Ухвала від 10.01.2023 по справі 910/6599/20

УХВАЛА

10 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6599/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.

перевіривши касаційну скаргу Національного банку України з доданими до неї матеріалами

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року

у справі № 910/6599/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 432729,35 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного банку України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Україна, 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) суму відшкодування у розмірі 432729 (чотириста тридцять дві тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 6490 (шість тисяч чотириста дев`яносто) грн 94 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/6599/20, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/6599/20 залишено без змін. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Національний банк України.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року у справі №910/6599/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»; зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Здійснивши перевірку касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» цієї норми.

За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки, предметом позову у справі є вимога про стягнення 432 729,35 грн, що є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000 грн. станом на 01.01.2020 року ) та (1 240 500 грн. станом на 01.01.2022 року ).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень ст.ст. 9, 26,27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, ст. 265-1 КУпАП та п.8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів при визначенні розміру збитку, яке підлягає стягненню страховиком із винної особи в порядку суброгації.

Крім того, справа має виняткове значення для Національного банку оскільки грубо порушено його майнові права. Так скаржник позбавлений можливості спростувати незаконні висновки судів попередніх інстанцій та не має можливості, як орган державної влади вчинити дії, які направлені на законне та обгрунтоване використання державних коштів.

Колегія суддів вважає, що доводи наведені в касаційній скарзі не приймаються, з огляду на наступне.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких суд міг би визнати справу №910/6599/20 такою, судові рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Верховним Судом аналізуючи доводи та аргументи касаційної скарги взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Верховний Суд зазначає, що незгода із судовими рішеннями суду не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для Національного банку України як і не може вказувати на таку обставину негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року у справі № 910/6599/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року у справі № 910/6599/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.