Постанова

від 06.09.2022 по справі 910/18997/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18997/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за заявою Фермерського господарства «Агро-Лідер С», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Максімус» про забезпечення позову

у справі № 910/18997/21

за позовом Фермерського господарства «Агро-Лідер С», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Максімус»

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Селянського (фермерського) господарства «Олександро-Володимирівське»,

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Фермерське господарство «Агро-Лідер С» (далі - ФГ «Агро-Лідер С»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорпіон Агро» (далі - ТОВ «Скорпіон Агро»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Максімус» (далі - ТОВ «Агро Максімус») звернулися до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги», за яким було скасовано рішення та реєстраційні дії державних реєстраторів (згідно з наведеним переліком), та зобов`язання поновити записи в Єдиному державному реєстрі, які були скасовані на підставі цього наказу.

Позов обґрунтовано тим, що скасування відповідачем рішень державних реєстраторів створює ситуацію тривалої правової невизначеності, оскільки відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок позивачі мають права землекористувачів, проте скасування державної реєстрації цих прав унеможливлює фактичне використання земель, у тому числі і обробку та збирання вирощеного на них врожаю.

Разом із тим позивачами подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) до набрання рішенням суду у цій справі законної сили шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги» та заборони органам і суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним у заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Постановлено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18997/21 вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги» та заборонити Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.

Суди попередніх інстанцій виходили із того, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки заявниками наведено обґрунтовані підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а зупинення дії зазначеного наказу Міністерства юстиції України та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивачів в обраний ними спосіб, які у випадку задоволення судом вимог позову матимуть змогу відновити свої права без необхідності вчинення будь-яких інших додаткових дій та заходів, можливість чого, за відсутності відповідного забезпечення, може бути нівельовано розпорядженням спірним майном та наявним на ньому врожаєм за час вирішення відповідного спору. При цьому судом враховано, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача та третьої особи у справі з огляду на тимчасовий характер цих обмежувальних заходів.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2022 року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.202, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Касаційну скаргу Міністерство юстиції України обґрунтовує, зокрема тим, що судами при вирішенні заяви про забезпечення позову порушено положення статей 136, 137 ГПК та не взято до уваги, що оскаржені судові рішення було прийнято без достатніх, допустимих та належних доказів, що свідчить про недоведеність і не з`ясування судами обставин, які стали підставою для часткового задоволення заяви про забезпечення позову. Також скаржник зазначив, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18997/21 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021; відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд касаційної скарги у справі № 910/18997/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; постановлено здійснити перегляд оскаржених судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 25.08.2022.

22.08.2022 на розгляд Суду передано клопотання ФГ «Агро-Лідер С» (від 18.08.2022) про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/18997/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2022 клопотання ФГ «Агро-Лідер С» задоволено частково; продовжено ФГ «Агро-Лідер С» строк для подання відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/18997/21 (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 05.09.2022.

05.09.2022 на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив ФГ «Агро-Лідер С» на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/18997/21.

ФГ «Агро-Лідер С» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. За положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Водночас заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; (пункт 3 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; (пункт 7 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивачів до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги», за яким було скасовано рішення та реєстраційні дії державних реєстраторів (згідно з наведеним переліком), та зобов`язання поновити записи в Єдиному державному реєстрі, які були скасовані на підставі цього наказу.

Також судами встановлено, що на момент винесення оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 позивачі тривалий час (у більшості випадків - з 2017 року) використовували земельні ділянки у власній господарській діяльності. Отже наслідком виконання такого наказу стане фактичне припинення права користування спірними земельними ділянками у позивачів в силу приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, що суттєво ускладнить чи зробить неможливим захист прав позивачів у разі задоволення позову, зважаючи на наявний між позивачами та третьою особою у справі спір щодо права користування спірними земельними ділянками.

Виходячи з аналізу фактичних обставин, встановлення яких є необхідним під час вирішення заяви про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що існує реальна загроза ефективному захисту порушених та оспорюваних прав та інтересів позивачів, на захист яких подано позов, в разі його задоволення, а невжиття заходів до забезпечення позову, таких як заборона Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги» щодо відповідних земельних ділянок, у випадку ухвалення рішення на користь позивачів, не забезпечить реального захисту їхніх прав.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачі поряд з іншими вимогами про забезпечення позову у цій справі заявили вимогу про зупинення дії оспорюваного наказу Міністерства юстиції України, яку суди задовольнили.

Водночас, зі змісту частини 1 статті 137 ГПК, у якій визначено заходи забезпечення позову, серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України та/або зупинення дії оскаржуваного/заперечуваного акта, натомість положеннями пункту 10 зазначеної норми встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом статті 137 ГПК (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Тобто визначений частиною 1 статті 137 ГПК вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час подання заяви про забезпечення позову у цій справі) проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Аналогічні за змістом положення містяться і у чинній редакції зазначеної норми.

У частині 2 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав ( частина 3 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За таких обставин у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України, не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною 1 статті 137 ГПК: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини 1 статті 137 ГПК (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо скасування відповідно до оспорюваного наказу Міністерства юстиції України рішень та реєстраційних дій державних реєстраторів (згідно з наведеним переліком) щодо земельних ділянок, користувачами яких є позивачі, суд касаційної інстанції погоджується з рішенням у частині заборони Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.

Натомість вжиття судом такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги», хоча і узгоджується з предметом та змістом позовних вимог у спірних правовідносинах, однак не відповідає наведеним положенням законодавства (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).

Проте суд першої інстанції, задовольнивши цю вимогу позивачів, застосував такий захід забезпечення позову, що не відповідає жодному з передбачених Законом заходів забезпечення позову. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, на це уваги не звернув та наведених порушень не усунув.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України вказують на наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень. Водночас заявлені позивачами вимоги щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 є безпідставними.

Ураховуючи викладене, положення пункту 3 частини 1 статті 308, статті 311 ГПК оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення заяви позивачів про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 з прийняттям у скасованій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивачів про застосування заходу забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/18997/21 скасувати в частині рішення про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги».

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення - відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіон Агро», Фермерського господарства «Агро-Лідер С» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Максімус» про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 «Про задоволення скарги».

4. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 910/18997/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий