Рішення

від 04.09.2022 по справі 940/673/20

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.09.2022 Провадження по справі № 2/940/5/22

Справа № 940/673/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 вересня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвокатів: Порхун О.П., Завальнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» про усунення перешкод в користуванні майном - земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом витребування її у ТОВ «Горошків-Агро», та скасувати державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно: права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 23662966, посилаючись на те, що договір оренди даної земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, укладений між нею та ТОВ «Горошків-Агро» вона не укладала, підпис в договорі виконаний не нею, а іншою особою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримала, просить суд визнати факт, для з`ясування якого була призначена судово-почеркознавча експертиза договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, а саме факт його підписання не ОСОБА_1 , а іншою особою, так як відповідач ухилився від участі в експертизі, не надавши оригіналу договору оренди № 190 від 02.10.2017 року.

Представник відповідача ТОВ «Горошків-Агро» адвокат Завальнюк В.В. позовних вимог не визнав, посилаючись на недоведеність позивачем позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 154152 від 20.10.2004 року на ім`я ОСОБА_2 із записом державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г. від 17.07.2012 року про перехід права власності на дану земельну ділянку до ОСОБА_3 (а.с. 7) та копією свідоцтва про шлюб позивачки серії НОМЕР_1 від 23.02.2019 року (а.с. 6).

02.10.2017 року між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та відповідачем ТОВ «Горошків-Агро» було укладено договір оренди даної земельної ділянки за № 190 строком на 9 років з правом пролонгації, зареєстрований державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області 24.11.2017 року, номер запису про інше речове право 23662966 (копія договору а.с. 52-53, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.11.2017 року - а.с. 8).

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи підстави позову, позивачка у цій справі наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про витребування такої ділянки.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачка як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що договір оренди землі № 190 від 02.10.2017 року, укладений між нею та ТОВ «Горошків-Агро», вона не укладала, не підписувавши його, проте доказів цього суду не надала.

За клопотанням представника позивача адвоката Порхун О.П. ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 21.05.2021 року у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Горошків-Агро», для визначення достовірності підпису ОСОБА_3 в графі для підпису «Орендодавець», проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Проте дана експертиза проведена не була, оскільки у відповідності п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, для її проведення не було надано оригіналу оскаржуваного договору та додаткових вільних зразків підпису та почерку позивача, які містяться в оригіналах офіційних документів (повідомлення про неможливість надання висновку № 19091-19093/21-32 від 15.09.2021 року а.с. 143-144).

Перед цим ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.10.2020 року за клопотанням представника позивача адвоката Порхун О.П. з метою проведення експертизи у ТОВ «Горошків-Агро» та у Тетіївській районній державній адміністрації Київської області було витребувано оригінальні примірники договору оренди землі №190 від 02.10.2017 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» та ОСОБА_3 , щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер:3224682000:06:006:0013, номер запису про інше речове право: 23662966.

На виконання даної ухвали представником ТОВ «Горошків-Агро» до суду було надано копію оскаржуваного договору №190 від 02.10.2017 року та повідомлено про неможливість надання його оригіналу, оскільки останній знаходиться у позивача (повідомлення № 01/10 від 29.10.2020 року а.с.51).

Крім того, представник ТОВ «Горошків-Агро» адвокат Завальнюк В.В. в судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Горошків-Агро» не має оригінального примірника договору оренди землі №190 від 02.10.2017 року, так як його було надано реєстраційній службі для реєстрації договору.

Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області ухвала суду від 02.10.2020 року була проігнорована та розпорядженням КМУ від 16.12.2020 року № 1635-р Тетіївську районну державну адміністрацію як юридичну особу припинено шляхом реорганізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом.

При цьому,відповідно дост.81ЦПК Українидокази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Таким чином, суд вважає, що для забезпечення проведення судово-почеркознавчої експертизи договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року стороною позивача не було здійснено всіх можливих заходів для сприяння проведенню експертизи, зокрема, не було використано всіх можливостей для витребування оригіналу оскаржуваного договору оренди землі №190 від 02.10.2017 року (так як в судовому засіданні представник позивача адвокат Порхун О.П. дізналася від представника відповідача про місце знаходження оригіналу договору, при цьому не було з`ясовано яким чином було реорганізовано реєстраційну службу Тетіївської районної державної адміністрації та куди було передано наявні у неї документи), а також не було надано додаткових вільних зразків підпису та почерку позивача, які містяться в оригіналах офіційних документів.

При цьому суд відмовляє представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Порхун О.П. у визнанні факту, для з`ясування якого була призначена судово-почеркознавча експертиза договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, а саме факту його підписання не ОСОБА_1 , а іншою особо, оскільки, на думку суду, відповідач не ухилився від участі в експертизі, не надавши оригіналу договору оренди № 190 від 02.10.2017 року, так як повідомив суд про його відсутність та передачу реєстраційній службі для реєстрації договору, а як вбачається із копії самого договору (п. 40), останній було укладено лише у двох екземплярах, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем у відповідності ст. 81 ЦПК України не доведено позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Натомість, наявні у матеріалах справи докази, а саме копія заяви позивача до директора ТОВ «Горошків-Агро» від 25.08.2020 року про видачу орендної плати за земельний пай згідно договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року (а.с.54) та витяг зі списку пайовиків ТОВ «Горошків-Агро» на видачу зерна за 2020 рік, де зазначено, що ОСОБА_6 отримала по 500 кг пшениці та ячменю як орендну плату за землю (а.с. 55), свідчать про схвалення позивачем договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, укладеного між нею та відповідачем.

А тому суд вважає, що усунення позивачу перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом витребування її у ТОВ «Горошків-Агро» спричинене лише прагненням позивача повернути земельну ділянку в особисте користування без достатніх на те правових підстав.

З огляду на викладене, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє за їх недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі повної відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» про усунення перешкод в користуванні майном - земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 09.09.2022 року.

Суддя: Т.П.Косович