ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 910/17509/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8)
до Приватного підприємства Будінвестмонтаж (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, а/с 280)
про стягнення 1396003,07 грн. заборгованості, у тому числі 532991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат,
та за зустрічним позовом Приватного підприємства Будінвестмонтаж (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22 , а/с 280)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8)
та до Акціонерного товариства закритого типу ДВК (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 19-А)
про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011 р.
секретар судового засідання: Сех І.С.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічним позовом): Кравець Д.М. (ордер АІ № 1183294 від 12.12.2021 р.);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Мельник С.В. (ордер АІ № 1222127 від 20.02.2022 р.);
від відповідача 2 за зустрічним позовом: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області від Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд (далі ТОВ Євробуд, первісний позивач) до Приватного підприємства Будінвестмонтаж (далі ПП Будінвестмонтаж, первісний відповідач) про стягнення 1396003,07 грн. заборгованості, у тому числі 532991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПП Будінвестмонтаж зобов`язання щодо сплати заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 19.08.2010 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 32991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на залишок заборгованості, встановленої рішенням суду у справі Господарського суду міста Києва № 8/276, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2022 р.
28.12.2021 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла заява б/н від 26.12.2021 р. (вх. №. 29793/21 від 28.12.2021 р.) про проведення підготовчого провадження у справі № 910/17509/21 без участі представника позивача, відповідно до якої позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті.
14.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 13.01.2022 р. (вх. № 841/22 від 14.01.2022 р.), відповідно до якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що його обов`язок щодо сплати боргу, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 19.08.2010 р., виник лише з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 11.03.2019 р., тобто з моменту заміни боржника - Акціонерного товариства закритого типу ДВК на правонаступника - Приватне підприємство Будінвестмонтаж, у зв`язку з чим поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим.
Також 14.01.2022 р. до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 13.01.2022 р. (вх. № 842/22 від 14.01.2022 р.) Приватного підприємства Будінвестмонтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд та до Акціонерного товариства закритого типу ДВК про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011 р.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за зустрічним позовом не схвалив договір про переведення боргу від 04.03.2011 р. ні письмово, ні шляхом вчинення будь-яких дій з його виконання, оскільки відповідач 2, в порушення ч. 2 ст. 526 ЦК України та п. 4.1.1 договору, не передав жодних документів, які б підтверджували підстави (законність) вимог відповідача 1 щодо стягнення боргу в сумі 7629653,06 грн. з відповідача 2, тобто не вчинив дій, які залежать від його волі, спрямованих на реалізацію цього договору, а тому зустрічний позивач не міг вчинити ніяких дій з виконання цього договору.
17.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 14.01.2022 р. (вх. № 899/22 від 17.01.2022 р.) про відкладення розгляду справи, згідно якої відповідач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату, визнати неявку представника ПП Будінвестмонтаж, пов`язану із захворюванням, ймовірно, на COVID-19, поважною, а також врахувати, що в разі розгляду справи за відсутності представника ПП Будінвестмонтаж будуть порушені права останнього щодо подання доказів та доведення їх переконливості в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2022 р. було відкладено підготовче засідання на 21.02.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2022 р. зустрічну позовну заяву Приватного підприємства Будінвестмонтаж б/н від 13.01.2022 р. (вх. № 842/22 від 14.01.2022 р.) було залишено без руху.
31.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ Євробуд надійшли заперечення б/н від 31.01.2022 р. (вх. № 2041/22 від 31.01.2022 р.) щодо прийняття зустрічної позовної заяви та об`єднання її в одне провадження з первісним позовом.
03.02.2022 р. до Господарського суду Київської області від первісного позивача надійшла відповідь на відзив на первісний позов б/н від 01.02.2022 р. (вх. № 2462/22 від 03.02.2022 р.), за якою позивач зазначає, що правовідносини між сторонами виникли з дати укладання договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., а не з моменту винесення ухвали суду про заміну боржника правонаступником, з огляду на що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 25.10.2018 р., є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права.
04.02.2022 р. до Господарського суду Київської області від Приватного підприємства Будінвестмонтаж надійшла заява б/н від 04.02.2022 р. (вх. № 2545/22 від 04.02.2022 р.) про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
18.02.2022 р. до Господарського суду Київської області від ПП «Будінвестмонтаж» надійшла заява б/н від 17.02.2022 р. (вх. № 3635/22 від 18.02.2022 р.) про зміну підстав зустрічних позовних вимог, за змістом якої позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір про переведення боргу № б/н від 04.03.2011 р. підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.
Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 договору про переведення боргу № б/н від 04.03.2011 р. первісний боржник (АТЗТ "ДВК") зобов`язувався передати новому боржнику (ПП "Будінвестмонтаж") протягом 10 днів, з моменту підписання цього договору, документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора (ТОВ "Євробуд"). Проте, з моменту підписання цього договору первісний боржник (АТЗТ "ДВК") не передав жодних документів, які б підтверджували підстави (законність) вимог кредитора (ТОВ "Євробуд") щодо стягнення боргу в сумі 7629653,06 грн. з АТЗТ "ДВК", а тому пп. 4.1.1 п. 4.1 договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. первісним боржником (АТЗТ "ДВК") не виконаний, що вказує на відсутність законних підстав у ПП "Будінвестмонтаж" виконувати зобов`язання по сплаті вищевказаного боргу на користь кредитора (ТОВ "Євробуд") та відсутність наміру первісного боржника (АТЗТ "ДВК") виконати умови цього договору.
Поряд з цим, позивач за зустрічним позовом зазначав, що відповідно до статуту ПП «Будінвестмонтаж» (у редакції від 21.07.2009 р., чинній на час укладення спірного договору) Загальними зборами власників не приймалось рішення про надання згоди директору підприємства Пащенку С.А. на укладання договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. між АТЗТ "ДВК", ПП "Будінвестмонтаж" та ТОВ "Євробуд". Таким чином, директор підприємства Пащенко С.А. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання цього договору.
Водночас, представник позивача за зустрічним позовом відзначав, що договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. підлягає визнанню недійсним в повному обсязі, оскільки він був укладений від імені ПП "Будінвестмонтаж" невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладання, а отже під час його укладання було відсутнє волевиявлення ПП "Будінвестмонтаж" на укладання даного правочину.
Таким чином, за наявних ознак недійсності договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., на позивача за зустрічним позовом незаконно покладено обов`язок щодо сплати боргу в сумі 7603917,06 грн. на користь ТОВ "Євробуд" за зобов`язаннями, до яких ПП "Будінвестмонтаж" не має відношення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 14.03.2022 р.
Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2022 р. у даній справі було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Приватного підприємства Будінвестмонтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд та до Акціонерного товариства закритого типу ДВК про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011 р.
У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України Про судоустрій і статус суддів, рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, наказу Господарського суду Київської області Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану від 03.03.2022 р., яким, зокрема, було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, підготовче засідання у даній справі 14.03.2022 р. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2022 р., у зв`язку з припиненням роботи суду в дистанційному режимі, підготовче засідання у даній справі було призначено на 19.05.2022 р.
17.05.2022 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника ТОВ Євробуд (відповідача 1 за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 17.05.2022 р. (вх. № 5305/22 від 17.05.2022 р.), за змістом якого товариство просить поновити строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву, долучити до матеріалів справи вказаний відзив з додатками, застосувати строк позовної давності до зустрічних позовних вимог, відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Будінвестмонтаж про визнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., а також всі судові витрати покласти на ПП Будінвестмонтаж. В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання відзиву на зустрічний позов, зустрічний відповідач 1 посилається на ту обставину, що товариством не було отримано ухвали суду від 23.02.2022 р. про прийняття зустрічного позову.
Також відповідач 1 за зустрічним позовом відзначав, що договір про переведення боргу від 04.03.2011 р. не є договором про надання послуг чи договором на придбання та реалізацію матеріальних цінностей (виходячи з положень закону), а тому положення п. 3.6 Статуту ПП "Будінвестмонтаж» в редакції від 21.07.2009 р., які обмежують повноваження директора, не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки директор Пащенко С.А. не порушував умов зазначеного вище п. 3.6 Статуту.
Крім того, ПП «Будінвестмонтаж» з часу укладання договору б/н від 04.03.2011 р. про переведення боргу жодного разу не було заявлено про його незгоду з договором чи про відсутність обов`язку по сплаті боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2022 р. підготовче засідання було відкладене на 07.07.2022 р.
06.06.2022 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд надійшло доповнення до відзиву б/н від 03.06.2022 р. (вх. № 6259/22 від 06.06.2022 р.), в якому останній повністю заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог у даній справі, з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову, оскільки вони, як вважає представник ТОВ Євробуд, є незаконними, необґрунтованими та недоведеними. Разом з тим, представник позивача за первісним позовом в своєму доповненні до відзиву на зустрічну позовну заяву вказує на те, що зустрічний позов поданий з пропущенням строку позовної давності, у зв`язку з чим заявляє про застосування позовної давності до вимог зустрічного позивача та заперечує проти всіх обставин, вказаних у зустрічному позові.
24.06.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника Приватного підприємства Будінвестмонтаж надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов б/н від 21.06.2022 р. (вх. № 7359 від 24.06.2022 р.), в якій останній вказує, що власники ПП Будінвестмонтаж на час підписання договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. не надавали таких повноважень директору, тому він підписаний іншою невідомою особою. Оскільки власники впевнені в законних діях директора та його сумлінному ставленні до виконання своїх обов`язків, тому, на думку представника ПП Будінвестмонтаж, даний договір підлягає визнанню недійсним в повному обсязі. Крім того, представник позивача за зустрічним позовом в своїй відповіді на відзив просить суд поновити Приватному підприємству Будінвестмонтаж строк на подання відповіді на відзив у справі № 910/17509/21, а також відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
06.07.2022 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд надійшло заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов б/н від 03.07.2022 р. (вх. 7989/22 від 06.07.2022 р.), в якому останнє проти доводів ПП Будінвестмонтаж, які викладені у відповіді на відзив, повністю заперечує. Крім того, позивач за первісним позовом вважає, що зустрічний позов є безпідставним та є лише намаганням затягнути розгляд справи.
06.07.2022 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника Приватного підприємства Будінвестмонтаж надійшла заява б/н від 06.07.2022 р. (вх. № 8054/22 від 06.07.2022 р.) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю останнього в розгляді судової справи № 363/724/18, в якій також вказано, що ПП Будінвестмонтаж планує подати у підготовчому засіданні ряд клопотань, у тому числі - щодо призначення судової експертизи.
У судовому засіданні 07.07.2022 р. представник позивача за первісним позовом проти заяви представника ПП Будінвестмонтаж про відкладення розгляду справи заперечував, оскільки, на переконання представника ТОВ Євробуд, дана заява спрямована на затягування судового процесу, та зазначив, що для подання клопотань, які були вказані в заяві про відкладення розгляду справи, у представника ПП Будінвестмонтаж було достатньо часу протягом підготовчого провадження. Також представник ТОВ Євробуд підтримував первісні позовні вимоги у повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечував; представники відповідача за первісним позовом та відповідача 2 за зустрічним позовом у судове засідання не з`явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
Крім того, у судовому засіданні 07.07.2022 р. представник ТОВ Євробуд заявив про надання суду всіх наявних у первісного позивача (зустрічного відповідача) доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність передбачених законодавством підстав для закриття підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.08.2022 р.
12.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від ПП «Будінвестмонтаж» надійшли письмові пояснення б/н від 11.08.2022 р. (вх. № 10277/22 від 12.08.2022 р.), за змістом яких відповідач за первісним позовом зазначав, що 19.08.2010 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 8/276, згідно з яким стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» 6042635,07 грн. основного боргу, 267069,09 грн. пені, 1109976,46 грн. інфляційних втрат, 184236,44 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Загальна сума, яка була стягнута, становить 7629653,06 грн. 29.09.2010 р. Господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 8/276 на примусове виконання вказаного рішення від 19.08.2010 р., яке набрало законної сили 18.09.2010 р. 14.11.2018 р. Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу у справі № 8/276, якою поновлено строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. до виконання. 11.03.2019 р. Господарським судом міста Києва винесено ухвалу у справі № 8/276, якою здійснено заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 20.09.2010 р. у справі № 8/276, а саме: Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на правонаступника - Приватне підприємство «Будінвестмонтаж».
Між відповідачем за первісним позовом та позивачем за первісним позовом було укладено договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., відповідно до предмету якого первісний боржник переводить борг в сумі 7629653,06 грн. згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276 за позовом кредитора до первісного боржника, а новий боржник приймає на себе зобов`язання погасити зазначений борг первісного боржника перед кредитором. 14.10.2020 р. між відповідачем за первісним позовом, позивачем за первісним позовом та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договори, згідно з якими було здійснено відступлення права вимоги у частині зобов`язань за договором про переведення боргу від 04.03.2011 р., а саме - ТОВ «Євробуд» здійснено часткове відступлення на користь фізичних осіб Ішматової М.В., ОСОБА_2 права вимоги до ПП «Будінвестмонтаж» за договором про переведення боргу на загальну суму 5000000,76 грн. Отже, починаючи з 14.10.2020 р. борг ПП «Будінвестмонтаж» перед ТОВ «Євробуд» складає 2629652,00 грн. (7629653,06 грн. 5000000,76 грн.).
Таким чином, з відступленням права вимоги за договором про переведення боргу від 04.03.2011 р. на загальну суму 5000000,76 грн. позивач за первісним позовом втратив право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на цю суму з 14.10.2020 р.
З огляду на зазначене, відповідач за первісним позовом просить суд відмовити ТОВ «Євробуд» в задоволенні первісного позову до Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» про стягнення 1396003,07 грн. заборгованості, у тому числі - 532991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат.
Окрім того, 12.08.2022 р. до Господарського суду Київської області ПП «Будінвестмонтаж» було подано клопотання б/н від 11.08.2022 р. (вх. № 10279/22 від 12.08.2022 р.) про зупинення провадження у даній справі № 910/17509/21, в обгрунтування якого відповідач за первісним позовом зазначав наступне.
Підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду стала ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. у справі № 8/276, якою було здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. у справі № 8/276, а саме - боржника Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на правонаступника - Приватне підприємство «Будінвестмонтаж». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 р. було відкрито провадження за заявою Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. у справі № 8/276.
Виходячи із наведеного вище, відповідач за первісним позовом просить суд зупинити провадження у даній справі № 910/17509/21 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» про стягнення 532991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» та до АТЗТ «ДВК» про визнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/276 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р.
Також 12.08.2022 р. до Господарського суду Київської області ПП «Будінвестмонтаж» було подано клопотання б/н від 11.08.2022 р. (вх. № 10278/22 від 12.08.2022 р.) про проведення судової почеркознавчої експертизи, в обгрунтування якого позивач за зустрічним позовом зазначав, що договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. з боку ПП "Будінвестмонтаж" директором Пащенком С.А. не підписувався, а підпис від імені ПП "Будінвестмонтаж" виконано невідомою особою, у зв`язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним в повному обсязі, оскільки він був укладений від імені ПП "Будінвестмонтаж" невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладання, а отже під час його укладання було відсутнє волевиявлення ПП "Будінвестмонтаж" на укладання даного правочину. Відтак, на час судового розгляду даної справи існує необхідність у спеціальних наукових знаннях, щоб встановити, чи виконано підпис від імені директора ПП «Будінвестмонтаж» Пащенка С.А. на договорі про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. ОСОБА_3 чи іншою особою.
У судовому засіданні 15.08.2022 р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримував подані 12.08.2022 р. клопотання та просив суд їх задовольнити, а також заявив клопотання про долучення копій постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 р. у справі № 8/276, заяви про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. за нововиявленими обставинами, ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 р. у справі № 8/276 про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, зазначаючи про наявність передбачених ч. 1 ст. 207 ГПК України поважних причин їх неподання у підготовчому провадженні з огляду на дати постановлення цих судових рішень.
У судовому засіданні 15.08.2022 р. представник ТОВ "Євробуд" проти задоволення клопотань представника ПП «Будінвестмонтаж» заперечував, зокрема, з таких підстав: 1) щодо клопотання про долучення копій документів зазначав про те, що заявником не дотримано порядку такого подання; 2) щодо клопотання про призначення судової експертизи представник позивача за первісним позовом зазначав про відсутність доказів надіслання зазначеного клопотання ТОВ «Євробуд» та про необхідність його подання у підготовчому засіданні, можливістю якого ПП «Будінвестмонтаж» не скористалося; 3) щодо клопотання про зупинення провадження у даній справі представник позивача за первісним позовом зазначав про те, що перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. за нововиявленими обставинами у справі № 8/276 не впливає на суть позовних вимог у даній справі щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і, відповідно, на результат вирішення спору у даній справі № 910/17509/21.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 15.08.2022 р. вказував на наявність передбачених ст. 207 ГПК України поважних причин неподання клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення питання про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. у підготовчому засіданні, оскільки Господарським судом міста Києва ухвалу у справі № 8/276 про відкриття провадження за нововиявленими обставинами було постановлено 28.07.2022 р.
Суд, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом б/н від 11.08.2022 р. (вх. № 10279/22 від 12.08.2022 р.) про зупинення провадження у даній справі, залишив його без задоволення, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2020 р. у справі № 910/11236/19.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає за необхідне відзначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Отже, зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Вказані правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2021 р. у справі № 917/14/20, від 27.02.2018 р. у справі № 904/6636/17.
Водночас, відповідачем за первісним позовом у даній справі у клопотанні про зупинення провадження не наведено жодних підстав об`єктивної неможливості Господарського суду Київської області самостійно встановити всі обставини щодо наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, встановлену рішенням суду, за первісним позовом, а також відповідність договору б/н від 04.03.2011 р. про переведення боргу вимогам чинного законодавства.
Поряд з цим, у вирішенні питання наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у справі не слід обмежуватися лише аналізом та співставленням змісту заявлених вимог та обставин справ, а й необхідно враховувати предмет судового розгляду у справах (питання, які розглядаються судом) та у разі оскарження судових рішень - також зважати на об`єкт оскарження (судові рішення, що оскаржуються). Лише детальний аналіз наведених елементів надає можливість вирішити питання про зупинення провадження у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 наголошувала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Поряд з цим, враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 р. у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 р. у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 р. у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 р. у справі № 917/514/19, від 25.03.2021 р. у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 р. у справі № 922/2838/20.
З урахуванням зазначеного, дослідивши мотиви відповідача за первісним позовом, викладені у клопотанні про зупинення провадження у даній справі, зміст первісних та зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку, що у даному випадку господарський суд не позбавлений можливості досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, а також надавати правову оцінку поданим письмовим доказам та самостійно встановлювати факти, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги у справі № 910/17509/21.
Водночас, належних, достатніх і беззаперечних доказів на підтвердження унеможливлення самостійного встановлення судом фактів та обставин у даній справі, як і належних та достатніх обґрунтувань стосовно того, яким чином перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником впливає на вирішення по суті спору, що виник з договору про переведення боргу, заявником не надано.
Також суд вважає за необхідне відзначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції).
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 927/548/19, від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19, від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18, від 05.03.2019 р. у справі № 910/5425/18.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у даній справі.
Дослідивши мотиви заявленого ПП "Будінвестмонтаж" клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи б/н від 11.08.2022 р. (вх. № 10278/22 від 12.08.2021 р.), суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення його без розгляду з огляду на наступне.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Підготовче провадження у даній справі було закрите ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 р.
За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, розпочинаючи судовий розгляд справи по суті, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
У судовому засіданні 15.08.2022 р. представник позивача за зустрічним позовом зазначав про неможливість подання зазначеного вище клопотання про призначення судової експертизи у підготовчому засіданні, з огляду на неотримання ухвал суду ПП «Будінвестмонтаж», якими відкладалося підготовче засідання.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що, будучи обізнаним з відкриттям підготовчого провадження у даній справі, 18.02.2022 р. ПП «Будінвестмонтаж» подавало заяву б/н від 17.02.2022 р. (вх. № 3635/22 від 18.02.2022 р.) про зміну підстав зустрічних позовних вимог, за змістом якої позивач за зустрічним позовом зазначав, зокрема, що договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. підлягає визнанню недійсним в повному обсязі, оскільки він був укладений від імені ПП "Будінвестмонтаж" невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладання.
21.02.2022 р. у підготовчому засіданні був присутнім представник позивача за зустрічним позовом Мельник С.В., у зв`язку з чим ухвала про відкладення підготовчого засідання від 21.02.2022 р. не надсилалася на адресу ПП «Будінвестмонтаж».
Окрім того, ухвала про відкладення підготовчого засідання від 19.05.2022 р. направлялася на адресу ПП «Будінвестмонтаж» та була отримана останнім 31.05.2022 р., на підтвердження чого в матеріалах даної справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281767252 від 23.05.2022 р.
При цьому, суд відзначає, що участь адвоката ПП «Будінвестмонтаж» в іншому судовому процесі під час підготовчого засідання у даній справі 07.07.2022 р. не перешкоджала безпосередньо поданню клопотання про призначення судової експертизи у даній справі на стадії підготовчого засідання.
Поряд з цим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначалося вище, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Окремо суд відзначає ту обставину, що протягом підготовчого провадження у даній справі, строк якого був продовжений ухвалою суду від 21.02.2022 р., ПП Будінвестмонтаж здійснювало реалізацію своїх процесуальних прав шляхом подання заяв по суті справи і не було позбавлене можливості щодо подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Принаймні, будь-яких посилань на докази та доказів на підтвердження наявності обставин, що перешкоджали б заявнику подати таке клопотання про призначення судової експертизи у підготовчому провадженні, матеріали даної справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо недоведеності заявником наявності поважних причин неподання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у підготовчому провадженні, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України вказане клопотання підлягає залишенню судом без розгляду.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.08.2022 р. представник позивача первісні позовні вимоги підтримував у повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечував, заявляючи, зокрема, про застосування до зустрічного позову наслідків спливу позовної давності; представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення первісних позовних вимог заперечував, зазначаючи, зокрема, про проведення часткових оплат основного боргу під час здійснюваного приватним виконавцем виконання наказу у справі № 8/276, які не були враховані ТОВ «Євробуд» при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення за первісним позовом у даній справі, при цьому підтримував зустрічні позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача 2 за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
У судовому засіданні 15.08.2022 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
15.08.2022 р. після закінчення судового засідання, представник відповідача за первісним позовом подав до Господарського суду Київської області письмове клопотання б/н від 15.08.2022 р. (вх. № 10409/22 від 15.08.2022 р.) про приєднання до матеріалів справи копій постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 р. у справі № 8/276, заяви про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. за нововиявленими обставинами, ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 р. у справі № 8/276 про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276 було стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» 6042635,07 грн. основного боргу, 267069,09 грн. пені, 1109976,46 грн. збитків від інфляції, 184236,44 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, загалом - 7629653,06 грн.
Як визначено ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
20.09.2010 р. Господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 8/276 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р.
04.03.2011 р. між Приватним підприємством Будінвестмонтаж (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю Євробуд (кредитор) та Акціонерним товариством закритого типу ДВК (первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу, за змістом якого первісний боржник переводить борг в розмірі 7629653,06 грн. згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276 за позовом кредитора до первісного боржника, а новий боржник приймає на себе зобов`язання погасити зазначений борг первісного боржника перед кредитором.
14.11.2018 р. Господарським судом міста Києва у справі № 8/276 було постановлено ухвалу про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. у справі № 8/276 до виконання.
11.03.2019 р. Господарським судом міста Києва було постановлено ухвалу у справі № 8/276, якою здійснено заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. у справі № 8/276, а саме - Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на правонаступника Приватне підприємство «Будінвестмонтаж». Зі змісту даної ухвали слідує, що між АТЗТ «ДВК» (первісний боржник), ПП «Будінвестмонтаж» (новий боржник) та ТОВ «Євробуд» (кредитор) було укладено договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., відповідно до предмету якого первісний боржник переводить борг в сумі 7629653,06 грн. згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276 за позовом кредитора до первісного боржника, а новий боржник приймає на себе зобов`язання погасити зазначений борг первісного боржника перед кредитором.
14.10.2020 р. між ТОВ «Євробуд» (первісний кредитор), ПП «Будінвестмонтаж» (боржник), ОСОБА_2 (новий кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договори про відступлення права вимоги (заміна кредитора), згідно з якими первісний кредитор за згодою боржника відступив право вимоги у частині зобов`язань за договором про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., а саме ТОВ «Євробуд» відступлено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право вимоги до ПП «Будінвестмонтаж» за договором про переведення боргу від 04.03.2011 р. на загальну суму 5000000,76 грн.
З урахуванням зазначеного, з 14.10.2020 р. заборгованість ПП «Будінвестмонтаж» перед ТОВ «Євробуд» становить 2629652,30 грн. (7629653,06 грн. 5000000,76 грн.).
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Проте, ПП «Будінвестмонтаж» заборгованість, яка виникла на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276, на користь ТОВ «Євробуд» не сплачена, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду у даній справі з вимогою щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.10.2018 р. до 25.10.2021 р. на суму заборгованості.
Поряд з цим, ПП «Будінвестмонтаж» заявило у даній справі зустрічний позов про визнання недійсним зазначеного вище договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р.
Щодо зустрічних позовних вимог Приватного підприємства Будінвестмонтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд та до Акціонерного товариства закритого типу ДВК про визнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р., суд вважає за необхідне відзначити наступне.
04.03.2011 р. між Приватним підприємством Будінвестмонтаж (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю Євробуд (кредитор) та Акціонерним товариством закритого типу ДВК (первісний боржник) було укладено договір переведення боргу, відповідно до п. 1.1 якого первісний боржник переводить борг в розмірі 7629653,06 грн. згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276 за позовом кредитора до первісного боржника, а новий боржник приймає на себе зобов`язання погасити зазначений борг первісного боржника перед кредитором.
Первісний боржник сплачує новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 7629653,06 грн. (п. 2.1 договору).
Новий боржник вправі висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний протягом 10 днів із дня виконання ним зобов`язання перед кредитором повідомити первісного боржника про таке виконання (п.п. 3.1, 3.2 договору).
У відповідності з пп. 4.1.1 п. 4.1 договору первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику протягом 10 днів з моменту підписання цього договору документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора по виконанню зобов`язань.
Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору).
Окрім того, за умовами пп. 4.3.1 п. 4.3 договору новий боржник вправі відмовитися від виконання своїх обов`язків, якщо рішення Господарського суду м. Києва від 19 серпня 2010 року по справі № 8/276 буде скасовано у встановленому порядку.
Слід зазначити, що за приписами ст.ст. 520-522 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом у даній справі, ПП Будінвестмонтаж вважає договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. недійсним з наступних підстав.
З моменту підписання договору про переведення боргу від 04.03.2011 р. первісний боржник (АТЗТ "ДВК") не передав жодних документів, які б підтверджували підстави (законність) вимог кредитора (ТОВ "Євробуд") про стягнення боргу в сумі 7629653,06 грн. з АТЗТ "ДВК", а тому пп. 4.1.1 п. 4.1 договору про переведення боргу від 04.03.2011 р. первісним боржником (АТЗТ "ДВК") не виконаний, що, на думку зустрічного позивача, вказує на відсутність законних підстав у ПП "Будінвестмонтаж" виконувати зобов`язання по сплаті вищевказаного боргу на користь кредитора (ТОВ «Євробуд») та відсутність наміру первісного боржника (АТЗТ "ДВК") виконати умови цього договору, оскільки ПП "Будінвестмонтаж" через відсутність документів, які мали бути передані за договором, не могло перевірити законність вимог про стягнення боргу в сумі 7629653,06 грн. з відповідача 2 за зустрічним позовом.
Поряд з цим, відповідно до п. 3.1 Статуту ПП "Будінвестмонтаж (у редакції від 21.07.2009 р., чинній на час укладення спірного договору) вищим органом підприємства є Загальні збори власників, до компетенції яких належить, зокрема, визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання (п. 3.3.1 Статуту). Згідно з п. 3.6 Статуту виконавчим органом підприємства є директор, який уповноважений діяти від імені підприємства без довіреності в межах встановлених статутом та рішеннями власників. Директор має право без попереднього погодження із засновниками укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний капітал підприємства.
Пунктом 2.4 Статуту встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал у розмірі 300 (триста) гривень.
Згідно протоколу Загальних зборів власників ПП «Будінвестмонтаж» № 03/09 від 01.12.2009 р. директором підприємства було призначено ОСОБА_3 .
Позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що Загальними зборами власників не приймалось рішення про надання згоди директору підприємства Пащенку С.А. на укладання договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. між АТЗТ "ДВК", ПП "Будінвестмонтаж" та ТОВ "Євробуд". Таким чином, директор підприємства Пащенко С.А. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання оспорюваного договору.
На переконання позивача за зустрічним позовом, директором Пащенком С.А. було підписано договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. без необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання цього договору, після чого підприємством через порушення його умов не було вчинено жодних дій, що свідчать про прийняття його до виконання, а тому договір про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. підлягає визнанню недійсним в повному обсязі. Водночас, зустрічний позивач посилався на те, що спірний договір взагалі був укладений від імені ПП "Будінвестмонтаж" невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладання, а отже під час його укладання було відсутнє волевиявлення ПП "Будінвестмонтаж" на укладання даного правочину.
Оцінюючи подані сторонами за зустрічним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (підпункт 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (стаття 522 ЦК України).
Отже, право нового боржника у зобов`язанні за своїм змістом не може бути відмінним від відповідного права первісного боржника.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що новим боржником до звернення кредитора з первісним позовом у даній справі висувалися заперечення проти вимог кредитора.
Отже, враховуючи, що право позивача за зустрічним позовом як нового боржника, визначене ст. 522 ЦК України, є обмеженим відносинами між кредитором і первісним боржником, зміст відповідного права нового боржника є тотожнім праву первісного, а тому, у зв`язку з укладенням договору про переведення боргу, воно вважається прийнятим новим боржником без заперечень щодо підстав його виникнення.
У контексті обсягу прав та обов`язків, які передано позивачеві за зустрічним позовом, суд зазначає, що, як слідує з предмету договору про переведення боргу від 04.03.2011 р., у нового боржника ПП «Будінвестмонтаж» виник безумовний обов`язок сплатити на користь кредитора чітко визначену суму коштів.
Окремо суд наголошує на тій обставині, що ПП «Будінвестмонтаж» як боржник 14.10.2020 р. укладало договори про відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Євробуд» до нових кредиторів фізичних осіб за договором про переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. (копії п`яти договорів від 14.10.2020 р. долучено до матеріалів справи). Тобто ПП «Будінвестмонтаж» вчинялися дії щодо виконання договору б/н від 04.03.2011 р.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з частиною 5 статті 65 Господарського кодексу керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту ПП "Будінвестмонтаж (у редакції від 21.07.2009 р., чинній на час укладення спірного договору) вищим органом підприємства є Загальні збори власників.
Згідно з п. 3.6 Статуту виконавчим органом підприємства є директор, який уповноважений діяти від імені підприємства без довіреності в межах встановлених статутом та рішеннями власників.
Відповідно до частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із частиною 3 статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 238 ЦК передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити: 1) наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа; 2) дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 668/13907/13-ц.
Суд відзначає, що за п. 3.6 Статуту ПП «Будінвестмонтаж» у підприємства діє одноособовий виконавчий орган директор. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Зборів власників. Для організації діяльності підприємства та виконання покладених на нього завдань директор здійснює, зокрема, розпорядження, у відповідності з чинним законодавством, майном і коштами підприємства, вчинення правочинів у межах своїх повноважень. Директор підприємства має право без попереднього погодження з власниками підприємства укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний капітал підприємства, який згідно з п. 2.4 Статуту (в редакції від 21.07.2009 р.) становить 300 (триста) грн. 00 коп.
Тобто зазначеним вище пунктом 3.6 Статуту встановлено, що директор без погодження із засновниками має право на укладення договорів щодо надання послуг, а також на придбання та реалізацію матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує визначену Статутом суму (300,00 грн.).
Між тим, оспорюваний договір б/н від 04.03.2011 р. про переведення боргу не є ані договором про надання послуг, ані договором на придбання чи реалізацію матеріальних цінностей, у зв`язку чим обмежень на підписання його директором без погодження із засновниками ПП «Будінвестмонтаж» Статутом не передбачено.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, доводи позивача за зустрічним позовом про відсутність у директора Пащенка С.А. повноважень щодо укладення договору переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. від імені ПП «Будінвестмонтаж» не є обґрунтованими та не підтверджені поданими до справи доказами.
Посилання ж зустрічного позивача на те, що договір переведення боргу б/н від 04.03.2011 р. взагалі підписаний невідомою особою, що могло бути встановлено при проведенні судової почеркознавчої експертизи у даній справі, відхиляється судом як таке, що очевидно суперечить позиції ПП «Будінвестмонтаж» щодо відсутності повноважень на укладення договору у директора ОСОБА_3 , а також не узгоджується зі схваленням зустрічним позивачем договору б/н від 04.03.2011 р. шляхом укладення договорів відступлення права вимоги від 14.10.2020 р.
Суд відзначає, що згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, навіть у випадку вчинення директором ПП «Будінвестмонтаж» правочину з переведення боргу з перевищенням повноважень (чого у даній справі не встановлено), цей правочин є таким, що створює цивільні права та обов`язки для підприємства з огляду на подальше укладення останнім у 2020 році договорів відступлення права вимоги, що зустрічним позивачем під час судового розгляду не заперечувалось.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є недоведеними і необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, відповідачем 1 за зустрічним позовом було заявлено про застосування до вимог позивача за зустрічним позовом наслідків спливу строку позовної давності.
Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
З огляду на викладене, у даній справі позовна давність до зустрічних позовних вимог не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Стосовно вимог позивача за первісним позовом у даній справі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.10.2018 р. до 25.10.2021 р. на суму несплаченої заборгованості, встановленої рішенням суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 599-600 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 910/5587/19, від 03.10.2019 р. у справі № 905/587/18.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як слідує з первісного позову, сума основного боргу, стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 8/276, не погашена станом на момент подання даного позову, у зв`язку з чим ТОВ «Євробуд» і звернулось до суду з позовом про стягнення 863011,63 грн. інфляційних втрат та 532991,44 грн. 3% річних.
Отже, предметом первісного позову є вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання первісним відповідачем.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення первісних позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, борг ПП «Будінвестмонтаж» перед ТОВ «Євробуд» станом на момент подання останнім даного первісного позову до суду погашено не було.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем за первісним позовом у сумі 532991,44 грн., та нараховано на заборгованість відповідача за первісним позовом за період з 25.10.2018 р. до 13.10.2020 р. на суму 7629653,06 грн. в сумі 451508,24 грн., за період з 14.10.2020 р. по 25.10.2021 р. на суму 2629652,30 грн. в сумі 81483,20 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.
Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем за первісним позовом, становить 863011,63 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за первісним позовом за період з 25.10.2018 р. до 13.10.2020 р. на суму 7629653,06 грн. в сумі 573749,91 грн., з 14.10.2020 р. по 25.10.2021 р. на суму 2629652,30 грн. в сумі 289261,72 грн., і також є обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідач, заперечуючи проти первісного позову, посилався, зокрема, на те, що обов`язок щодо сплати боргу, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 19.08.2010 р., виник саме з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 11.03.2019 р., тобто часу з заміни боржника Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на правонаступника Приватне підприємство «Будінвестмонтаж». Таким чином, розрахунок, відповідно до якого було нараховано заборгованість в загальному розмірі 1396003,07 грн., яка складається з 532991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат, і розрахунковий період з 25.10.2018 р., на переконання первісного відповідача, є необгрунтованими, оскільки, починаючи з 14.10.2020 р. борг, складав 2629652,00 грн.
Також відповідач за первісним позовом у засіданні суду з розгляду даної справи по суті усно зазначав про зменшення в процесі примусового виконання рішення у справі № 8/276 розміру основного боргу на суму 181286,00 грн. і, як наслідок, про необґрунтованість розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, з огляду на неврахування зазначеної вище суми, на яку зменшився основний борг, при обрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Відхиляючи посилання відповідача за первісним позовом на те, що лише з моменту заміни боржника правонаступником ухвалою суду, у ПП «Будінвестмонтаж» виник обов`язок щодо сплати боргу на користь ТОВ «Євробуд», суд відзначає помилковість вказаної позиції, оскільки правовідносини між ТОВ «Євробуд» як кредитором і ПП «Будінвестмонтаж» як боржником виникли внаслідок укладення договору б/н від 04.03.2011 р. про переведення боргу. Відтак, здійснення первісним позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 25.10.2018 р. є правомірним і обґрунтованим.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що, попри твердження ПП «Будінвестмонтаж», розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат здійснено ТОВ «Євробуд» з урахуванням часткового відступлення права вимоги 14.10.2020 р. і відповідного зменшення суми боргу до 2629652,00 грн.
Водночас, суд констатує, що матеріали даної справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту та обставин часткової сплати основного боргу в процесі примусового виконання рішення суду у справі № 8/276, як і взагалі доказів такого примусового виконання.
Суд звертає увагу на те, що у справі про стягнення заборгованості доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Правова позиція наведеного змісту викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 р. у справі № 913/618/21.
При цьому, суд також зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).
Крім того, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17.
З урахуванням зазначеного, відповідачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не доведено у даній справі як необґрунтованості чи невірності зробленого позивачем за первісним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, так і будь-якого зменшення суми заборгованості, на яку було здійснено відповідні нарахування.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 р. Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову не спростовує.
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.
Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.
Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства Будінвестмонтаж (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, код 32309476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код 31752439) 532991 (п`ятсот тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 44 коп. 3% річних, 863011 (вісімсот шістдесят три тисячі одинадцять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 20940 (двадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 05 коп. судового збору.
3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства Будінвестмонтаж (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, код 32309476) до Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8) та до Акціонерного товариства закритого типу ДВК (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 19-А) про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011 р., відмовити повністю.
Видати наказ.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01.09.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2022 |
Оприлюднено | 02.09.2022 |
Номер документу | 106006618 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бабкіна В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні