Постанова

від 24.03.2023 по справі 138/2536/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2536/20

Провадження № 22-ц/801/318/2023

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 рокуСправа № 138/2536/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоКовальчука О. В.,

суддів:Сала Т.Б., Якименко М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди в зв`язку з нещасним випадком на виробництві,

за апеляційноюскаргою Приватногоакціонерного товариства«Вінницьке обласнепідприємство Автобуснихстанцій 10599»на заочнерішення Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької області,ухвалене уцій справі14червня 2022року ум. Могилів-Подільському суддею цього суду Цибульським О.Є., дата складання його повного тексту 22 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020року ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом доПриватного акціонерноготовариства «Вінницькеобласне підприємствоавтобусних станцій10599»(далі-ПрАТ «Вінницькеобласне підприємствоавтобусних станцій10599») про відшкодуваннямайнової таморальної шкодив зв`язкуз нещаснимвипадком навиробництві,мотивуючи йоготим,що з11січня 1982року по25січня 2019року вонапрацювала напосаді касира-бухгалтерау ПрАТ«Вінницьке обласнепідприємство автобуснихстанцій 10599».17лютого 2018року,здійснюючи продажбілетних квитків,вона також підміняладиспетчера,для виконанняйого роботиїй потрібнобуло переходитидо іншоїкімнати.Того ждня при переходів кімнатудиспетчера позивачоступилася насходинці івпала, внаслідокчого отрималатравму увиді закритогоконсолідованого переломукісточок правоїгомілки зкомбінованою контрактуроюгомілково-ступеневогосуглобу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримала травму на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та 17 лютого 2018 року по ньому було складено акт за формою Н-1. Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 17 лютого 2018 року за формою Н-5 результатом нещасного випадку стала недосконалість інструкції з охорони праці, а саме відсутність пункту про необхідність дотримуватись обережності під час пересування між дільницями.

ОСОБА_1 спочатку проходилалікування вКомунальній установі«Могилів-подільськаокружна лікарняінтенсивного лікування»(далі КУ«Могилів-ПодільськаОЛІЛ»),після чогоїй буловстановлено втратупрофесійної працездатностів розмірі20%.Алеу зв`язкуз неправильноскладеним переломомпозивач вимушенабула проходитилікування з16жовтня 2018року по02листопада 2018року вДержавній установі«Інститут травматологіїта ортопедіїНАМН України»(далі ДУ«Інститут травматологіїта ортопедіїНАМН України»),де їйбуло проведенооперацію увиді артороскопічноїревізії правогогомілково-ступневогосуглоба,видалення хондроматозноготіла,вапоризацію тадебридмент.За періодлікування ОСОБА_1 було витрачено38627,63грн,із якихУправління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уВінницькій областівиплатило їйблизько 20000грн.Крім того,під часперебування увказаному медичномузакладі позивачоформила договірспівстрахування тадобровільного медичногострахування,на щонею буловитрачено 3450грн. Також вонапонесла транспортнівитрати,що пов`язаніз лікуваннямна загальнусуму 1780грн.06копійок. В періодз 08січня 2019року по18січня 2019року позивачперебувала налікуванні вСеверинівській лікарнівідновного лікування,де налікування витратила1362,68грн. 3 25 травня 2021 року по 31 травня 2021 року ОСОБА_1 знову проходила лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». Також ОСОБА_1 було проведено магнітнорезонансну томографію гомілково-ступеневого суглоба, що коштувало їй 2 370 грн.Крім того, позивач зверталася в різні установи з приводу визнання травми виробничою, подавала скарги, звернення, що здійснювала за допомогою АТ «Укрпошта», на що нею було витрачено 152,20 грн.

Крім цього, позивачу була завдана і моральна шкода, яка полягає у тому, що вона перенесла сильний фізичний біль та страждання, була порушена її нормальна життєдіяльність. У зв`язку з отриманою травмою вона не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушенні відносини з оточуючими людьми. Також у неї зруйновані плани на подальше життя, оскільки вона втратила 20% своєї професійної працездатності, це викликає у неї почуття тривоги перед майбутнім. Враховуючи обсяг заподіяних моральних страждань, їх характер, тривалість та глибину вважає, що сума завданої моральної шкоди становить 100 000 грн.

Пославшись навикладене,з урахуваннямзаяв прозбільшення позовнихвимог ОСОБА_1 просила суд стягнутиз відповідачамайнову шкодув розмірі83671,12грн.та моральнушкоду врозмірі 100 000 грн.

Заочним рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2022 рокупозовні вимогизадоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599» на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в загальному розмірі 93 334, 75 грн., з яких: 73 334,75 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат щодо судового збору.

Не погодившисьіз ухваленимрішенням,ПрАТ «Вінницькеобласне підприємствоавтобусних станцій10599»,посилаючись напорушення нормпроцесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення майнової шкоди, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване заочне рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннямист. 12 ЦПК Українипередбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалівсправи вбачається,що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 у періодз 11 січня 1982 року по 25 січня 2019 року працювала на посаді касира-бухгалтера в ПрАТ «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599», а саме на автостанції у м. Могилів-Подільському (а.с.9-10, том 1).

17 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримала травму на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, про що того ж дня складено акт за формою Н-1 (а.с.16 -19).

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 17 лютого 2018 року, складеного за формою Н-5, результатом такого нещасного випадку стала недосконалість інструкції з охорони праці, а саме відсутність пункту про необхідність дотримуватись обережності під час пересування між дільницями, яка недопрацьована начальником автостанції (а.с. 11-14, том 1).

Згідно довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 того ж дня був проведений клінічний огляд гомілково-ступеневого суглобу, рентгенографія та магнітнорезонансна томографія гомілково-ступеневого суглоба (а.с. 34, том 1).

Згідно висновку КУ «Могилів-Подільська ОЛІЛ» (протокол №173 від 11 вересня 2018 року), отримана ОСОБА_1 травма відноситься до категорії важких (а.с.31, том 1).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №042109, виданої Могилів-Подільською міжрайонною МСЕК 27 вересня 2018 року, станом на вказану дату ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках складає 20%, вона потребує оперативного та медикаментозного лікування (а.с. 81, том 1).

З 16 жовтня 2018 року по 02 листопада 2018 року з приводу отриманої травми ОСОБА_1 проходила лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 02 листопада 2018 року (а.с.36 -37, том 1).

3 08 січня 2019 року по 22 січня 2019 року ОСОБА_1 проходила лікування у Северинівській лікарні відновного лікування, що вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 22 січня 2019 року (а.с. 35, том 1).

У довідці ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 15 березня 2019 року вказано, що 04 листопада 2018 року та 07 березня 2018 року ОСОБА_1 було введено гіалуронову кислоту в правий гомілково-ступеневий суглоб, а 22 лютого 2019 року, 01 березня 2019 року та 15 березня 2019 року їй було проведено PRP-терапію №3 правого гомілково-ступеневого суглобу (а.с. 33).

У довідці ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 16 грудня 2019 року вказано, що того ж дня ОСОБА_1 був проведений клінічний огляд гомілково-ступеневого суглобу, PRP-терапію №3 правого гомілково-ступеневого суглобу, а також введено гіалуронову кислоту в правий гомілково-ступеневий суглоб (а.с. 32, том 1).

Відповідно до довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 було проведено PRP-терапію №3 правого гомілково-ступеневого суглобу 16 листопада 2020 року, 23 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року, а також введено гіалуронову кислоту в правий гомілково-ступеневий суглоб 07 грудня 2020 року (а.с. 122, том 1).

3 25 травня 2021 року по 31 травня 2021 року ОСОБА_1 знову проходила лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 31 травня 2021 року (а.с. 178, том 1).

З відповідіУправління виконавчоїдирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області вбачається, що на підставі наданої довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з переліком кількості ліків та медичних препаратів, наданих фіскальних та товарних чеків, зокрема квитанції до прибуткового касового ордера №20 від 18 жовтня 2018 року, видаткової накладної №7М-77160 від 17 жовтня 2018 року, а також сертифікатів на ліки, лікарські засоби та вироби медичного призначення, які були придбані за власні кошти для проведення оперативного лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» в період з 16 жовтня 2018 року по 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримала відшкодування у розмірі близько 20 000 грн. (а.с.8,45-53).

Також позивачем було понесено витрати на придбання ліків, лікарських засобів та виробів медичного призначення, які їй знадобились для проведення лікування в Северинівській лікарні відновного лікування та для повторного лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», що підтверджується фіскальними чеками, товарними чеками та сертифікатами на ліки, лікарські засоби та вироби медичного призначення (а.с.29-30,34,54-80,123-143,179-193,196-197, том 1).

Крім того, позивачем було витрачено кошти на проїзд для відвідування необхідних установ під час лікування, на підтвердження чого нею надано квитки для проїзду на автобусі та посадочні документи для проїзду на поїзді (а.с.38-43,144-146,198-200).

Відповідно до ч. 3 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пункт 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України, виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 36 цього Закону страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівниківнаохорону їх життяіздоров`я у процесі трудової діяльності,наналежні, безпечнііздорові умовипраці,а також правове врегулювання відносин за участю відповідних органів державної влади, відносин між роботодавцеміпрацівником з питань безпеки, гігієнипраціта виробничого середовища та встановлення єдиного порядку організації охоронипраців Україні унормовано ЗакономУкраїни«Про охоронупраці».

Відповідно до ст. 1 ЗаконуУкраїни«Про охоронупраці»охорона праці- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічнихі лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованихна збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Законуйого дія поширюєтьсянавсіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, танавсіх працюючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створитина робочому місці в кожному структурному підрозділі умови працівідповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охоронипраці.

Статтею 27 вказаного Закону встановлено, що нормативно-правові акти з охоронипраці- це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 цього Закону роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Суд першої інстанції, встановивши, що травма позивача виникла з вини відповідача, яким було допущено порушення вимог законодавства щодо безпечних умов праці, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Колегія суддів звертає увагунате, щосаме нароботодавця покладений обов`язок щодо здійснення контролю за додержанням всіма працівниками вимог нормативних актів про охоронупраці.

Згідно п. 47 Порядку проведення розслідування та ведення

обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на

виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року №1232 (чинного на момент виникнення правовідносин), за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, акт за формою Н-1 складається, якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

У акті,складеному 17лютого 2018року заформою Н-1,даний нещаснийвипадок визнанотаким,що пов`язанийз виробництвом.З актупроведення розслідуваннянещасного випадку,складеного тогож дняза формоюН-5,вбачається,що нещаснийвипадок ставсяна робочомумісці позивача,тобто уприміщенні автостанціїу м.Могилів-Подільський,та вінвизнаний таким,що пов`язанийз виробництвом.Комісія увисновку вказала,що результатомтакого нещасноговипадку сталанедосконалість інструкціїз охоронипраці,а самевідсутність пунктупро необхідністьдотримуватись обережностіпід часпересування міждільницями,яка недопрацьовананачальником автостанції.

Наявність актів, складених за формами Н-1 та Н-5 свідчить про те, що особою, яка допустила порушення, в тому числііобов`язку з контролю за додержанням працівником вимог нормативних актів про охоронупраці,є роботодавець.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 з метою відшкодування майнової шкоди повинна була звертатись до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, а не з позовом безпосередньо до відповідача є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи. ОСОБА_1 дійсно зверталась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та рекомендована сума її до відшкодування становить близько 20 000 грн., однак вказана сума не покриває розміру понесених нею майнових витрат, тому вона звернулась до суду.

Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Однак правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. За таких обставин, оскільки відповідачем не здійснено вказаних дій, передбачених процесуальним законодавством,суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного заочного рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Заочне рішення суду першої інстанції в частинівимогпозову про стягнення моральної шкодинеоскаржувалось, а тому всилу вимог ст. 367 ЦПК України непереглядалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство Автобусних станцій 10599» залишити без задоволення, а заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко