Рішення

від 29.08.2022 по справі 640/1348/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/1348/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Селянського господарства «Яковлев»

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське господарство «Яковлев» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також - відповідач), з урахуванням уточненої позовної заяви, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та присвоїти кадастровий номер на земельну ділянку, яка належить на праві постійного користування СФГ «Яковлев», розміром 16,24 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у грудні 2018 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера частини земельної ділянки розміром 16,24 га на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту з підстав відсутності інформації визнання за головою СФГ «Яковлев» ОСОБА_1 права постійного користування вказаної земельної ділянки у порядку спадкування.

В свою чергу, позивачем зауважено, що СФГ «Яковлев» набуто право постійного користування земельною ділянкою у 2001 році, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ №018805, виданим 23.04.2001 року на ім`я колишнього голови СФГ «Яковлев» ОСОБА_2 , померлого батька ОСОБА_1 .

В той же час, не оформлення права на спадщину нотаріально новообраним головою СФГ «Яковлев» ОСОБА_1 , як спадкоємцем ОСОБА_2 , на переконання позивача, не може бути підставою для відмови юридичній особі СФГ «Яковлев» у одержанні дозволу та кадастровому номері на частину земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 14.03.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що 07.03.2018 року (вх. від 21.03.2018 року) позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати дозвіл на розробку документації та отримання кадастрового номера частини земельної ділянки, площею 16,2400 га, яка залишилася та належить на праві постійного користування СФГ «Яковлев», до якої долучено: копію довідки про перенесення в натуру земельної ділянки, копію Державного акта на право постійного користування землею, виданого гр. ОСОБА_3 , копії Державних актів на право власності на земельні ділянки членів СФГ «Яковлев», копію рішення суду у справі №359/11625/15-ц.

За результатами розгляду заяви позивача, листом відповідача від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18 СФГ «Яковлев» повідомлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2016 року, долученого до заяви від 07.03.2018 року, не підтверджується визнання за СФГ «Яковлев» права постійного користування на Ѕ частини земельної ділянки, площею 16,2400 га, оскільки таке стосується набуття права постійного користування гр. ОСОБА_4 (братом ОСОБА_1 ). Крім того, заява позивача не містила в додатках графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, як-то передбачено частиною другою статті 123 Земельного кодексу України.

Додатково відповідачем повідомлено суду, що ОСОБА_1 , який є головою СФГ «Яковлев», звертався до суду із позовом про визнання права постійного користування в порядку спадкування земельною ділянкою розміром 16,24 га на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, водночас рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.03.2017 року у справі №359/5175/16-ц у задоволенні позову відмовлено.

З огляду на вищевикладене, оскільки право постійного користування позивача на частину земельної ділянки, площею 16, 2400 га жодним чином не підтверджено та не аргументовано, відповідач дійшов висновку про відсутність надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Через канцелярію суду 20.03.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій проти тверджень, викладених у відзиві заперечує з тих підстав, що позивачем надано відповідачу відповідний законодавству України документ, яким посвідчено право користування земельною ділянкою СФГ «Яковлев» до 2003 року - Державний акт, виданий на ім`я тодішнього голови СФГ, що було беззаперечною підставою для задоволення заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Через канцелярію суду 13.10.2021 року ОСОБА_4 подано клопотання про прискорення розгляду справи та врахування судової практики Великої Палати Верховного Суду у справах №922/989/18 та №179/1043/16-ц.

Через канцелярію суду 22.07.2022 року позивачем подано клопотання про прискорення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

23.04.2001 року Бориспільською районною радою народних депутатів видано ОСОБА_3 Державний акт ІІІ-КВ №018805 на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Сеньківської сільської ради, площею 50,0 га, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах згідно з планом.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №70.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.02.2018 року, керівником Селянського (фермерського) господарства «Яковлев» (код ЄДРПОУ 30925942) є ОСОБА_1 .

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18, клопотання голови фермерського господарства «Яковлев» Яковлєва Р.Е. від 21.03.2018 року щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою та отримання кадастрового номера частини земельної ділянки розміром 16, 2400 га, яка належить на праві постійного користування фермерському господарству «Яковлев», розглянуто, за результатами чого повідомлено про відсутність підстав для надання відповідного дозволу та отримання кадастрового номеру з наступних підстав:

1) до клопотання долучено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2016 року відповідно до якого відсутня інформація, що підтверджує визнання за заявником права постійного користування Ѕ частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом розміром 16, 24000 га, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

2) главами 85 та 86 Цивільного кодексу України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановлений законодавством сукупності функції, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусові.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.12.2018 року №20955/0-12300/0/17-18 клопотання голови фермерського господарства «Яковлев» Яковлєва Р.Е. від 20.11.2018 року щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою та отримання кадастрового номера частини земельної ділянки розміром 16, 2400 га, яка належить на праві постійного користування фермерському господарству «Яковлев», розглянуто, та повідомлено, що дане питання вже розглядалося Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області згідно клопотання заявника від 21.03.2018 року №5418/0/17-18, на яке, в установленому законодавством терміні, листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18 надано відповідь, в якій зазначено вимоги законодавства України.

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка виявилася у ненаданні дозволу на розробку документації із землеустрою та кадастрового номера частини земельної ділянки розміром 16, 2400 га, яка належить на праві постійного користування фермерському господарству «Яковлев», 24.01.2019 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) (далі також - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною першою статті 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлено статтею 123 ЗК України.

Згідно з частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не надання дозволу та кадастрового номеру на клопотання останнього, разом з тим, суд зауважу наступне.

Згідно з сталою судовою практикою, висловленою, зокрема, у постанові Верховного Суду 21.07.2019 року у справі №855/314/19, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Згідно з частиною четвертою статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України, днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що вперше за отриманням дозволу на розробку документації із землеустрою та отримання кадастрового номера частини земельної ділянки розміром 16, 2400 га, яка належить на праві постійного користування СФГ «Яковлев» позивач звернувся з відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Київській області 07.03.2018 року (отримано відповідачем 21.03.2018 року).

В свою чергу, листом від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18 відповідачем повідомлено позивачу про відсутність підстав для оформлення дозволу та надання кадастрового номера, тобто, відповідачем фактично відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання.

Зокрема, суд зауважує, що лист-відповідь відповідача від 20.12.2018 року №20955/0-12300/0/17-18, на який позивач посилається у позові, містить лише відомості щодо обставин відмови, викладених у листі від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем прийнято відповідне рішення за наслідками звернення позивача в межах процедури отримання дозволу та кадастрового номера, у встановленому ЗАК України порядку, у суду відсутні підстави вважати допущеною Головним управління Дергеокадастру у Київській області протиправної бездіяльності та бездіяльності як такої.

Крім того, суд зауважує, що фактично суть цього спору полягає у незгоді позивача із рішеннями Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладеними у листах-відповідях від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18 та від 20.12.2018 року №20955/0-12300/0/17-18, про що свідчать обґрунтування позовної заяви - підстави позову.

В призмі цих обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із змістом частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16 зауважено, що під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки також сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18.

Таким чином, суд зауважує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача було б звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладеного у листі-відповіді від 19.04.2018 року №5418/0-3819/0/17-18, в той час, як в межах предмету позову у справі №640/1348/19, судом не може бути надана оцінка останнього в призмі підстав відмови позивачу у задоволенні його клопотання від 07.03.2018 року (вх. відповідача 21.03.2018 року) та повторної відмови листом - відповіддю від 20.12.2018 року №20955/0-12300/0/17-18.

Разом з тим, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а судовий захист позивачу надано в межах способу захисту, обраного останнім.

З огляду на зазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Яковлев» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Селянське (фермерське) господарство «Яковлев» (код ЄДРПОУ 30925942, адреса: 08371, Київська обл., Бориспільський район, с. Сеньківка, вул. Лютнева, 20);

Відповідач : Головне управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Повне рішення суду складено 30.08.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна