Ухвала

від 18.08.2022 по справі 752/1259/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2022 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене 26.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема мобільний телефон «iPhone» модель 13 ProІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 133 200 Євро та 148 400 доларів США.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, та зобов`язати уповноважених осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві та Київську міську прокуратуру, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000022, негайно повернути ОСОБА_8 та ОСОБА_9 133 200 Євро та 103 400 доларів США, повернути ОСОБА_9 45 000 доларів США, та повернути ОСОБА_8 мобільний телефон «iPhone» модель 13 ProІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були повідомлені про розгляд клопотання про накладення арешту на грошові кошти,

Справа №752/1259/22 Слідчий суддя ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1910/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_1

які було вилучено у під час обшуку, а копія оскаржуваної ухвали їм була вручена 18.02.2022.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що усе майно, яке було тимчасово вилучено у процесі проведення обшуку, належить подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Так, слідчим було вилучено 9 067 520 грн., які належать на праві спільної сумісної власності подружжю та є накопиченнями з 2007 року, з яких 45 000 доларів, тобто 1 282 500 грн. є особистими грошовими коштами ОСОБА_9 , які дарувались їй на день народження.

При цьому, дозвіл на відшукання та вилучення готівкових коштів та мобільних телефонів відповідно до резолютивної частини ухвали від 25.01.202 слідчим суддею не надавався, а отже таке майно мало статус тимчасово вилученого.

Апелянт зазначала, що проведений 26.01.2022 обшук не відповідає меті обшуку, оскільки слідчим без належного обґрунтування та огляду було вилучено речі, дозвіл на вилучення яких слідчим суддею наданий не був.

Зокрема, ухвалою слідчого судді від 25.01.2022 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_9 , слідчому було дозволено відшукувати та вилучати документи щодо формування дебіторської заборгованості Київської міської державної адміністрації у розмірі 904 316 295, 58 грн, що виникла на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та її придбання з електронних торгів, указані документи на електронних носіях, чорнових записів.

Натомість, слідчим у ході обшуку вилучено грошові кошти, мобільний телефон, блокнот з чорновими записами та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_8 , без обгрунтування у протоколі обшуку необхідності вилучення такого майна.

Ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва про арешт майна є невмотивованою, оскільки в ній прямо не зазначено підстави, мета і необхідність арешту, ризики втрати такого майна, хто є власником майна, а також не досліджено питання розумності, співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, яким чином та які наслідки арешту майна для третіх осіб. Окрім того, слідчий суддя в ухвалі не визначив спосіб арешту, який має бути найменш обтяжливим.

Крім того, слідчий суддя зазначив в ухвалі, що майно влучене під час проведення обшуку відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя стверджує лише про гіпотетичну можливість тимчасово вилученого майна містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального провадження, що є істотним порушенням в процесі вирішення питання про арешт майна та унеможливлює виконання мети вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Апелянт зазначала, що усі вилучені грошові кошти мають законне походження і є накопиченням подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а 45 000 доларів США є особистою приватною власністю дружини.

Слідчий суддя не дослідив протокол обшуку помешкання подружжя та зауважень доданих до протоколу обшуку адвокатом ОСОБА_12 і надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 09.12.2020 № 1672/с/26-15-55-04-25 про доходи ОСОБА_8 за 2018-2020, з яких зрозуміло, що сума доходів у декілька разів перевищує суму грошових коштів, що вилучена під час обшуку. Окрім того, кошти в сумі близько 45 000 доларів США, які належить дружині ОСОБА_8 , знаходяться в паперових конвертах з відповідними написами та сумами, подаровані їй на день народження упродовж декількох років.

Законний заробіток ОСОБА_8 з утриманими податками становить більше 112 988 201 грн за період з 1 кварталу 2007 року по 4 квартал 2021 року, натомість сума збережень є значно меншою за спільну сумісну власність подружжя, яка була вилучена 9 067 752.

Сукупний дохід коштів ОСОБА_13 та його дружини ОСОБА_9 за весь час шлюбу значно перевищує суму вилучених коштів у процесі проведення обшуку, а самі грошові кошти мають цілком законне джерело походження, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 31.01.2022 рік (період з 1 кварталу 2007 по 3 квартал 2021 року).

Таким чином, на переконання апелянта, вилученні грошові кошти не можуть бути визнанні речовими доказами в силу того, що мають законне джерело походження.

Разом з тим, накладаючи арешт на зазначені кошти у повному обсязі, слідчий суддя не врахував наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження саме для ОСОБА_9 як співвласниці майна подружжя.

Окрім того, продаж дебіторської заборгованості, щодо якої здійснюється досудове розслідування, мало місце 22.12.2021 року, а надані дані з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом надані за більш ранній період, що свідчить про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти не можуть містити на собі ознаки вчинення кримінального правопорушення, бути предметом злочину та бути отриманими злочинним шляхом.

Накопичення родини ОСОБА_13 та його дружини ОСОБА_9 припадає на більш ранній період, аніж здійснення продажу дебіторської заборгованості на аукціоні, тобто до 10.12.2021 року (2007 року - 2021 року), а тому ніякого зв`язку з ймовірними подіями ймовірного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 та ч.2 ст. 209 КК України не можуть мати, адже за версією слідства події кримінального правопорушення сталися в грудні 2021 року.

Також, апелянт зазначала, що ОСОБА_13 та його дружина ОСОБА_9 не перебувають у статусі підозрюваних в кримінальному провадженні № 12022100000000022.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна та їх захисника, дані по вручення їм копії оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.

Як зазначила апелянт, копію оскаржуваної ухвали вручено власникам майна 18.02.2022, тоді як подано апеляційну скаргу 22.02.2022.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подано 22.02.2022 в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, та не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Слідчим управлінням ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000022 від 11.01.2022 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачального компанією «Київенерго» укладена угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва, відповідно до якої останньому передано в управління майно комунальної власності, а саме об`єкти енерго- та теплогенеруючої інфраструктури. Строк дії вказаної угоди в подальшому неодноразово пролонговано укладеними додатковими угодами, з кінцевим строком дії 31.07.2018.

24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001» згідно якого строк дії зазначеної Угоди спливає 31.07.2018.

Відповідно до правої позиції АТ «К.Енерго», відповідно до 4.6, 4.7, 5.3.3 укладеної угоди, останнім здійснено невід`ємні поліпшення (реконструкцію, дообладнання тощо) комунального майна на загальну суму 3 256 905 487, 00 грн., з яких 904 316 295, 58 грн. з власних коштів АТ «К.Енерго».

АТ «К.Енерго» неодноразово зверталось до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації з вимогами компенсувати вартість завданих витрат, які останніми залишено без задоволення.

24.09.2020 Господарський суд Донецької області визнав банкрутом АТ «К.Енерго» та відкрив ліквідаційну процедуру.

22.12.2021 на замовлення арбітражного керуючого АТ «К.Енерго» ОСОБА_14 проведено електронний аукціон з продажу права вимоги на дебіторську заборгованість АТ «К.Енерго» - Київської міської державної адміністрації у розмірі 904 316 295, 58 грн., що виникла на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК Укрресурс» (код ЄДРПОУ 43051309) з ціною реалізації 5 425 897, 77 грн.

Таким чином, право вимоги на дебіторську заборгованість АТ «К.Енерго» - Київської міської державної адміністрації у розмірі 904 316 295, 58 грн. фактично реалізовано за ціною, що в 166 разів меншу за суму заборгованості.

У той же час установлено, що ТОВ «ПІК Укрресурс» може бути афілійоване з бенефіціарним власником АТ «К.Енерго», оскільки його учасник раніше працював генеральним директором «ДТЕК Дніпроенерго» фінансово-промислової групи «ДТЕК».

При цьому, механізм формування самої заборгованості є непрозорим, механізм її формування незрозумілим, а сума заборгованості не підтвердженою.

Так, ні АТ «К.Енерго», ні Київська міська державна адміністрація в судовому порядку розмір заборгованості не оскаржували, інші процедури досудового врегулювання спору не застосовували.

Відомості про ведення Київською міською державною адміністрацію претензійно-позовної роботи з врегулювання боргових відносин відсутні.

Зазначені обставини можуть вказувати на попередню змову службових осіб АТ «К.Енерго», ТОВ «ПІК Укрресурс» та Київської міської державної адміністрації з метою протиправного заволодіння коштами територіальної громади міста Києва, шляхом безпідставного формування заборгованості за Угодою щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001.

Відповідно до оперативної інформації УЗІСД ГУНП у м. Києві, до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні службові особи АТ «К.Енерго», ТОВ «ПІК «Укрресурс», менеджмент фінансово-промислової групи ДТЕК та службові особи Київської міської державної адміністрації, які шляхом створення заборгованості, механізм створення якої є непрозорим, а розмір документально необгрунтований, мають намір заволодіти коштами територіальної громади міста Києва. При цьому, з метою приховування слідів учиненого злочину, у ході ліквідації AT «К.Енерго» право вимоги за дебіторською заборгованістю Київської міської державної адміністрації реалізовано ТОВ «ПІК «Укрресурс», яке афілійоване з бенефіціарними власниками AT «К.Енерго».

Згідно з отриманими під час досудового розслідування фактичними даними вбачається, що службові особи AT «К.Енерго», ТОВ «ПІК «Укрресурс», фінансово-промислової групи «ДТЕК» можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Зокрема, до вчинення злочину може бути причетний учасник ТОВ «ПІК «Укрресурс» ОСОБА_8 , який раніше працював на керівних посадах в підприємствах фінансово-промислової групи «ДТЕК».

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року надано слідчому СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_15 , слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12022100000000022 дозвіл на проведення обшукуза місцем проживання ОСОБА_8 , а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_9 , з метоювиявлення та відшуканнядокументів щодо формування дебіторської заборгованостіКиївської міської державної адміністрації у розмірі 904 316 295, 58 грн., що виникла на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та її придбання з електронних торгів, указаних документів на електронних носіях, чорнових записів.

Згідно даних протоколу обшуку від 26.01.2022, цього ж дня на підставі вказаної ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, серед яких мобільні телефони та грошові кошти в сумі 133 200 Євро та 148 400 доларів США.

Постановою слідчого СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_15 від 27.01.2022 вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон «iPhone» модель 13 Pro ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та грошові кошти в сумі 133 200 Євро та 148 400 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022100000000022.

27.01.2022 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 26.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема мобільний телефон «iPhone» модель 13 Pro ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 133 200 Євро та 148 400 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2022 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене 26.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема мобільний телефон «iPhone» модель 13 Pro ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 133 200 Євро та 148 400 доларів США.

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, вилучене в ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №12022100000000022 від 11.01.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучені мобільний телефон та грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, використане, перетворене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально-протиправним шляхом, а вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені грошові кошти належать на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , мають законне походження та є їхніми накопиченнями, з яких 45 000 доларів США є особистою приватною власністю ОСОБА_9 , а також посилання на те, що власники вилученого майна не мають статус підозрюваних у кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України,по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як убачається із викладених у клопотанні фактичних обставин кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_8 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Крім того, як зазначено у клопотанні, та не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 в домоволодінні, яке на праві власності належить дружині ОСОБА_9 .

Посилаючись на те, що грошові кошти, вилучені в конвертах в сумі 45 000 доларів США є особистою приватною власністю ОСОБА_9 , апелянтом не надано належних доказів на підтвердження таких доводів.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, питання законності походження вилучених грошових коштів і є предметом подальшого досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 не надавався дозвіл на вилучення мобільного телефону та грошових коштів, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора у даному випадку, враховуючи наступне.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність вилучених мобільного телефону та грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про його арешт за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

У даному судовому провадженні колегією суддів не встановлено недотримання прокурором визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України строку для звернення до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3