» про незалежну оцінку майна від 27.09.2021 судом першої інстанції не прийнято в якості достатнього, належного, допустимого та достовірного доказу понесення позивачем збитків саме у розмірі 47 969 грн.

За висновками суду першої інстанції: позивачем не доведено наявності та реального розміру понесених прямих збитків внаслідок ДТП саме на суму 47 969,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми у розмірі 42 202,72 грн. не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача-2 франшизи у розмірі 1 000 грн. судом задоволено, з огляду на те, що розмір страхового відшкодування, який був виплачений відповідачем-1 визначений за вирахуванням встановленої у Полісі АР 4673360 франшизи у розмірі 1000 грн., а згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відхилення доводів апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (у статусі потерпілого (особи, якій завдано шкоди внаслідок ДТП) до відповідача-1 (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АР 4673360) та відповідача-2 (винної особи, власника транспортного засобу з вини якого завдано пошкодження майну внаслідок ДТП) здійснити виплату суми матеріального збитку внаслідок настання 07.06.2021 дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування підстав заявлених вимог позивач посилався на необгрунтованість суми страхового відшкодування, виплаченого відповідачем-1 згідно полісу № АР 4673360 та невідшкодування суми франшизи внаслідок ДТП, що сталась 07.06.2021.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено факт належності відповідачу-2 транспортного засобу; також судом встановлено обставини вчинення ДТП, які зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення; факт дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) наїзду на ворота за участі саме автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджено і постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2021 у справі № 686/18810/21.

На підставі зазначених доказів судом першої інстанції встановлено вчинення ДТП водієм ТОВ «Торн-Транс», наявність фактичного завдання шкоди та причинно - наслідкового зв`язку між вчиненим ДТП та завданою шкодою.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у ПАТ «СК «Перша» згідно полісу № АР 4673360.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно з положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас, норми спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - передбачають, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

В свою чергу, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, відповідно до положень статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що судом першої інстанції досліджено звіт про незалежну оцінку майна від 27.09.2021, наданий позивачем на предмет підтвердження вартості матеріального збитку за фактом заподіяння ушкоджень внаслідок ДТП 07.06.2021, останньому надано оцінку з урахуванням вимог Закону України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на відхилення поданого позивачем звіту та за відсутності підтвердження фактичних витрат на проведення ремонтних робіт по відновленню воріт після ДТП 07.06.2021 по вартості вищій, аніж це визначено у звіті № 19278 про незалежну оцінку майна від 23.07.2021 (6 919, 53 грн. з ПДВ), на підставі якого розраховано та виплачено страхове відшкодування відповідачем-1, судом першої інстанції правомірно визнано необгрунтованими позовні вимоги до страхової компанії щодо доплати суми в розмірі 42 202, 72 грн.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Використавши свої повноваження щодо оцінки доказів, суд першої інстанції правомірно визнав звіт про незалежну оцінку майна від 27.09.2021, наданий позивачем таким, що не підтверджує вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна (автоматичних воріт) по заявленій позивачем сумі 47 969,00 грн., при врахуванні також наступного.

Частинами 1, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

З огляду на викладене, наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку майна від 27.09.2021 не є висновком експерта, в розумінні вимог процесуального закону, а є документом, що містить висновки оцінювача, зокрема щодо можливого розміру збитку, однак не відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Так, судом першої інстанції правильно відзначено, що сума визначення вартості заподіяної шкоди, яка була вирахувана суб`єктом оціночної діяльності, в повній мірі (з точністю до копійки) дублює суму із пропозиції по ремонту автоматичних воріт, що сформована ПП «Нова Будова», а жодного фото з зафіксованими пошкодженнями автоматичних воріт у додатках до вказаного звіту не міститься, до того ж у п.5.1. зазначено, що документів щодо технічного стану об`єкту оцінки замовником не надано, а дані отримано оцінювачем на підставі візуального огляду. У свою чергу, в цьому ж пункті звіту вказано, що обладнання повністю відремонтовано або реконструйоване та знаходиться у доброму стані.

Згідно із вказаним у звіті призначенням (розділ 2 «Припущення та застереження») цей звіт і висновок про вартість майна може бути використаний замовником виключно для цілі, вказаної у вступі; замовник в змозі посилатися на висновки, викладені в звіті, і використовувати цей звіт винятково із зазначеною метою…

В свою чергу, у вступі звіту (розділ 1) зазначено, що незалежна оцінка майна: автоматичні ворота в комплекті зроблена на підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» та Приватним підприємством «Автоексперт», що має Сертифікат ФДМУ № 1100/20 від 18.12.2020 (дійсний до 18.12.2023).

Також, у вступі (розділ 1), документами, які використані в роботі зазначено Предложение по ремонту откатных ворот № 11/09/21 від ПП «Нова будова».

Таким чином, звіт розроблений за замовленням позивача на підставі укладеного договору з підприємством, що має сертифікат оцінювача та з використанням єдиної пропозиції по ремонту робіт від ПП «Нова Будова» по сумі 47 969 грн., яка включає вартість комплекту фурнітури для воріт Rolling Center (виробництво Італія) 30 019 грн. та вартість робіт (демонтаж воріт, демонтаж автоматики для воріт, ремонт воріт, кріплення зубчатої рейки до воріт, установка воріт, установка автоматики для воріт, доставка) 17 950 грн.

Натомість, як правильно враховано судом першої інстанції, відсутність фотофіксації пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 07.06.2021 в додатках до звіту, унеможливлює встановлення необхідності виконання саме повного комплексу робіт, з демонтажем повністю воріт, та їх новим встановленням.

Відповідно до наданої до справи довідки позивача, балансова вартість автоматичних воріт, інвентарний номер ОФ301007 складає 87 576, 42 грн., ринкова вартість без урахування ПДВ (за відомостями у звіті 75 660 грн.), а вартість відновлення пошкоджень - 47 969 грн.

Зазначена пропозиція по ремонту, яка є єдиним документом використаним при виконанні звіту про незалежну оцінку від 27.09.2021 підтверджує лише визначення вартості ремонту у відповідного підприємства - ПП «Нова Будова» та не є доказом реальних збитків нанесених пошкодженнями при ДТП.

Під час розгляду справи суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача щодо поданого ним звіту, як доказу понесених збитків по сумі, зазначеній у такому звіті (47 969 грн.) та спростував доводи позивача тим, що такі (доводи) не підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України й нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зі змісту пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вбачається, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, зазначеної в страховому полісі, є настання страхового випадку - вчинення ДТП.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідачем-1 як страховиком відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснено відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого майна, розрахованого на підставі звіту про оцінку, виконаного оцінювачем відповідно до законодавства.

Оскільки страхове відшкодування шкоди потерпілій особі у даній справі визначено у спосіб, встановлений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - на підставі звіту про оцінку, виконаного оцінювачем відповідно до законодавства, а позивачем не надано встановлених статтею 31 Закону належних доказів визначення іншого розміру заподіяної шкоди, то у відповідача-1 внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком виходячи з вартості, визначеної у звіті № 19278 про незалежну оцінку від 23.07.2021.

У рішенні суду, яке оскаржується, не міститься висновку про обов`язок позивача спочатку здійснити ремонт пошкодженого майна, а потім звертатись за захистом порушеного права до суду; прийняття та розгляд позовної заяви свідчить про реалізацію такого права позивачем, відповідно доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо зазначення у рішенні суду першої інстанції про ненадання позивачем документів, підтверджуючих фактичні та реальні витрати по ремонту пошкодженого майна (воріт), то зазначене має відношення саме для визначення необхідності здійснення виплати страховою компанією суми більшої, аніж розрахована на підставі отриманого звіту про оцінку виконаного в межах страхової справи.

При цьому слід враховувати, що Закон розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності п. 36.1 ст. 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону).

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

Таким чином, якщо страховик здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою (ліміт відповідальності).

Отже, страхова виплата, здійснена відповідачем-1 виходячи із розрахованої за вказаною у звіті № 19278 про незалежну оцінку від 23.07.2021 суми збитків у розмірі 6 919, 53 грн. з ПДВ; 5 766, 28 грн. без ПДВ за мінусом франшизи 1 000 грн., виплачена у повному розмірі потерпілій особі (позивачу), тоді як вимоги позивача про необхідність виплати іншого розміру страхового відшкодування не доведені належними засобами доказування, що відповідно свідчить про відсутність підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Витрати позивача на проведення незалежної оцінки в сумі 15 000 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-1, враховуючи вчинення відповідачем-1 визначених у ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дій для визначення розміру завданої шкоди.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, підлягають відхиленню посилання в апеляційній скарзі на прийняття судом першої інстанції доказів, поданих відповідачем-1 з пропуском строку встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі, оскільки такі дії суду не суперечать принципам та завданням господарського судочинства, відповідачем-1 відзив та підтверджуючі документи подані разом із клопотанням про поновлення процесуального строку із мотивуванням причин, які обгрунтовано враховані судом першої інстанції.

З огляду на вимоги апеляційної скарги та встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відзначає, що відповідачами судове рішення не оскаржується, апеляційна скарга ними не подавалася, апеляційний перегляд здійснюється згідно доводів позивача, з якими апеляційний господарський суд не погоджується.

Інші викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/16689/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрозен Фріо».

4. Матеріали справи №910/16689/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська