Постанова

від 30.08.2022 по справі 914/1564/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1564/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Кавчук А.В. (адвокат),

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 (у складі колегії суддів: Мельник О.В. (головуючий), Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

та ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2022 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд"

про стягнення 4 800 000,00 грн збитків за договором оренди № 11/07/17 від 11.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

1. Провадження у судах першої та апеляційної інстанцій

1.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.03.2022 у справі № 914/1564/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" (далі - ТОВ "СМП", Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд" (далі - ТОВ "Ексім Фуд", Відповідач) про стягнення 4 800 000 грн збитків за договором оренди № 11/07/17 від 11.07.2017 було залишено без розгляду.

1.2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.04.2022 у справі № 914/1564/20 заяву ТОВ "Ексім Фуд" про стягнення з Позивача судових витрат задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СМП" на користь ТОВ "Ексім Фуд" 81 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції під час оскарження ухвали місцевого господарського суду від 17.12.2021 про призначення судової експертизи та 2 270,00 грн - судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у договорі про правову допомогу у фіксованому розмірі, а тому не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником Відповідача, а отже є визначеним.

1.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 914/1564/20 змінено ухвалу господарського суду першої інстанцій шляхом викладення її резолютивної частини у новій редакції, відповідно до якої вищезазначену заяву ТОВ "Ексім Фуд" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "СМП" на користь ТОВ "Ексім Фуд" 64 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції під час оскарження ухвали місцевого господарського суду від 17.12.2021 про призначення судової експертизи та 2 270,00 грн - судового збору.

Апеляційна інстанція вказала на те, що суд першої інстанції зазначив лише про визначений договором фіксований розмір гонорару адвоката, однак не надав оцінку доводам Позивача наведеним у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу щодо їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За висновками суду послуги зі складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та підготовка до участі в судовому засіданні щодо розподілу судових витрат не стосується підготовки до розгляду та самого процесу розгляду даної справи в суді першої інстанції. При цьому, підготовка схожих за правовим обґрунтуванням процесуальних документів не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під час підготовки апеляційної скарги.

2. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

2.1. У касаційній скарзі ТОВ "СМП" просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 15.04.2022 та постанову апеляційної інстанції від 29.06.2022 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Ексім Фуд" про стягнення з Позивача судових витрат.

На думку скаржника, у даному випадку відсутні підстави для покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки визначений Відповідачем їх розмір є таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і такі витрати не мають характеру необхідних.

Також заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 та від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. ТОВ "Ексім Фуд" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 29.06.2022 та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 15.04.2022.

За твердженнями скаржника, заявлений розмір гонорару погоджений сторонами у договорі, є фіксованим. При цьому, зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат фактично наданим послугам.

Також заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та від 28.06.2022 у справі № 904/3670/20 щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. ТОВ "Ексім Фуд" у відзиві на касаційну скаргу Позивача просить залишити її без задоволення.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача в режимі відеоконференції, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзиві доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

3.2. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України та відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

3.4. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

3.5. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

3.6. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

3.7. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

3.8. Частинами п`ятою, шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

3.9. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

3.10. У частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

3.11. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

3.12. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

3.13. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

3.14. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

3.15. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

3.16. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

3.17. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

3.18. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

3.19. Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3.20. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 цього Кодексу.

3.21. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

3.22. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Відповідачем разом із заявою про розподіл судових витрат було подано до суду першої інстанції копії: договору про надання правової допомоги від 01.07.2020 року, додаткову угоду від 23.12.2021, акти надання послуг від 16.03.2022 та 18.03.2022, детальний опис робіт, платіжні доручення № 7451 на суму 15 000,00 грн, № 7769 на суму 500,00 грн, № 7765 на суму 40 000,00 грн, № 5728 на суму 40 500, 00 грн.

Відповідно до укладеного між Відповідачем та адвокатським об`єднанням "КАВЧУК і ПАРТНЕРИ" договору про правову (професійну правничу) допомогу від 01.07.2020 № 01/01- 07/2020 сторонами досягнуто згоди про те, що розмір винагороди (гонорар) об`єднання за надання послуг клієнту в суді першої інстанції становить 81 000,00 грн (пункт 3.2. договору).

Згідно з додатковою угодою від 23.12.2021 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.07.2020 № 01/01-07/2020 вартість послуг професійної правничої допомоги адвоката (гонорар), які надаються об`єднанням в інтересах клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді, а саме: послуг з апеляційного оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 17.12.2021 про призначення судової експертизи у справі № 914/1564/20 визначена за згодою сторін у фіксованому розмірі в сумі 15 000,00 грн, що включає підготовку та подання апеляційної скарги, участь у судових засіданнях з підготовкою і поданням процесуальних документів по справі (заяви, клопотання, заперечення тощо), опрацювання і підготовка відповідей на процесуальні документа опонента клієнта по справі, отримання копії прийнятого за результатами розгляду справи судового рішення.

3.23. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи заяву Відповідача про стягнення з Позивача судових витрат у повному обсязі, суд першої інстанції прийняв до уваги лише визначений договором фіксований розмір гонорару адвоката, однак не надав оцінку доводам Позивача наведеним у заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу щодо їх дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

3.24. Так, оцінюючи детальний опис послуг наданих АО "КАВЧУК і ПАРТНЕРИ" під час розгляду справи № 914/1564/20 в суді першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що:

- послуги зазначені в пункті 2 опису "формування правової позиції і узгодження її з клієнтом" охоплюються послугою зазначеною у пункті 3 "складання та подання відзиву на позовну заяву";

- поданий Відповідачем відзив до Господарського суду Львівської області (послуга № 3 в детальному описі послуг) є схожим за своїм змістом та правовим обґрунтуванням відзиву поданому відповідачем після передачі справи за підсудністю до Господарського суду Волинської області (послуга № 9 в детальному описі послуг);

- складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та підготовка до участі в судовому засіданні щодо розподілу судових витрат (послуги № 18 та № 19 в детальному описі послуг) не стосуються підготовки до розгляду та самого процесу розгляду даної справи в суді першої інстанції.

3.25. Щодо детального опису послуг наданих АО "КАВЧУК і ПАРТНЕРИ" під час розгляду справи № 914/1564/20 в суді апеляційної інстанції під час оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 17.12.2021, апеляційним судом встановлено, що:

- послуги зазначені в пункті 2 опису "формування правової позиції і узгодження її з клієнтом" охоплюються послугою зазначеною у пункті 3 "підготовка та подання апеляційної скарги";

- подана Відповідачем апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду (послуга № 3 в детальному описі послуг) за своїм правовим обґрунтуванням є схожою на доводи наведені у запереченнях Відповідача на клопотання про призначення судової експертизи (послуга № 16 в детальному описі послуг).

3.26. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційної інстанції вбачається, що суд надавши оцінку обґрунтованості доводів Відповідача щодо розподілу судових витрат та заперечень Позивача, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, навівши у судовому рішенні відповідне обґрунтування, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви Відповідача про розподіл витрат на професійну правову допомогу.

3.27. Верховний Суд у межах наданих процесуальних повноважень не встановив недотримання судом апеляційної інстанції порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критеріїв, визначених в усталеній судовій практиці Верховного Суду.

3.28. При цьому, обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржників з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

3.29. При касаційному перегляді оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд не встановив в діях апеляційного господарського суду порушень приписів статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

3.30. При цьому, проаналізувавши висновки постанов, які на думку скаржників не були враховані судом апеляційної інстанції, Верховний Суд встановив, що застосування норм права в оскаржуваній постанові не суперечить жодному з наведених скаржниками висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у наведених скаржниками справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

4.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення апеляційної інстанції в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останніх, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Фуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 914/1564/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий