Ухвала

від 28.09.2022 по справі 707/838/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 707/838/21

провадження № 61-9242ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92» (далі - ТОВ «Пересувна механізована колона № 92»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2019 року близько 15 год. 30 хв. - 16 год. 00 хв, будучи пасажиром автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси - Червона Слобода» і рухався по вул. Чигиринській у м. Черкаси, внаслідок раптового і різкого гальмування даного транспортного засобу між зупинками «Хлібозавод» і «Консервний комбінат», упавши із сидіння, отримала тілесні ушкодження. Залишаючись у зазначеному автобусі, близько 16 год. 00 хв. - 16 год. 20 хв., вона викликала на місце дорожньо-транспортної пригоди карету швидкої медичної допомоги. Медичні працівники, прибувши за викликом, поставили їй попередній діагноз: перелом ребер справа, забій грудного відділу хребта. Після отримання початкової медичної допомоги ОСОБА_1 з місця ДТП було доставлено до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», лікарями приймального відділення якої було викликано працівників поліції. Працівникам поліції, що прибули на виклик, ОСОБА_1 подала письмову заяву від 02 травня 2019 року.

Від отриманих травм позивачка лікувалася у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» упродовж 14 днів, тобто до 15 травня 2019 року.

При цьому ОСОБА_1 до теперішнього часу остаточно не одужала, переламані ребра не зрослися, тому вона продовжує амбулаторне лікування у КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з діагнозом: множинні переломи ребер справа.

Слідчим Черкаського ВП ГУНП Черкаської області 26 вересня 2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019251010005295.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: травма грудної клітини справа з чисельними переломами ребер справа, крововиливом у праву плевральну порожнину без стиснення легені, масивним крововиливом м`яких тканин грудної клітки справа, які виникли від дії тупих предметів у час та за обставин, вказаних в ухвалі суду, які відносяться до категорій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Автобусом «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , керував водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ПАТ «ПМК» № 92 і виконував трудові обов`язки із перевезення пасажирів по маршруту № 142 «Черкаси - Червона Слобода».

Цивільно-правова відповідальність перевізника - ПАТ «ПМК» № 92 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Згідно з висновком спеціаліста № 05/20 від 24 березня 2020 року ситуація нещасного випадку у салоні маршрутного автобуса № 142, яка виникала 02 травня 2019 року, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . У цій ситуації позивачу спричинені страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації для неї за завдані страждання (моральна шкода) становить 168,75 мінімальних заробітних плат в розмірі станом на момент прийняття рішення судом та становить 1 012 500,00 грн.

Крім того, позивачка витратила кошти в сумі 2 399,42 грн на придбання медичних препаратів та оплату вартості рентгенівських знімків.

Посилаючись на такі обставини просила стягнути солідарно з ПАТ «Пересувна механізована колона № 92», АТ "СГ "ТАС" (приватне) та ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 2 399,42 грн та моральну шкоду в сумі 1 012 500 грн, а всього 1 014 899,40 грн. Судові витрати просила покласти на відповідачів.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ТОВ «Пересувна механізована колона № 92» на користь позивачки ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок дій працівника ТОВ «ПМК № 92» водія ОСОБА_3 , який допустив різке гальмування маршрутного автобуса, позивачці спричинено моральну шкоду, що виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Шкода, заподіяна позивачці, є шкодою, завданою джерелом підвищеної небезпеки за керування працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд виходив із доведеності завдання шкоди позивачці водієм транспортного засобу внаслідок різкого гальмування, доведеності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями завдавача шкоди та потерпілою. Так як на момент завдання шкоди водій був у трудових відносинах з ТОВ «ПМК №29», тому відповідальність за завдану шкоду несе підприємство. При цьому, позовні вимоги про понесення витрат в розмірі 2 399,42 грн позивачка не підтвердила належними та достатніми доказами.

Витрати позивачки на лікування та відновлення стану здоров`я внаслідок падіння в салоні автобуса, всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не підтверджені документально, тому такі витрати не підлягають до стягнення із страховика AT «СГ «ТАС».

Водночас позивачка не заявляла вимогу про стягнення матеріальної шкоди як мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) на підставі положень п. 24.2. статті 24 Закону № 1961-IV.

Що стосується моральної шкоди, то суд виходив із того, що статтею 26-1 Закону № 1961-IV закріплено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в межах вирішеного спору про стягнення з ТОВ «ПМК №92» на користь позивачки 50000,00 грн. моральної шкоди. В іншій частині рішення не оскаржується, тому згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2022 року змінено, зменшено розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 50 000,00 грн до 30 000,00 (тридцяти тисяч) грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачкою не доведено належними та достатніми доказами розмір майнової шкоди, тому правильний висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні із страховика моральної шкоди, яка становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Однак виходячи з абсолютності права потерпілої на отримання відшкодування моральної шкоди за рахунок особи, яка її завдала, правильний висновок суду першої інстанції про покладення такого обов`язку саме на страхувальника.

Однак, що стосується розміру завданої позивачeморальної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно врахував обставини заподіяння шкоди. Взято до уваги вік позивачки та її особу, яка на момент настання шкоди мала інвалідність ІІІ групи загального захворювання, важкість ушкодження здоров`я, глибину моральних страждань позивачки внаслідок неможливості протягом тривалого часу відновлення порушених прав.

Разом з тим, враховуючи характер та обсяг душевних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 , тривалим терміном його відновлення, змінами у повсякденному житті позивачки, тому сума у 30 000 грн стане адекватною компенсацією моральним втратам.

19 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим що, суд апеляційної інстанції безпідставно, незаконно і необґрунтовано змінив законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині позовних вимог, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 02 травня 2019 року близько 15 год. 30 хв. - 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 була пасажиром маршрутного автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси - Червона Слобода».

Автобус, рухаючись по вул. Чигиринській у м. Черкаси, загальмував між зупинками «Хлібозавод» і «Консервний комбінат», внаслідок чого позивачка упала із сидіння та отримала тілесні ушкодження.

Вказані обставини визнані сторонами, тому вважаються встановленими.

Відповідачі не заперечували факт отримання позивачкою зазначених у позові травм саме під час перебування у салоні маршрутного автобусу марки «Богдан», модель А09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси - Червона Слобода».

ОСОБА_1 , після падіння, залишалася у вказаному автобусі та близько 16 год. 00 хв. - 16 год. 20 хв. викликала на місце дорожньо-транспортної пригоди карету швидкої медичної допомоги.

Медичні працівники, прибувши на місце, поставили позивачу попередній діагноз: перелом ребра справа, забій грудного відділу хребта.

Після отримання первинної медичної допомоги, ОСОБА_1 з місця ДТП було доставлено до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», лікарями приймального відділення якої було викликано працівників поліції.

Працівникам поліції, які прибули на виклик, ОСОБА_1 подала письмову заяву від 02 травня 2019 року, у якій детально зазначила обставини, за яких отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому п`яти ребер і забоїв тканин тулуба.

По даному факту ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2019 року зобов`язано уповноважену особу Черкаського відділу поліції внести на підставі заяви ОСОБА_1 відомості до ЄРДР.

Відповідно до висновку експерта № 02-01/1116 від 07 листопада 2019 року у ОСОБА_1 відповідно до даних медичної карти мали місце ушкодження: травма грудної клітки справа з численними переломами ребер справа, крововиливом в праву плевральну порожнину без стиснення легені, масивним крововиливом м`яких тканин грудної клітки справа. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час і при обставинах, вказаних в ухвалі суду, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Позивачкою надано висновок спеціаліста ОСОБА_4 , від 24 березня 2020 року №05/20 вбачається, що ситуація нещасного випадку у салоні маршрутного автобуса № 142, яка виникала 02 травня 2019 року, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . У цій ситуації позивачу спричинені страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації для неї за завдані страждання (моральна шкода) становить 168,75 мінімальних заробітних плат, розмір якої приймається на рівному розмірі мінімальної заробітної плати по Україні, прийнятої на момент винесення судом рішення.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7722 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02 травня 2019 року до 15 травня 2019 року.

З листа Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-29/1017/01-29/737/ від 01 квітня 2021 року, копії договору № 42 з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району, від 04 жовтня 2013 року та копії відомості про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті, встановлено, що приміський автобусний маршрут загального користування № 142 «Черкаси - Червона Слобода» 02 травня 2019 року обслуговувало Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 92».

Згідно з витягом з наказу № 25-К від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 прийнято водієм автотранспортних засобів ПрАТ «Пересувна механізована колона № 92» з 01 грудня 2015 року.

Із витягу з наказу № 35-К від 16 вересня 2019 року вбачається, що з 16 вересня 2019 року ОСОБА_3 звільнено з роботи з посади водія автотранспортних засобів ПрАТ «Пересувна механізована колона № 92» за згодою сторін.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автобус марки «Богдан», модель А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 , який виконував пасажирські перевезення за маршрутом № 142 «Черкаси - Червона Слобода», на території України був забезпечений полісом АО 5135049 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 16 квітня 2019 року між AT «СГ «ТАС» (приватне) та ПрАТ «ПМК № 92», правонаступником якого є відповідач ТОВ «ПМК № 92».

Частинами першою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що визначений розмір відшкодування відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням установлених судами обставин, глибини і тривалості моральних страждань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 50 000,00 грн до 30 000,00 грн.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, є необґрунтованими, оскільки зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 92», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук