Ухвала

від 04.09.2022 по справі 463/13852/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 463/13852/21

провадження № 61-8060ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова», Львівської міської ради, третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Землевпорядний центр «Наділ» про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова, Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання до вчинення дій.

Разом з позовом подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. У порядку забезпечення позову заборонено Релігійній організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова» та/або будь-якій юридичній, фізичній особі на її замовлення, за її дорученням, на виконання укладеного з нею цивільно-правового, господарського чи трудового договору, а також членам та працівникам цієї організації вести підготовчі та/або будівельні роботи (в тому числі але не виключно: виконувати обрізання, кронування, викорчовування зелених насаджень; розміщення огорожі, малих архітектурних форм; влаштування котлованів та земельних робіт зі зміни русла струмка, берегової смуги ставка тощо) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610160300:02:003:0179) у м. Винники.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

19 серпня 2022 року представник ОСОБА_3., діюча в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою системи «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у вказаній вище справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звернулася з позовом до релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова», Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання до вчинення дій.

Просила суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Винниківської міської ради (правонаступник Львівська міська рада) від 06 грудня 2018 року №1658 «Про затвердження релігійній організації «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району міста Львова «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування по АДРЕСА_1 ».

2. скасувати запис про державну реєстрацію права постійного користування від 11 грудня 2018 року № 29490618 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179 загальною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 за релігійною організацією «Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району міста Львова в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3. зобов`язати релігійну організацію «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району міста Львова привести земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:02:003:0179 загальною площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 у попередній стан та повернути її у володіння і користування територіальної громади в особі Львівської міської ради як правонаступника Винниківської міської ради.

Разом з позовом позивачка подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити Релігійній організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова» та/або будь-якій юридичній, фізичній особі на її замовлення, за її дорученням, на виконання укладеного з нею цивільно-правового, господарського чи трудового договору, а також членам та працівникам цієї організації вести підготовчі та/або будівельні роботи (в тому числі але не виключно: виконувати обрізання, кронування, викорчовування зелених насаджень; розміщення огорожі, малих архітектурних форм; влаштування котлованів та земельних робіт зі зміни русла струмка, берегової смуги ставка тощо) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610160300:02:003:0179) у м. Винники.

Аналізуючи ухвалу суду першої інстанції на предмет дотримання норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим судом було встановлено відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Водночас, апеляційний суд встановив, що забезпечивши позов у спосіб, запропонований позивачем, місцевий суд не встановив того, що таке забезпечення може призвести до заподіяння істотних збитків майновим інтересам відповідача, який на тривалий час позбавляється права на використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

За змістом частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до положень статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Надавши оцінку заявленим позовним вимогам, доказам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний вид забезпечення позову впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна, тобто призведе до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вбачав потребу у застосуванні зустрічного забезпечення позову. Оскільки судом першої інстанції не було в обов`язковому порядку застосовано заходи зустрічного забезпечення позову, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов`язкових підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення позову зводяться до переоцінки обставин та доказів, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, а тому висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, внаслідок чого не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не втручається в оцінку доказів та обставин, які слугували підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Виноградник» у місті Винники Личаківського району м. Львова», Львівської міської ради, третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Землевпорядний центр «Наділ» про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію та зобов`язання до вчинення дій.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

В. В. Пророк