Постанова

від 27.04.2023 по справі 640/996/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/996/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сапфір" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сапфір" до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило О.І. № РВ-8000236532019 від 09.12.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві внести зміни до Державного земельного кадастру щодо коду цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:341:0019, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Григорія Царика, будинок 3, а саме: змінити код цільового призначення 02.07. - для іншої житлової забудови на код цільового призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відмова у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру є протиправною.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2019 через Центр надання адміністративних послуг Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сапфір» подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо коду цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:341:0019, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Григорія Царика, будинок 3, 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замість існуючого коду 02.07 - для іншої житлової забудови.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило О.І. від 09.12.2019 № РВ-8000236532019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» відмовлено у внесенні відомостей (змін до них).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв правомірно.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Пунктом «б» частини першої статті 19 ЗК визначено, що однією із категорій земель України за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови;

Згідно частини третьої статті 19 ЗК земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Станом на час набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку діяв Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ), затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, пункт 1.9 якого одним із видів цільового використання землі визначав землі житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів.

Станом на час виникнення спірних правовідносин класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі - Класифікація № 548).

Секція B Класифікації № 548 визначає землі житлової та громадської забудови; розділ 02 - землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва); підрозділ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а підрозділ 02.07 - для іншої житлової забудови.

Відповідно до підпункту 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051) до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, та як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 2127243 цільове призначення (використання) земельної ділянки розташованої за адресою: місто Київ, Печерський район, вулиця Григорія Царика, будинок 3 є - експлуатація та обслуговування житлового будинку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сапфір» звернулося до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві з листом від 03 березня 2017 року з проханням надати код класифікації цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:341:0019 та встановити категорію земельної ділянки. До вказаного листа заявником додано технічну документацію про оформлення ОСББ «Сапфір» права власності на земельну ділянку по вулиці Г. Царика, 3 у місті Києві.

Під час аналізу відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:341:0019 які містилися у Державному земельному кадастрі та інформації про зазначену земельну ділянку встановлено, що відповідно до земельно-кадастрової інформації, яка міститься у пояснювальній записці та ситуаційному плані, які є складовими частинами технічної документації по оформленню ОСББ «Сапфір» права власності на земельну ділянку по вулиці Г. Царика, 3 у Печерському районі міста Києва під час її державної реєстрації, відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, земельну ділянку заявника віднесено до розділу 1.9 - житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів, а не до земель для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, як про це зазначається позивачем.

Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві розглянуто вказаний лист заявника з доданими документами та листом від 19 квітня 2017 року № 19-26-0.22-3795/2-17 роз`яснено що відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 цільове призначення земельної ділянки за адресою: вулиця Григорія Царика, 3 у Печерському районі міста Києва можливо визначити за кодом класифікації видів цільового призначення земель 02.07 - для іншої житлової забудови та водночас поінформовано заявника про порядок внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про вже зареєстровану земельну ділянку.

ОСББ «Сапфір» 05.05.2017 звернулось до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:341:0019 в частині присвоєння їй коду цільового призначення 02.07 - для іншої житлової забудови.

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у місті Києві розглянуто подану заяву та відповідно до вимог чинного законодавства 05.05.2017 внесено зміни до Державного земельного кадастру в частині присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:341:0019 коду виду цільового призначення із значенням 02.07 - для іншої житлової забудови.

Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин, згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 05.05.2017 № НВ-8000535512017, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:341:0019 має цільове призначення - 02.07 Для іншої житлової забудови, категорію земель - Землі житлової та громадської забудови, вид використання - для експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Спірним у даній справі є питання зміни цільового призначення (коду) вказаної земельної ділянки з 02.07 Для іншої житлової забудови на 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 20 ЗК зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; .

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до пункту 121 Порядку № 1051 для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Як зазначалося, позивачем 25.11.2019 було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо коду цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:341:0019, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Григорія Царика, будинок 3, 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замість існуючого коду 02.07 - для іншої житлової забудови.

Однак, рішенням Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило О.І. від 09.12.2019 № РВ-8000236532019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» відмовлено у внесенні відомостей (змін до них).

Підставою для відмови слугувала невідповідність поданих документів законодавству, а саме: «Відповідно до наказу від 23 липня 2010 року № 548 «Про порядок затвердження класифікації видів цільового призначення земель» класифікації видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі категорії види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Заявлена ініціатива стосовно внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в частині коду цільового призначення земельної ділянки 02.03 не відповідає відомостям земельної ділянки».

Колегія суддів наголошує на тому, що у даній справі не є предметом спору правильність внесення даних до Державного земельного кадастру та встановлення спірній земельній ділянці коду цільового призначення 02.03, що здійснене за заявою позивача державним кадастровим реєстратором 05.05.2017. У даному спорі вирішується питання виключно відмови у зміні такого коду у Державному земельному кадастрі за заявою позивача від 25.11.2019.

Так, просячи встановити код цільового призначення земельної ділянки 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замість існуючого коду 02.07 - для іншої житлової забудови, позивач у розумінні підпункту 10 пункту 24 Порядку № 1051 фактично просить змінити відомості вид використання земельної ділянки, що внесений до графи цільового призначення Державного земельного кадастру (згідно з витягом від 05.05.2017 № НВ-8000535512017).

Як зазначалося, відповідно до частини п`ятої статті 20 ЗК види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, пославшись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, від 22.08.2019 у справі № 826/10736/17, та від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17, зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.

Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Отже, підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про зміну цільового призначення земельних ділянок разом зі зміною коду та виду використання (в тому числі земель приватної форми власності) є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 по справі №380/6793/20.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивачем до поданої заяви не було додано проекту землеустрою, то відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв правомірно.

Посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.04.2021 по справі № 925/929/19, колегія суддів відхиляє, оскільки їх було висловлено у інших правовідносинах та стосовно земель сільськогосподарського призначення. За інших правовідносин та суттєво відмінних обставин були прийняті також і інші рішення Верховного Суду, на які посилається скаржник (справи №№640/13670/19, 826/15422/17, 826/3302/18, 826/5138/18, 495/1434/18), а тому вони також не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сапфір" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких