Постанова

від 04.09.2022 по справі 814/2018/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 814/2018/15Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів Крусяна А.В. , Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №814/2018/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0004811501

У С Т А Н О В И В:

26 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентин» (далі позивач, Товариство) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 28.05.2015 року № 0004811501.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало про правомірність формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс»» щодо виготовлення робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту.

Так, позивач вказував, що будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» в м. Миколаєві по вул. Проектній, 6, належить до основних засобів, а тому Товариство має право на формування податкового кредиту в зв`язку з будівництвом такого об`єкту та на виконання п. 198.3 ст. 198, п. 200.5 ст. 200 ПК України цілком правомірно визначило суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 172232,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за №814/2018/15, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року залишена без змін, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що замовлення позивачем робочої документації є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочатися.

Так, судами вказано про те, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об`єктів) до основних фондів в контексті положень статті 200 ПК України є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Оскільки, будівництво об`єкта досі не розпочате, об`єкт відповідно не введений в експлуатацію та не відображений Товариством у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби», суди дійшли висновку про правомірність відмови контролюючого органу у надані позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого платником, за результатами придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту по вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі №814/2018/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» задоволено частково.

Скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі №814/2018/15.

Справу за №814/2018/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, судом касаційної інстанції зазначено про те, що під час нового розгляду справи судам необхідно у відповідності до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Зокрема, установити, чи відображені Товариством операції з придбання у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс»» робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту за адресою вул. Проектна, 6 м. Миколаєва на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та, враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом України та Верховним Судом щодо застосування норм пункту 200.5 статті 200 ПК України, прийняти законне і обґрунтоване рішення у цій справі.

За наслідками нового розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 28 грудня 2021 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 28.05.2015 року № 0004811501.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що у контролюючого органу не було правових підстав для відмови у надані позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого платником, за результатами придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту за адресою вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.

Судом попередньої інстанції зазначено, що сам факт відсутності введення в експлуатацію основних фондів не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум ПДВ, сплачених при спорудженні таких основних фондів.

Посилання відповідача на відсутність обліку Товариством вищевказаних витрат по рахунку 10 «Основні засоби» є помилковими, оскільки зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головним управлінням у Миколаївській області подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги податковим органом вказано, що ТОВ «Авентин» здійснювало операції з придбання (спорудження) основних фондів (розробка робочої документації будівництва «Портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» в м. Миколаїв за адресою вул. Проектна, 6», проект будівництва «Портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» в м. Миколаєві по вул. Проектна, 6», розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва «Портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин») у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс». Оприбуткування операцій з придбання проектних робіт здійснювалося платником на субрахунок 151 «Капітальне будівництво».

Водночас, у позивача обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлені суми бюджетного відшкодування. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за спірні періоди, у зв`язку з чим ТОВ «Авентин» було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Також, скаржник звертає увагу апеляційного суду, що за період з 2015 року по 2021 рік будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» так здійснено і не було. Тобто, відбулося фактичне придбання технічної документації без подальшого їх використання в господарській діяльності у зв`язку із відсутністю будівництва.

Позивач ТОВ «Авентин» не скористалося своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст.304 КАС України.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Зокрема, як з`ясовано судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Авентин» зареєстровано як юридична особа 05.05.2003 року та перебуває на податковому обліку з 28.07.2003 року.

Видами діяльності Товариства згідно до КВЕД є:

52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту (основний) 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 50.20 Вантажний морський транспорт 52.10 Складське господарство 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 52.24 Транспортне оброблення вантажів 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У період з 12.05.2015 року по 18.05.2015 року ДПІ у Заводському району здійснено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Авентин» від`ємного значення різниці з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року.

За результатами перевірки складно Акт від 19.05.2015 року № 471/14-04-15-01-19/32507357 (далі - Акт перевірки), висновками якого установлено порушення ТОВ «Авентин» п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 113486,00 грн.

28.05.2015 року ДПІ у Заводському районі сформовано податкове повідомлення-рішення № 0004811501 про відмову у врахуванні суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 113486,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до положень пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, яка не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазначених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас, рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів i орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про відмову у врахуванні суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі у розмірі 113486,00 грн., слугувало те, що на думку контролюючого органу, прийняте позивачем рішення про бюджетне відшкодування по основним засобам, які не досягли остаточної стадії будівництва є передчасним, оскільки відбулося фактичне придбання технічної документації без подальшого їх використання в господарській діяльності у зв`язку із відсутністю будівництва.

У той же час приписи п. 200.4 статті 200 ПК України не пов`язує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з досягненням об`єкта остаточної стадії будівництва та приналежність його до основних засобів, у зв`язку з придбанням/створенням якого і виникло від`ємне значення різниці між сумами податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Тобто, право на бюджетне відшкодування не пов`язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Якщо зазначені Товариством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», таке підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції установлено, позивачем сформовано податковий кредит у зв`язку з проведенням будівництва об`єкта нерухомості, цей об`єкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Вказане також підтверджується контролюючим органом.

Слід зазначити, що в Акті перевірки податковий орган підтвердив правильність усіх задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту в податковій декларації за звітний податковий період, починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від`ємне значення, до періоду, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість включно.(т.1 а.с.41-42)

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про необґрунтованість посилань контролюючого органу на відсутність обліку позивачем вищевказаних витрат по рахунку 10 «Основні засоби» як на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України та підставу для відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом у справі №814/2018/15 від 18 грудня 2020 року та у справі №420/7552/19 від 06.10.2021 року.

На підставі вищенаведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно установив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції немає.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки, суд попередньої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №814/2018/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0004811501 без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 3404,58 грн. (три тисячі чотириста чотири гривні 58 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Шляхтицький О.І.