Постанова

від 17.08.2022 по справі 707/838/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1106/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/838/21 Категорія: 305010900 Миколаєнко Т. А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЗінченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до відповідачів, який з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 12.07.2021, мотивовано таким.

02 травня 2019 року близько 15 год. 30 хв. 16 год. 00 хв, будучи пасажиром автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси Червона Слобода» і рухався по вул. Чигиринській у м. Черкаси, внаслідок раптового і різкого гальмування даного транспортного засобу між зупинками «Хлібозавод» і «Консервний комбінат», упавши із сидіння, отримала тілесні ушкодження. Залишаючись у зазначеному автобусі, близько 16 год. 00 хв. 16 год. 20 хв., вона викликала на місце дорожньо-транспортної пригоди карету швидкої медичної допомоги. Медичні працівники, прибувши за викликом, поставили їй попередній діагноз: перелом ребер справа, забій грудного відділу хребта. Після отримання початкової медичної допомоги ОСОБА_1 з місця ДТП було доставлено до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», лікарями приймального відділення якої було викликано працівників поліції. Працівникам поліції, що прибули на виклик, ОСОБА_1 подала письмову заяву від 02 травня 2019 року.

Від отриманих травм позивачка лікувалася у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» упродовж 14 днів, тобто до 15 травня 2019 року.

При цьому ОСОБА_1 до теперішнього часу остаточно не одужала, переламані ребра не зрослися, тому вона продовжує амбулаторне лікування у КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з діагнозом: множинні переломи ребер справа.

Слідчим Черкаського ВП ГУНП Черкаської області 26 вересня 2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019251010005295.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: травма грудної клітини справа з чисельними переломами ребер справа, крововиливом у праву плевральну порожнину без стиснення легені, масивним крововиливом м`яких тканин грудної клітки справа, які виникли від дії тупих предметів у час та за обставин, вказаних в ухвалі суду, які відносяться до категорій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Автобусом «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , керував водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ПАТ «ПМК» № 92 і виконував трудові обов`язки із перевезення пасажирів по маршруту № 142 «Черкаси Червона Слобода».

Цивільно-правова відповідальність перевізника ПАТ «ПМК» № 92 була застрахована у АТ "СГ "ТАС" (приватне).

Згідно з висновком спеціаліста № 05/20 від 24 березня 2020 року ситуація нещасного випадку у салоні маршрутного автобуса № 142, яка виникала 02 травня 2019 року, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . У даній ситуації позивачу спричинені страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації для неї за завдані страждання (моральна шкода) становить 168,75 мінімальних заробітних плат в розмірі станом на момент прийняття рішення судом та становить 1012 500,00 грн.

Крім того, позивачка витратила кошти в сумі 2 399,42 грн на придбання медичних препаратів та оплату вартості рентгенівських знімків.

Посилаючись на такі обставини просила стягнути солідарно з ПАТ «Пересувна механізована колона № 92», АТ "СГ "ТАС" (приватне) та ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 2 399 грн 42 коп. та моральну шкоду в сумі 1 012 500 грн 00 коп., а всього 1 014 899 грн 40 коп. Судові витрати просила покласти на відповідачів.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року замінено відповідача Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 92» належним відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92».

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92» на користь позивачки ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92» на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із доведеності завдання шкоди позивачці водієм транспортного засобу внаслідок різкого гальмування, доведеності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями завдавача шкоди та потерпілою. Так як на момент завдання шкоди водії був у трудових відносинах з ТОВ «ПМК №29», тому відповідальність за завдану шкоду несе підприємство. При цьому, позовні вимоги про понесення витрат в розмірі 2399,42 грн. позивачка не підтвердила належними та достатніми доказами.

Так як витрати позивачки на лікування та відновлення стану здоров`я внаслідок падіння в салоні автобуса, всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не підтверджені документально, тому такі витрати не підлягають до стягнення із страховика AT «СГ «ТАС» (приватне).

Водночас позивачка не заявляла вимогу про стягнення матеріальної шкоди як мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) на підставі положень п. 24.2. статті 24 Закону № 1961-IV.

Що стосується моральної шкоди, то суд виходив із того, що статтею 26-1 Закону № 1961-IV закріплено, що страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Зважаючи на те, що судом відмовлено у стягненні з AT «СГ «ТАС» (приватне) витрат позивача на лікування, моральна шкода, за висновком суду, також не підлягає стягненню з AT «СГ «ТАС» (приватне).

Однак, суд вважав, що позивачка довела, що у зв`язку з ДТП зазнала моральних страждань, розмір яких суд оцінив в сумі 50000 грн.

Так як у страховика не виник обов`язок зі сплати морального відшкодування, тому суд стягнув 50000,00 грн. морального відшкодування із страхувальника, тобто із роботодавця водія транспортного засобу, за участю якого позивачці завдано шкоду.

Рішення оскаржено ТОВ «Пересувна механізована колона № 92» в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачка отримала ушкодження здоров`я внаслідок власного недбальства, так як зайняла одиночне сидіння позаду, поклавши дві сумки собі між ноги та поклавши на них пакет, лівою рукою трималась за поручень біля сидіння, а у правій руці тримала грошові кошти і мобільний телефон, чим порушила правила п. 5.2 ПДР. Тому коли автомобіль загальмував, вона впала і вдарилась.

Водій транспортного засобу був вимушений загальмувати, оскільки на проїзну частину раптово вибіг хлопчик.

Вказана обставина не досліджувалась судом, в результаті чого прийнято рішення без повного встановлення обставин справи.

Крім того, апелянт зазначає, що він застрахував свою цивільну відповідальність перед третіми особами, тому покладання на страхувальника, який сплачував страхові внески, відповідальності за шкоду, завдану позивачці, в межах страхового ліміту, суперечить самій природі інституту страхування.

На дату подання позову у позивачки не сплив строк звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, тому моральну шкоду суд повинен стягнути із страховика.

Крім того, у позові вимоги заявлені до відповідачів як до солідарних боржників. Однак позивачка не довела підстави для солідарної відповідальності усіх трьох відповідачів.

З посиланням на такі доводи, апелянт просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адресованих до ТОВ «ПМК №92», відмовити.

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, аналогічних доводам позовної заяви. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в межах вирішеного спору про стягнення з ТОВ «ПМК №92» на користь позивачки 50000,00 грн. моральної шкоди. В іншій частині рішення не оскаржується, тому згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

З матеріалів справи встановлено, що 02 травня 2019 року близько 15 год. 30 хв. 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 була пасажиром маршрутного автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси Червона Слобода».

Автобус, рухаючись по вул. Чигиринській у м. Черкаси, загальмував між зупинками «Хлібозавод» і «Консервний комбінат», внаслідок чого позивачка упала із сидіння та отримала тілесні ушкодження.

Вказані обставини визнаються сторонами, тому вважаються встановленими.

Відповідачі не заперечували факт отримання позивачкою зазначених у позові травм саме під час перебування у салоні маршрутного автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси Червона Слобода».

ОСОБА_1 , після падіння, залишалася у даному автобусі та близько 16 год. 00 хв. 16 год. 20 хв. викликала на місце дорожньо-транспортної пригоди карету швидкої медичної допомоги.

Медичні працівники, прибувши на місце, поставили позивачу попередній діагноз: перелом ребра справа, забій грудного відділу хребта.

Після отримання первинної медичної допомоги, ОСОБА_1 з місця ДТП було доставлено до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», лікарями приймального відділення якої було викликано працівників поліції.

Працівникам поліції, які прибули на виклик, ОСОБА_1 подала письмову заяву від 02 травня 2019 року, у якій детально зазначила обставини, за яких отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому п`яти ребер і забоїв тканин тулуба.

По даному факту ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2019 року зобов`язано уповноважену особу Черкаського відділу поліції внести на підставі заяви ОСОБА_1 відомості до ЄРДР.

Так,із витягуз ЄРДРвбачається,що 26вересня 2019року уповноваженоюособою Черкаського відділу поліції внесено відомості до ЄРДР за №12019251010005295за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України (т.1 а.с. 4).

Ухвалою Соснівськогорайонного судум.Черкаси від17жовтня 2019року вмежах кримінальногопровадження №12019251010005295 призначено судово-медичну експертизу (т. 1 а.с. 5-6).

Відповідно до висновку експерта № 02-01/1116 від 07 листопада 2019 року у ОСОБА_1 відповідно до даних медичної карти мали місце ушкодження: травма грудної клітки справа з численними переломами ребер справа, крововиливом в праву плевральну порожнину без стиснення легені, масивним крововиливом м`яких тканин грудної клітки справа. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час і при обставинах, вказаних в ухвалі суду, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я (т. 1 а.с. 7).

Позивачкою надано висновок спеціаліста ОСОБА_3 , від 24 березня 2020 року №05/20 вбачається, що ситуація нещасного випадку у салоні маршрутного автобуса № 142, яка виникала 02 травня 2019 року, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . У даній ситуації позивачу спричинені страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації для неї за завдані страждання (моральна шкода) становить 168,75 мінімальних заробітних плат, розмір якої приймається на рівному розмірі мінімальної заробітної плати по Україні, прийнятої на момент винесення судом рішення (т. 1 а.с. 19-23).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7722 (т. 1 а.с. 9) вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.05.2019 до 15.05.2019.

На підтвердження понесення витрат на придбання медичних препаратів і оплату вартості рентгенівських знімків на суму 2 399,42 грн. надано копії виписок з медичної карти амбулаторного хворого № 30915, копії виписок з медичної карти амбулаторного хворого № 7218, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7722, копію результатів огляду хірурга від 02 травня 2019 року, копію виписки із історії хвороби стаціонарного хворого № 7530, копії листів медичних призначень та власний розрахунок витрачених коштів (т.1 а.с. 8-18).

Інших доказів понесених витрат не надано.

З листа Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-29/1017/01-29/737/ від 01 квітня 2021 року, копії договору № 42 з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району, від 04 жовтня 2013 року та копії Відомості про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті, встановлено, що приміський автобусний маршрут загального користування № 142 «Черкаси Червона Слобода» 02 травня 2019 року обслуговувало Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 92» (т. 1 а.с. 27, 28-29, 30).

Згідно з витягом з наказу № 25-К від 30.11.2015 ОСОБА_2 прийнято водієм автотранспортних засобів ПрАТ «Пересувна механізована колона № 92» з 01 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 164).

Із витягу з наказу № 35-К від 16.09.2019 вбачається, що з 16 вересня 2019 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Пересувна механізована колона № 92» за згодою сторін (т.1 а.с. 165).

На момент дорожньо-транспортної пригоди автобус марки «Богдан», модель А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси Червона Слобода», на території України був забезпечений полісом АО 5135049 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 16 квітня 2019 року між AT «СГ «ТАС» (приватне) та ПрАТ «ПМК № 92», правонаступником якого є відповідач ТОВ «ПМК № 92».

Так, забезпеченим транспортним засобом за цим Полісом є автобус «Богдан», д.н.з НОМЕР_2 . Строк дії поліса встановлено з 21 квітня 2019 року до 20 жовтня 2019 року, включно. Страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, завдану життю та здоров`ю одного потерпілого, визначено у розмірі двісті тисяч гривень. Розмір франшизи становить 950 гривень. Вказаний транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом) (т.1 а.с. 163).

Як зазначено представником відповідача AT «СГ «ТАС» (приватне) за довіреністю Харченком О.Д. і підтверджено позивачем, ОСОБА_1 із заявою на виплату страхового відшкодування до AT «СГ «ТАС» (приватне) не зверталася.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілій внаслідок її падіння в автобусі через різке гальмування водієм. Вимоги звернуті до водія транспортного засобу, його роботодавця та страхувальника відповідальності роботодавця за шкоду завдану третім особам.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ПМК № 92» 50000,00 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дій працівника ТОВ «ПМК № 92» водія ОСОБА_2 , який допустив різке гальмування маршрутного автобуса позивачці спричинено моральну шкоду, що виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я середньої тяжкості. Шкода заподіяна позивачці є шкодою завданою джерелом підвищеної небезпеки працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Переглядаючи рішення суду в межах апеляційних вимог та в частині, що оскаржується апелянтом, суд апеляційної інстанції вцілому погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Згідно з частиною першою та другою 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як зазначено у частині п`ятій статті 1187 ЦК України.

Згідно з частинами першою - третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом) (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Основною ознакою є те, що працівник (службовець) виконує роботу, доручену йому згідно із цими розпорядчими актами, незалежно від того, який характер вона має - одноразовий, тимчасовий чи постійний. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

За положеннями статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Твердження апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з ТОВ «ПМК № 92», оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями водія транспортного засобу та заподіянням моральної шкоди позивачці не заслуговують на увагу колегії суддів.

Так, з матеріалів справи, пояснень водія ОСОБА_2 , а також з відзиву на позов та змісту апеляційної скарги ТОВ «ПМК № 92», вбачається, що відповідачі не заперечують, що саме різке гальмування водія автобуса спричинило падіння позивачки та завдання їй тілесних ушкоджень.

Відсутність судового рішення про притягнення до кримінальної відповідальності водія ОСОБА_2 за вчинення кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, або іншого виду юридичної відповідальності, не має правового значення у даній цивільній справі з огляду на положення ст. ст. 1166, 1187 ЦК України.

Доводи апелянта, що позивачкою не наведено достатніх доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями водія транспортного засобу та спричиненням моральної шкоди позивачці також не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи та визнано сторонами, водій тролейбуса здійснив різке гальмування, внаслідок якого травмувалась позивачка.

Факт непереборної сили або умислу потерпілої під час завдання шкоди позивачці відповідачами не доведено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що моральна шкода не перевищує страховий ліміт, тому повинна бути відшкодована страховиком, суд вважає непереконливими.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 14грудня 2021року (справа№ 147/66/17) звертала увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Таким чином, на страховика покладено обов`язок відшкодувати завдану страхувальником моральну шкоду у розмірі, який прив`язаний (5%) до суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (розміру підтвердженої майнової суми).

Так як суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та достатніми доказами розмір майнової шкоди, і рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди не оскаржувалось апелянтом, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні із страховика моральної шкоди, яка становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Однак виходячи абсолютності права потерпілої на отримання відшкодування моральної шкоди за рахунок особи, яка її завдала, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення такого обов`язку саме на страхувальника.

Але, що стосується розміру завданої позивачці моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що районний суд правильно врахував обставини заподіяння шкоди. Взято до уваги вік позивачки та її особу, яка на момент настання шкоди мала інвалідність ІІІ групи загального захворювання, важкість ушкодження здоров`я, глибину моральних страждань позивачки внаслідок неможливості протягом тривалого часу відновлення порушених прав.

Разом з тим, враховуючи характер та обсяг душевних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 , тривалим терміном його відновлення, змінами у повсякденному житті позивачки, апеляційний суд вважає, що сума у 30000 грн. 00 коп. стане адекватною компенсацією моральним втратам.

В цій частині апеляційна скарга автопідприємства підлягає задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні та зменшенні стягнутої на користь позивачки суми відшкодування моральної шкоди до 30000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92» задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року змінити, зменшивши розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 50000,00 грн. до 30000,00 ( тридцяти тисяч) грн.

В решті - рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2022 року.

Судді