Постанова

від 24.08.2022 по справі 5/60/5022-1572/2011

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2022 р. Справа №5/60/5022-1572/2011

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівМАРКА Р.І.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

Відділу ДВС: Письменна М.Б. (державний виконавець, в режимі відеоконференції).

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ вих. №04-1/05 від 04.05.2022 (вх.ЗАГС №01-05/961/22 від 05.05.2022)

на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області

від 13.04.2022 (повний текст 18.04.2022, суддя Чопко Ю.О.)

у справі№ 5/60/5022-1572/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Корпорація "Агросинтез", м.Запоріжжя

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Еспарто", с.Васильків, Чортківський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2011 у справі №5/60/5022-1572/2011 позов задоволено та вирішено стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Еспарто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 86 908 грн 78 коп. боргу, 787 грн 05 коп. пені, 29 370 грн 23 коп. штрафу, 9 266 грн 97 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1263 грн 33 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

30.12.2011 Господарським судом Тернопільської області, на підставі статті 116 ГПК України, видано відповідний наказ у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №5/60/5022-1572/2011 від 29 травня 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво, замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 30 грудня 2011 року з ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на її правонаступника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

15.07.2021 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою №08-1/07 від 08.07.2021 (вх.№5873) на бездіяльність державного виконавця Чортківського МРВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №62210328 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2011.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2022 у справі №5/60/5022-1572/2011 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" №08-1/07 від 08.07.2021 (вх.№5873 від 15.07.2021) на бездіяльність державного виконавця Чортківського МРВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №62210328 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2011 у справі №5/60/5022-1572/2011.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить таку скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №62210328 задовольнити та визнати за період з 26.08.2020 по 07.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у цій справі.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає такі обставини:

- лише 16.07.2021 Чортківським МРВДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) звернувся до суду на підставі ст.337 ГПК України із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа;

- висновки Господарського суду Тернопільської області, які викладені в оскаржуваній ухвалі суперечать висновкам та правовим позиціям Верховного Суду при розгляді аналогічного роду справ при оскарженні бездіяльності органу державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення суду;

- під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки;

- у виконавчому провадженні №62210328 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №5/60/5022-1572/2011 від 30.12.2011 виконавчою службою не вчинено належних, повних, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій, що призвело до неможливості задоволення вимог стягувача.

Чортківським МРВДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано відзив на апеляційну скаргу. Заперечуючи доводи апеляційної скарги зазначає, зокрема, що обмеження виїзду керівника юридичної за кордон за поданням про таке обмеження є правом, а не обов`язком державного виконавця, виходячи з аналізу ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та враховуючи норми ст.337 ГПК України є виключним заходом забезпечення виконання рішення. Крім того, зазначає, що виконавчі дії в межах виконавчого провадження №62210328 вчинено із дотриманням вимог передбачених ст.ст. 3, 4, 9,10, 11, 18, 19, 24, 26, 27, 28, 52 Законом України «Про виконавче провадження».

Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

Апелянт та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явку сторін у судове засідання не визнано обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь державний виконавець Письменна М.Б., яка надала заперечення по суті вимог апеляційної скарги та просила в її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено місцевим господарським судом виконавче провадження відкрите 01.06.2020, про що винесено постанову. В той же день винесено постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника, про що внесено відомості у Державний реєстр обтяжень. Тоді ж на адресу боржника надіслано виклик з вимогою керівнику юридичної особи з`явитися до відділу для вирішення питання про сплату збору.

01.06.2020, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах. Одночасно, надіслано запит до Державної фіскальної служби про номери рахунків, відкритих юридичною особою боржником. Оскільки інформації про відкриті рахунки ДФС не надало, запити повторювалися ще 19 (дев`ятнадцять) разів.

Того ж дня, 01.06.2020 виконавець надіслав запити начальнику відділу Держгеокадастру у Чортківському районі, начальнику відділу територіального управління Держгіпромнагляду у Тернопільській області, Головному управлінню Держпродспоживслужби у Тернопільській області щодо виявлення майна. Згодом запити надсилалися і в інші реєструючи органи.

11 червня, 10 вересня 2020 року, 20 січня і 11 травня 2021 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника в село Васильків Чортківського району Тернопільської області, в результаті чого встановлено, що боржник виробничої діяльності не здійснює. Представники боржника за місцем його реєстрації відсутні.

27 липня 2020 року державний виконавець звернувся до Господарського суду Тернопільської області з подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні вказаного подання.

16 липня 2021 року державний виконавець повторно звернувся до Господарського суду Тернопільської області з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.07.2021 подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 задоволено.

28.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження до виконання у Гусятинський відділ Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що державна виконавча служба вживала заходів примусового виконання рішення, цілком співмірних обсягу вимог за рішенням, при цьому, вживала їх в розумні, власне, дуже стислі строки, що повністю відповідає вимогам п.п. 7, 8 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", а тому, підстави для задоволення скарги у даному випадку відсутні.

Однак, судова колегія з таким висновком Господарського суду Тернопільської області не погоджується, та вважає його помилковим враховуючи наступне.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що 27 липня 2020 року державний виконавець звертався до Господарського суду Тернопільської області з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 .

Тобто всупереч своїх заперечень на апеляційну скаргу, самим державним виконавцем визнано, що попередні виконавчі дії були нерезультативними і необхідно вчинити такий захід як виключний.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні вказаного подання, з підстав, не підтвердженням державним виконавцем належними доказами, твердження про те, що має місце факт ухилення керівника боржника від виконання вимог виконавця і відповідно ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Крім того, суд зазначив, що виконавцем до поданого подання не надано жодних доказів, виконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині надіслання на адресу боржника і керівника боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020, виклику від 01.06.2020 та вимоги від 24.06.2020.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що вказаною ухвалою суду відмовлено у задоволенні подання державного виконавця з підстав неподання належних доказів на підтвердження вчинення відповідних виконавчих дій за відсутності яких суд був позбавлений можливості встановити факт ухилення керівника боржника від виконання рішення суду у даній справі.

Майже через рік після подання до суду першої такої заяви, 16 липня 2021 року державний виконавець повторно звернувся до Господарського суду Тернопільської області з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_1 , яке ухвалою місцевого господарського суду від 23.07.2021 задоволено.

З матеріалів справи встановлено, що на дату звернення із скаргою до суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2011 у справі №5/60/5022-1572/2011 не виконано.

Отже, з наведеного вбачається, що за вказаний період державним виконавцем не вчинялися дії щодо звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника, яке своїми діями визнав як необхідне для виконання судового рішення, а тому, необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі про відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» вчинених виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, той факт, що ухвалою суду першої інстанції від 16.07.2021 вказане подання державного виконавця задоволено уже після подання скарги, не спростовує факту допущеної державним виконавцем неправомірної бездіяльності під час виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Окрім цього, судова колегія вважає необґрунтованими доводи виконавчої служби про те, що оскільки відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»

звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням є правом державного виконавця та враховуючи також норми ст.337 ГПК України, останній не був зобов`язаний на вчинення відповідних дій, враховуючи наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено засади здійснення виконавчого провадження, якими є:

- верховенство права;

- обов`язковість виконання рішень;

- законність;

- диспозитивність;

- справедливість, неупередженість та об`єктивність;

- гласність та відкритість виконавчого провадження;

- розумність строків виконавчого провадження.

За змістом ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 вказаної статті також передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження»

наявність права в державного виконавця на вчинення конкретних заходів з метою примусового виконання рішень передбачає активну реалізацію наданих повноважень з метою досягнення мети виконавчого провадження примусового виконання рішення суду і не може тлумачитись, як можливість державного не вчиняти певних дій, виходячи з того, що законодавством такі віднесені до прав останнього, а не обов`язків.

Інститут виконавчого провадження характеризується активними діями та заходами.

При цьому, такі заходи повинні вчинятися у стислі строки.

Більше того, у випадку звернення стягувача до державного виконавця із заявою щодо повторного звернення до суду з поданням про обмеження в праві виїзду за межі України керівника боржника таке право державного виконавця вже є обов`язком, оскільки, законодавством не передбачено, у даному випадку, підстав для не застосування наданих прав з метою примусового виконання рішення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Аналіз вжитих державних виконавцем заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 30 грудня 2011 року у даній справі, не спростовує факту неправомірної бездіяльності Чортківського МРВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №62210328, яка мала місце в період з 17.08.2020 по 16.07.2021 щодо не звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2022 у даній справі необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні задовольнити та визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця.

Судовий збір.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Чортківський МРВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2022 у справі №5/60/5022-1572/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Чортківського МРВДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №62210328 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2011.

3. Стягнути з Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ:34652974, адреса: 48500, Тернопільська область, м.Чортків, вул.Ринок, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (код ЄДРПОУ: 38039872, адреса: 03187, м.Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено 06.09.2022.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Р.І. МАРКО

О.С. СКРИПЧУК