Постанова

від 30.08.2022 по справі 804/2410/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа №804/2410/17

адміністративне провадження № К/9901/1126/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Кравчука В.М., Єзерова А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 (судді - І.В. Тулянцева, Н.В. Боженко, А.О. Коренев) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (судді - О.О. Круговий, А.В. Шлай, Т.С. Прокопчук)

у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» до Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області , третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправної бездіяльності та стягнення коштів

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2017 Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України та Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області, що полягає в не здійсненні перерахування суми компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, виплаченого позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2015 року, на загальну суму 164257,28 грн.;

- стягнути з Міністерства соціальної політики України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" (ідентифікаційний код 00190928) суму компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, виплаченого позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2015 року, на загальну суму 164257,28 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у квітні та травні 2015 року було звільнено дев`ять осіб у зв`язку з призовом їх до лав Збройних Сил України на строкову військову службу на підставі Указу Президента України від 17.02.2015 № 88/2015 «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році».

Наказом по підприємству від 01.02.2016 №П-8501971-110 "Про поновлення на роботі працівників, звільнених у зв`язку із призовом на строкову військову службу та увільнення їх від роботи на період призову на строкову військову службу у збройні Сили України", звільнені в період квітня - травня 2015 року у зв`язку із призовом на військову службу дев`ять працівників були поновлені на роботі та увільнені від виконання своїх службових обов`язків, а саме:

1. ОСОБА_1 - машиніст насосних установок (наказ про звільнення від 14.04.2015 № ПП-8514233-п);

2. ОСОБА_2 - майстер по ремонту вагонів локомотивно - вагонного депо (наказ про звільнення від 19.05.2015 № ПП-8519661-п);

3. ОСОБА_3 - електрослюсар (наказ про звільнення від 14.04.2014 № ПП-8514108-п);

4. ОСОБА_4 - сепараторщік (наказ про звільнення від 22.05.2015 № ПП-8520231-п) ;

5. ОСОБА_5 - механік (наказ про звільнення від 13.04.2015 № ПП-8513914-п);

6. ОСОБА_6 - електрослюсар (наказ про звільнення від 12.05.2015 № ПП-8518263-п);

7. ОСОБА_7 - електрогазосварщик (наказ про звільнення від 20.04.2015 № ПП-8514826-п);

8. ОСОБА_8 - електрогазосварщик (наказ про звільнення від 14.05.2015 № ПП-8518830-п);

9. ОСОБА_9 - електрогазосварщик (наказ про звільнення від 24.04.2015 № ПП-8516313-п).

В лютому 2016 року позивачем, у зв`язку із поновленням на роботі вказаних працівників, було фактично витрачено на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та на особливий період 164257,28 грн за період з червня 2015 року по грудень 2015 року, що підтверджується платіжними відомостями та банківськими виписками.

У 2015 році позивач щомісяця співпрацював з Управлінням щодо отримання компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку іншим мобілізованим працівникам та отримав кошти за квітень - грудень 2014 року, січень - листопад 2015 року. Згідно платіжного доручення від 03.05.2017 позивачу відшкодовано кошти за грудень 2015 (звіт наданий позивачем у січні 2016). Тобто, по здійсненим фактичним витратам у 2014-2015 роках позивач отримував компенсацію у повному обсязі відповідно до наданих звітів.

18.02.2016 позивач вперше звернувся до УПСЗН Покровської міської ради Дніпропетровської області з листом (за вих.100-64 від 15.02.2016) про виплату компенсації витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом за лютий 2016 року на загальну суму 164257,28 грн до якого було надано Звіт про фактично понесені позивачем витрати, погоджений з військовим комісаром Покровського міського військового комісаріату.

Звернення позивача від 18.02.2016 разом із Звітом про фактично понесені позивачем витрати, було повернуто Управлінням праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області без опрацювання у зв`язку із відсутністю в Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатків на компенсацію роботодавцям середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та на особливий період за 2015 рік.

Позивач 03.03.2017 знову звернувся до УПСЗН Покровської міської ради Дніпропетровської області із листом про виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та на особливий період за 2015 рік, до якого було залучено Звіт про фактично понесені позивачем в лютому 2016 року витрати, погоджений з військовим комісаром Покровського міського військового комісаріату у розмірі 164257,28 грн.

Листом від 09.03.2017 за вих. №1561/21 відповідачем звіт було повернуто на адресу позивача мотивуючи це тим, що відновлення на роботі з нарахуванням і виплатою середнього заробітку 9 працівників було проведено у лютому 2016 року, проте у Держбюджеті на 2016 рік відсутня така стаття витрат, як компенсація середнього заробітку за попередні роки.

Не погоджуючись із підставами відмови у виплаті компенсації в розмірі 164257,28 грн, позивач звернувся до суду із позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №804/2410/17 - залишено без змін.

Суди виходили з того, що відновлення на роботі з нарахуванням і виплатою середнього заробітку 9 працівникам підприємством було проведено у лютому місяці 2016 року. З 1 січня і до кінця 2016 року компенсація середнього заробітку із бюджету законодавством не передбачена, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" була відсутня така стаття витрат, Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" Міністерству соціальної політики України, як головному розпорядникові бюджетних коштів, для компенсації підприємствам, установам й організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки, передбачено видатки за бюджетною програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014- 2015 роки" обсягом 233,1 млн. грн. Роботодавці, які не одержали у 2015 році у повному обсязі компенсації з державного бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу на особливий період за 2014-2015 роки, мають можливість одержати її за рахунок коштів Державного бюджету України на 2017 рік.

Cуд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що нормами ст. 119 Кодексу законів про працю України в 2016 році було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову, а в Державному бюджеті України на 2016 рік не було передбачено видатків щодо компенсації витрат таким підприємствам середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення компенсацій з Державного бюджету України суми, виплаченої середньої заробітної плати в лютому 2016 року.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки, на думку відповідача, рішення судів не відповідають вимогам статті 159 КАС України. При винесенні рішення по даній справі не надано належну оцінку доказам, невірно встановлені фактичні обставини та неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права. Вказано, що Міністерством соціальної політики України не виконано покладених на нього зобов`язань щодо відшкодування з бюджету виплати компенсації, здійснені позивачем за період з червня по грудень 2015 року в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Позивач не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції та вважає безпідставною прив`язку виникнення права на отримання спірної компенсації від дати виплати середнього заробітку поновленим працівникам - лютого 2016 року.

Міністерство соціальної політики України подало відзив на касаційну скаргу, у якому покликається на спроби незаконно стягнути кошти позивачем, оскільки останній отримав компенсацію із Державного бюджету України за 2017 рік у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.05.2017.

УПСЗН виконкому Покровської міської ради Дніпропетровської області подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, а касаційну скаргу позивача без задоволення. У відзиві покликається на те, що позивач не дотримався встановленої законом процедури компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та на особливий період за 2015 рік.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок №105).

Відповідно до пункту 1 Порядку №105 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є, зокрема, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (п.2 Порядку).

Порядок визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".

Згідно з пункту 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Відповідно до пункту 4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач в лютому 2016 року поніс витрати на виплату заробітної плати працівникам призваним на військову службу під час мобілізації і подав відповідачу звіт про такі витрати для отримання компенсації відповідно до вимог Порядку №105.

Таким чином, позивач набув право на компенсацію середнього заробітку відповідно до вимог Порядку №105 і відповідач таке право позивача не заперечує.

Покликання відповідача в обґрунтування заперечень на відсутність бюджетних асигнувань, є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у справах, правовідносини у яких є подібними до цієї справи, у постановах від 30.03.2021 №820/6378/16, від 13.06.2019 №810/1799/16, від 18.05.2021 №686/25669/16-а.

Покликання відповідача в обґрунтування заперечень на касаційну скаргу на неподання позивачем протягом 2015 року звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій впродовж 2015 року позивачем такі виплати не проводились, а були здійснені в лютому 2016 року, про що відповідачу подано відповідний звіт.

Також безпідставним є покликання відповідача в обґрунтування заперечень на касаційну скаргу на факт отримання позивачем на підставі платіжного доручення від 03.05.2017 коштів за 2014-2015 роки, оскільки таке платіжне доручення відповідачем не надано, до того ж спір у цій справі стосується компенсації витрат позивача за 2016 рік.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності відмови відповідачів компенсувати витрати позивача на виплату середнього заробітку призваним на військову службу працівникам не можна визнати обґрунтованими.

Водночас, оскільки за правилами пункту 4 Порядку №105 перерахунок бюджетних коштів безпосередньо підприємствам, установам, організаціям здійснюється органами соціального захисту населення, а не Мінсоцполітики, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення компенсації з Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерства соціальної політики України та Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області, щодо не здійснення перерахування Публічному акціонерному товариству "Орджонікідзевський ГЗК" суми компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу протиправною.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський ГЗК" (ідентифікаційний код 00190928) 164257 (сто шістдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 28 копійок компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу згідно Звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку за лютий 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

А.А. Єзеров