Постанова

від 08.12.2022 по справі 160/22923/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/22923/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 (суддя першої інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/22923/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС в Дніпропетровській області за формою «ф» №995498-1309-0462 від 11.06.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2021 року позивачем було отримано лист відповідача №65790/04-36-24-03-10 від 08.09.2021, з якого позивач дізналась про існування податкового-повідомлення-рішення форми «ф» за 2018 рік №995498-1309-0462 від 11.06.2018 на суму 135985, 70 грн., сформованого на підставі пп. 286.5 статті 286 ПК України. З листа відповідача позивачу стало також відомо, що податкове повідомлення-рішення від 11.06.2018 надсилалось на адресу позивача 20.07.2018 року, однак було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Позивач вказує на те, що фіскальним органом протиправно було нараховано зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900, за податковий період 2018 рік, оскільки позивач відповідно до договору дарування, посвідченого 20.07.2016 року приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я.В. за реєстровим №724 здійснила відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , а тому земельну ділянку, за користування якою нарахована орендна плата, позивач не використовує з вказаного часу (не являється власником земельної ділянки). Позивач в обґрунтування своєї позиції вказала на положення ст. 120 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 377 ЦК України та наголосила на тому, що у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, що перебуває на земельній ділянці, що оподатковується, перейшло право власності та користування на відповідну земельну ділянку. ОСОБА_1 вважає, що фіскальним органом протиправно нараховано зобов`язання з орендної плати за землю, оскільки земельна ділянка вибула з користування позивача разом з відчуженням нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, у зв`язку з чим просила скасувати протиправне податкове повідомлення-рішення від 11.06.2018 року та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 позовні вимоги були задоволені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що першої інстанції, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від №995498-1309-0462 від 11.06.2018 дійшов помилкового висновку, що договір оренди від 27.05.2014 року є недійсним, у зв`язку з чим, грошові зобов`язання з орендної плати за 2018 рік є протиправними. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №160/22923/21 не містить жодних посилань на номер справи, предметом якої було визнання недійсним договору оренди землі від 27 травня 2014 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 . Матеріали справи також не містять відповідних рішень, а саме, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року та Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року. При цьому, з урахуванням наданих позивачем до суду першої інстанції документів, зокрема, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року у справі №160/6749/19, Апелянт робить висновки, що в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №160/22923/21 йдеться мова про справу №200/17777/16-ц. Так, ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради про визнання договору оренди землі від 27 травня 2014 року недійсним. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року по справі №200/17777/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстраційним №1627. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року по справі №200/17777/16-ц апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року по справі №200/17777/16 (провадження №61-3008 св20) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін. З урахуванням викладеного, Договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 складено з дотриманням всіх необхідних процедурних норм, у повній відповідності до діючого на час їх складання законодавства України, підписаний сторонами, отже складений на підставі вільного волевиявлення, нотаріально посвідчений, зареєстрований у встановленому порядку та є дійсним до 27.05.2024. Таким чином, судом першої інстанції не досліджено подальший рух справи №200/17777/16-ц та висновки, викладені у прийнятих рішеннях по вказаній справі, у зв`язку з цим, судом здійснено помилкові висновки щодо недійсності Договору оренди землі від 27 травня 2014 року, що призвело до скасування податкового повідомлення- рішення форми «Ф» №995498-1309-0462 від 11.06.2018. Так, Позивач не ініціювала розірвання Договору оренди земельної ділянки у зв`язку з передачею права власності на об`єкт нерухомості, що розташований на вказаній земельній ділянці, хоча, з моменту відчуження об`єкту нерухомості мала достатньо часу для цього (20.07.2016). Окрім того, заходів щодо державної реєстрації припинення права оренди землі Позивачем проведено не було, угоду про розірвання договору оренди землі Позивачем не укладено. При цьому, як зазначалось ГУ ДПС під час розгляду справи та залишено судом першої інстанції позаувагою, листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.01.2018 року №7/11-142 з метою здійснення повноважень, передбачених п.288.1 ст.288 ПКУ надіслано контролюючому органу перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2018. Згідно наданого Переліку орендарів з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2018, за порядковим номером 901 міститься запис, що громадянка ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 0,0709 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:02:388:0005. Дата державної реєстрації права оренди землі - 27.05.2014. Договір оренди земельної ділянки діє до 27.05.2024 року. На підставі вказаного Позивачу сформовано податкове повідомлення-рішення від форми «Ф» від 11.06.2018 року №995498-1309-0462 щодо визначення суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2018 році на суму 135 985,70 грн.

Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст. 311 КАС України, в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 27 травня 2014 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар, РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір оренди землі (надалі договір оренди).

Відповідно до п. 1 договору оренди, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 .

Згідно з п.п. 1.1 договору оренди, підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 30.10.2013 №157/42.

Відповідно до п. 2 та п.п. 2.5 п. 2 договору оренди в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0, 2701 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 26,24% або 0, 0709 га; кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:02:388:0005.

Строк дії договору оренди, згідно з п. 8 такого договору становить десять років.

У п.9-11 договору оренди, зокрема, визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та визначено порядок її розрахунку та сплати.

Згідно з положеннями п. 15 договору оренди, земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Положеннями п.п. 19.4 договору оренди визначено, що початком виникнення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:02:388:0005) вважати дату нотаріальної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договору оренди визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору оренди зазначено, що підстави для припинення дії договору шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.01.2018 №7/11-142 «про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік станом на 01.01.2018», ГУ ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено (порядковий номер 901) про наявність діючого договору оренди землі від 27.05.2014 року, укладеного з ОСОБА_1 , строком дії до 27.05.2024 року (місцезнаходження земельної ділянки по АДРЕСА_2 ).

11 червня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ф» №995498-1309-0462 на ім`я ОСОБА_1 , за яким останній визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за податковий період 2018 в розмірі 135 985, 70 грн.

Згідно з відомостями, зазначених на конверті за трек-номером 49000 63671911 від 20.07.2018 року, відправлення на адресу ОСОБА_1 було повернуто до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 15.08.2018 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; (п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з пунктами 288.2, 288.3 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Абзацом 1 пункту 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з абзацом другим пункту 287.1 статті 287 ПК України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Аналогічним чином перехід прав власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Пунктом е) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

З урахуванням викладеного можливо дійти висновків, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Водночас, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. Водночас землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15.

Судом встановлено, що право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 : нежиле приміщення, у підвалі та на першому поверсі № 4,5 магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6, перейшло на підставі договору дарування від 20.07.2016 року ОСОБА_2 , та нежиле приміщення №5а за адресою АДРЕСА_1 перейшло на підставі договору дарування від 17.05.2019 року ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою, сформованою 09.09.2021 року на об`єкт за реєстраційним номером: 981552412101.

Як зазначалося, в силу вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Про перехід обов`язку сплати орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки до нового власника об`єкту нерухомості не у порядку повторного надання земельної ділянки, а шляхом автоматичної заміни сторони у такому договірному зобов`язанні, свідчить правова позиція Верховного Суду, висловлена, зокрема, у постановах від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 31.07.2019 у справі № 922/1349/18.

Отже, з встановлених обставин вбачається, що згаданий об`єкт нерухомості на підставі договору дарування від 20.07.2016 року перейшов ОСОБА_2 , та нежиле приміщення №5а за адресою АДРЕСА_1 перейшло на підставі договору дарування від 17.05.2019 року ОСОБА_4 , які як нові власники розпочали користування земельною ділянкою з придбаним нерухомим майном, тобто позивач як власник не була користувачем земельної ділянки, на якій розташовані відчужені об`єкти нерухомості.

Тому, з моменту державної реєстрації обов`язок зі сплати податку на землю, на якій розташовано нежиле приміщення, у підвалі та на першому поверсі № 4,5 магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лежить на нових власниках такої будівлі.

Таким чином, оскільки у позивача упродовж 2018 року було відсутнє право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, будівлю підприємства торгівлі з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:388:0005, тобто позивач не користувалась земельною ділянкою як власник чи орендар, то визначення контролюючим органом позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік є протиправним.

Колегія суддів зауважує, що твердження відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів про розірвання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:388:0005, укладеного між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 , суперечить приписам статей 7, 31 Закону «Про оренду землі», які передбачають, що в разі набуття права власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки припиняється.

Таким чином після переходу від позивача до нових власників об`єктів нерухомості, до останніх також перейшли як право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати податку за неї (орендної плати) у відповідній частині.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі № 160/22923/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Повний текст постанови складно 12 грудня 2022 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва