Постанова

від 31.08.2022 по справі 160/25028/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/25028/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфриз»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року (суддя Неклеса О.М.) по справі №160/25028/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфриз» про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и В:

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 143 970,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем наявності у відповідача податкового боргу, який заявлено до стягнення. Такі висновки судом зроблено з огляду на підстави виникнення податкового боргу - самостійно визначені відповідачем податкові зобов`язання з ПДВ та заходи вжитті контролюючим органом щодо погашення податкового боргу направлення на адресу відповідача податкової вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Фактично позиція відповідача полягає у тому, що судове рішення не можливо визнати обґрунтованим, оскільки зробивши висновок про наявність у підприємства податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження платником податкових зобов`язань, суд першої інстанції не з`ясував та не встановив того, що підприємством неодноразового коригувалися податкові зобов`язання шляхом подання контролюючому органу відповідних уточнюючих розрахунків, які свідчать про відсутність у підприємства будь-якої податкової заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Позиція позивача полягає у тому, що на момент звернення контролюючим органом з позовом до суду за відповідачем обліковувався податковий борг, який заявлено до стягнення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно із наданими позивачем розрахунком податковий борг, стягнення якого є предметом спору у цій справі, виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань, самостійно нарахованих платником податків по податку на додану вартість, а саме згідно:

- уточнюючого розрахунку № 9173868599 від 22.07.2020 в сумі 125 287,57 грн. (з урахуванням переплати наявної до виникнення боргу);

- податкової декларації №9130789472 від 19.05.2021 в сумі 13 710,00 грн.

- уточнюючого розрахунку №9316906418 від 30.11.2020 в сумі 4 973,00 грн.

Таким чином, за розрахунками контролюючого органу, станом на час звернення з позовом до суду, за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 143 970,57 грн.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з таких підстав.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що виникнення податкового боргу контролюючий орган пов`язує з поданням підприємством уточнюючого розрахунку №9173868599 від 22.07.2020, в якому відповідач самостійно декларує податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 165762,0грн.

До вказаного періоду (часу подання уточнюючого розрахунку від 22.07.2020), згідно інформації з інтегрованої картки платника, у підприємства була відсутня податкова заборгованість.

Заперечуючи такі підстави виникнення податкового боргу, як і наявність самої податкової заборгованості, відповідач вказує на те, що 31.07.2020 ним було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок №9184718078, яким скориговано податкові зобов`язання «-165762,0грн».

Факт подання уточнюючого розрахунку від 31.07.2020 підтверджується: копією уточнюючого розрахунку, розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту до уточнюючого розрахунку, квитанцією №2 про прийняття уточнюючого розрахунку з додатками контролюючим органом (а.с.191-195).

Натомість, вказаний уточнюючий розрахунок контролюючим органом в облікових даних платника не відображений.

Пояснюючи такі обставини, представник контролюючого органу надав суду лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області датований 05.08.2020 «Про надання інформації», в якому зазначено, що уточнюючий розрахунок від 31.07.2020 заповнений з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, у зв`язку з чим не вважається податковою звітністю.

В той же час, вказаний лист не містить інформації про те, які порушення допущені при складені уточнюючого розрахунку, при цьому, враховуючи і те, що такий розрахунок був прийнятий контролюючим органом (квитанція №2).

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.3 ст.48 ПК України).

Так, згідно із п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно п. 49.8. ст. 49 Податкового Кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов`язок контролюючого органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для відмови у прийнятті контролюючим органом податкової декларації.

При цьому, вказані норми права не передбачають таких повноважень контролюючого органу як не визнавати подану декларацію податковою звітністю. Податкова звітність не вважається податковою декларацією, в силу положень п.48.7 ст.48 ПК України, за наявності визначених умов, але це не звільняє контролюючий орган від обов`язку надати письмове повідомлення саме про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин такої відмови.

У спірному випадку встановлено, що 31.07.2020 підприємством до контролюючого органу подано уточнюючий розрахунок, що підтверджується квитанцією про прийняття. При цьому, Квитанції про відмову у прийняття податкової звітності підприємству контролюючим органом не направлялась.

В той же час контролюючим органом на адресу відповідача направлено Лист від 05.08.2020, який підприємством не було отримано та в якому зазначено те, що уточнюючий розрахунок від 31.07.2020 заповнений з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, у зв`язку з чим не вважається податковою звітністю.

З огляду на положення вищенаведених норм права та зміст Листа контролюючого органу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у спірному випадку не можливо стверджувати про те, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку від 31.07.2020, оскільки зміст такого Листа не свідчить про реалізацію контролюючим органом своїх повноважень, які передбачені п.49.11 ст.49 ПК України.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що за встановлених обставин не можливо стверджувати про наявність у підприємства податкової заборгованості з тих підстав її виникнення, які зазначені контролюючим органом, а саме подання уточнюючого розрахунку від 22.07.2020, в якому підприємством було самостійно задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки в подальшому такі зобов`язання були скориговані уточнюючим розрахунком від 31.07.2020 №9184718078.

Іншою підставою виникнення податкового боргу, який заявлено до стягнення в межах цієї справи, контролюючим органом визначено подання підприємством уточнюючого розрахунку за №9316906418 від 30.11.2020, яким визначено штрафні санкції у розмірі 4973,0грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у зв`язку з самостійний коригування податкових зобов`язань (у зв`язку з виявленням помилки) уточнюючий розрахунок від 31.07.2020 №9184718078, підприємством самостійно нараховані штрафні санкції у розмірі 4973,0грн., про що контролюючому органу було подано уточнюючий розрахунок за №9316906418 від 30.11.2020.

При цьому, вказаний розрахунок вже відображений контролюючим органом в облікових даних платника, хоча з нього чітко вбачається у зв`язку з чим нараховані штрафні санкції коригування зобов`язань згідно уточнюючого розрахунку від 31.07.2020 №9184718078, який, як зазначено вище, контролюючим органом не визнається податковою звітністю.

Самостійно визначені підприємством штрафні санкції сплачені згідно платіжного доручення від 30.11.2020 (а.с.200).

Іншою підставою виникнення податкової заборгованості, яка визначена контролюючим органом, є подання підприємством податкової декларації №9130789472 від 19.05.2021, в якій визначено податкові зобов`язання в сумі 13 710,00 грн.

Самостійно задекларовані відповідачем податкові зобов`язання в сумі 13 710,0грн. сплачені у визначені законом строки згідно платіжного доручення від 27.05.2021 (а.с.206).

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 143 970,57грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст..ст.316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфриз» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року по справі №160/25028/21 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 01.09.2022

Повне судове рішення складено 02.09.2022

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк