Рішення

від 30.08.2022 по справі 742/696/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/609/22

Єдиний унікальний № 742/696/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Шептун В.В., Сороки Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області як органу опіки та піклування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» про повернення раніше відібраних дітей за рішенням суду до матері,

установив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області як органу опіки та піклування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» про повернення раніше відібраних дітей за рішенням суду до матері.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року в справі №742/2921/20, задоволено позовні вимоги органу опіки та піклування Прилуцької міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання малолітніх дітей у матері без позбавлення батьківських прав.

Вказує, що підставою для ухвалення вказаного рішення була та обставина, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, а неналежні умови життя створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю дітей.

На даний час відпали обставини, які були підставою для відібрання дітей, так позивач привела своє житло до належних умов для проживання, а тому просить повернути їй раніше відібраних малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року в справі №742/2921/20.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15 березня 2022 року, яке було відкладено до 28 квітня 2022 року.

У зв`язку із військовим станом в Україні та розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області як органу опіки та піклування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» про повернення раніше відібраних дітей за рішенням суду до матері, була направлена за підсудністю до Корсун-Шевченківського районного суду Черкаської області.

05 травня 2022 року розпорядженням голови Верховного Суду повернуто підсудність розгляду справ Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області та цивільну справу призначено до розгляду на 18 травня 2022 року, яке було відкладено до 24 червня 2022 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання 31 серпня 2022 року не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Згідно поданого клопотання позивач та представник позивача не заперечує щодо прийняття рішення за наявними письмовими доказами та просить провести слухання без їх участі, позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача Прилуцької міської ради Чернігівської області як органу опіки та піклування Калініченко Ю.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Також просила долучити до матеріалів справи документи, що надав КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр», які підтверджують, що на даному етапі потреби дітей задоволені в повній мірі. Діти працюють зі спеціалістами, логопедом, пройшли медичне обстеження в Прилуцькій лікарні та обласній лікарні. Дітям встановлені діагнози, відповідно до рекомендацій лікарів, було надано взуття та здійснюється відповідна реабілітація. Даний пакет документів підтверджує, що права дітей не порушені, потреби їх задоволені. Крім того, на диску зафіксовано стан кухні та санвузла в момент відібрання дітей, станом на сьогодні умови проживання родини ОСОБА_4 (кухня, санвузол) не змінились та перебувають в тому ж стані, що й на січень 2021 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» Ведмідська Н.Г. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову та повідомила, що діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, влаштовані до їхнього закладу 01 вересня 2021 року. Зарахування відбулось на підставі того, що діти залишились без батьківського піклування, а основна підстава - діти відносяться до категорії дітей з особливими освітніми потребами, обоє мають складні вади розвитку і потребували надання корекційних послуг в умовах закладу навчально-реабілітаційного центру. При огляді та обстеженні спеціалістами закладу, вони були шоковані емоційно-психологічним станом дітей, вони були залякані, дезадаптовані, не розуміли як спілкуватися зі своїми однолітками, хворіли. Процес адаптації проходив повільно, було видно, що діти травмовані. Спостерігалось, що дітьми або ж взагалі ніхто не займався, або вони взагалі не відвідували дитячі установи, тому що не знали як взаємодіяти з дітьми. На той час ОСОБА_2 було уже 7 років, проте ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не говорили, спілкування відбувалось на рівні жестів. Такі поняття як великий-малий, мало-багато не були сформовані. Спостерігалась педагогічна запущеність дітей, вони не знали як застелити ліжко, почистити зуби. На сьогоднішній день великим досягненням є те, що діти адаптувались до умов даного закладу, вони комунікативно спілкуються (на рівні своїх можливостей) з однолітками. Також у закладі проводиться багато свят, зокрема було свято до дня захисту дітей, де була представник Служби у справах дітей Кулій Л.Г., вона не впізнала дітей, так як діти стали відкриті. Старша дитина коли потрапила до закладу, взагалі не розмовляла, на даний час він уже повторює за вихователем та логопедом деякі слова, навіть складні, такі як: чашка, шапка. Всі спеціалісти говорять про те, що втрачено дуже багато часу. Так у ОСОБА_3 почались ці знання з раннього 3-ох річного віку, а в Станіслава іде великий відрив, навіть менший хлопчик випереджає в розвитку старшого, із-за втрачено часу. За період перебування дітей у закладі їхня мама звернулась до закладу офіційно з запитом лише сьогодні 31 серпня 2022 року, вони його зареєстрували, так як мати не позбавлена батьківських прав та має право бачити дітей, її направили в орган опіки та піклування для отримання відповідного дозволу. До цього часу вона ні разу не телефонувала в заклад, дітьми фактично не цікавилась та ініціативи не проявляла. Під час обстеження дітей в Прилуцькій дитячій лікарні, де працює баба дітей, у останньої була можливість підійти та спитати за стан здоров`я дітей, але жодного разу вона цього не зробила, а тільки влаштовувала крик, ґвалт, підбігала та погрожувала. Емоційно-збуджено реагувала на дітей, в зв`язку з чим змушені були здійснювати обстеження в супроводі водія та інших спеціалістів. Її поведінка була агресивна, неврівноважена, діти в цей час тікали, в них був присутній страх, вони відчували небезпеку. Змушені були просити водія, щоб він взяв на руки та заспокоїв дітей. Спостерігалось, що атмосфера в сім`ї не благополучна (а.с.164). На даний час найбільшим досягненням є те, що діти посміхаються у них розвивається емоційно-вольова сфера.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.30).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00015537947 від 01 липня 2015 року, батько дитини « ОСОБА_9 » відомості про батька дитини записано відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Прилуцьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.31).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №000197776780 від 17 березня 2018 року, батько дитини « ОСОБА_9 » відомості про батька дитини записано відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с.10).

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року в справі №742/2921/20, задоволено позовні вимоги органу опіки та піклування Прилуцької міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання малолітніх дітей у матері без позбавлення батьківських прав.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання свої обов`язків з виховання дітей та неналежні умови життя створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю дітей. При цьому мати дитини не надала відомостей про наявність будь-яких перешкод для виконання нею обов`язків по утриманню, навчанню та вихованню своїх малолітніх дітей.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначає, що на момент подання даної позовної заяви відпали обставини, які були підставою для відібрання дітей.

Так, відповідно до копії Акту оцінки потреб сім`ї/особи від 20 січня 2022 року щодо визначення оцінки стану задоволення потреб дітей; умов, створених матір`ю для повноцінного життя і всебічного розвитку дітей; батьківського потенціалу матері, яка проживає по АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 перебуває в складних життєвих обставинах, дитина не відвідує заклад дошкільної або шкільної освіти, перебуває у Прилуцькому навчально-реабілітаційному центрі.

ОСОБА_3 також перебуває в складних життєвих обставинах, дитина не відвідує заклад дошкільної освіти, перебуває у Прилуцькому навчально-реабілітаційному центрі.

ОСОБА_1. має фізичний стан здоров`я, що не перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, має інвалідність ІІІ групи з дитинства. Висновок щодо стану здоров`я - задовільний. На період часу здійснення оцінки потреб ОСОБА_1 намагається контролювати свої емоції та іде на співпрацю. Висновок щодо емоційного стану - задовільний. Шкідливі звички, прояви ознак девіантної поведінки - відсутні. Проживає з матір`ю, яка надає підтримку. Висновок щодо впливу соціальної історії - позитивний. Працює в охоронній фірмі «Яструб» в місті Києві, на позмінній роботі, в тому числі і в нічний час. Навички самообслуговування не перешкоджають виконанню батьківських обов`язків, здатна до самообслуговування. На період часу, коли діти були відібрані у матері, вони були не охоплені навчанням у дошкільному або шкільному закладі освіти. На даний час діти з матір`ю не проживають. Наявний соціальний супровід у вигляді підтримки надають спеціалісти. Має соціальні стосунки з сусідами. Основний дохід сім`ї складається з заробітної плати та пенсії, зі слів позивача борги відсутні. В помешканні облаштована кімната для двох дітей з одним спільним ліжком, ремонт кухні та санвузла не закінчений. Класифікація випадку - складна, позивач потребує наступні соціальні послуги: соціальний супровід, консультування, представництво інтересів, посередництво (медіація), соціальна профілактика. З результатом оцінки потреб ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась (а.с.18-28).

Відповідно до копії висновку оцінки потреб сім`ї встановлено, що за результатами оцінювання потреб, яке проводилось в період з 10 січня по 18 січня 2022 року, встановлено наявні складні життєві обставини, а саме: незабезпечення дітей умовами для всебічного розвитку та безпечних умов проживання. Вплив складних життєвих обставин на стан задоволення потреб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - незадовільний, мати потребує підтримки, вплив факторів сім`ї та середовища - негативний, тривалість існування проблем - понад 1 рік. Мати усвідомлює наявність проблем та готова до співпраці (а.с.28 зворот).

Відповідно до Акту від 12 січня 2021 року обстеження умов проживання АДРЕСА_2 , житло розміщене на 1-му поверсі одноповерхового будинку, складається з 4 кімнат, тамбура, кухні та санвузла. Родина проживає в частині будинку. У житловому приміщенні наявне електро-, газо-, водопостачання, індивідуальне опалення. Кімнати мебльовано достатньо та відповідно до призначення цих кімнат. У житлових кімнатах зроблено косметичний ремонт, придбано меблі, побутову техніку. На даний час без ремонту залишається кухня та санвузол. У кухні на даний час протікає стеля, котра потребує ремонту. Кухня і санвузол теж потребують косметичного ремонту та заміни меблів. Наявна побутова техніка (холодильник, електро чайник) знаходяться в прохідній кімнаті, що на даний час обладнана під столову. Для дітей обладнано окрему кімнату, у котрій зроблено косметичний ремонт. Обладнано куточок для навчання ОСОБА_2 (придбано стіл та стілець), шафи для одягу, двомісний диван для відпочинку, полиці для іграшок. Придбано постільну білизну, дитячий одяг, достатня кількість харчових продуктів. Створено задовільні умови для проживання дітей. ОСОБА_1 має намір займатися вихованням синів, забезпечувати необхідним для повноцінного розвитку (а.с.29, зворот).

Згідно відповіді КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради №505 від 18.10.2021 ОСОБА_1 , 1988 року народження, місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на диспансерному обліку не числиться і за медичною допомогою не зверталась (а.с.35).

Згідно копії довідки КНП «Прилуцька Центральна міська лікарня» від 22.10.2021, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає: АДРЕСА_2 , на даний час на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с.36).

Відповідно до копії довідки МСЕК від 07 червня 2016 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, інвалід з дитинства, протипоказана важка фізична праця з тривалим перебуванням на ногах (а.с.37).

Згідно довідки про доходи №32 від 15.11.2021, ОСОБА_10 працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцька міська дитяча лікарня» Прилуцької міської ради на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця), загальна сума доходу за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року становить 38 261грн. 38 коп. (а.с.38).

Згідно довідки про доходи №11 від 22.06.2022, ОСОБА_10 працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцька міська дитяча лікарня» Прилуцької міської ради на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця, амбулаторно-поліклінічне відділення №1), загальна сума доходу за період з 01.12.2021 по 31.05.2022 року складає 45 070 грн. 61 коп. (а.с.89).

Відповідно до довідки ТОВ «Прилуцька аграрна компанія» №295 від 09.11.2021 ОСОБА_1 працює в ТОВ «Прилуцька аграрна компанія» на посаді вантажника виробничого відділу з 23 вересня 2021 року по даний час (підстава наказ №76-к/тр від 22.09.2021 року) (а.с.39).

Відповідно до довідки ТОВ «Прилуцька аграрна компанія» №142 від 25.07.2022 ОСОБА_1 працює в ТОВ «Прилуцька аграрна компанія» на посаді вантажника з 23 вересня 2021 року, загальна сума доходу за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 складає 38 789 грн. 84 коп. (а.с.88).

Згідно характеристики від 13 січня 2022 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Прилуцька аграрна компанія» на посаді вантажника виробничого відділу з 23 вересня 2021 року по теперішній час. За період роботи зарекомендувала себе як відповідальний та дисциплінований працівник. Доручену роботу виконує вчасно і в повному обсязі. Користується повагою та авторитетом у колективі. У спілкуванні з колегами тактовна, доброзичлива і привітна. За час роботи нарікань та зауважень не має (а.с.40).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради №02-16/18/7 від 10 червня 2022 року ОСОБА_1 проживає в частині приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 . До служби у справах дітей Прилуцької міської ради неодноразово надходили звернення щодо неналежних умов утримання дітей, незадовільного санітарно-гігієнічного стану приміщень, де мешкають діти. На момент відібрання дітей санітарно-гігієнічний стан кімнат був незадовільний, а умови для проживання дітей загрожували їх життю і здоров`ю. За заявою ОСОБА_1 , 12 січня 2022 року спеціалістами Служби у справах дітей Прилуцької міської ради та спеціалістами Прилуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було обстежено умови проживання заявниці. На момент обстеження у будинку було зроблено косметичний ремонт, придбано меблі, побутові прилади, речі для дітей, продукти харчування, обладнано куточок для навчання. Проте, кухня та санвузол перебували у стані непридатному для користування (зламані кухонні меблі, відсутня сантехніка, купа сміття, сморід, антисанітарія). У будинку протікав дах. Під час відвідування, матері надано рекомендації щодо створення належних умов для проживання дітей, зокрема повідомлено про необхідність забезпечення дітям повноцінного харчування та можливості проведення малолітніми гігієнічних процедур. ОСОБА_1 погодилась зателефонувати після закінчення ремонту та узгодити попередню дату відвідування, про що зазначено в акті соціального інспектування (а.с.73). На даний час обстежити умови проживання родини не було можливості, так як заявниця не йде на співпрацю та не допускає працівників служб до житлового приміщення (акт обстеження умов проживання від 12.01.2022 та акт соціального інспектування від 12.01.2022). ОСОБА_1 отримує послугу соціального супроводу в Прилуцькому міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з січня 2022 року. Здійснювати роботу спеціалістами щодо подолання складних життєвих обставин та створення умов для повернення дітей до біологічної родини можливості не було. Мати малолітніх дітей пішла на співпрацю лише одноразово, коли звернулась із заявою про надання акту оцінки потреб сім`ї (інформація від Прилуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 16.05.2022 №01-05/107) (а.с.72). Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 28.09.2021 «Про доцільність влаштування дітей до інституцій на цілодобове перебування» дітей, з особливими освітніми потребами, було влаштовано до КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр». За інформацією центру, мати долею хлопчиків за час перебування в закладі не цікавилася, не телефонувала, переказів не надсилала. Під час розмови зі спеціалістами згадка про матір викликає у дітей роздратування, знервованість, діти починають плакати (інформація КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» від 26.05.2022 №157) (а.с.71). 02 червня 2022 року відбулося засідання постійної комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалося питання про доцільність повернення малолітніх дітей до матері. ОСОБА_1 була запрошена на засідання, повідомлена про дату, час та місце проведення, проте на засідання не з`явилася. З метою забезпечення найкращих інтересів малолітніх, на виконання п.3 ст.170 СК України, яким передбачено повернення дитини, у разі, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, враховуючи інформації суб`єктів соціального захисту дітей, орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області вважає на даний час недоцільним повернення малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважають, що дане рішення відповідатиме інтересам малолітніх дітей (а.с.69, 70).

Крім того, згідно копії довідки КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради №157 від 26.05.2022 вбачається, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виховуються та перебувають на повному державному утриманні з 01 вересня 2021 року по теперішній час. За час перебування дітей в закладі, мати долею хлопчиків не цікавилася: жодного разу їх не відвідала, не телефонувала, листів та грошових переказів не надсилала, не намагалась якимсь чином встановити контакт з ними. Під час спілкування з малюками, при згадуванні мами та бабусі, діти проявляють роздратування, починають нервувати, плакати, тупотіти ногами, закривають обличчя руками і рухами показують жест «ні». Малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають складні вади розвитку, зумовлені тяжкими порушеннями мовлення та інтелектуальними порушеннями у розвитку, потребують спеціально організованої комплексної реабілітації в умовах навчально-реабілітаційного центру, так як відносяться до категорії дітей з особливими освітніми потребами (а.с.71).

Згідно копії листа Прилуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №01-05/107 від 16.05.2022 вбачається, що з 19 січня 2022 року, після відібрання двох малолітніх дітей, мати, ОСОБА_1 отримує послугу соціального супроводу. Здійснювати роботу щодо подолання складних життєвих обставин та створення умов для повернення дітей до біологічної родини, можливості не було: фактично, ОСОБА_1 пішла на співпрацю з Центром одноразово, коли сама звернулася із заявою (10.01.2022) про здійснення оцінки потреб сім`ї, з метою надання висновку про умови, які вона створила для повернення дітей до біологічної родини. За результатами здійснення оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 були надані рекомендації: щодо необхідності завершення ремонтних робіт у будинку, (облаштування кухні для можливості приготування їжі та санвузла і туалету, для можливості здійснення гігієнічних процедур); щодо грамотного планування бюджету, для можливості постійного і раціонального забезпечення потреб дітей та ведення домашнього господарства; щодо необхідності набуття навичок відповідального батьківства для повноцінного всебічного розвитку дітей, зокрема, на період перебування дітей у закладі, обов`язкове відвідування їх у КЗ «Прилуцький НРЦ». Після того, як ОСОБА_1 отримала Акт оцінки потреб сім`ї/особи, від 18.01.2022, припинила співпрацю з Центром. 16.05.2022 у черговий раз конструктивного діалогу з жінкою не вийшло: ОСОБА_1 на прохання спеціаліста про призначення конкретної дати інспектування з метою надання висновку для судового засідання про умови, створені нею для дітей, відповідала, що з Центром зв`яжеться її адвокат і вимкнула телефон (а.с.72, зворот).

Відповідно до копії повідомлення Центру соціальних служб Прилуцької міської ради Чернігівської області №01-05/187 від 28.07.2022 вбачається, що здійснювати роботу щодо подолання складних життєвих обставин сім`ї ОСОБА_1 та створення умов для повернення дітей до родини можливості не має. За результатами здійсненої оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 були надані рекомендації: щодо необхідності завершення ремонтних робіт у будинку; щодо грамотного планування бюджету, для можливості постійного і раціонального забезпечення потреб дітей та ведення домашнього господарства; щодо необхідності набуття навичок відповідального батьківства для повноцінного всебічного розвитку дітей, зокрема, на період перебування дітей у закладі, обов`язкове відвідування їх у КЗ «Прилуцький НРЦ». ОСОБА_1 на співпрацю з Центром не йде: уникає зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.92).

Відповідно до копії листа КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» №203 від 12.07.2022 повідомляє, що їхньому закладі на повному державному утриманні виховуються малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2021 року. За час перебування дітей в закладі, мати долею хлопчиків не цікавилася: жодного разу їх не відвідала, не телефонувала, листів та грошових переказів не надсилала, не намагалася якимось чином встановити контакт з ними. Під час спілкування з малюками, при згадуванні мами та бабусі, діти проявляють роздратування, починають нервувати, плакати. Малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають складні вади розвитку, зумовлені тяжкими порушеннями мовлення та інтелектуальними порушеннями розвитку, потребують спеціально організованої комплексної реабілітації в умовах навчально-реабілітаційного центру, так як відносяться до категорії дітей з особливими освітніми потребами. На даний час діти тимчасово переміщені в Закарпатську область, Хустівський район, село Нижній Бистрий (а.с.93).

Свідок ОСОБА_10 , повідомила про те, що вона є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживає її дочка ОСОБА_1 , яка є інвалідом 3 групи. Вказує, що умови проживання в житловому будинку по мінімальній можливості, оскільки у неї невелика зарплата та на даний воєнний час неможливо нічого придбати. Під час проживання дітей разом з нею вона їх одягала та обувала. На даний час створені належні умови для проживання дітей, а саме, за власні кошти здійснено ремонт спальні, та тривають ремонтні роботи у кухні, проте за браком будівельних матеріалів ремонтні роботи не може завершити.

Свідок ОСОБА_14 , повідомила про те, що вона працювала в Дитячій поліклініці на посаді медсестри з профілактичної роботи. ОСОБА_1 уважно ставилась до розвитку своїх дітей, два рази на рік постійно приводила їх на медичну комісію. Діти виглядали охайно (підстрижені, чисте тіло, чистий одяг). Також ОСОБА_1 возила ОСОБА_2 на консультації в місто Чернігів та «слідкувала» за ортопедичним взуттям для нього, водила дітей до логопеда. На профілактичні огляди ОСОБА_1 приводила дітей по 4-5 разів на рік. В 2020 році свідок була в будинку ОСОБА_1 у коридорі, бо проводились ремонтні роботи - штукатурились стіни. Останній раз була вдома у ОСОБА_1 менше місяця тому, вважає, що на даний час створені умови для проживання дітей, а саме, в коридорі чисто, в спальні проведено ідеальний ремонт, гарно підібрані шпалери, наявна шафа з одягом, стіл. В кухні на той час підтікав дах, наявний стіл та плита з працюючою однією конфоркою.

Свідок ОСОБА_1 , повідомила про те, що вона працює керівником Соціальної служби Прилуцького міського центру соціальних служб, мета служби полягає в тому, щоб після вилучення дітей з родини працювати з цією родиною та прикласти всіх можливих зусиль для виправлення ситуації. Саме така допомога була запропонована ОСОБА_1 , яка спочатку категорично відмовлялась, але згодом погодилась, після того як подала позов до суду про повернення відібраних дітей, в зв`язку з необхідністю отримати висновок соціальної служби про умови створені для дітей. Взимку ОСОБА_1 звернулась до соціальної служби з заявою здійснити оцінку потреб сім`ї, на підставі якої працівники один єдиний раз потрапили в житло. В будинку житлові кімнати було приведено в порядок. Не приведена до ладу була кухня та санвузол, оскільки ОСОБА_1 була проти того, щоб працівники служби приходили до її житла на інспектування та спілкування, між нами було погоджено, що вона повідомить їх сама після того як створить умови для проживання дітей. Робота з родиною продовжувалась і служба наполягала на тому, щоб окрім матеріально-побутових умов потрібно говорити про можливість розвитку материнських якостей (виховання, морального ставлення до дітей, відвідування дітей в закладі, поради, семінари, навчання), проте ОСОБА_1 категорично відмовилась, не вважаючи за потрібне отримувати таку допомогу від них. Від зустрічей відмовлялась, інколи брала слухавку щоб сказати, що зустрінуться в суді. Крім того, ОСОБА_1 так і не звернулась до них щоб здійснили дообстеження умов проживання, після усунених недоліків. Також ОСОБА_1 не прийняла пораду про відвідування дітей за місцем їх перебування у закладі, хоча діти знаходяться від її будинку в 10 хвилинах пішки. Можливості здійснювати свою роботу у соціальної служби не було до сьогоднішнього дня.

Свідок ОСОБА_16 , повідомила про те, що є сусідкою ОСОБА_1 та проживає з нею в одному житловому будинку, який поділений на дві квартири. Діти проживали в антисанітарних умовах, у них не було елементарних побутових речей, таких як ліжко, постільна білизна. Діти спали на горах брудної білизни та сміття, поряд із курми, котами та собакою, все це було видно через брудні вікна. Коли вхідні двері відкривались то звідти доносився сморід. В листопаді місяці ОСОБА_3 вибіг з будинку одягнутий лише в памперс, взявши дитину за руку та не докликавшись ОСОБА_1 вона завела дитину в коридор, який був завалений горами сміття. Одного разу до будинку ОСОБА_1 приходив працівник газової служби, після виходу з будинку його вирвало прямо у дворі, що підтверджує повну антисанітарію в будинку. Неодноразово діти залишались самі в будинку без нагляду дорослих. Сусіди неодноразово робили зауваження ОСОБА_1 стосовно того, що діти ходять у різних босоніжках (один більший, інший менший), проте на зауваження сусідів вона реагує лише нецензурною лексикою. Також свідок неодноразово чула крики та плач дітей, вважає, що їх там били, особливою жорстокістю відзначає бабу ОСОБА_10 . З матір`ю у дітей контакту не має, вони намагаються щоразу від неї втекти. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 навіть спілкуючись між собою постійно застосовують нецензурну лексику. Стосовно харчування дітей зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їли жменями котячий корм, який вона насипала до котячої тарілки, а сусіди зрозумівши, що діти голодні почали їх підгодовувати. Влітку свідок їздила на неділю на море, приїхавши додому сусіди у неї запитували, що у них відбувалось у дворі, оскільки було таке відчуття, що дітей катували. Після відібрання дітей свідок зміни не помітила, щодня чути нецензурну лексику, а з дверей будинку несе сморід. Коли приходили працівники соціальних служб ОСОБА_1 та ОСОБА_10 спілкуються з ними виключно нецензурною лексикою, на контакт не виходять, добросусідські відносини ні з ким не підтримують.

Свідок ОСОБА_17 , повідомила про те, що є хрещеною матір`ю ОСОБА_3 . Познайомилась близько з цією родиною тоді коли ОСОБА_1 перебувала у пологовому будинку, а старшого сина ОСОБА_2 приводили до неї. В той час у дитини була нога в гіпсі та йому було боляче ходити, коли вона зняла шкарпетку то побачила, що гіпс лопнув, а звідти виднілась чорна гуля. Після консультації з лікарями дізналась, що якщо дана гуля лопне то може бути зараження крові. Про дану обставину я повідомила ОСОБА_1 , на що остання зазначила на необхідність поїздки до міста Києва та зняття гіпсу. Минав час, але ОСОБА_1 нічого не робила, в зв`язку з чим до служби почали звертатись люди, і лише через службу вдалося зняти гіпс. Після народження ОСОБА_3 , свідок стала його хрещеною матір`ю та брала до себе додому. Одного разу знявши з дитини повзунки вона помітила, що на його пальцях обвите волосся, яке в`їлося до крові, дитина була не доглянута. При хрещенні свідок звернула увагу, що в ОСОБА_3 були наявні опрілості на чоловічих органах та «жопці», а на голівці навіть була не мита материнська рідина. Беручи дітей до себе помічала, що вони брудні, мають гематоми та неприємний запах, під час харчування відчувалось, що дітей не догодовують, діти не брали столові прибори, а намагались їсти руками. ОСОБА_2 мабуть перше побачив у неї вдома кольорові олівці, оскільки був дуже здивований побачивши їх. Коли телефонувала до ОСОБА_1 то постійно чула крики дітей та нецензурну лексику. Приїхавши на 1 рік день народження ОСОБА_3 , дитина ходила у брудному памперсі, який мабуть не міняли днів два, за вухами був леп, в вушках бруд та в брудному одязі. ОСОБА_10 та ОСОБА_1 залишали самих дітей вдома без нагляду дорослих. Одного разу, свідок вирішила зробити сюрприз та прийшла до будинку ОСОБА_1 , з подарунками, без запрошення, як виявилось, діти були замкнуті самі в будинку та голосно плакали. В будинок, її як хрещену матір ніколи не впускали, з дверей доносився сморід сечі. Також свідок неодноразово бачила як ОСОБА_1 била дітей (штовхала, давала підзатильники), вважає, що у неї відсутні материнські інстинкти та материнська любов до власних дітей. ОСОБА_1 часто одягала дітей не по сезону, хоча вона дарувала багато одягу та іграшок. Через певний проміжок часу, помітивши, що дітей не має, свідок запитала у ОСОБА_1 де вони, на що остання відповіла: «у сестри». Згодом свідок дізналась, що дітей було відібрано від матері та розміщено в дитячий будинок. Щонеділі вона приходила до дітей, провідувала їх, розмовляла з ними, щоразу як тільки в бесіді згадувала про маму, діти починали істерику, так як бояться, що мама може прийти та їх забрати. Маму діти сприймають, як «бабайку». В дитячому будинку дітям подобається, там вони посміхаються, мають позитивні емоції, щасливі. Після відібрання дітей свідок в житловому будинку ОСОБА_1 не була, проте на подвір`ї нічого не змінилось, двір як був занедбаний так і залишився (розкидане сміття, бур`яни), а на фасаді будинку замінено одне вікно на пластикове. Свідок стверджує, що дітей били і били не одноразово. ОСОБА_2 вже виповнилось 6 років, але дитина до сих пір не розмовляє, спілкується жестами, вважає, що дітей не можна повернуть матері, оскільки їм потрібна фахова медична допомога. Коли діти проживали з матір`ю, то вони вели себе агресивно (билися), на даний час вони ведуть себе по іншому, ОСОБА_2 , як старший брат, обнімає ОСОБА_3, проявляє турботу (поправляє йому одяг), стали рідніші. Діти на даний час щасливі.

Відповідно до наданих в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що з моменту зарахування до КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради дітям було проведено комплексне обстеження за результатами якого вони отримують медичну реабілітацію ( ОСОБА_2 забезпечений ортопедичним взуттям (а.с.180-185), проходять освітній процес. Як результат роботи діти мають покращення в інтелектуальному та мовленнєвому розвитку на кінець року, зокрема, знаходять на картинках і показують пори року, знають назви частин тіла, показують їх. ОСОБА_3 орієнтується в поняттях великий-малий, один-багато. Відображено вимовляє прості слова, двохслівні фрази. ОСОБА_2 почав наслідувати ігрові дії дорослого, співвідносить предмети по кольору, підбирає фігури до поштової скриньки, тощо. Спостерігається покращення в соціалізації дітей, рівню психологічного стану, розвитку рухової активності.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з п.3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярні й основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідуваті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява №2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків і з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У §54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди на сам перед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Частина 1 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, а згідно із ч.3 цієї статті, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд може постановити рішення про повернення їм дитини.

Таким чином, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер.

Для повернення відібраних дітей від батьків, батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали, а судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст. 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам. У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

При вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен ураховувати положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст. 7 СК України та виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. (пункт 16) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» встановлено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей та ін. Зазначені фактори, як кожен окремо, так в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Як встановлено судом на час розгляду справи діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року по теперішній час перебувають в КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради. Діти перебувають на повному державному утриманні, забезпечені всім необхідним для навчання, виховання та розвитку. Позивач ОСОБА_1 за час перебування дітей у Комунальному закладі «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, долею власних дітей не цікавилась: жодного разу їх не відвідала, не телефонувала, листів та грошових переказів не надсилала, не намагалася якимось чином встановити контакт з ними.

Доказів, що підтверджують спілкування матері з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального усвідомлення, надання допомоги на їх утримання, турботи про дітей та інтерес щодо їх здоров`я за час їх перебування у КЗ «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр», позивач не надала.

Також встановлено, що з моменту вилучення дітей з сім`ї в родині не відбулося практично ніяких змін, за винятком часткового покращення санітарно-гігієнічних умов в дитячій кімнаті. Виховний материнський потенціал залишився так само на низькому рівні. Вказані обставини підтвердили свідки: ОСОБА_16 , ОСОБА_1 та ОСОБА_17 .

Покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 судом не приймаються до уваги, оскільки вони повністю суперечать матеріалам справи та показам інших свідків.

Надана позивачем копія акту оцінки потреб сім`ї від 18.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого облаштована кімната для двох дітей, не є належним та допустимими доказом, що підтверджує створення належних умов для проживання дітей, так як кухня та санвузол є не придані для користування, доказів на спростування цього факту позивач не надала.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що діти не можуть бути повернуті матері, оскільки умови проживання з нею є небезпечними для їх життя, фізичного та психічного здоров`я.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, у відповідності до вимог ст.13 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, та з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не знайшли своє підтвердження в суді, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючого ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області як органу опіки та піклування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр» про повернення раніше відібраних дітей за рішенням суду до матері - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Прилуцька міська рада Чернігівської області як органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04061814, місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул. Незалежності, буд. 82.

Третя особа: Комунальний заклад «Прилуцький навчально-реабілітаційний центр», код ЄДРПОУ 05266352, місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул. Богунська, буд. 1, корпус А.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА