Постанова

від 05.09.2022 по справі 826/5334/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5334/15 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

прокурора: - Горелик Р.М.,

представника позивача: - Мудренко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Солом`янської окружної прокуратури м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом прокуратури Солом`янського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року позивач - прокуратура Солом`янського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" про стягнення податкової заборгованості, в якому просив:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" податкову заборгованість в розмірі 4 780 820,40 грн., з них: податок на прибуток - 4 774 613,09 грн. на користь бюджету та податок на додану вартість - 6 207,31 грн. з усіх розрахункових рахунків, відкритих у банках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року адміністративний позов прокурора Солом`янського району м. Києва в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Моноліт» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 4 780 820,40 грн. - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Моноліт» до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави, а даним позовом прокурор фактично перебрав на себе повноваження податкового органу, що не узгоджується з ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до матеріалів справи, передумовою звернення прокурора до суду з даним позовом стала наявність інформації про існування у відповідача податкової заборгованості на загальну суму 4 780 820, 40 грн., яка виникла на підставі донарахованих податковим органом та самостійно визначених відповідачем податкових зобов`язань, а саме:

1) з податку на прибуток у розмірі 4 774 613, 09 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2011 року №0004002311;

2) з податку на додану вартість у розмірі 6 207, 31 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року №0005032311, податкової декларації з податку на додану вартість від 15 вересня 2014 року №9052720281, від 16 жовтня 2014 року №9059441898, від 20 листопада 2014 року №9067786691, від 16 грудня 2014 року№9072612823, від 16 лютого 2015 року №9016045340.

Прокурор в обґрунтування права звернення до суду вказує на те, що невиконання підприємством зобов`язань по сплаті податкового боргу з податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що повинні зараховуватись до дохідної частини Державного бюджету України, порушує економічні інтереси держави і ускладнює належне фінансування соціально-економічних програм. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який фактично і є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

За приписами пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення до суду в інтересах держави є виключним випадком та здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді, на час звернення прокурора із даним позовом (26.03.2015 року), було регламентоване, зокрема, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 04.03.2015 року).

Так, частинами 1 - 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 (далі по тексту -Положення №227), встановлено, що ДПС України є центральним органом виконавчої влади.

При цьому ДПС України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум інших платежів, звертається до суду у випадках, передбачених Законом, та здійснює інші повноваження, визначені законом (підпункти 18, 26, 85 пункту 4 Положення №227).

Отже, ДПС України, будучи центральним органом виконавчої влади та здійснюючи контроль за правильністю обчислення збору, повнотою і своєчасністю його сплати, має право стягувати відповідну заборгованість на підставі частини третьої статті 45 Бюджетного кодексу України, статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та вказаних норм Положення №227.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВКФ «Моноліт» перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 утворено Державну податкову службу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві.

Наказом Державної податкової служби України від ЗО вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві.

У той же час, наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.

Таким чином, на дату винесення спірної ухвали Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) та Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) припинили виконувати функцій у сфері адміністрування податків і зборів, виконувати функції контролюючого органу.

Між тим, новостворене Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) з 01 січня 2021 року почало виконувати свої функції як відокремлений підрозділ контролюючого органу, а відтак, на даний час цей контролюючий орган є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, на обліку у якому перебував відповідач.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ «ВКФ «Моноліт» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на даний час є ДПС України в особі ВП.

Отже, як на дату звернення Прокурора до суду, так і на дату вирішення справи в суді апеляційної інстанції є орган, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з даним позовом, що у свою чергу свідчить, що Солом`янська окружна прокуратура м. Києва може звернутись до суду з даним позовом виключно у випадку, якщо захист інтересів держави здійснюється компетентним органом неналежним чином або не здійснюється взагалі.

Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, в межах спірних правовідносин прокурор не звертався до органів податкової служби в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже останнім не було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», не обґрунтовано та не доведено належними засобами доказування бездіяльність компетентного органу - ДПС України в особі ВП (на час звернення із позовом - Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві).

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Солом`янської окружної прокуратури міста Києва - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Солом`янської окружної прокуратури міста Києва - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Постанова складена в повному обсязі 07 вересня 2022 року.