Рішення від 16.08.2022 по справі 910/6599/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2022Справа № 910/6599/20

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»доНаціонального банку Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 простягнення 432729,35 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаУсенко А.М.від відповідачаДонченко О.Г.від третьої особине з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національного банку України шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 432729,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.112967 від 14.12.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі-ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Як вказує позивач, ДТП сталася з вини водія автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу. Тому, посилаючись на положення ст.ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6599/20; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у даній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 поновлено провадження у справі для розгляду вищевказаного клопотання судового експерта; задоволено клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, та про надання дозволу на проведення судової експертизи по матеріалам справи без надання транспортного засобу; зобов`язано позивача надати судовому експерту (у визначений експертом час) для проведення огляду автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_1 , якщо він знаходиться в такому стані, як при ДТП, що сталася 03.10.2017; зобов`язано сторін, у разі неможливості надання транспортного засобу для огляду, у строк до 12.03.2021 через канцелярію суду надати запитувані експертом документи; надано дозвіл на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи без надання транспортного засобу, по матеріалам справи; зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/6599/20 щодо здійснення попередньої оплати експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку та надати експертній установі оригінал платіжного документа на підтвердження здійснення оплати; зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

30.04.2021 від судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Тимченко Г.В. надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 поновлено провадження у справі №910/6599/20; призначено підготовче засідання у справі на 02.06.2021; зобов`язано учасників справи надати суду письмові пояснення щодо повідомлення судового експерта про неможливість проведення експертизи; викликано у підготовче засідання, призначене на 02.06.2021, судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Тимченко Ганну Василівну для надання пояснень щодо неможливості проведення експертизи.

У підготовчому засіданні 02.06.2021 оголошувалась перерва до 22.06.2021, а 22.06.2021 до 07.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 судом призначено у справі №910/6599/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, та зупинено провадження у справі №910/6599/20 на час проведення судової експертизи.

18.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-21/40786-АВ від 11.01.2022 разом з матеріалами справи №910/6599/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 поновлено провадження у справі №910/6599/20 та призначено підготовче засідання у справі на 03.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану підготовче засідання, призначене на 03.03.2022, не відбулося.

25.03.2022 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли письмові пояснення.

05.04.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2022 учасників справи повідомлено про призначення підготовче засідання у справі на 22.06.2022.

01.06.2022 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

06.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 22.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 надано можливість відповідачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У підготовчому засіданні 22.06.2022 відповідач відкликав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2022.

27.07.2022 та 29.07.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо результатів проведення судової автотоварознавчої експертизи.

02.08.2022 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 03.08.2022 оголошувалась перерва до 17.08.2022.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує.

Третя особа представників у судове засідання не направила, пояснень по справі не надала.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ.112967 (надалі - Договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Вигодонабувачем за Договором є страхувальник.

03.10.2017 о 10 год 24 хв по проспекту Героїв Сталінграда, 1-А, у місті Києві сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху, перестроюванні, не надав перевагу в русі автомобілю BMW, державний номер НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.3, 10.1, 2.3 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м.Києва від 24.11.2017 у справі №756/13922/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхових актів №UA2017100300017/L02/01 від 01.11.2017 та №UA2017100300017/L02/02 від 12.12.2017, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 532729,35 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями №7747 від 03.11.2017 та №9616 від 15.12.2017.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 532729,35 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Оболонського районного суду м.Києва від 24.11.2017 у справі №756/13922/17 вбачається, що транспортний засіб Toyota, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Як зазначає позивач (та не заперечує відповідач), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6604020 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як свідчать обставини справи, у грудні 2019 року позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 03.10.2017. Однак, ПАТ «СК «Перша» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (через неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року).

У позовній заяві позивач стверджував, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , складає 648337,73 грн, а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 532729,35 грн. Тому, позивач вказує, що на теперішній час несплаченою залишається різниця між реальними збиткам і розміром (лімітом) відповідальності страховика за договором (полісом) №АК/6604020, що становить 432729,35 грн.

За приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Позивач зазначає, що транспортний засіб Toyota, державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , належить Національному банку України, а ОСОБА_1 є його працівником. Тому, за твердженням позивача, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування різниці між виплаченою позивачем сумою відшкодування (532729,35 грн) та сумою, що становить ліміт відповідальності страховика за полісом №№АК/6604020 (100000,00 грн), покладається на відповідача.

Факт того, що ОСОБА_1 був працівником Національного банку України і на момент ДТП знаходився під час виконання своїх трудових обов`язків, відповідачем не заперечувався.

Як зазначалось вище, у позовній заяві позивач стверджував, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , складає 648337,73 грн.

До позовної заяви позивачем було додано копію Звіту №186823 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного 15.10.2017 Фізичною особою-підприємцем Мотричем С.Ю. За змістом вказаного звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , складає 648337,73 грн, а вартість матеріального збитку складає 245713,08 грн.

В ході розгляду справи позивачем надавались пояснення щодо розрахунку належної до виплати суми відшкодування, в яких позивач посилається на Звіт №186823 від 12.12.2017, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 654090,53 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, становить 378778,53 грн.

В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлений до стягнення розмір шкоди заперечувався. Як наголошував відповідач, згідно з доданою до позовної заяви зобов`язуючої пропозиції Audatex від 26.10.2017 відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним, а вартість залишків пошкодженого транспортного засобу становить 450000,00 грн.

Тобто доводи відповідача, наведені у відзиві, зводилися до того, що в розумінні ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_1 , є фізично знищеним і відновлювальний ремонт даного транспортного засобу є недоцільним.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №357/12491/18, від 03.02.2021 у справі №910/17947/15.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв`язку з пошкодженням автомобіля, з`ясуванню підлягають вартість транспортного засобу та вартість його ремонту, і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки в рамках даної справи виник спір щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.10.2017, а також ринкової вартості автомобіля до його пошкодження, за клопотанням відповідача судом було призначено у справі №910/6599/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

На вирішення експертизи були поставлені такі питання:

1) Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, що сталася 03.10.2017 за участю автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 ?

2) Яка ринкова вартість автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , станом на 03.10.2017 (до моменту пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП)?

3) Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , унаслідок ДТП, що сталася 03.10.2017?

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/111-21/40786-АВ від 11.01.2022, складеного за результатами проведення судової експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, що сталася 03.10.2017 за участю автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП - 03.10.2017 склала 711554,94 грн.

В свою чергу, як визначено судовим експертом, ринкова вартість автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , станом на 03.10.2017 (до моменту пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП) становила 728636,55 грн.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу не перевищує вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_1 , не є таким, що вважається фізично знищеним в результаті ДТП в розумінні ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Підстав для відхилення висновку експерта №СЕ-19/111-21/40786-АВ від 11.01.2022 судом не встановлено.

В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено технічної неможливості чи економічної необґрунтованості здійснення ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , а тому в силу ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається в даному випадку відповідно до вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Висновком експерта, складеного за результатами проведення судової експертизи у даній справі, підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку із пошкодженням його в результаті ДТП, що сталася 03.10.2017, становить 711554,94 грн, а до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 532729,35 грн.

За таких обставин, враховуючи вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (711554,94 грн), розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача (532729,35 грн), а також ліміт відповідальності страховика за полісом №АК/6604020 (100000,00 грн), за наслідками ДТП, що сталася 03.10.2017, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 432729,35 грн (532729,35 грн мінус 100000,00 грн).

Посилання відповідача на ту обставину, що згідно висновку експерта розмір матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу) становить 269425,84 грн в контексті заявлених позовних вимог до уваги судом не приймаються, оскільки положення ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до спірних правовідносин не застосовуються. Як зазначалося вище, в силу ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Правові підстави застосовувати коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу при розрахунку належної до відшкодування шкоди в даному випадку відсутні.

Заперечуючи проти позову, відповідач також стверджував про те, що позивачем всупереч вимогам Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.112967 від 14.12.2016 проведено не обґрунтований розрахунок розміру страхового відшкодування.

Однак, суд зазначає, що такий розрахунок стосується виключно правовідносин, що склались між сторонами Договору добровільного страхування, а відповідач не є суб`єктом таких правовідносин.

Внаслідок ДТП у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати шкоду потерпілій особі на підставі ст.ст. 1188, 1172, 1194 Цивільного кодексу України, а не на підставі Договору добровільного страхування. Розмір такої шкоди визначається в даному випадку як розмір вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Отже, який би розмір відшкодування не визначила страхова компанія, такі розрахунки жодним чином не впливають на розмір зобов`язань відповідача у деліктному зобов`язанні (яке є предметом розгляду у даній справі).

З цих же причин відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення Договору добровільного страхування щодо фізичного знищення транспортного засобу, а також положення, які стосуються мінімального водійського стажу особи, яка керувала транспортним засобом на момент ДТП.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 432729,35 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення судової експертизи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного банку України (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код 00032106) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Україна, 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) суму відшкодування у розмірі 432729 (чотириста тридцять дві тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 6490 (шість тисяч чотириста дев`яносто) грн 94 коп.

3. Витрати на проведення судової експертизи залишити за відповідачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.09.2022

Суддя Ю.М. Смирнова