Рішення

від 30.08.2022 по справі 707/1403/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1403/22

2/707/616/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2022 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

при секретарі Паньшиній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.», третя особа на стороні відповідача Управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Черкаській області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «А.А.Т.», третя особа на стороні відповідача Управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Черкаській області про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із приватним підприємством «А.А.Т.». Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював водієм-експедитором на транспортному засобі приватного підприємства «А.А.Т.» у період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року. Позивач із самого початку своєї роботи на ПП ОСОБА_2 » з 01.02.2021 року вважав себе офіційно працевлаштованим на посаді водія-експедитора, оскільки підписав у перший день своєї роботи примірник трудової угоди. Проте, як позивач дізнався згодом, вказаний трудовий договір відповідач не зареєстрував офіційно у Черкаському МЦЗ Державної служби зайнятості та не повідомив Головне управління ДПС в Черкаській області про наявність трудової угоди зі ОСОБА_1 . У трудовій книжці позивача, переданій ним в лютому 2021 року керівнику приватного підприємства Телепі А.А., станом на липень 2021 року не здійснено відповідний запис про працевлаштування на роботу. У серпні 2021 року відповідач ПП «А.А.Т.» в особі керівника ОСОБА_3 , після неодноразових скарг, офіційно працевлаштував позивача водієм за трудовою угодою, проте через два місяці з невідомих для позивача причин розірвав у односторонньому порядку трудовий договір, хоча фактично продовжив трудові відносини, продовжував виплачувати позивачу заробітну плату в «конверті» до січня 2022 року включно. За вказаний період роботи, з лютого 2021 року по лютий 2022 року, позивач займався керуванням вантажних автомобілів відповідача марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та CHEREAU, державний номерний знак НОМЕР_2 , ремонтом вказаних транспортних засобів, оформленням товарно-супровідних документів на товар, перевезенням різноманітних вантажів на вантажному автомобілі із м. Черкаси до інших регіонів України, що можуть підтвердити свідки. Всього позивач працював водієм-експедитором у ПП «А.А.Т.» 13 календарних місяців, з яких не оплаченими в повній мірі залишилися 11 місяців, у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 58000 грн.

У зв`язку з даними обставинами позивач просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із приватним підприємством «А.А.Т.» на посаді водія-експедитора за період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року та зобов`язати відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про його перебування на посаді водія-експедитора ПП «А.А.Т.» за період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року. Крім цього, позивач просить зобов`язати ПП ОСОБА_2 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Черкаській області за період виконання позивачем роботи водія-експедитора з 01.01.2021 року по 24.02.2022 року, а також, стягнути сплачений позивачем судовий збір.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 08.07.2022 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач був повідомлений про розгляд вказаної справи у встановлений законом порядок, на його юридичну адресу, проте у встановлені строки відзиву на позов не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується даними поштового повідомлення про вручення відправлення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з інформацією з ЄДР від 30.06.2022 року, Приватне підприємство «А.А.Т.» зареєстровано 08.05.2009 року, засновником та уповноваженою особою якого є ОСОБА_3 .

Згідно копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобілі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та CHEREAU, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебувають у власності ОСОБА_3 .

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4847552 від 02.10.2021 року, на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, вчиненого на транспортному засобі DAF XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 .

Крім цього, позивачем надані копії дублікатів квитанцій від 14.04.2022 року про сплату штрафів 06.03.2021 року, 01.04.2021 року, 21.05.2021 року, 25.06.2021 року та 07.10.2021 року.

У період з лютого 2022 року по червень 2022 року та з листопада 2022 року по грудень 2022 року включно у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж, що підтверджується довідкою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 11.04.2022 за формою ОК-5.

18.04.2022 року ОСОБА_1 подав скаргу щодо невиплати заробітної плати водію ОСОБА_1 та неоформлення найманого працівника на роботі в приватному підприємстві «А.А.Т.» до Головного управління ДПС в Черкаській області.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує практику Верховного Суду щодо розмежування цивільно-правового договору та трудового договору, адже особі, яка покликається на наявність трудових відносин, необхідно належними доказами підтвердити, що відносини саме такого характеру склалися у сторін.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

А трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Верховний Суд у справі № 761/2846/16-ц відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач, який просив встановити факт перебування його загиблого сина у трудових відносинах з товариством, не довів обставини, що його син перебував у трудових відносинах, оскільки відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутні докази виплати заробітної плати за трудовим договором (постанова ВС від 23.01.2018 у справі № 761/2846/16-ц).

При покликанні роботодавця на те, що між сторонами існують договірні зобов`язання за договором підряду, для спростування таких доводів необхідно звертати увагу на те, чи визначено таким договором обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання; відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові; перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик (постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц).

З огляду на ці положення ОСОБА_1 повинен був дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме: написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, отримував наказ про прийняття на роботу, укладав з відповідачем трудовий договір.

Позивач зазначає, що перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 » у період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року, з яких лише два місяці, а саме серпень-вересень, був офіційно працевлаштований. Однак цей факт залишається недоведеним з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували те, що позивач приступив фактично до виконання трудових обов`язків в період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року.

Позивач на підтвердження позову щодо встановлення факту перебування у трудових відносин із відповідачем з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року надав копію постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та копії квитанцій про сплату штрафів. Однак, суд зазначає, що дані докази не можуть вважатися належним підтвердженням того, що позивач перебував саме в трудових відносинах з ПП «А.А.Т.».

В той же час, суд звертає увагу, що позивачем не надано копії трудової книжки, для встановлення того факту, що він в спірний період не був працевлаштований, чи перевірки відомостей про те, чи не отримував він за цей період виплату по безробіттю.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2020 року у справі №344/2293/19 (провадження №61-1121св20).

Однак, в ході судового розгляду не встановлено виконання ОСОБА_1 трудових функцій саме водія-експедитора ПП «А.А.Т.» і саме у період часу з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року, підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім ОСОБА_1 умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Разом з тим, належних доказів, наявності між сторонами трудових відносин у вказаний період, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

З огляду на те, що факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем судом не встановлено, позовні вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ПП « ОСОБА_4 » в період з 01.02.2021 року по 24.02.2022 року задоволенню не підлягають.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 з ПП «А.А.Т.», інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому понесені позивачем судові витрати не підлягають до відшкодування відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.», третя особа на стороні відповідача Управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Черкаській області про встановлення факту перебування у трудових відносинах відмовити повністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Суходольський