Постанова

від 04.09.2022 по справі 149/859/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/859/21

Провадження № 22-ц/801/1219/2022

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 рокуСправа № 149/859/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зцивільних справ:головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 149/859/21 за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області,

за апеляційною скаргою представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - адвоката Виноградського Антона Павловича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року, в частині затвердження технічної документації та передання безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 площею 0.1800 га, ухвалене у складі судді Вергелеса В. О.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уланівської сільської ради про скасування рішення Уланівської сільської ради Хмільницького району № 733 від 17 грудня 2020 року в частині затвердження технічної документації та передання безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 площею 0.1800 га.

В заяві зазначав, що згідно з рішенням Уланівської сільської ради від 05 грудня 2000 року 12 сесії 3 скликання позивачу передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства 0,35 га, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства 0,20 га.

Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 .

Згідно з рішенням Уланівської сільської ради від 17 грудня 2020 року 56 сесії 7 скликання передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,6800 га, в тому числі 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0524887400:03:000:0046 АДРЕСА_1 ; 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:04:001:0374 вулиця Свободи, села Пагурці Хмільницького району Вінницької області; 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:03:000:0047 АДРЕСА_1 .

Після ухвалення рішення Уланівської сільської ради № 733 від 17 грудня 2020 року, відповідач повідомив позивача, що частина займаної ним земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 0524887400:03:000:0047, що розташована в АДРЕСА_1 , передана у власність іншій особі для ведення особистого селянського господарства.

Позивач стверджує, що Уланівська сільська рада не мала повноважень для розпорядження земельною ділянкою, яка була передана у його власність.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності.

Незважаючи на те, що позивач не завершив процес набуття права власності на передану йому у власність земельну ділянку, вона належить йому з часу прийняття Уланівською сільською радою рішення від 05 грудня 2000 року, а тому порушене відповідачем його право підлягає судовому захисту у визначений ним спосіб передбачений законом.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Матяша Дмитра Юрійовича, до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с. 31).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року позов задоволено (а.с. 243-246).

В апеляційній скарзі представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 адвокат Виноградський Антон Павлович просить рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження і оцінка судом поданих доказів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 адвокат Виноградський А.П. та третя особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити на підставі доводів викладених в апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матяш Д.Ю. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги просили залишити рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідачаУланівської сільськоїради всудове засіданняне з`явився,про часта місцерозгляду справибув повідомленийзавчасно таналежним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність особи, яка не з`явилася.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та про її задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів, що його право на земельну ділянку, яка 05 грудня 2000 року була на передану йому власність Уланівською сільською радою порушено і це право підлягає захисту (а.с. 243-246).

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо.

Відповідно доположень статті263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

По справі встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 1 та 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону N 139-V ( 139-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.419) сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Рішенням Уланівської сільської ради від 05 грудня 2000 року 12 сесії 3 скликання позивачу передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства 0,35 га, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства 0,20 га.

Вказаним рішенням Уланівської сільської ради від 05 грудня 2000 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню та видачі державного акта на право приватної власності на землю (а.с. 6-8).

У пунктах 1 та 20 розділу Х Перехідних положень до Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.

За визнанням самого позивача ОСОБА_1 , з часу прийняття Уланівською сільською радою рішення від 05 грудня 2000 року, він не реалізував наданий сільською радою дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню та видачі державного акта на право приватної власності на землю. І жодним чином не порушував питання щодо права на завершення приватизації земельної ділянки.

Згідно з рішенням Уланівської сільської ради від 17 грудня 2020 року 56 сесії 7 скликання затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0524887400:03:000:0046 АДРЕСА_3 ; площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:04:001:0374 вулиця Свободи та площею 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:03:000:0047 вулиця Миру, села Пагурці Хмільницького району Вінницької області.

Передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,6800 га, в тому числі 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0524887400:03:000:0046 АДРЕСА_3 ; 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:04:001:0374 вулиця Свободи, села Пагурці Хмільницького району Вінницької області; 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524887400:03:000:0047 вулиця Миру, села Пагурці Хмільницького району Вінницької області (а.с. 9-10).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що рішення Уланівської сільської ради від 17 грудня 2020 року 56 сесії 7 скликання щодо передачі у власність земельних третій особі ОСОБА_2 порушує його права та інтереси.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення його прав, зазначав, що він на підставі рішення Уланівської сільської ради від 05 грудня 2000 року 12 сесії 3 скликання має право на завершення приватизації переданої йому у власність земельної ділянки.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням Уланівської сільської ради від 17 грудня 2020 року 56 сесії 7 скликання, оскільки позивачем не надано доказів про те, яким саме чином оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено право позивача, яка була передана позивачу рішенням Уланівської сільської ради від 05 грудня 2000 року 12 сесії 3 скликання, з урахуванням того, що землевпорядними організаціями не встановлювались межі цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), а відповідно до встановлених апеляційним судом обставин, позивач не є а ні власником, а ні її користувачем.

Такий підхід до вирішення подібних правовідносин узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21).

За таких обставин, рішення судів першої інстанції не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі ного рішення про відмову у позові, судові витрати, які понесла третя особа ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги в розмірі 1000 грн, слід стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367;374;376;381;382;384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 адвоката Виноградського Антона Павловича задовольнити повністю.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення Уланівської сільської ради Хмільницького району № 733 від 17 грудня 2020 року в частині затвердження технічної документації та передання безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 площею 0.1800 га, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник