Ухвала

від 04.09.2022 по справі 914/2951/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2951/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ДІСТРІКТ"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Львівської обласної ради, 2) Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Галерея Лев",

про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 (повний текст складено 27.07.2022) і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/2951/20, подана 18.08.2022 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Звертаючись із касаційною скаргою, Львівська міська рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку із застосуванням норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У касаційній скарзі Львівська міська рада наводить перелік постанов Верховного Суду, які містять висновки, що, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови. Проте скаржник не наводить самих висновків Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані при ухваленні оскаржуваної постанови.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду є недостатнім, оскільки у касаційній скарзі не наведено висновки, які, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга Львівської міської ради оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав у листопаді 2020 року, її предметом є вимога немайнового характеру про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Галерея Лев" на будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м. Львів, вул. Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м. Львів, вул. Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101) та вимога майнового характеру про витребування з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Галерея Лев" до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м. Львів, вул. Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м. Львів, вул. Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, позовна вимога про витребування з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Галерея Лев" до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради будівлі та споруди дитячого кардіоревматологічного санаторію, що розташовані за адресами: м. Львів, вул. Є. Коновальця, 114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148729246101) та м. Львів, вул. Є. Коновальця, 116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1145716246101) у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою. Тому судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з вартості майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ціною позову у цій справі є 11 438 070,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Львівська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/2951/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 347 346,10 грн, а саме (2 102,00 грн + 11 438 070,00 грн х 1,5 %) х 200 %, де 2 102,00 - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 11 438 070,00 грн - вартість спірного майна, 1,5 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак Львівська міська рада доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додала.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, Верховний Суд зазначає, що Львівській міській раді для усунення недоліків касаційної скарги необхідно:

- подати нову редакцію касаційної скарги, в якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (347 346,10 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/2951/20 залишити без руху до 30.09.2022, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай