Ухвала

від 29.08.2022 по справі 640/996/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/996/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сапфір» до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання винити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сапфір» до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, у якій позивач просить суд:

Визнати протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило О.І. № РВ-8000236532019 від 09 грудня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо коду цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:341:0019, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Григорія Царика, будинок 3, а саме: змінити код цільового призначення 02.07. - для іншої житлової забудови на код цільового призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року відкрито провадження в справі зі здійсненням розгляду справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що зава про розгляд зазначеної судової справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін позивачем не подавалась. Окрім того, згідно з міською інформаційно-аналітичною системою забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр», яка розміщена на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), спірна земельна ділянка межує із об`єктами місцевого значення та розташована у зоні особливого режиму забудови, яка охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України. Також, на думку відповідача, даний спір становить значний інтерес для сторін, зокрема і для відповідача з огляду на той факт, що рішення у справі може вплинути на права та законні інтереси інших осіб, які не є учасниками судового розгляду, зокрема, мешканців будинку № 3 по вулиці Григорія Царика, місто Київ, які є співвласниками зазначеного будинку. При цьому, позовні вимоги не підпадають під поняття справ незначної складності, а тому слухання даної судової справи потребує повного та всебічного встановлення обставин справи, з наданням можливості сторонам брати участь у судових засіданнях, ставити питання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною другою вказаної статті передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині четвертій статті 257 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами п`ятою та шостою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 КАС України;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1850 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 457-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у позовній заяві, відзиві на позов, чи в іншому документі, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи у судовому засіданні.

На думку суду, представником відповідача не наведено достатніх та належних доказів на підтвердження наявності суспільного інтересу у даній справі, з огляду на те, що у даній справі оскаржується рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило О.І. № РВ-8000236532019 від 09 грудня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру.

Окрім того, судом зауважується, що в ухвалі про відкриття провадження у справі сторонам роз`яснено їх права, а саме: відповідачу надати відзив на позовну заяву з наданням доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, та надання належним чином засвідчених матеріалів (матеріалів справи), на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, позивачу подати до суду відповідь на відзив, відповідачу - заперечення.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких підстав, враховуючи, що будь-яких достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження представником відповідача не наведено, сторони не позбавлені прав надавати пояснення суду, наводити свої доводи і міркування щодо заявлених позовних вимог у письмовому вигляді, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Керуючись частиною четвертою статті 260, статтями 257, 258, 241-243, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Келеберда