Постанова

від 10.07.2022 по справі 910/11093/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. Справа№ 910/11093/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.07.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.11.2021 (повний текст складено 23.11.2021)

у справі № 910/11093/21 (суддя Л. Шкурдова)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація"

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_1

про стягнення 1 571 916, 35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" зобов`язань за договором кредиту у формі овердрафт №32378-О/14 від 06.06.2019 у розмірі 1 571 916,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2019 між АТ «БАНК АЛЬЯНС» (банком) та ТОВ «КИЇВ-ФАРМАЦІЯ» (позичальник) укладено договір кредиту у формі овердрафт №32378-0/14 з послідуючими змінами внесеними додатковими угодами №1, 2, 3, 4 від 12.08.2019, від 11.03.2020, від 16.03.2020 та від 11.11.2020 відповідно, на підставі якого відповідачем-1 отримані кредитні кошти. Зобов`язання за договором кредиту забезпечені договорами поруки №32378-0/14/П/1 від 12.08.201-9 з відповідачем-2 та № 32378-0/14/П від 06.06.2019 з відповідачем-3. В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач-1 не здійснював щомісячні платежі, як то передбачено умовами договору, у зв`язку з чим позивачем заявлено до солідарного стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 1500000,00 грн та заборгованість за простроченими процентами у розмірі 71916,35 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/11093/21 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" заборгованість за кредитом в сумі 1 500 000,00 грн, заборгованості по процентам у розмірі 71 916,35 грн та витрати по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на встановлений факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань в частині повного повернення заборгованості за кредитним договором та укладення договорів поруки №32378-0/14/П/1 від 12.08.2019 із відповідачем-2 та №32378-0/14/П від 06.06.2019 із відповідачем-3 щодо забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі, зокрема виключити ОСОБА_1 з пункту 2 резолютивної частини рішення та скасувати п. 5 резолютивної частини рішення. Також апелянт просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності відповідача-3, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-3 зазначає, що є внутрішньо переміщеною особо, що підтверджується і довідкою від 25.11.2014 №3007002101 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, поданою банком до позову. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що довідка подана банком, містить інформацію про її фактичне місце проживання ( АДРЕСА_1 ) станом на 21 липня 2016 року, у зв`язку з чим, як позовна заява, так і всі процесуальні документи у справі №910/11093/21 направлялись судом на вказану адресу та повертались відправникам. Суд робив запити до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Однак відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646, відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних, а також її адміністратором є Міністерство соціальної політики України. Апелянт зазначає, що жодного запиту до вказаного органу для встановлення фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 здійснено не було.

Відповідач-3 зазначає, що місце фактичного проживання /перебування ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи з 07.08.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого подано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2014 №3007-2101, виданою повторно 07.08.2019.

Викладені обставини, на думку скаржника, свідчать про неповідомлення відповідача-3 про наявність позову до нього, що позбавило його можливості приймати участь у судових засіданнях, брати участь у судовій справі в змагальному процесі, в тому числі подавати свої доводи та докази.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем приховано від суду докази, які мають суттєве значення для вирішення справи, а саме те, що 12.08.2019 договір поруки № 32378-0/14/П від 06.06.2019, укладений між банком та апелянтом, було розірвано, що підтверджується договором про розірвання від 12.08.2019 до договору поруки, відповідно до пунктів 1, 2 якого сторони дійшли згоди достроково припинити дію (розірвати) укладеного між ними договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем-2 не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання, заявлені учасниками справи у суді апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі скаржник також просить визнати заявлені АТ "Банк Альянс" у справі № 910/11093/21 позовні вимоги до ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами відповідно до пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та застосувати відповідні заходи на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до частини 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

За приписами частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені статтею 131 Господарського процесуального кодексу України.

Проте колегія суддів не вбачає підстав для застосування до Акціонерного товариства "Банк Альянс" заходів процесуального примусу,

Явка представників у судове засідання

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 11.07.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів та довідками про направлення процесуальних документів на електронну пошту учасників справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 06.06.2019 між АТ «БАНК АЛЬЯНС» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ФАРМАЦІЯ» (позичальник) укладено договір кредиту у формі овердрафт №32378-0/14 з послідуючими змінами внесеними додатковими угодами № 1, 2, 3, 4 від 12.08.2019, від 11.03.2020, від 16.03.2020 та від 11.11.2020 відповідно.

На підставі Кредитного договору, банком було відкрито позичальнику овердрафт з максимальним лімітом кредитування 1 500 000,00 грн, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 23,0% проценти річних, та 30,0% процентів річних у разі порушення строків погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту до 05.06.2021 року та на інших умовах, визначених таким Договором.

В подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та фізичними особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено 2 (два) договори поруки: договір поруки № 32378-0/14/П/1 від 12.08.2019 укладено із відповідачем-1 та договір поруки № 32378-0/14/П від 06.06.2019 укладено із відповідачем-2.

Надання банком кредиту у формі овердрафту підтверджується виписками по особовому рахунку позичальника за період з 06.06.2019 по 06.07.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином за кредитним договором (забезпеченим порукою), АТ «БАНК АЛЬЯНС» виконав свої зобов`язання щодо відкриття овердрафту у повному обсязі.

Натомість позичальником порушено умови Кредитного договору, а саме порушено строки (терміни) повернення овердрафту відповідно до графіку зниження ліміту кредитної лінії; встановленого додатками № 1, 2, 3, 4 від 12.08.2019, від 11.03.2020, від 16.03.2020 та від 11.11.2020 відповідно.

Заборгованості за кредитним договором склала 1 571 916,35 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 1 500 000,00 грн та заборгованість за простроченими процентами у розмірі 71 916,35 грн.

Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору кредит у формі овердрафт надається на умовах платності, повернення (сплати процентів та комісій) за його надання та/або користування, та із зобов`язанням позичальника щодо його погашення в строки та у порядку, обумовленими даним договором.

Пунктом 3.1.7. кредитного договору встановлено право банку достроково стягнути кредит, проценти і комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.2.1. кредитного договору, зокрема, передбачений обов`язок позичальника здійснювати своєчасне погашення Овердрафту, сплачувати нараховані проценти, комісію, інші платежі, та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки та у порядку, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п.6.2. кредитного договору по закінченню строку погашення кредиту, з наступного банківського дня заборгованість вважається простроченою.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору, з урахуванням договору про внесення змін №3 від 16.03.2020, строк кредитування позичальника за цим договором встановлюється - по « 05» червня 2021 року включно. Тобто, не пізніше цього строку позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за овердрафтом (у валюті кредиту), і на кінець операційного дня, в останній день строку кредитування, дебетове сальдо за поточним рахунком має дорівнювати нулю.

Згідно з п.2.1., 2.2., 2.3. кредитного договору нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті кредиту на суму зафіксованого дебетового сальдо на кінець операційного дня виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються за весь період фактичного існування заборгованості позичальника за овердрафтом, до повного погашення позичальником заборгованості за овердрафтом (фіксації відсутності дебетового сальдо на поточному рахунку на кінець операційного дня). Проценти за користування овердрафтом нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця та в день закінчення строку дії ліміту овердрафту за період фактичного користування овердрафтом на суму щоденного залишку фактичної заборгованості за овердрафтом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. День повного погашення Позичальником заборгованості за овердрафтом не включається при розрахунку процентів. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 10-тє число місяця, наступного за звітним (місяцем нарахування процентів), та у день остаточного повернення овердрафту (Кредиту), вказаного в пункті 1.2. на рахунок № НОМЕР_1 .

АТ «БАНК АЛЬЯНС» листами № 31/2777, № 31/2778 від 25.06.2021 направив позичальнику та поручителю вимогу про усунення порушень, однак заборгованість сплачена не була, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції та просить його скасувати в частині задоволення вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника відповідача-3, дійшов висновку щодо задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань в частині повного їх повернення у встановленому договором. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 500 000,00 грн та заборгованості по процентам у розмірі 71 916,35 грн.

При цьому, позивачем заявлено про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на укладення договорів поруки №32378-0/14/П/1 від 12.08.2019 із відповідачем-2 та №32378-0/14/П від 06.06.2019 із відповідачем-3 щодо забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

За таких обставин та враховуючи, що ні відповідач-1, як боржник за кредитним договором, ні відповідач-2, відповідач-3, як поручителі, не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що звертаючись із позовом до суду АТ «Банк Альянс» надав суду інформацію про наступну адресу місця фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (т.І, а.с. 1), на підтвердження чого подано копію довідки від 25.11.2014 №3007002101 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у редакції станом на 21 липня 2016 року (т.І, а.с. 36).

З огляду на дані обставини, позовна заява та процесуальні документи Господарського суду міста Києва у справі №910/11093/21 направлялись судом на вказану адресу. При цьому поштова кореспонденція повертались відправникам, що підтверджується поштовими конвертами з відповідними відмітками, які містяться у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13.09.2021 судом було зроблено запит до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та отримано відповідь від 22.09.2021 №106-6854, відповідно до якої ОСОБА_1 на території Подільського району міста Києва зареєстрованою не значиться.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач-3 - ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, на підтвердження чого позивачем подано до позовної заяви довідку від 25.11.2014 №3007002101 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у редакції станом на 21 липня 2016 року (т.І, а.с. 36), для встановлення фактичного місцеперебування відповідача-3 слід керуватись Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядком створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646.

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Статтею 4-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646 затверджено Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок).

Згідно пункту 2 Порядку база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними.

Відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних, а також адміністратором бази даних (п. 14) є Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики також забезпечує організацію контролю за доступом до бази даних і проводить аналіз внесеної до неї інформації про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до пункту 4 Порядку реєстр внутрішньо переміщених осіб містить інформацію, в тому числі про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи та про адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.

Таким чином, на відповідач-3, яка обліковується як внутрішньо переміщена особа, поширюються норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб», як є спеціальними по відношенню до загальних норм, встановлених Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У зв`язку з чим відділи реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб є неналежними органами у питаннях встановлення реєстрації перебування внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, жодного запиту до Міністерства соціальної політики України/його місцевих територіальних органів для встановлення фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 здійснено не було.

До матеріалів апеляційної скарги відповідачем-3 було додано копію довідки від 25.11.2014 №3007-2101 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою повторно 07.08.2019, згідно якої місце фактичного проживання/перебування ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи з 07.08.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ані позивач, ані суд не вжили заходів щодо встановлення актуального зареєстрованого місця проживання/перебування ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи у порядку, встановленому законодавством, у зв`язку з чим остання не була належним чином повідомлена про подання АТ «Банк Альянс» позову та про дату, час та місце розгляду справи №910/11093/21 Господарським судом міста Києва, у зв`язку з чим була позбавлена фактичної можливості участі у справі, подання відзиву на позов, доказів на спростування позовних вимог тощо.

Як зазначено вище, з огляду на встановлений місцевим господарським судом факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, укладення договорів поруки №32378-0/14/П/1 від 12.08.2019 із відповідачем-2 та №32378-0/14/П від 06.06.2019 із відповідачем-3, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 1 500 000,00 грн та заборгованості по процентам у розмірі 71 916,35 грн.

Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2).

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 3).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5).

Разом з тим, до апеляційної скарги відповідачем-3 було додано копію договору про розірвання від 12.08.2019 до договору поруки № 32378-0/14/П від 06.06.2019, укладений між АТ «Банк Альянс» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (поручитель), відповідно до якого сторони дійшли згоди достроково припинити дію (розірвати) укладений між ними договір (п. 1). Даний договір про розірвання складений українською мовою в двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі сторін (п. 2). Цей договір про розірвання набуває юридичної сили з дати його укладання, за умови його підписання сторонами та скріплення підпису представника заставодержателя печаткою (п. 3).

Означений договір підписано його сторонами та скріплено печаткою банку.

Таким чином, 12.08.2019, тобто практично за 2 роки до виникнення спірних правовідносин, договір поруки № 32378-0/14/П від 06.06.2019, укладений між банком та апелянтом було розірвано. Правовідносини, які виникли з договору поруки № 32378-0/14/П від 06.06.2019 припинились.

Дані обставини не були викладені АТ «Банк Альянс» у позові, однак, банк повинен був перевірити актуальність своїх вимог та заявити про стягнення заборгованості до належних осіб.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктом 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/11093/21 в частині задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого підлягає зміні в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до чинного законодавства. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Крім того, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з АТ «Банк Альянс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила прийняти стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

На підтвердження заявлених витрат до заяви додано копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги від 03.12.2021, укладеного між Чернявською Ольгою Дмитрівною (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), згідно з пунктом 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги з будь-яких питань та у всіх справах, які стосуються прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі, але не виключно з усіх питань захисту прав та інтересів клієнта у справі №910/11093/21;

- додаткову угоду №1 від 09.12.2021 до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, що вартість робіт і послуг адвоката з питань ознайомлення із матеріалами справи №910/11093/21 у Господарському суді міста Києва, підготовки та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та представництво клієнта у судовому розгляді апеляційної скарги у справі №910/11093/21 у Північному апеляційному суді міста Києва є фіксованою та складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5380, видане згідно рішення Ради адвокатів Донецької області №3 від 27.02.2019);

- ордер серії АН №1054887 від 09.12.2021.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 03.12.2021, у межах справи №910/11093/21 адвокатом надано професійну правову допомогу, що включила в себе наступні види послуг: ознайомлення з ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції; написання та подання апеляційної скарги, участь у судовому засіданні 11.07.2022 у Північному апеляційному господарському суді.

Як зазначалось вище, додатковою угодою №1 від 09.12.2021 до договору сторони погодили, що вартість робіт і послуг адвоката з питань ознайомлення із матеріалами справи №910/11093/21 у Господарському суді міста Києва, підготовки та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та представництво клієнта у судовому розгляді апеляційної скарги у справі №910/11093/21 у Північному апеляційному суді міста Києва є фіксованою та складає 20 000,00 грн.

Відповідач-3 просить суд відшкодувати за рахунок позивача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

У клопотанні про відмову у відшкодуванні витрат на оплату правничої допомоги адвоката Акціонерне товариство "Банк Альянс" просило відмовити у їх стягненні, з посиланням на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений апелянтом до стягнення є завищеним та не відповідає критеріям розумності розміру таких витрат; апелянтом не надано доказів понесення таких витрат.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність`видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як зазначалось вище, додатковою угодою №1 до договору сторони погодили, що гонорар адвоката за супровід справи №910/11093/21 є фіксованим та становить 20000,00 грн.

Відтак, розмір винагороди за надання правової допомоги сторони погодили у розмір 20000,00 грн у вигляді фіксованої суми.

Крім того, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, наведені Акціонерним товариством "Банк Альянс" заперечення проти вимог відповідача-3 щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу визнаються колегією суддів необґрунтованими.

З огляду на викладене, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000,000 грн по даній справі є обґрунтованими, підлягають задоволенню та згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на позивача - Акціонерне товариство "Банк Альянс".

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/11093/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/11093/21 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.143/2, код ЄДРПОУ 39427692), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.50, код ЄДРПОУ 14360506) заборгованість за кредитом в сумі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. та заборгованості по процентам у розмірі 71 916 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) грн 35 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Фармація" (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.143/2, код ЄДРПОУ 39427692) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.50, код ЄДРПОУ 14360506) витрати по сплаті судового збору в сумі 11 789 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.50, код ЄДРПОУ 14360506) витрати по сплаті судового збору в сумі 11 789 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 74 коп.

Видати накази.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.50, код ЄДРПОУ 14360506) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 7180,49 грн судові витрат за подання апеляційної скарги в сумі 35368 (тридцять п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 13 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.50, код ЄДРПОУ 14360506) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 (двадцяти тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/11093/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 05.09.2022 після виходу колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська