Рішення

від 30.05.2022 по справі 160/22923/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Справа № 160/22923/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145051), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС в Дніпропетровській області за формою «ф» №995498-1309-0462 від 11.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 13.09.2021 року нею було отримано лист відповідача №65790/04-36-24-03-10 від 08.09.2021, з якого позивач дізналась про існування податкового-повідомлення-рішення форми «ф» за 2018 рік №995498-1309-0462 від 11.06.2018 на суму 135985, 70 грн., сформованого на підставі пп. 286.5 статті 286 ПК України. З листа відповідача позивачу стало також відомо, що податкове повідомлення-рішення від 11.06.2018 надсилалось на адресу позивача 20.07.2018 року, однак було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Позивач вказує на те, що фіскальним органом протиправно було нараховано зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900, за податковий період 2018 рік, оскільки позивач відповідно до договору дарування, посвідченого 20.07.2016 року приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я.В. за реєстровим №724 здійснила відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , а тому земельну ділянку, за користування якою нарахована орендна плата, позивач не використовує з вказаного часу (не являється власником земельної ділянки). Позивач в обґрунтування своєї позиції вказала на положення ст. 120 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 377 ЦК України та наголосила на тому, що у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, що перебуває на земельній ділянці, що оподатковується, перейшло право власності та користування на відповідну земельну ділянку. ОСОБА_1 вважає, що фіскальним органом протиправно нараховано зобов`язання з орендної плати за землю, оскільки земельна ділянка вибула з користування позивача разом з відчуженням нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, у зв`язку з чим просила скасувати протиправне податкове повідомлення-рішення від 11.06.2018 року та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду. Справу визначено слухати в порядку спрощеного позовного провадження, надано п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позовну заяву.

21 грудня 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав доводи позивача, здійснив посилання на положення ст.ст. 265, 286-289 ПК України та вказав на те, що 27.05.2014 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером 1210100000:02:388:0005, загальною площею 0, 2701 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 26,24 % або 0,0709 га, та договір укладено на 10 років. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк дії права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 27.05.2014, серія та номер 1627 27.05.2024, з правом пролонгації. З огляду на наведене, відповідач вказує на те, що позивач є платником орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку площею 0, 0709 га, розташовану у АДРЕСА_2 , у 2018 році. Також відповідач вказав на визначену ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровські області грошову оцінку земельної ділянку та навів розрахунок, за яким здійснено обчислення суми розміру орендної плати, що відображено в ППР від 11.06.2018 №995498-1309-0562 в сумі 135985, 70 грн. В обґрунтування своєї позиції щодо правомірності оскаржуваного позивачем ППР відповідач вказав також на те, що органом місцевого самоврядування не надавалась до фіскальних органів інформація щодо розірвання договору оренди землі від 27.05.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою, та листом від 31.01.2018 року Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради було підтверджено, що ОСОБА_1 є орендарем вищезазначеної земельної ділянки. Відповідачем наголошено, що законодавством чітко регламентовано порядок набуття права користування на земельну ділянку та момент, з якого виникає право користування даною земельною ділянкою. ГУ ДПС у Дніпропетровській області наголосило, що ОСОБА_1 є платником орендної плати в розумінні п. 288.2 ст. 288 ПК України, оскільки відомості щодо переходу прав користування земельною ділянкою до іншої особи не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі. Відповідач вказав на те, що позовна заява та матеріали, додані до неї , також не містять підтвердження звернення позивача до Дніпропетровської міської ради з метою внесення змін до договору оренди землі від 27.05.2014 року. ГУ ДПС у Дніпропетровській області з підстав, наведених у відзиві, просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року замінено сторону у справі №160/22923/21 з головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

10 січня 2022 року ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзив, в якому позивач посилалась на відсутність у відзиві конкретних обґрунтувань на спростування позиції, наведеній у позові. Зокрема, позивач повторно наголосила, що 20.07.2016 року нею було укладено договір дарування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та згідно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно магазини та приміщення за вищевказаною адресою не є власністю позивача. Також ОСОБА_1 послалась на те, що органи місцевого самоврядування повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, інформувати про внесення змін до існуючих договорів, їх розірвання. На підставі положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, разом з переходом прав на нерухомість до іншої особи перейшли також права на земельну ділянку, на якій розташоване відповідне нерухоме майно. Інші доводи, що містяться у відповіді на відзив, аналогічні наведеним у позовній заяві. ОСОБА_1 просила відхилити відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області та врахувати відповідь на відзив при прийнятті рішення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року визначено подальший розгляд справи №160/22923/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/22923/21, з підстав того, що судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року було закрито підготовче провадження у справі №160/22923/21 та призначено її до розгляду по суті на 31.05.2022 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження без його участі.

В судове засідання представник відповідача проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечувала.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час та дату проведення судового засідання по суті повідомлений належним чином.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

27 травня 2014 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар, РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір оренди землі (надалі договір оренди).

Відповідно до п. 1 договору оренди, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 .

Згідно з п.п. 1.1 договору оренди, підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 30.10.2013 №157/42.

Відповідно до п. 2 та п.п. 2.5 п. 2 договору оренди в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0, 2701 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 26,24% або 0, 0709 га; кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:02:388:0005.

Строк дії договору оренди, згідно з п. 8 такого договору становить десять років.

У п.9-11 договору оренди, зокрема, визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та визначено порядок її розрахунку та сплати.

Згідно з положеннями п. 15 договору оренди, земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Положеннями п.п. 19.4 договору оренди визначено, що початком виникнення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:02:388:0005) вважати дату нотаріальної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договору оренди визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору оренди зазначено, що підстави для припинення дії договору шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.01.2018 №7/11-142 «про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2018», ГУ ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено (порядковий номер 901) про наявність діючого договору оренди землі від 27.05.2014 року, укладеного з ОСОБА_1 , строком дії до 27.05.2024 року (місцезнаходження земельної ділянки по АДРЕСА_2 ).

11 червня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ф» №995498-1309-0462 на ім`я ОСОБА_1 , за яким останній визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за податковий період 2018 в розмірі 135985, 70 грн.

Згідно з відомостями, зазначених на конверті за трек-номером 49000 63671911 від 20.07.2018 року, відправлення на адресу ОСОБА_1 було повернуто до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 15.08.2018 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2018 року, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Питання виникнення права користування земельними ділянками, його здійснення та припинення врегульовано Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати з фізичних осіб, їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України (далі -ПК України).

За приписами пункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із підпунктами 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У підпунктах 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі Закон №161), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 31 Закону №161, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз зазначених норм законів свідчить, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі та не оформлення права користування на таку земельну ділянку, обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї, як набувача, переходить право користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 27 травня 2014 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар, РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір оренди землі строком на десять років, тобто до 27.05.2024 року (з правом пролонгації), проте, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року залишено без змін.

Таким чином, на момент винесення податкового повідомлення-рішення 11.06.2018 №99498-1309-0462, договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627, був визнаний недійсним у судовому порядку на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 28 вересня 2017 року.

Разом з цим судом встановлено, що право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 : нежиле приміщення, у підвалі та на першому поверсі № 4,5 магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6, перейшло на підставі договору дарування від 20.07.2016 року ОСОБА_2 , та нежиле приміщення №5а за адресою АДРЕСА_2 перейшло на підставі договору дарування від 17.05.2019 року ОСОБА_3 . Такі відомості також підтверджуються інформаційною довідкою, сформованою 09.09.2021 року на об`єкт за реєстраційним номером: 981552412101.

Відтак, до моменту оформлення новим власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тобто цивільно-правовими; власник земельної ділянки у такому разі вправі вимагати повернення коштів на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що оскільки у позивача упродовж 2018 року було відсутнє право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розміщене на земельній ділянці, тобто позивач не користувалась земельною ділянкою як власник, і відсутній договір оренди, то визначення контролюючим органом позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік є таким, що не базується на вимогах податкового законодаства, тому є протиправним.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Враховуючи наведене вище, податкове повідомлення-рішення форми «ф» від 11.06.2018 №995498-1309-0462 на ім`я ОСОБА_1 , за яким останній визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за податковий період 2018 в розмірі 135985, 70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1359, 86 грн., що підтверджується квитанцією №ПН7626 від 13.09.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1359, 86 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1359, 86 грн.

Керуючись ст. 9,72-77,90,132,139,246,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145051), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС в Дніпропетровській області за формою «ф» №995498-1309-0462 від 11.06.2018 року.

У порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145051) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1359, 86 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, повний текст рішення суду складено 02.09.2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук