Рішення

від 04.09.2022 по справі 420/9089/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9089/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 липня 2022 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальності «ОПТІФРОСТ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2022/000002/2 від 14.06.2022 р.;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000030 від 14.06.2022 р.

Ухвалою від 06.07.2022 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «ОПТІФРОСТ» та компанією «XT-Dongyang Jiangbei Haiquan Oil Painting» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 12/21 від 05.04.2021. 13.06.2022 декларант подав до Одеської митниці електронну митну декларацію № UA500080/2022/004146, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору. Вказує, що під час митного оформлення товару декларант надав митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість задекларованого товару та не містили розбіжностей та додатково декларантом до митниці було надіслано лист № 1 від 13.06.2022 р., з яким надані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, сальдову відомість № 632, копію митної декларації країни відправлення, рішення суду по минулій поставці за МД № UА500020/2021/215300 та висновок про характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Цим листом повідомлено про неможливість надання інших документів та висловлено прохання прийняти рішення про визначення митної вартості до закінчення терміну, встановленого п. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Зазначає, що вказані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності є необґрунтованими та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів. Вказує, що: позивач додаткових витрат на перевезення товару до порту згідно з вимогами ч. 10 ст. 58 МК України не поніс, то за цих обставин відсутня необхідність надання додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей з огляду на ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; у пункті 2.2. контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару; стосовно відсутності відомостей про виробника товару у наслідок чого відсутнє підтвердження укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) безпосередньо з виробником товару - це жодним чином не впливає на числове значення складових митної вартості товару; платіжне доручення № 5 від 19.11.2021 було подано до митного оформлення за МД №UA50080/2022/004146, а в подальшому, декларантом на вимогу митного органу були додатково подана оборотно-сальдова відомість 632 по рахунку з контрагентом.

До суду від Одеської митниці надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000002/2 від 14.06.2022. Отже, вказує позивач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500080/2022/004146 від 13.06.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 05.04.2021 між ТОВ «ОПТІФРОСТ» (покупець) та компанією XT-Dongyang Jiangbei Haiquan Oil Painting Factory (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 12/21 від 05.04.2021 (а.с.17-20), згідно п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити «картини по номерам» (в подальшому іменований товар), в повній відповідності з технічними характеристиками виробника, в кількості, асортименті згідно з Інвойсами, що є невід`ємною частиною даного контракту. Оплата за товар повинна бути здійснена у валюті - долар США на умовах 100% передплати після підписання проформи інвойсу (п.3.1). Товар поставляється за взаємною згодою сторін відповідно до Інкотермс-2020 (п.5.1). Доставка здійснюється на умовах CFR/СIF Одеса, Черноморськ, Південний, що також вказується в Додатках до даного Контракт (п.5.2).

З метою митного оформлення товару «Загрунтовані полотна з номерами для живопису в наборі з пензликом, фарбою та зразком малюнку» позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці 14.06.2022 була подана електронна митна декларація № UA500080/2022/004146 (а.с.15-16), у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту № 12/21 від 05.04.2021.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500080/2022/004146 декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) від 15.11.2021 (а.с.24);

- рахунок-проформа (Proforma invoice) №20211115 від 15.11.2021 (а.с.21);

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №20211115 від 15.11.2021 (а.с.23);

- коносамент (Bill of lading) №SZZY22020059 від 10.03.2022;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 09.06.2022 (а.с.25);

- декларація про походження товару (Declaration of origin) №20211115 від 15.11.2021;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №5 від 19.11.2021 (а.с.22);

- виписка з бухгалтерської документації від 12.05.2022 (а.с.29);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №12/21 від 05.07.2021;

- договір про надання послуг митного брокера №0112 від 01.07.2021.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Позивачем до відповідача було подано лист № 1 від 13.06.2022 (а.с.27), до якого додано картку рахунку № 632 від 13.05.2022 (а.с.28), копію митної декларації країни відправлення №292120220000103096 (а.с.30) та висновок про характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №01-05-22 (а.с.31-41).

Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2022/000030 (а.с.52).

Також відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000002/2 від 14.06.2022 (а.с.50-51), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. В коносаменті SZZY22020059 від 10.03.2022 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення до порту Констанца (Румунія). Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до порту Констанца (Румунія), а також з Констанці (Румунія) до України, також в інвойсі зазначено умови поставки CFR Odessa, але в зв`язку з непереборними обставинами маршрут доставки змінено, а в пакеті документів відсутня інформація щодо складових митної вартості, а саме фактичних витрат на перевезення товару до кордону України.

2. Також відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. 1) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п. 2.2. Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3. Товаросупровідні та комерційні документи не містять ніяких відомостей щодо виробника товару, у наслідок чого відсутнє підтвердження укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) безпосередньо з виробником товару.

4. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.04.2021 № 12/21 оплата за товар повинна бути здійснена на умовах 100% передплати. Проте підтверджуючих даний факт документ банківській платіжний документ, що стосується товару від 19.11.2021 №5, який надано до митного оформлення містить інформацію про сплату 14111,25 доларів США, проте в інвойсі від 15.11.2021 № 20211115 зазначено 13933,75 доларів США.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в коносаменті SZZY22020059 від 10.03.2022 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення до порту Констанца (Румунія). Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до порту Констанца (Румунія), а також з Констанці (Румунія) до України, також в інвойсі зазначено умови поставки CFR Odessa, але в зв`язку з непереборними обставинами маршрут доставки змінено, а в пакеті документів відсутня інформація щодо складових митної вартості, а саме фактичних витрат на перевезення товару до кордону України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (Інкотермс 2020).

Термін CFR (cost and freight/вартість і фрахт) (Інкотермс 2020) означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар вже знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти контракт (договір) перевезення та оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у названий порт призначення.

Отже, оскільки в коносаменті та інвойсі сторони зафіксували умови поставки товару на підставі терміну CFR Одеса (Інкотермс 2020), то його митна вартість складається з ціни, в яку вже включені витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до у названий порт призначення.

Відтак, за умов поставки товару CFR у покупця відсутній обов`язок надання до митного органу документів на підтвердження вартості перевезення товару, в тому числі навіть за умови зміни маршруту доставки товару до порту призначення, оскільки вказане не впливає на митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача у оскаржуваному рішенні, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення таких складових митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, суд вважає їх безпідставними, оскільки пунктом 2.2. контракту №12/21 від 05.04.2021 визначено, що ціна товару включає вартість упаковки і маркування.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та не обґрунтованою.

Щодо доводів відповідача у оскаржуваному рішенні, що товаросупровідні та комерційні документи не містять ніяких відомостей щодо виробника товару, внаслідок чого відсутнє підтвердження укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) безпосередньо з виробником товару суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні відсутня будь яка інформація щодо того, яким чином така інформація вплинула на вартість імпортованого позивачем товару.

Щодо доводів відповідача у оскаржуваному рішенні, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.04.2021 № 12/21 оплата за товар повинна бути здійснена на умовах 100% передплати. Проте підтверджуючих даний факт документ банківській платіжний документ, що стосується товару від 19.11.2021 №5, який надано до митного оформлення містить інформацію про сплату 14111,25 доларів США, проте в інвойсі від 15.11.2021 № 20211115 зазначено 13933,75 доларів США, суд зазначає.

Так, судом встановлено, що згідно рахунку-проформи №20211115 від 15.11.2021 продавцем визначено вартість товару у кількості 19950 одиниць у сумі 14164,50 доларів США.

Водночас, відповідно до рахунку-фактури від 15.11.2021 № 20211115 визначено загальну вартість товару у кількості 19700 - 13987 доларів США, та зазначено суму до сплати 14111,25 доларів США.

При цьому, у зв`язку з поставкою продавцем товару у меншій кількості, ніж було зазначено у рахунку-проформі (19700 одиниць замість 19950) виникла різниця у вартості товару 177,50 доларів США (14164.50 13987), яка позначена у графі рахунку-фактури від 15.11.2021 № 20211115 як баланс перед поставкою (Balance before shipping).

Остаточна вартість товару продавцем обчислена з вирахуванням 53,77 доларів США, позначених в рахунку-фактурі як передплата залишок з попередньої оплати / prepayment rest from the last payment, та яка виникла під час попередньої поставки товару таким контрагентом позивача (а.с.47-49) (13987-53,25=13933,75) та з урахуванням 177,50 доларів США надмірної оплати (13933,75+177,50=14111,25).

Водночас суд зазначає, що наявність надмірної оплати позивачем продавцю 177,50 доларів США, яка в подальшому може бути врахована у наступних господарських операціях позивача з продавцем, чи повернута продавцем позивачу фактично не впливає на вартість товару.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем митному органу та до суду копій документів суд вважає такі недоліки несуттєвими, оскільки з них можна встановити митну вартість ввезених позивачем на територію України транспортних засобів.

Також суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та його вартості 5,86 доларів США за кілограм (при тому, що вартість товару позивача обчислювалася виходячи з ціни 0,71 долар США за одиницю товару, а не за кілограм) митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

При цьому, з наданої відповідачем до суду копії митної декларації № UA500500/2022/014902 від 04.06.2022, з якою порівнювалась митна декларація позивача вбачається, що задекларованих у ній товар це ручки кулькові з рідким чорнилом, вироби з паперу не бамбукові тарілки та стакани, серветки паперові, вироби для свят, розваг та карнавалів кульки, вироби пакувальні, коробки складані з негафрованого картону, пенали, маркери, декоративні наклейки, пакети, полотна для живопису: полотно для малювання в упаковці: 40х50, блокноти паперові, маркери з наконечником з повсті.

Позивачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, вартість якого саме товару з вказаної митної декларації № UA500500/2022/014902 від 04.06.2022 застосована при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного сплачено 6116,68 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» судового збору у розмірі 6116,68 грн.

Керуючись ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000002/2 від 14.06.2022.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500080/2022/000030 від 14.06.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» судовий збір у розмірі 6116,68 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІФРОСТ» (Михайлівська площа, 1, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 43544223);

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя О.А. Вовченко