Постанова

від 05.09.2022 по справі 910/7047/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа №910/7047/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

учасники судового процесу:

від позивача: Приходько О.Я.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Пономаренко В.В.

приватний виконавець Варава Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.06.2022

у справі №910/7047/21 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі

Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Група компаній

"Техінсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Компанія "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд."

про стягнення 330 078 621,99 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі - ПАТ "Укрнафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз") звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця Варави Романа Сергійовича.

Скаржник просив суд визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця Варави Р.С. ВП №68517037 від 04.02.2022 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначив, що у наказі від 04.02.2022 зазначений стягувач, який втратив право вимоги до відкриття виконавчого провадження №68517037, а також зазначене недійсне місцезнаходження стягувача, у зв`язку з чим вказаний наказ підлягав поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/18 відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Укрнафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С.

Не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою 19.07.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги викладені в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та прийнятою з порушенням пункту 10 частини 4 статті 4, частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція) з огляду на те, що:

- Законом №1404-VIII та Інструкцією встановлений чіткий перелік вимог до виконавчого документа та порядок дій виконання при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам частини 1 статті 4 Закону №№1404-VIII. Натомість, в даній ситуації виконавець не здійснив перевірку на відповідність виконавчого документа, який на момент звернення до виконання не містив достовірної інформації стосовно особи стягувача та його місцезнаходження;

- місце виконання судового рішення визначене судом у виконавчому документі саме як: м. Полтава, вул. Монастирська, 12;

- виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу, тому що пред`явлений не за місцем виконання, а також з порушенням правил підвідомчості, оскільки місто Полтава не відноситься до виконавчого округу приватного виконавця (місто Київ);

- ПАТ "Укрнафта" не оспорює обов`язковість виконання судового рішення, більше того, виконало його шляхом зарахування свого боргу близько 1 млн грн. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Техінсервіс" (далі - ТОВ "Група компаній "Техінсервіс") в сумі 319 млн грн., підтвердженої судовим рішенням в іншій справі, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/7047/18 (суддя Марченко О.В.) наказ Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18 був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт зазначає, що на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 - ПАТ "Укранафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" набуло статусу боржника, а ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" - кредитора, а сплата судового збору в розмірі 925 050,00 грн. набуло статусу грошового зобов`язання, яке відповідає поняттю, яке міститься у статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, апелянт вказує, що з огляду на приписи норм чинного законодавства, з урахуванням тієї обставини, що укладення договору про відступлення права вимоги відбулося 27.12.2019 - після видачі наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019, тобто на завершальній стадії судового провадження, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні №68517037, яке відкрито 04.02.2022 приватним виконавцем Варава Р.С. на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019.

Також ставиться питання поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.06.2022.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.07.2022 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №910/7047/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 клопотання про поновлення процесуального строку задоволено та поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/7047/21 за апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.08.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 задоволено заяву адвоката Приходько Оксани Ярославівни про участь у судовому засіданні 08.08.2022 у справі №910/7047/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 задоволено заяву адвоката Пономаренко Вікторії Володимирівни про участь у судовому засіданні 08.08.2022 у справі №910/7047/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.08.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення третьої особи по суті спору.

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 та від 23.08.2022 розгляд справи відкладався на 23.08.2022 та 06.09.2022 відповідно.

У судове засідання 06.09.2022 з`явилися представники позивача, третьої особи та приватний виконавець, відповідач представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 06.09.2022 представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та винести інше, яким скаргу ПАТ "Укрнафта" в особі НУ "Полтавнафтогаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. задовольнити.

В свою чергу приватний виконавець проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 06.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Укрнафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Техінсервіс" 325 015 743,99 грн. заборгованості та 5 062 878,00 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" на користь ПАТ "Укранафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" заборгованість в розмірі 12 457 483,48 доларів США, що еквівалентно 325 015 743,99 грн., три відсотки річних в розмірі 5 062 878,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616 700,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Укранафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" на користь ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925 050,00 грн.

04.04.2019 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 видано наказ про стягнення з ПАТ "Укранафта" в особі НУ "Полтаванафтогаз" на користь ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" 925 050,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

04.02.2022 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. винесено постанову ВП №68517037 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

17.02.2022 позивачем подано скаргу на дії приватного виконавця Варави Р.С.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-рп(ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

За приписами статті 129 Конституції України та статті 326 ГПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України №1404-VIII.

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Статтею 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач обґрунтовує скаргу тим, що приватний виконавець, діяльність якого поширюється на виконавчий округ міста Києва, не мав права приймати до виконання наказ суду по даній справі про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з позивача, оскільки наказ пред`явлений не за місцем виконання, а також з порушенням правил підвідомчості, оскільки місто Полтава не відноситься до виконавчого округу приватного виконавця. Крім того, виконавець не здійснив перевірку на відповідність виконавчого документа, який на момент звернення до виконання не містив достовірної інформації стосовно особи стягувача та його місцезнаходження.

З цього приводу слід зазначити, що згідно зі статтею 4 Закону України №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Крім того, Розділом 3 "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції від 29.09.2016 №2832/5), при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини 1 статті 4 Закону виконавець враховує таке:

- повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

- ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 ЦК України). Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні", громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;

- відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

З огляду з наведеного вище, Законом України №1404-VIII та Інструкцією встановлений чіткий перелік вимог до виконавчого документа та порядок дій виконавця при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Що ж до доводів позивача про відсутність місцезнаходження ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформації щодо керівника Товариства, то відсутність такої інформації не дає підстави вважати, що ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" не здійснює господарську діяльність та не користується своїми рахунками, відкритими у банківських установах, а стягнута в межах виконавчого провадження сума не буде перерахована ТОВ "Група компаній "Техінсервіс".

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Організаційна структура підприємства, визначається ним самостійно з урахуванням положень Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається з Положення "Про Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", затвердженого Наглядовою радою ПАТ "Укрнафта" Протокол № 12/2011 від 28.12.2011, НГВУ Полтаванафтогаз входить до складу ПАТ "Укрнафта" на правах структурної одиниці (філії) і діє на підставі даного Положення.

НГВУ за рахунок майна ПАТ "Укрнафта" наділяється основними засобами і обіговими коштами, необхідними для здійснення його діяльності. Майно, закріплене ПАТ "Укрнафта" за НГВУ, використовується НГВУ в межах наданих ПАТ "Укрнафта" повноважень. Вказане майно є невід`ємною частиною статутного капіталу ПАТ "Укрнафта" (пункт 4.1. Положення).

Відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а тому не може від свого імені відкривати рахунки, набувати майно, нести юридичну відповідальність. В той же час, юридична особа може наділяти свій відокремлений підрозділ майном для здійснення його діяльності, відкривати рахунки для обслуговування виключно відокремленого підрозділу.

Юридична особа несе повну юридичну відповідальність по зобов`язанням, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу.

З наведеного слідує, що стороною у справі має бути саме ПАТ "Укрнафта" (як юридична особа), від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ) НГВУ "Полтаванафтогаз", і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.07.2020 у справі №916/1288/19.

Отже, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №68517037 приватний виконавець керувався даними, що зазначені в ЄДР стосовно місцезнаходження боржника, а спірна постанова є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що доводи скаржника є необґрунтованими, а скарга не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що 15.06.2022 приватним виконавцем Варавою Р.С. винесено постанову про закриття виконавчого провадження №68517037 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 №910/7047/18.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Укрнафта" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/18 має бути залишена без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 ГПК України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на підставі статті 129 ГПК України підлягають покладенню на скаржника.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта".

4. Матеріали справи №910/7047/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 07.09.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова