Постанова

від 20.03.2023 по справі 910/17509/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. Справа№ 910/17509/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи (за зустрічним позовом):

від позивача: не з`явились

від відповідача-1: Мельник С.В.

від відповідача-2: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будінвестмонтаж»

на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022, повний текст складено 01.09.2022

у справі №910/17509/21 (суддя Бабкіна В.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою віповідальністю «Євробуд»

до Приватного підприємства «Будінвестмонтаж»

про стягнення 1 396 003,07 грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Будінвестмонтаж»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд»

2. Акціонерного товариства закритого типу «ДВК»

про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області від Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» про стягнення 1396003,07 грн заборгованості, у тому числі 532991,44 грн 3% річних та 863011,63 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПП «Будінвестмонтаж» зобов`язання щодо сплати заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 19.08.2010, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 32991,44 грн. 3% річних та 863011,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на залишок заборгованості, встановленої рішенням суду у справі Господарського суду міста Києва № 8/276, а також судовий збір.

Також до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 13.01.2022 р. (вх. № 842/22 від 14.01.2022 р.) Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» та до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011.

Зустрічна позовна заява (з урахуванням заяви б/н від 17.02.2022 р. (вх. №3635/22 від 18.02.2022 р.) про зміну підстав зустрічних позовних вимог) обґрунтована тим, що оскільки у відповідності до приписів ч. 2 ст. 526 ЦК України виконання новим боржником (ПП "Будінвестмонтаж") зобов`язань за договором про переведення боргу № б/н від 04.03.2011 поставлено в залежність від дій первісного боржника (АТЗТ "ДВК") щодо передачі новому боржнику документів, які б підтверджували підстави (законність) вимог кредитора (ТОВ "Євробуд") про стягнення боргу в сумі 7629653,06 грн, що ним не були виконані, то ПП "Будінвестмонтаж" вважає, що відсутні законні підстави у нового боржника виконувати зобов`язання по сплаті вищевказаного боргу на користь кредитора. Також позивач за зустрічним позовом зазначав, що невиконання первісним боржником зобов`язань з передачі документів вказує на відсутність наміру у АТЗТ "ДВК" виконати умови цього договору.

За доводами позивача за зустрічним позовом договір про переведення боргу також підлягає визнанню недійсним, оскільки директор підприємства ОСОБА_1 згідно наданих йому Статутом ПП «Будінвестмонтаж» (у редакції від 21.07.2009 р., чинній на час укладення спірного договору) повноважень не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання цього договору.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначав, що оспорюваний договір не підписувався директором підприємства, так як наявний на ньому підпис не належить ОСОБА_1 , а вчинений невідомою особою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21 первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» 532991 грн 44 коп. 3% річних, 863011 грн 63 коп. інфляційних втрат, 20940 грн 05 коп. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» та до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» про визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011, відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки Статутом ПП «Будінвестмонтаж» (у відповідній редакції) не передбачено обмежень повноважень директора на укладення договору про переведення боргу, а також з огляду на вчинення підприємством конклюдентних дій шляхом укладення договорів відступлення права вимоги від 14.10.2020 за зобов`язаннями за оспорюваним правочином, то підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.

Позовні вимоги первісного позову визнані місцевим господарським судом обґрунтованими, адже станом на час звернення позивача за первісним позовом з відповідними вимогами заборгованість новим боржником не погашена, а тому в силу приписів ст. 625 ЦК України наявні підстави для стягнення інфляційних та річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Будінвестмонтаж» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального закону.

Так, апелянт стверджує, що:

- обов`язок щодо сплати боргу, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 19.08.2010 виник у ПП «Будінвестмонтаж» саме з моменту набуття законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 11.03.2019, якою здійснено заміну сторони боржника з АТЗТ "ДВК" на ПП «Будінвестмонтаж». У зв`язку з цим, заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення інфляційних та річних, нарахованих з 25.10.2018 є необґрунтованими;

- з відступленням права вимоги за договором про переведення боргу на загальну суму 5 000 000,76 грн позивач за первісним позовом втратив право на нарахування 3% річних та інфляційних на цю суму починаючи з 14.10.2020;

- загальними зборів учасників не приймалось рішення про надання дозволу директору на укладення договору про переведення боргу, а тому на час його укладення не мав відповідного обсягу повноважень;

- договір про переведення договору підписано невідомою особою від імені директора ПП «Будінвестмонтаж»;

- ПП «Будінвестмонтаж» не вчинено жодних дій, що свідчили про прийняття договору переведення боргу до виконання;

- місцевим господарським судом з огляду на наявність заперечень сторони відповідача за первісним позовом щодо особи підписанта оспорювано договору необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП «Будінвестмонтаж» в повному обсязі, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач за первісним позовом зазначає що:

- у даному спорі правовідносини сторін з погашення заборгованості виникають з договору про переведення боргу, а не судового рішення (ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 8/276 від 11.03.2019), що відповідає приписам ст. 11 ЦК України;

- після укладення договорів про відступлення права вимоги від 14.10.2020 розрахунок 3 % річних та інфляційних здійснювався за мінусом 5 000 000,76 грн;

- оспорюваний договір б/н від 04.03.2011 про переведення боргу не є ані договором про надання послуг, ані договором на придбання чи реалізацію матеріальних цінностей, у зв`язку чим обмежень на підписання його директором без погодження із засновниками ПП «Будінвестмонтаж» Статутом не передбачено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/17509/21 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/17509/21. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 дану апеляційну скаргу залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 поновлено Приватному підприємству «Будінвестмонтаж» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом на вказане судове рішення. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.12.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 12.12.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.12.2022.

Розгляд справи відкладався згідно ухвал Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 та від 07.02.2023.

Розгляд клопотань

26.01.2023 до Північного апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 20.03.2023 вказане клопотання на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України залишено без задоволення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про призначення судової експертизи подано поза межами строків, встановлених ухвалою суду від 18.11.2022 без обґрунтування причин поважності його пропуску.

Явка представників сторін

В судове засідання 20.03.2023 представники позивача за первісним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Окрім того, повідомлення про дату, місце та час судового засідання 20.03.2023 було викладено на сайті «Судова влада України», яке міститься в матеріалах справи.

20.02.2023 від позивача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи без участі представника товариства, яке задоволено судом.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на задоволення заявленого позивачем за первісним позовом клопотання про розгляд справи без участі його представника, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача за первісним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 20.03.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення зустрічних позовних вимог і відмову в задоволення первісного позову.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 8/276 було стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» 6042635,07 грн основного боргу, 267069,09 грн пені, 1109976,46 грн збитків від інфляції, 184236,44 грн 3% річних, 25500,00 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, загалом - 7629653,06 грн.

20.09.2010 Господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 8/276 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010.

04.03.2011 між Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (кредитор) та Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» (первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу (далі договір), за змістом якого первісний боржник переводить борг в розмірі 7629653,06 грн згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 8/276 за позовом кредитора до первісного боржника, а новий боржник приймає на себе зобов`язання погасити зазначений борг первісного боржника перед кредитором.

Відповідно до п. 2.1 договору первісний боржник сплачує новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 7629653,06 грн.

Новий боржник вправі висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний протягом 10 днів із дня виконання ним зобов`язання перед кредитором повідомити первісного боржника про таке виконання (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 договору первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику протягом 10 днів з моменту підписання цього договору документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора по виконанню зобов`язань.

Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору).

14.11.2018 Господарським судом міста Києва у справі № 8/276 було постановлено ухвалу про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 8/276 до виконання.

11.03.2019 Господарським судом міста Києва було постановлено ухвалу у справі № 8/276, якою здійснено заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 8/276, а саме - Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на правонаступника Приватне підприємство «Будінвестмонтаж». Зі змісту даної ухвали слідує, що підставою для заміни сторони боржника його правонаступником стало укладення між АТЗТ «ДВК» (первісний боржник), ПП «Будінвестмонтаж» (новий боржник) та ТОВ «Євробуд» (кредитор) договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011.

Оскільки Приватне підприємство «Будінвестмонтаж», як новий боржник у зобов`язанні, що виникло на підставі договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011, не сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» заборгованість, визначену рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 8/276, позивач за первісним позовом звернувся до суду у даній справі з вимогою щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.10.2018 по 25.10.2021.

Також у справі ПП «Будінвестмонтаж» пред`явлено зустрічний позов до АТЗТ «ДВК» та ТОВ «Євробуд» про визнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 04.03.2011.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як на підставу для визнання недійсним договору про переведення боргу від 04.03.2011 позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність у директора ПП «Будінвестмонтаж» повноважень на укладення цього правочину, адже у відповідності до вимог п. п. 2.4, 3.6 Статуту ПП «Будінвестмонтаж» (в редакції протоколу від 21.07.2009) рішення загальних зборів власників про надання згоди на його укладення директором не приймалось.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

За змістом ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно із ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 цього ж Кодексу).

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

Так, у відповідно до п. 3.1 Статуту ПП «Будінвестмонтаж» (у редакції протоколу від 21.07.2009, чинній на час укладення спірного договору) вищим органом підприємства є Загальні збори власників, до компетенції яких належить:

- визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання (п. 3.3.1 Статуту);

- внесення змін до Статуту підприємства, зміна розміру його статутного капіталу (п. 3.3.2 Статуту);

- встановлення розміру, форми і порядку внесення Власниками додаткових вкладів (п. 3.3.3 Статуту);

- обрання та відкликання членів Ревізійної комісії (п. 3.3.4 Статуту);

- затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів Підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, розподіл прибутку та збитків Підприємства, визначення строку та порядку виплати частки прибутку (п. 3.3.5 Статуту);

- створення, реорганізація та ліквідація філій та представництв Підприємства, затвердження положень про них (п. 3.3.6 Статуту);

- винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб Підприємства (п. 3.3.7 Статуту);

- визначення умов оплати праці посадових осіб Підприємства, його філій та представництв (п. 3.3.8 Статуту);

- затвердження внутрішніх та зовнішніх правил роботи, положень та інших

документів Товариства, визначення організаційної структури Підприємства, затвердження положень про фонди, які створюються в Підприємстві (п. 3.3.9 Статуту);

- прийняття рішення про випуск та обіг цінних паперів, згідно чинного

законодавства України (п. 3.3.10. Статуту);

- прийняття рішення про припинення діяльності Підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (п. 3.3.11. Статуту);

- визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів (п. 3.3.12. Статуту);

- призначення перевірок господарсько-фінансової діяльності (п. 3.3.13. Статуту).

Пунктом 2.4 Статуту встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал у розмірі 300 (триста) гривень.

Згідно з п. 3.6 Статуту на Підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор. Директор вирішує усі питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Засновників. Директор призначається Засновниками, підзвітний їм та організовує виконання їх рішень.

Директор діє від імені Підприємства без довіреності в межах, встановлених цим Статутом та рішеннями Засновників.

Директор Підприємства керує діяльністю Підприємства і несе особисту відповідальність в межах, передбачених трудовим договором та чинним законодавством за виконання покладених на нього завдань.

Для організації діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань Директор здійснює, зокрема, розпорядження, у відповідності з чинним законодавством, майном і коштами Підприємства, вчинення правочинів в межах своїх повноважень (пп. г п. 3.6 Статуту).

Директор має право без попереднього погодження із засновниками укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний капітал підприємства.

Отже, виходячи із змісту наданих директору повноважень слідує, що останній здійснює розпорядженням майном і коштами підприємства без довіреності в межах своїх повноважень. При цьому, укладення правочинів з третіми особами директор здійснює за умови, що вони є договорами надання послуг, придбання та реалізації матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує визначену Статутом суму (300,00 грн). Інших обмежень та заборон на вчинення директором підприємства своїх повноважень з представництва юридичної особи, в т.ч. на укладення інших правочинів, Статут ПП «Будінвестмонтаж» (в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору) не містить.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та доводами апеляційної скарги не спростовано, договір про переведення боргу не є ані договором про надання послуг, ані договором на придбання чи реалізацію матеріальних цінностей. Вказаний правочин укладений на підставі приписів ст. ст. 513, 520, 521 ЦК України та на який відповідні обмеження не поширюються.

За встановленого, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Київської області про те, що обмеження на підписання директором ПП «Будінвестмонтаж» Пащенком С.А. договору про переведення боргу щодо погодження із власниками цього підприємства не передбачено положеннями Статуту, а відтак доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Аргументація апеляційної скарги відносно того, що позивачем за зустрічним позовом не вчинялись дії щодо схвалення спірного правочину, Північним апеляційним господарським судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

При цьому наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Матеріалами справи підтверджуєтся, що 14.10.2020 між ТОВ «Євробуд» (первісний кредитор), ПП «Будінвестмонтаж» (боржник), ОСОБА_2 (новий кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) було укладено договори про відступлення права вимоги (заміна кредитора), згідно з якими первісний кредитор за згодою боржника відступив право вимоги у частині зобов`язань за договором про переведення боргу б/н від 04.03.2011, а саме ТОВ «Євробуд» відступлено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право вимоги до ПП «Будінвестмонтаж» за договором про переведення боргу від 04.03.2011 на загальну суму 5000000,76 грн.

Вказані договори підписані уповноваженими представниками сторін (зі сторони позивача за зустрічним позовом - директор ПП «Будінвестмонтаж» ОСОБА_4) та скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, ПП «Будінвестмонтаж», уклавши договори про відступлення права вимоги в статусі боржника, що набутий ним згідно договору про переведення боргу, підприємство фактично вчинило дії що свідчать про визнання цього боргу та, відповідно, прийняття правочину до виконання.

Разом з цим, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що як договір про переведення боргу, так і договори про відступлення права вимоги містять відбиток печатки ПП «Будінвестмонтаж», що за загальним правилом господарської діяльності є свіченням участі відповідної особи в правовідносинах.

Враховуючи наявність, зокрема, на оспорюваному договорі печатки підприємства позивача за зустрічним позовом, а також з огляду на той факт, що ПП «Будінвестмонтаж» не доводив обставин протиправності використання своєї печатки чи її втрати, так само і не надавав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка підприємства використовувалась проти його волі (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18).

В контексті наведеного, а також з врахуванням того, що позивач за зустрічним позовом несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, колегія суддів визнає неприйнятними для скасування оскаржуваного рішення і доводи апелянта в частині неналежності підпису директору ПП «Будінвестмонтаж» ОСОБА_1 .

Щодо посилань апелянта на невиконання первісним боржником обов`язку з надання новому боржнику документів, пов`язаних з борговими зобов`язаннями, як підстава для невиконання позивачем за зустрічним позовом цих зобов`язань, колегія суддів зазначає, що такої підстави для припинення зобов`язань або звільнення від їх виконання цивільне законодавство не містить. Погашення новим боржником переведеного на нього боргу не є зустрічним виконанням зобов`язання в розумінні ст. 538 ЦК України щодо обов`язків первісного боржника з передачі документів. При цьому, колегія зазначає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а новий боржник прийняв його до виконання шляхом вчинення конклюдентних дій з визнання боргу.

Відносно тверджень апелянта про порушення місцевим господарським судом приписів процесуального законодавства та відхилення його клопотання про призначення судової експертизи судова колегія зазначає, що за змістом приписів ст. 99 ГПК України експертне дослідження, зокрема, призначається у випадку неможливості встановлення обставин, що входять в предмет доказування у даній справі. Водночас, наявні в матеріалах справи докази, що були належним чином досліджені та оцінені місцевим господарським судом, надавали можливість вірно вирішити спір у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд, серед іншого, звертає увагу на те, що безпідставне призначення судової експертизи судом може призвести до порушення права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, адже зумовлює необхідність зупинення провадження у справі на певний час. Вихід за межі розумного строку розгляду справи суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наявність заперечень та сумнівів скаржника щодо належності директору наявного на оспорюваному договорі підпису, не є безумовною підставою для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки такі доводи в силу приписів ст. 74 ГПК України мають бути підтверджені. До того ж, позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості за власним замовленням провести експертне дослідження та надати такі докази суду.

Беручи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування не спростовано обставин визнання ним зобов`язань з оплати боргу за оспорюваним правочином шляхом укладення, як однією із сторін зобов`язання, договорів про відступлення права вимоги, тобто вчинення конклюдентних дій, судова колегія, з урахуванням досліджених положень Статуту ПП «Будінвестмонтаж» (у редакції протоколу від 21.07.2009, чинній на час укладення спірного договору), приходить до висновку, що апелянтом недоведено наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, зокрема, відсутності волевиявлення сторони оспорюваного правочину на його укладення та відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності його виконавчого органу. Відтак, місцевим господарським судом цілком правомірно було відмовлено в задоволенні зустрічного позову у цій справі.

Щодо посилання ТОВ «Євробуд» в суді першої інстанції на приписи законодавства про застосування строків позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про переведення боргу з підстав їх необґрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, правильним є висновок Господарського суду Київської області про те, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин щодо названої частини вимог.

Щодо вимог первісного позову

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

При цьому, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19, від 03.10.2019 у справі № 905/587/18).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та відповідачем за первісним позовом належними засобами доказування не спростовано, що сума боргу, стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 8/276, станом на момент пред`явлення даного позову не погашена. Наведене стало підставою для нарахування ТОВ «Євробуд» в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних та річних.

З наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог первісного позову слідує, що позивач за первісним позовом просить стягнути з ПП «Будінвестмонтаж» 532991,44 грн 3% річних, що були нараховані за період з 25.10.2018 по 13.10.2020 на суму боргу 7629653,06 грн (=451508,24 грн) та за період з 14.10.2020 по 25.10.2021 на суму боргу 2629652,30 грн (=81483,20 грн).

Також позивач за первісним позовом просить стягнути 863011,63 грн інфляційних, що були нараховані за період з 25.10.2018 по 13.10.2020 на суму боргу 7629653,06 грн (=573749,91 грн), за період з 14.10.2020 по 25.10.2021 на суму боргу 2629652,30 грн (=289261,72 грн).

Тобто позивач за первісним позовом, з урахуванням укладення ним договорів про відступлення права вимоги від 14.10.2020, здійснив зменшення суми заборгованості на розмір відступлених боргових сум, що дає підстави для відхилення доводів апелянта в цій частині.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності поведеного ТОВ «Євробуд» розрахунку цих позовних вимог, встановив, що він є арифметично вірним та таким що відповідає матеріалам справи. А тому, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 532991,44 грн 3% річних та 863011,63 грн інфляційних є правомірним.

Доводи апеляційної скарги про виникнення у нього зобов`язання з оплати заборгованості з моменту набрання законної сили ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні оцінюються судом апеляційної інстанції критично, адже у даному випадку підставою виникнення зобов`язань відповідача за первісним позовом є договір про переведення боргу, що узгоджується з приписами ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України. Тоді як ухвала суду від 11.03.2019 лише констатує факт вибуття із зобов`язання первісного боржника та його набуття новим боржником згідно договору.

Отже, нарахування позивачем за первісним позовом інфляційних та річних з 25.10.2018, на переконання судової колегії, є правомірним, а тому аргументація апеляційної скарги в цій частині відхиляється.

З урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань з перерахування позивачу за первісним позовом коштів, визначених судовим рішенням у справі № 8/276, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів в підтвердження факту виконання боржником цих зобов`язань в повному обсязі чи частково, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог первісного позову та вважає правомірним його задоволення в заявлених сумах.

Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального закону, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача за первісним позовом (скаржника).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2022 у справі №910/17509/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 03.04.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова