Постанова

від 29.08.2022 по справі 380/4447/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/4447/21 пров. № А/857/22890/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Стрийської районної державної адміністрації Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

суддя (судді) в суді першої інстанції Кравців О.Р.

час ухвалення рішення: 11:56:20,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення: 23.10.2021,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено його з посади провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації;

-поновити його на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації з 16.02.2021;

-стягнути з Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.02.2021 по день винесення судового рішення про поновлення на роботі.

Протокольною ухвалою від 14.07.2021 за клопотанням представника Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації залучено як другого відповідача Стрийську районну державну адміністрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, з 16.02.2021.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Пришляків,2; ЄДРПОУ 25258633) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 16.02.2021 по 13.10.2021 в сумі 71562 (сімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) грн 15 коп., з відрахуванням передбачених чинним законодавством податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 9324 (дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 89 коп. допущено до негайного виконання.

Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив норму законодавства в частині повідомлення державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а отже порушив процедуру звільнення позивача.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Стрийська районна державна адміністрація Львівської області подала апеляційну скаргу. Вважає, що таке постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що Управлінням соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації 12.01.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення скеровано ОСОБА_1 за адресою його проживання повідомлення від 11.01.2021 про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією, що підтверджується квитанцією №8160003735580, в якій міститься виправлення працівниками ВПЗ Новосілки-Опарські вказаного листа адресату, що може свідчити про його вчасне повідомлення про звільнення. Судом не витребувано у Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації оригіналу квитанції та повідомлення про вручення ОСОБА_1 вказаного рекомендованого листа із повідомленням, в якому міститься виправлення дати вручення працівниками ВПЗ Новосілки-Опарські. Також зазначає, що з огляду на недодержання строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд мав змінити дату звільнення позивача, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, у ній зазначених, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2004 працював у Миколаївському управлінні праці та соціального захисту населення.

01.05.2016 у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведений на посаду провідного спеціаліста у відділ грошових виплат та компенсацій. 01.05.2019 присвоєно черговий 8-ий (восьмий) ранг державного службовця.

Розпорядженням Миколаївської РДА віл 11.01.2021 №2 реорганізовано структурні підрозділи Миколаївської РДА зі статусом юридичної особи шляхом їх приєднання до Стрийської РДА (п. 1). Начальників структурних підрозділів зобов`язано персонально попередити усіх працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації із статусом юридичної особи публічного права про можливе вивільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (п. 3.1).

Наказом Управління СЗН Миколаївської РДА від 11.01.2021 №2 Управління СЗН реорганізовано шляхом його приєднання до Стрийської РДА. Також, вирішено персонально попередити усіх працівників про можливе вивільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації надіслало поштою позивачу повідомлення від 11.01.2021 про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 і ст. 49-2 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом Управління СЗН Миколаївської РДА від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління СЗН РДА 15.02.2021 у зв`язку з реорганізацією Управління СЗН Миколаївської РДА, що припиняється, шляхом приєднання до Стрийської РДА відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Так, Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII у редакції на час виникнення спірних відносин, тобто на час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно приписів статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Приписами пункту 7 частини першої статті 2 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення- державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Підстави для припинення державної служби передбачені статтею 83 Закону №889-VIII.

Відповідно до частини першої названої статті державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Отже, однією з підстав для припинення державної служби є ініціатива суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Зокрема, згідно частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (ч. 3).

Аналіз вищезазначеного свідчить про те, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є реорганізація державного органу. При цьому законом встановлені і певні умови (попередження державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, пропонування, за наявності, державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі), дотримання яких зумовлює звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону №889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

Як підтверджується матеріалами справи, повідомлення про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією від 11.01.2021 Управлінням соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації відправлено рекомендованим листом 12.01.2021 за адресою проживання ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що в період з 11.01.2021 по 22.01.2021 він перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному клінічному лікувально діагностичному центрі.

Як слідує з доводів позивача, 23.01.2021 після стаціонарного лікування приступив до роботи, однак з повідомленням про можливе звільнення від 11.01.2021 роботодавець його не ознайомив. Відповідачем ці обставини не спростовано. Таке повідомлення позивач отримав лише 09 лютого 2021 року від працівника пошти.

Також в матеріалах справи міститься довідка, видана ВПЗ Новосілки-Опарські, про те, що рекомендований лист із повідомленням, адресований ОСОБА_1 , який надійшов із Управління соціального захисту населення, вручений адресату 09.02.2021.

Щодо доводів скаржника про те, що в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься виправлення працівниками ВПЗ Новосілки-Опарські дати його отримання, що може свідчити про вчасне отримання позивачем повідомлення про звільнення, суд зазначає, що з урахуванням дати відправлення позивачу повідомлення про звільнення, а саме 12.01.2022, а також перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 11.01.2021 по 22.01.2021, ОСОБА_1 раніше ніж 23.01.2021 не міг отримати вказане повідомлення, відповідно 30-денний строк попередження державного службовця про наступне звільнення відповідачем не дотриманий.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач порушив норму законодавства в частині повідомлення державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а отже порушив процедуру звільнення позивача.

Суд зазначає, що на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ( рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в коло правовідносин, на які покладалася особа щодо легітимності добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Іншими словами, свідоме уникнення виконання обов`язків державного органу не може виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Апеляційний суд враховує також п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Скасування наказу про звільнення позивача передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації від 15.02.2021 №21к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наявність підстав для поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації з 16.02.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що періодом вимушеного прогулу позивача є період з 16.02.2021 до 13.10.2021, що становить 165 робочих днів, а тому, відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», правильно стягнутий середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу в сумі 71562 грн. (433,71 грн. х 165 робочих днів) з урахуванням податків та зборів.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Стрийської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 380/4447/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 06.09.2022.