Рішення

від 31.08.2022 по справі 1540/4720/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4720/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Сініцин А.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Малюченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алколайн» до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31 серпня 2018 року №0037161407,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алколайн» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31 серпня 2018 року №0037161407.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Алколайн у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алколайн» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31 серпня 2018 року №0037161407.

Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 1540/4720/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Справа № 1540/4720/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 12 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 16.05.2022 року прийнято до провадження справу № 1540/4720/18 та вирішено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.06.2022 року

Від відповідача надійшов відзив по справі (вх.№ЕП/14990/22 від 01.06.2022 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що надані ТОВ «АЛКОЛАЙН» документи, на підтвердження реальності та товарності господарських взаємовідносин з контрагентами, не відображають реального здійснення операцій,а отже є недостовірними, у зв`язку з чим відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

У судове засідання призначене на 14.06.2022 року учасники справи не з`явились. Наступне судове засідання призначено на 23.06.2022 року.

Cудове засідання призначене на 23.06.2022 року не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Наступне судове засідання призначено на 29.06.2022 року.

Ухвалою суду від 29.06.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено другого відповідача по справі Головне управління ДПС в Одеській області. Розгляд справи розпочато спочатку, підготовче засідання призначене на 21.07.2022 року.

Ухвалою суду від 21.07.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.08.2022 року.

Ухвалою суду від 18.08.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву та призначено наступне судове засіданя на 22.08.2022 року.

У судове засідання призначене на 22.08.2022 року з`явився представник позивача та представник відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2018 року № 5332 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алколайн», направлень від 26.07.2018 року № 6375/14-07, № 6376/14-07 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Алколайн» код ЄДРПОУ 39012783, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків Селянське (фермерське) господарство «Лілія», код за ЄДРПОУ 20956781 та ТОВ «Група Фобос» код за ЄДРПОУ 38933222 за період грудень 2017 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1684/15-32-14-07/39012783 від 08.08.2018р., відповідно до висновків якого встановлено порушення, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 7 999 999,5 грн., в т.ч. по періодам за грудень 2017 року на 7 999 999,5 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0037161407 від 31.08.2018 року про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 7 999 999 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Перевіряючи правомірність прийняття контролючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, відповідач ставить під сумнів господарські операції з контрагентами позивача, а саме, відповідач вказує про неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром, роботами, послугами у зв`язку із відстуністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, як доказ щодо ланцюга постачання, а саме відсутній факт реального одержавння (купівлі) ТОВ «Алколайн» відповідної кількості ідентифікованого товару від постачальників, зокрема: Селянського (фермерське) господарства «Лілія» (код ЄДРПОУ 20956781) та ТОВ «Група Фобос» (код ЄДРПОУ 38933222).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 27.04.2022 року зазначено, що судами не надано оцінки доводам відповідача про те, що під час проведення перевірки посадові особи ТОВ «Алколайн» не надали первинну документацію, що передбачена пунктом 4.1 договору поставки між позивачем та ТОВ «Группа Фобос» та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а також товарно-транспортні документи, передбачені пунктом 2.7 договору поставки між позивачем та СФГ «ЛІЛІЯ» та додатковою угодою до договору поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, що 04.12.2017р. між ТОВ "АЛКОЛАЙН" (покупець) та СФГ «Лілія» (постачальник) укладено договір поставки за №07/17 та додаткові угоди до нього. Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження (кукурудза) на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1) (т.1 а.с.43-49).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "АЛКОЛАЙН" надано видаткові накладні, платіжні доручення (т.1 а.с.49-101).

Також, 11.12.2017р. між ТОВ "АЛКОЛАЙН" (покупець) та ТОВ «Группа Фобос» (постачальник) укладено договір за №ФА-11/12 та додаткові угоди до нього. Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження (кукурудза) на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1) (т.1 а.с.102-107).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "АЛКОЛАЙН" надано видаткові накладні, платіжні доручення, картки аналізу зерна (т.1 а.с.108-135).

Також, 4.12.2017р. між ТОВ "АЛКОЛАЙН" (комітент) та TOB «Олімпекс купе інтернейшнл» (комісіонер) укладено договір комісії за №04-А-12. Відповідно до умов укладеного договору комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату від свого імені та за рахунок комітента організувати виконання наступних юридичних значимих дій та послуг:

- Здійснювати реалізацію на експорт з України Товару, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору;

- Укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу з нерезидентами, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;

- Укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом;

- Інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, необхідні для експорту Товару за межі митної території України (п.1.1) (т.1 а.с.136-138).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "АЛКОЛАЙН" надано акти прийому-передачі товару на комісію, додаткову угоду, звіт комісіонера про повне виконання робіт, акт надання послуг, платіжні доручення, митні декларації, контракти, рахунки-фактури, коносаменти, картки аналізу зерна (т.1 а.с.139-245).

В свою чергу, під час перевірки була використана податкова інформація, яка зібрана згідно ст. ст. 72, 73 ПК України, щодо зазначених постачальників, яка на думу відповідача свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій: номенклатура та обсяг поставлених на користь ТОВ «Алколайн» товарів (робіт) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без достатньої кількості трудових ресурсів або їх кваліфікації, достатньої кількості виробничих потужностей, без наявності придбання допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, тощо, а також відсутність реального джерела походження таких товарів (робіт).

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому Позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12 та інших.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наявні у позивача первинні документи щодо спірних господарських операцій відповідають вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Надані ТОВ «Алколайн» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт господарських операцій. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Окрім того, податковим органом не надано акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015р.), який би засвідчував факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ТОВ "АЛКОЛАЙН".

Так, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації або несплата податку виконавця (у тому числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит замовника.

Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору поставки № ФА-11/12 від 11.12.2017р. укладеного мiж ТОВ "АЛКОЛАЙН" та ТОВ «Група Фобос», а також п. 4.1. договору поставки № 07/17 від 04.12.2017р. укладеного мiж ТОВ "АЛКОЛАЙН" та СФГ «Лілія»: «Якість Товару повинна відповідати вимогам державних стандартів (ДСТУ) або технічних умов (ТУ), які діють на території України, а також вимогам, якi звичайно ставляться до такого виду товару. Держстандарту України» тобто вказані пункти договорів поставки взагалі не передбачають надання будь-якої первинної документації, а лише визначають вимоги щодо якості Товару.

Між тим, Постанова Кабінету міністрів України від 23 липня 2009 р. № 848 «Про затвердження Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, визначала процедуру обов`язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки. Однак вказана постанова КМУ втратила чинність 19.09.2014р. на підставі Постанови КМУ № 405 від 03.09.2014 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України.

Таким чином станом на 2017 рік, коли відбувалась поставка та експорт кукурудзи, діючим законодавством України не передбачено обов`язкової видачі сертифіката якості зерна, включаючи кукурудзи.

Вiдповiдно до ст.21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має вiдповiдати державним стандартам та іншим нормативним документам.

Про відповідність отриманої позивачем кукурудзи ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза Технічні умови" свідчать надані ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» картки аналізу зерна, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що перша редакцiя пунктів 2.7. договорів поставки з СФГ «ЛІЛІЯ» та ТОВ «ГРУПА ФОБОС» передбачали надання постачальником покупцю (ТОВ «АЛКОЛАЙН») документів, підтверджуючих транспортування товару до місця його приймання-передачі (терміналу), однак вiдповiдно до п. 2.7. Договору поставки № ФА-11/12 від 11.12.2017р., укладеного мiж позивачем та ТОВ «Група Фобос» в редакції додаткової угоди від 13.12.2017р., а також відповідно до п. 2.7. Договору поставки № 07/17 від 04.12.2017р., укладеного мiж Позивачем та СФГ «Лілія» в редакцiї додаткової угоди від 06.12.2017р., вказані пунки 2.7. були викладені у новій редакції: «Транспортування Товару до місця приймання-передачі Товару (термiналу) здiйснюється Постачальником або третіми особами за рахунок Постачальника» - тобто діюча редакцiя пунктів 2.7. договорів поставки не передбачає надання будь-яких документів, підтверджуючих транспортування Товару до місця його приймання-передачі (терміналу), а лише визначає сторону за чий рахунок здійснюється транспортування Товару.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що СФГ "ЛІЛІЯ" та ТОВ «ГРУПА ФОБОС» згiдно баз даних ЄРПН не придбали товарно-транспортнi чи логістичні послуги у третіх осіб завдяки яким могла здійснюватись доставка кукурудзи до місця приймання-передачі товару (терміналу), оскільки надання таких послуг могло здійснюватися суб`єктами господарювання (включаючи ФО-Підпримцями), які не були платниками ПДВ, а були платниками єдиного податку.

За умовами укладених ТОВ "АЛКОЛАЙН" договорiв поставки з СФГ "ЛІЛІЯ" та ТОВ «ГРУПА ФОБОС» транспортування (доставка) Товару до місця поставки здійснювалось за рахунок СФГ "ЛІЛІЯ" та ТОВ «ГРУПА ФОБОС» або їх постачальників, в залежності від умов укладених між ними договорів перевезення.

Крім того, суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Суд звертає увагу на те, що аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2018р. по справі за №820/477/18, від 11.09.2018р. по справі за №815/6105/17, від 11.09.2018р. по справі за №821/995/17, від 11.09.2018р. по справі за №823/2247/17.

Щодо висновків Верховного Суду у постанові від 27.04.2022 року про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводу відповідача щодо відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва та не дослідили питання реалізації СФГ "ЛІЛІЯ" та ТОВ «ГРУПА ФОБОС» на адресу позивача товару не вище ціни придбання (що свідчить про відсутність ділової мети), відсутності придбання послуг транспортування товару, відсутності контрагентів за юридичною адресою, відсутність достатнього трудового ресурсу для виконання таких операцій, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не забороняє придбання товарів у продавцiв, якi не є пх виробниками, або у разі коли у контролюючих органів є сумніви щодо відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва.

Суд звертає увагу, що обов`язок контролю та перевірки фактів законного введення в обiг та/або виробництва товарiв покладено саме на контролюючі органи, які у випадку наявності сумнівів мають повноваження на зупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних щодо таких сумнівних на їх погляд операцій.

Однак всі податкові накладні щодо постачання товарів від СФГ «ЛІЛІЯ» та ТОВ «Група Фобос» на адресу Позивача зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з чого можна зробити висновок що у контролюючого органу сумнівів щодо факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва не було.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивач придбав кукурудзу за ціною 3750,00 грн. без ПДВ за 1 тону, а реалізував за ціною 180 доларів США за тону (4 776,46 грн. та 4 664,86 грн. за курсом НБУ на дати оформлення ВМД), що беззаперечно свідчить про наявність ділової мети ТОВ "АЛКОЛАЙН" у вигляді отримання прибутку від зазначеної угоди.

При цьому, наявність або відсутність ділової мети у постачальників ТОВ "АЛКОЛАЙН" знаходиться поза контролем позивача та не є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Всі товари, придбані Позивачем у СФГ «ЛІЛІЯ» та ТОВ «ГРУПА ФОБОС», використовувались ТОВ "АЛКОЛАЙН" в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (експорт за межі митної території України, підтверджений вантажними митними деклараціями та повідомленнями про перетин кордону, що свідчить крім іншого про наявність ділової мети та отримання Позивачем прибутку).

Щодо наявності або відсутності основних засобів та штату працівників у контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 (справа №822/2373/17), від 31.01.2019 (справа №П/811/1930/17), від 05.06.2018 (справа № 816/1601/17).

Відсутність у постачальника необхідних ресурсів для здійснення поставки не може бути доказом нереальності операцій, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не зобов`язано винаймати значну кількість працівників, придбавати основні засоби або транспорті потужності для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для виконання робіт, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів з окремими фізичними особами. До алогічного висновку прийшов Верховний Суд у Постановах від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 16.01.2018р. у справі № 820/4648/13-а.

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного суду, викладену у Постанові від 30 липня 2021 по справі №160/2286/19: «Висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.»

Верховний Суд неодноразово зазначав, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018р. по справі № 815/6105/17.)

В пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського Суду з прав людини, практика якого повинна застосовуватись судами як джерело права відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Щодо наявності кримінального провадження №320171110000000062 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України щодо ТОВ «АЛЬМА СІТІ», суд зазначає наступне.

Необхідно зауважити, що у ТОВ «АЛКОЛАЙН» жодних господарських відносин з ТОВ "Альма Сіті" взагалі не було, окрім того, відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто кожна особа відповідає лише за вчинене особисто нею правопорушення. А отже, позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу, та не може відповідати за чужі порушення, якщо його власні господарські операції є реальними та законними.

При цьому, представником відповідача в судовому засіданні зазначено про відсутність вироків як щодо позивача, так і щодо контрагентів позивача та відносно ТОВ «АЛЬМА СІТІ».

Таким чином, недотримання контрагентами постачальників позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

У п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

За таких обставин, ТОВ «АЛКОЛАЙН» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами або постачальників контрагентів, що доречи взагалі не доведено, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Крім того, в єдиному державному реєстрі судових рішень немає жодного рішення, в якому б згадувалось про наявність кримінального провадження №320171110000000062.

Також суд зазначає, що стаття 205 Кримінального кодексу України про фіктивне підприємництво була виключена відповідно до Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 101-IX від 18.09.2019р., який набрав чинності 25.09.2019р.

Наявність кримінального провадження стосовно контрагентів не свідчить про фіктивність операції, оскільки ДФС не було надано вирок, що набрав чинності, який свідчив би про наявність змови між посадовими особами позивача та контрагента(ів) про проведення фіктивної операції.

Аналогічну позицію висловив Касаційний адміністративний суд у постанові у справі №822/2198/17 від 12.06.2018 р. Суд звернув увагу на те, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів Товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. Якщо контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як на доказ, то він повинен надати підтвердження причетності Товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.

Таким чином, враховуючи що контролюючий орган не надав вироку суду за результатом розгляду вказаного ним кримінального провадження, які б підтверджували причетність ТОВ «АЛЬМА СІТІ» до злочину, а також враховуючи що ТОВ «АЛКОЛАЙН» не мало будь-яких відносин з ТОВ «АЛЬМА СІТІ», посилання відповідача на кримінальне провадження за ст. 205 КК України (яка була декриміналізована) є безпідставним та не приймається судом до уваги.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 29510 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Алколайн (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Заводська, буд. 34; код ЄДРПОУ 39012783) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), Головного управління ДПC в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018 року № 0037161407 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області № 0037161407 від 31.08.2018 року.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.09.2022 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк