Постанова

від 03.11.2022 по справі 910/7047/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7047/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненка В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2022 (суддя Підченко Ю.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Ткаченко Б.О. і Алданова С.О.)

за скаргою публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича (далі - Виконавець)

у справі №910/7047/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (далі - ТОВ "Група компаній "Техінсервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - компанія "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд.",

про стягнення 330 078 621,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Група Компаній "Техінсервіс" 325 015 743,99 грн заборгованості та 5 062 878,00 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" на користь ПАТ "Укранафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" заборгованість у розмірі 12 457 483,48 долара США, що еквівалентно 325 015 743,99 грн, три відсотки річних у розмірі 5 062 878,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616 700,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.06.2019, рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Укранафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на користь ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925 050,00 грн.

04.04.2019 господарським судом міста Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 видано наказ про стягнення з ПАТ "Укранафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на користь ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" 925 050,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

04.02.2022 Виконавцем винесено постанову ВП №68517037 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

17.02.2022 позивачем подано скаргу на дії Виконавця, в якій ПАТ "Укрнафта" просило визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця Варави Р.С. від 04.02.2022 ВП №68517037 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" зазначило, що у наказі від 04.02.2022 зазначений стягувач, який втратив право вимоги до відкриття виконавчого провадження №68517037, а також у наказі зазначене місцезнаходження стягувача дані про яке були вилучені з реєстру, у зв`язку з чим наказ від 04.04.2019 підлягав поверненню на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/7047/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на дії Виконавця.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях з`ясовано й зазначено, зокрема, таке:

- відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про місцезнаходження ТОВ "Група компаній "Техінсервіс", а також інформації щодо керівника такого товариства не дає підстав вважати, що ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" не здійснює господарську діяльність та не користується своїми рахунками, відкритими у банківських установах, а стягнута в межах виконавчого провадження сума не буде перерахована ТОВ "Група компаній "Техінсервіс".;

- стороною у справі має бути саме ПАТ "Укрнафта" (як юридична особа), від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ) нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз", і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, а тому при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження Виконавець керувався даними, що зазначені в ЄДР стосовно місцезнаходження юридичної особи боржника яка зареєстрована у місті Києві.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з необґрунтованістю доводів скаржника.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укрнафта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/7047/18 і ухвалити нове рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову Виконавця від 04.02.2022 про відкриття виконавчого провадження №68517037 на примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.04.2019 .

Касаційну скаргу мотивовано тим, що:

- на порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 Виконавець не здійснив перевірку на відповідність виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та не перевірив наявність повноважень представника стягувача;

- на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження дані про місцезнаходження ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому виконання наказу було неможливим з огляду на невідповідність даних про місцезнаходження стягувача, вказаних у виконавчому документі;

- Виконавець не перевірив наявність повноважень у представника стягувача Прищепи О.С. відповідно до статті 16 Закону України "Про виконавче провадження";

- Виконавець не в праві був відкривати виконавче провадження , оскільки із заявою звернувся представник ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" який діяв у власних інтересах, що є порушенням принципів представництва, встановлених нормами цивільного права, зокрема частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України;

- виконавчий документ мав бути повернутий ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" оскільки він був пред`явлений не за місцем виконання та з порушенням підвідомчості, оскільки у виконавчому документі адресою боржника зазначено місто Полтава, яке не входить до меж виконавчого округу Виконавця.

Від компанії "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд." Надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням задовольнити касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/7047/18 та постановити нове рішення яким визнати неправомірною і скасувати постанову Виконавця від 04.02.2022 про відкриття виконавчого провадження.

Від Виконавця надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги оскільки доводи скаржника, на його думку, є хибними та такими, що не відповідають нормам законодавства.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно зі статтями 326, 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом статті 339 цього Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 цього Закону).

За змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, боржник (ПАТ "Укрнафта") вважав, що виконавчий документ пред`явлено на виконання особою, повноваження якої не перевірено належним чином, у зв`язку з чим приватний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження. Боржник стверджував, що виконавче провадження ініційоване у лютому 2022 року проте довіреність на представника видана у 2019 році, при цьому у 2020 році було звільнено керівника ТОВ "Група компаній "Техінвест" та виключено дані про нього з ЄДР, а тому останній не міг звертатися із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтями 14, 15 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, тощо. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За приписами частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 16 цього Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

За змістом частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору (абзац 2 частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Верховний Суд зазначає, що положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень прямо передбачають, що стягувач - юридична особа - може реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників, у тому числі користуючись професійною правовою допомогою адвоката, на будь-якій стадії виконавчого провадження.

Водночас положеннями частин другої та четвертої статті 61 ГПК України передбачено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви, оформленої належним чином.

Відповідно до частини першої статті 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю.

Як зазначає скаржник представник ТОВ "Група компаній "Техінсервіс" звернувся до Виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження та підтвердив свої повноваження довіреністю від 27.12.2019, отже Прищепа О.С. діяв як повноважний представник стягувача.

Щодо доводів скаржника про те, що Виконавець має здійснити перевірку відповідності виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Перелік обов`язків виконавця, наведений у частині другій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить обов`язку перевіряти правильність інформації, внесеної, зокрема, до наказу господарського суду, в тому числі про місцезнаходження боржника - юридичної особи. Виконавець при надходженні до нього виконавчого документу перевіряє лише наявність в ньому інформації, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, необхідно зазначити, що за приписами статті 80, частин 1, 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Відповідно до частин 1 - 3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Разом з цим згідно із частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Водночас за частиною 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже відокремлений підрозділ не є юридичною особою, однак наділяється майном юридичної особи, яка його створила, при цьому таке майно є власністю цієї юридичної особи незалежно від того, чи було воно відокремлене її структурним підрозділам, і на це майно може бути звернене стягнення як за борги філій, представництв, структурних підрозділів, так і за борги самої юридичної особи, що їх створила, враховуючи, що юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Факт наділення майном філії, представництва, структурного підрозділу пов`язується лише з веденням бухгалтерського обліку: майно враховується на окремих балансах останніх, як підставно зауважено судами. Враховуючи наведене зазначення у наказі господарського суду міста Києва № 910/7047/18 від 04.04.2019 боржника - публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" не свідчить про наявність двох боржників, оскільки нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укрнафта", наділене майном останнього, не є юридичною особою та не може вважатись боржником у виконавчому провадженні, про що мотивовано зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №21/295-09).

Зазначення у наказі господарського суду боржника в особі його структурного підрозділу відповідно до наведених норм не свідчить про наявність декількох боржників у виконавчому документі, а тому боржником у виконавчому провадженні є саме ПАТ "Укрнафта" яке зареєстроване у місті Києві, а тому зазначене не може свідчити про порушення Виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо прийняття виконавчих документів у межах його виконавчого округу.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає доцільним підкреслити, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Позивачем не зазначено й не обґрунтовано.

За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень судами попередніх інстанцій не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Крім цього, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду враховує також рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з огляду на викладене зазначає, що учасникам цієї справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують.

При цьому відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд відхиляє доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

Понесені ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/7047/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко