Постанова

від 06.09.2022 по справі 138/2536/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2536/20

Провадження № 22-ц/801/1388/2022

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 рокуСправа № 138/2536/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмовогопровадження справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, до Приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв`язку з нещасним випадком на виробництві,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Цибульського О. Є. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, повний текст заочного рішення складено 22 червня 2022 року, -

в с т а н о в и в :

23 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599» (ПрАТ ВОПАС 10599) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 11 січня 1982 року по 25 січня 2019 року працювала на посаді касира-бухгалтера в ПрАТ Вінницькому обласному підприємстві Автобусних станцій 10599 Могилів-Подільському АС відділенні. 17 лютого 2018 року вона працювала у першу зміну на вищезазначеному підприємстві, на робочому місці здійснювала продаж білетних квитків, а також підміняла диспетчера. Для виконання роботи диспетчера потрібно переходити до іншої кімнати. О 8 год. 20 хвилин їй необхідно було закрити відомість для відправлення в рейс автобуса і при переході в кімнату диспетчера позивач оступилася на сходинці і впала. Внаслідок цього отримала травму у виді закритого консолідованого перелому кісточок (3) правої гомілки, комбінована контрактура г/ступеневого суглобу. Згідно довідки КУ «Могилів-Подільська ОЛІЛ», травма відноситься до категорії важких. У зв`язку з тим, що травма отримана на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язано з виробництвом та по ньому було складено акт за формою Н-1. Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 17 лютого 2018 року, результатом нещасного випадку стала недосконалість інструкції з охорони праці, а саме відсутність пункту про необхідність дотримуватись обережності під час пересування між дільницями. Спочатку лікування проводилося в Могилів-Подільській ОЛІЛ і після перебування в даній лікувальній установі було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20%. Але у зв`язку з неправильно складеним переломом позивач вимушена була проходити лікування в Київському інституті травматології та ортопедії, в якому було проведено операцію у виді артороскопічної ревізії правого гомілково-ступневого суглоба, видалення хондроматозного тіла, вапоризацію та дебридмент. В даній установі лікування проходило з 16 жовтня по 02 листопада 2018 року.

За цей час на лікування було витрачено 38627,63 грн, із яких Могилів-Подільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування виплатило 20000 грн. Крім того, перебуваючи в інституті ортопедії та травматології на лікуванні позивач оформила договір співстрахування та добровільного медичного страхування, на що було витрачено 3450 грн. Також було понесено транспортні витрати на лікування на загальну суму 1780 грн. 06 копійок. В період з 08 січня по 18 січня 2019 року позивач перебувала на лікуванні в Северинівській лікарні відновного лікування, де витратила 1362,68 грн. Було проведено два дослідження гомілково-ступеневого суглоба на МРТ, на що витрачено 2370 грн. Крім того, позивач зверталася в різні установи по питанню визнання травми як виробничої, скарги та звернення здійснювала відправкою через Укрпошту, на що було витрачено 152,20 грн. Таким чином, загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди у зв`язку з отриманою травмою складає 27379,94 грн.

Крім заподіяної матеріальної шкоди позивачу була спричинена моральна шкода, яка проявилася в тому, що позивач перенесла сильний фізичний біль та страждання, втратила здоров`я, оскільки втратила 20 % своєї працездатності. У зв`язку з отриманою травмою позивач не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушенні відносини з оточуючими людьми. Також порушені плани на подальше життя. Враховуючи обсяг заподіяних моральних страждань, їх характер, глибину заподіяної моральної шкоди, її тривалість, вважає, що сума відшкодування має складати 100000 гривень.

Виходячи з наведеного, позивач просила суд стягнути з відповідача 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 27742 гривень 57 коп. матеріальної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми.

В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги (т. 1 а. с. 121, т.1 а.с. 176) та просила суд стягнути з відповідача 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 83671 гривень 12 коп. матеріальної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 14 грудня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (т. 1 а. с. 114).

Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ ВОПАС 10599 на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в загальному розмірі 93334 (дев`яносто три тисячі триста тридцять чотири) гривні 75 копійок, з яких:

- матеріальна шкода завдана трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми в розмірі 73334,75 грн.;

- моральна шкода в розмірі 20000 грн.

Стягнуто з ПрАТ ВОПАС 10599 на користь ДСА України, судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 854 (вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 52 копійки.

Не погодившисьіз заочнимрішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду змінити в частині розміру стягненої моральної шкоди та стягнути на її користь 100000 грн моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконання трудових обов`язків внаслідок виробничої травми.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахував засади розумності та справедливості, не врахував, що по винні відповідача вона пройшла два роки поневірянь, за цей час відповідач не надав позивачу жодної допомоги. Після отриманої травми змінилося життя позивача, вона пересувається за допомогою палички, перенесла 4 складних операції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині відповідаєвимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 з 11 січня 1982 року по 25 січня 2019 року працювала на посаді касира-бухгалтера в ПрАТ Вінницькому обласному підприємстві Автобусних станцій 10599 Могилів-Подільському АС відділенні (т. 1 а. с. 9-10).

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 17 лютого 2018 року, та акту №1-2018, результатом нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 17 лютого 2018 року о 08 год. 20 хв. на території ПрАТ «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599» стала недосконалість інструкції з охорони праці, а саме відсутність пункту про необхідність дотримуватись обережності під час пересування між дільницями (т. 1 а.с.11-15,16-19).

Згідно висновку ЛКК КУ «Могилів-Подільська ОЛІЛ» (протокол №173 від 11.09.2018), травма ОСОБА_1 відноситься до категорії важких (т. 1 а.с.31).

З приводу отриманої внаслідок нещасного випадку 17.02.2018 травми ОСОБА_1 неодноразово проходила вартісне лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», в Северинівській лікарні відновного лікування, перенесла оперативне втручання, що підтверджується наданими нею виписками, направленнями та довідками (т. 1 а. с. 24, 32-34, 35, 36, 37, 122, 178).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №042109, виданої Могилів-Подільською міжрайонною МСЕК 27.09.2018, станом на вказану дату ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках складає 20%, остання потребує оперативного та медикаментозного лікування (т. 1 а. с. 81).

Згідно відповіді Могилів-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції фонду у Вінницькій області Фонду соціального страхування України, ОСОБА_1 після проведеної фондом перевірки отримала відшкодування матеріальних збитків, згідно наданої ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» довідки з переліком кількості ліків та медичних препаратів та наданих нею фіскальних та товарних чеків, зокрема квитанції до прибуткового касового ордера № 20 від 18.10.2018 та видаткової накладної № 7М-77160 від 17.10.2018, а також фіскальних чеків, товарних чеків та сертифікатів на ліки, лікарські засоби та вироби медичного призначення, які були придбані за власні кошти для проведення оперативного лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» в період з 16.10.2018 по 02.11.2018 (т. 1 а. с. 8, 45-53).

Як встановлено під час судового розгляду дана виплата склала близько 20000 грн.

Задовольняючи частковопозов вчастині відшкодуванняморальної шкодив зв`язкуз нещаснимвипадком навиробництві,суд першоїінстанції виходивз того,що травма позивача,яка завдаєїй фізичногоболю тадушевних страждань,виникла звинивідповідача,яким булодопущено порушення,тому наявніправові підставидля частковогозадоволення позовнихвимог тавідшкодування моральноїшкоди. Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, характеру страждань, обставин за яких позивач отримала травму та виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, визначив розмір компенсації в сумі 20000 грн.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди гарантується на повному з`ясуванні обставин справи, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступному.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що травма позивача, яка завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникла з винивідповідача, яким було допущено порушення, тому наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Згідно з пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Зважаючи на те, що сторони перебували у трудових правовідносинах, професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обов`язків, тому наявні підстави, передбачені статтями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, місцевий суд, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких вона зазнала та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення їй втрати професійної працездатності, характеру ушкодження здоров`я, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, співмірності із розміром заподіяної матеріальної шкоди, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн і цей розмір вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілої.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Посилання апелянта, що судом першої інстанції допущено формальний підхід при визначені розміру моральної шкоди та не враховано, що по вині відповідача позивачка пройшла два роки поневірянь, щоб досягти хоча б якоїсь справедливості, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що розслідування нещасного випадку відповідачем був проведений у той же день, про що свідчить акт проведення розслідування, доказів того, що саме відповідач ухилявся від встановлення істини, що змушувала б позивачку два роки поневірятися, суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що моральна шкода позивачки полягала зокрема у зв`язку з ушкодженням її здоров`я. Однак, як зазначає сама ОСОБА_1 однією з причин тривалого лікування було невдале лікування, а саме неправильне складення перелому, а не дії відповідача.

При визначені розміру моральної шкоди судом було враховано за яких обставин і якими діями ( в даному випадку бездіяльністю) була завдана шкода, ступінь вини відповідача, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, яких зазнала позивачка саме від нещасного випадку на підприємстві, а не лікарської помилки, та співмірно із заподіяною матеріальною шкодою визначена сума в 20000 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, не спростовують, на законність заочного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не впливають.

Право на відшкодування моральної шкоди реалізується за рахунок власника або уповноваженого ним органу на підставі статті 1167 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України. (Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого2018 року, справа № 212/2982/17).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи, що заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону УкраїниПро судовий збір», відтак судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняМогилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівід 14червня 2022року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський