Ухвала

від 30.08.2022 по справі 568/67/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 568/67/19

провадження № 61-8183ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року про відкриття апеляційного провадження в частині вирішення клопотання про залучення правонаступника у справі за позовом ОСОБА_2 до Радивилівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , державного реєстратора Бойко Тамари Віталіївни Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край», про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Радивилівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , державного реєстратора Бойко Т. В. Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області (далі - державний реєстратор Бойко Т. В.), третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» (далі - ТОВ «Дубенський край»), про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора.

Рішенням Радивілівського районного суду Рівненської області від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_2 до Радивилівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , державного реєстратора Бойко Т. В., третя особа - ТОВ «Дубенський край», про визнання незаконним та скасування пункту 2 розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області № 357, визнання недійсним державного акта ЯЖ № 336341 про право власності на земельну ділянку та скасування рішень державного реєстратора залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 заявив клопотання про заміну відповідача Радивилівської районної державної адміністрації правонаступником Дубенською районною державною адміністрацією.

Клопотання обумовлено тим, що згідно повідомлення Рівненської обласної державної адміністрації № вих.-261/0/01-48/21 від 12 січня 2021 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня

2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з додатком 1 до вказаного розпорядження, Радивилівську районну державну адміністрацію Рівненської області приєднано до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року клопотання про залучення правонаступника задоволено.

Залучено до участі у справі правонаступника Радивилівської районної державної адміністрації - Дубенську районну державну адміністрацію Рівненської області.

Відкрито апеляційне провадження у справі.

Задовольняючи клопотання про заміну відповідача правонаступником, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 12 січня 2021 року повноваження, права і обов`язки (публічно-владне правонаступництво) Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, яка припинила свою роботу, перейшли до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області.

22 серпня 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, у якій він просив оскаржувану ухвалу в частині задоволення клопотання про заміну відповідача правонаступником скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга

є необґрунтованою.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначила, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав

і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37, 38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19)).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи,

а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не

є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина третя статті 414 ЦПК України).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 17 лютого

2021 року у справі № 266/2844/15-ц (провадження № 61-35695св18).

Згідно повідомлення Рівненської обласної державної адміністрації

№ вих.-261/0/01-48/21 від 12 січня 2021 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з додатком 1 до вказаного розпорядження, та Радивилівську районну державну адміністрацію Рівненської області приєднано до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області.

Верховний Суд погоджується з висновком Рівненського апеляційного суду стосовно того, що з 12 січня 2021 року повноваження, права і обов`язки (публічно-владне правонаступництво) Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, яка припинила свою роботу, переходять до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області.

Доводи касаційної скарги, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 55 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені

в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності

та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року про відкриття апеляційного провадження в частині вирішення клопотання про залучення правонаступника у справі за позовом ОСОБА_2 до Радивилівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , державного реєстратора Бойко Тамари Віталіївни Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край», про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та скасування рішення державного реєстратора, відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник