Рішення
від 15.08.2022 по справі 640/3285/22
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м. Київ № 640/3285/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Олійник К.С., розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ,

акціонерного товариства "Київпассервіс"

до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

комунального підприємства "Київтранспарксервіс",

Київської міської ради

про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представника позивачів, представників відповідачів Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київтранспарксервіс", представник відповідача - Київської міської ради не прибув, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, подав заяву про розгляд справи без його участі

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа за позовами ОСОБА_1 (надалі - позивач 1), адреса: АДРЕСА_1 , акціонерного товариства «Київпассервіс» (надалі - позивач 2), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15А до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач 1), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі - відповідач 2), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, Київської міської ради (надалі - відповідач 3), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, в якій позивачі, з урахуванням ухвали про об`єднання адміністративних справ в одне провадження, просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення обладнання паркувальних майданчиків (віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві, в обсязі та порядку, передбаченому Правилами паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 та незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування;

- визнати протиправним стягнення вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування у м. Києві з 01.09.2021, які перебувають у комунальній власності та не забезпечені оператором з паркування та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належними та функціонуючими засобами сплати вартості зазначених послуг (паркоматами/пристроями/терміналами на місці знаходження паркувального майданчика) відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 щодо обладнання таких майданчиків передбаченими засобами для оплати та незабезпечення відповідачами вільного продажу талонів на паркування та абонементів на паркування для фізичних осіб;

- зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом обладнання всіх паркувальних майданчиків у м. Києві, які віднесені до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» засобами оплати (пристроями, терміналами), визначеними Правилами паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 для забезпечення можливості здійснення оплати на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування;

- визнати протиправним та скасувати пункти таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 затв. рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, в т.ч. пункт 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС»; пункт 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

Підставою адміністративних позовів вказано порушення прав позивачів внаслідок протиправної бездіяльності та прийняття протиправних рішень суб`єктами владних повноважень та комунальним підприємством на виконання делегованих владних управлінських функцій.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач-1 ОСОБА_1 посилається на обставини того, що у зв`язку з бездіяльністю суб`єктів владних повноважень та прийняття протиправних рішень, на даний час в місті Києві склалась ситуація, коли фактично унеможливлена оплата за паркування на паркувальних майданчиках комунального майна, віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та його комунальних підприємств, в тому числі комунального підприємства «Київтранспарксервіс» без застосування смартфону та банківської картки, в той же час, чинне законодавство та нормативне регулювання цього питання чітко визначає обов`язок оператора паркувального майданчика забезпечити можливість оплати низкою способів: платіжним пристроєм, талонами, абонементами, паркоматом, терміналом.

В той же час, позивач-1 звернула увагу, що за несплату плати за паркування інспектори з паркування невідкладно накладають штрафи за ніби-то допущені порушення в значних обсягах.

Крім того, позивач-1 зауважила, що нормативне регулювання чітко визначає, що по-перше, виключно спеціальні паркувальні майданчики можуть бути без паркувальних автоматів або платіжних пристроїв, або автоматичних в`їзних та виїзних терміналів у виключних випадках. Так, встановлено, КМУ, що паркувальний майданчик може бути не обладнаним тільки для обмеженого кола користувачів, які сплачують вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування у безготівковій формі за договором про паркування протягом визначеного строку, але не менш як один місяць.

Тобто, якщо майданчик не оформлений за строковим договором з щомісячною оплатою осіб, що на ньому паркуються, обов`язково повинен бути обладнаний або паркувальним автоматом або платіжним пристроєм, або автоматичним в`їзним та виїзним терміналом для оплати. В протилежному випадку, за відсутності такого обладнання або його несправності - плата за паркування не стягується.

Проте, за твердженнями позивача-1, відкриті паркувальні майданчики у місті Києві не обладнані пристроями для оплати взагалі, а лише містять інформаційний напис про вартість оплати та можливість її здійснити через смартфон, скачавши додаток «Київ цифровий» із застосуванням банківської картки, та для фізичних осіб з 02 липня 2021 року у місті Києві взагалі протиправно не здійснюється продаж паркувальних талонів та абонементів з паркування, без жодного обгрунтування.

В обґрунтування позиції щодо протиправності викладених вище обставин позивач-1 зазначає, зокрема, щодо відсутності права вибору щодо оплати послуги за паркування, що відповідачем не враховано, що громадяни, в тому числі позивач, не зобов`язані мати у власності смартфони з системою IOS або Andriod, цілодобовий мобільний інтернет, на які можна встановити такий додаток "Київ цифровий", не зобов`язані мати і банківську картку, якою можна здійснювати оплати за таке паркування онлайн тільки через цю програму.

Платні майданчики повинні обов`язково, як це передбачено Правилами паркування, затв. КМУ мати в наявності паркувальний автомат або можливість придбати талон на паркування. Ні того, ні іншого на даний час немає та не було в наявності на спірному паркувальному майданчику, де позивач був оштрафований у зв`язку з неможливістю оплатити на місці з підстав відсутності смартфону (постанова про накладення штрафу наявна у справі). Фактично відповідачі створили у місті Києві ситуацію, коли кожного водія без смартфону та банківської картки протиправно штрафують ніби-то за несплату парковки, оплатити яку, згідно умов Правил паркування, як це нормативно та юридично передбачено - неможливо.

Крім того, позивачем-1 також було зазначено про протиправність таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, затв. рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, оскільки, за твердженням позивача-1 вказаним рішенням в частині затвердження цієї таблиці і було встановлено та визначено обладнання всіх паркувальних майданчиків по місту Києву лише дорожнім знаком, без паркувального автомату, терміналу або іншого обладнання, що передбачало б можливість оплати паркування на місці, без застування мобільного додатку.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Також, в обґрунтування позовних вимог викладених у адміністративному позові, позивач-2 посилався на протиправність окремих пунктів вищевказаної таблиці, яку оскаржує позивач-1, в т.ч. пункту 19 розділу «Подільський р-н» та пункту 83 розділу «Святошинський р-н» Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з якими, земельні ділянки, розташовані на вул. Нижній Вал, 15-а, та просп. Перемоги, 142 (біля а/с «Дачна») включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», які не є ні власниками, ні ропоряждниками, ні користувачами вказаних земельних ділянок, оскільки, саме позивач-2 - приватна структура - акціонерне товариство «Київпассервіс» є власником Будівлі автостанції «Дачна» (літера А), що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142, а також Адміністративного корпусу (літера А) та Будівлі автостанції «Поділ» (в літ. Б), що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А, та також після проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що вказані вище, у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до акціонерного товариства «Київпассервіс» одночасно перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, а тому, за твердженнями представника позивача, ніхто інший, окрім позивача, як власника цих об`єктів, не може претендувати на вказані земельні ділянки, оскільки вони зайняті об`єктами нерухомого майна позивача-2, відповідно не могли бути передані під комунальні паркувальні майданчики.

Окрім того, представник позивача-2 зауважує, що рішенням Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433 було передано акціонерному товариству «Київпассервіс» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0749 га (кадастровий номер 8000000000:75:049:0002,) для експлуатації та обслуговування будівлі автостанції та території для надання автостанційних послуг на просп. Перемоги, 142 у Святошинському районі міста Києва.

Отже, за твердженнями представника позивача-2, на момент прийняття Київською міською радою рішення № 2185/2226 від 31 серпня 2021 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», вищевказані земельні ділянки знаходились в користуванні акціонерного товариства «Київпассервіс», у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та рішення Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433.

Таким чином, як висновок представник позивача-2 зазначає, що Київська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим порушила право акціонерного товариства «Київпассервіс» на користування земельними ділянками, що розташовані за адресами: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, та проспект Перемоги, будинок 142, саме як власника об`єктів нерухомого майна, розташованих на цих земельних ділянках.

Керуючись викладеними вище обставинами, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги поданого до суду адміністративного позову.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представником відповідача-1 було подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не погоджуючись з викладеними представниками позивача аргументами та доводами зазначив наступне.

В свою чергу, представник відповідача-1 послався на те, що аргументи та посилання позивачів є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступні обставини.

Щодо посилань позивача-1, зокрема, щодо протиправності бездіяльності пов`язаної з незабезпеченням обладнання паркувальних майданчиків засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві та незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування, представник відповідача-1 зазначив, що пунктом 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342 встановлено, що автоматичними в`їзними та виїзними терміналами облаштовується виключно спеціально обладнані майданчики для паркування, що свідчить про те, що автоматичний в`їзний та виїзний термінали не можуть бути встановлені на відведених майданчиках для паркування, то і спосіб оплати через автоматичний в`їзний та виїзний термінали не може бути застосований до відведених майданчиків для паркування.

Представник відповідача-1 у поданому відзиві зазначив, що наведений у пункті 29 Постанови перелік способів оплати є лише переліком усіх можливих способів оплати, однак не є вказівкою що такі способи повинні застосовуватись на обох типах майданчиків для паркування (відведених та спеціально обладнаних).

Крім того, в обґрунтування правомірності своєї позиції представник відповідача-1 зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342 передбачає такий спосіб оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування як за допомогою засобів мобільного зв`язку та функціонування якого було забезпечено відповідачами у повному обсязі, що свідчить про те, що відповідачами повністю дотримано вимоги чинного законодавства України при здійсненні облаштування майданчиків для паркування та забезпечено можливість оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства.

Щодо посилань та аргументів позивача-2 представник відповідача-1, зокрема, щодо того, що земельні ділянки на яких було розташовано паркувальні майданчики знаходяться в користуванні акціонерного товариства «Київпассервіс», зазначив, що станом на сьогодні земельні ділянки за адресами вулиця Нижній Вал, будинок 15 та проспект Перемоги, будинок 142 перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради і факт їх передачі в оренду (користування) позивачу-2 не означає, що їх одночасно не можна було передати під комунальні паркувальні майданчики.

Також, представник відповідача-1 помилково вказав, що рішення про передачу вказаних земельних ділянок у власність або у користування будь-яким фізичним або юридичним особам Київська міська рада не приймала, що в сукупності з вказаним вище свідчить про відсутність у акціонерного товариства «Київпассервіс» зареєстрованого права володіння чи користування оскаржуваних земельних ділянок.

Крім того, представником відповідача-1 було подано до суду додаткові пояснення, в яких представник відповідача-1 вказує, що саме по собі рішення Київської міської ради про передачу в оренду позивачу-2 в оренду земельної ділянки не є підставою для виникнення у акціонерного товариства «Київпассервіс» права оренди земельної ділянки, оскільки вимогами чинного законодавства встановлено право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають лише з моменту державної реєстрації цих прав. Водночас, за твердженнями представника відповідача-1 станом на момент прийняття рішення Київською міською радою земельна ділянка не була надана в оренду акціонерному товариству «Київпассервіс» та перебувала у власності територіальної громади міста Києва, а така державна реєстрація речового права на земельну ділянку відбулась лише 27 липня 2022 року.

На підставі викладених вище обставин, представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративних позовів позивачів.

Також, не погоджуючись з викладеними позивачами аргументами та доводами представником відповідача-2 було подано відзиви, в яких останній зазначає наступне.

Щодо позовних вимог викладених позивачем-1 у поданому адміністративному позову, представником відповідача-2 було вказано, що аргументи позивача-1 про те, що паркувальні майданчики не були належним чином обладнані у відповідності до встановлених законодавством вимог є такими, що суперечать та не відповідають дійсності, оскільки позивачем такі вимоги та приписи законодавства трактуються на власний розсуд, такими вимогами встановлено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування. В даному випадку, представник відповідача-2 звертає увагу саме на посилання законодавця на сполучення «або», що на переконання останнього свідчить про те, що в даному випадку, оскільки при обладнанні паркувальних майданчиків було забезпечено такі майданчики інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, то в даному випадку було повністю виконані вимоги приписів законодавства.

Крім того, беручи до уваги викладене, представник відповідача-2 зазначає, що позивачем не заперечується та обставина, що паркувальний майданчик був обладнаний інформаційним знаком, який містив інформацію про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, що свідчить про те, що відповідачем-2 дотримано визначені вимоги та проінформовано позивача про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, як цього вимагають Правила паркування транспортних засобів.

Також, представник відповідача-2 зауважив, що позивач не розмежовує понять спеціально обладнаний майданчик для паркування та відведений майданчик для паркування, оскільки обов`язок щодо встановлення автоматичних в`їзних та виїзних терміналів встановлено для відповідача лише при обладнані спеціально обладнаних майданчиків.

Отже, як висновок, щодо вказаних обставин, представник відповідача-2 зазначив, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі переліченими вище способами, проте, у приписах Правил паркування транспортних засобів відсутня вказівка щодо обов`язковості застосування всіх способів безготівкової оплати, що свідчить про те, що права, свободи та законні інтереси позивача ніяким чином не порушені.

Щодо позовних вимог в частині пов`язаної з визнанням протиправної та скасуванні пунктів таблиці № 1 додатка рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у місті Києві», представник відповідача-2 зазначив, що позивач безпідставно та необґрунтовано стверджує, що частина паркувальних майданчиків перебуває у приватній власності, крім того, останнім не надано жодних належних та достовірних доказів в підтвердження зазначених аргументів.

На підставі викладеного, представник відповідача-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача-1.

У відзиві щодо аргументів викладених представником позивача-2, представник відповідача-2 зазначає, що позивачем-2 не було надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження реєстрації права власності на земельні ділянки, на яких розташовані паркувальні майданчики в установленому законом порядку, так як і позивачем не було надано правовстановлюючих документів на право користування (оренди) земельними ділянкою, які так само виникають з моменту державної реєстрації згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України.

На підставі викладених обставин та доводів, представник відповідача-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративних позовів позивачів.

Крім того, вважаючи протиправними та необґрунтованими аргументи поданих позивачами позовних заяв, представником відповідача-3 було подано відзив.

Щодо доводів та позовних вимог представником позивача-1 представник відповідача-3 зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом, а тому, останній вважає, що права позивача-1 в даному випадку жодним чином не були порушені ані Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, ані рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів в місті Києві», оскільки оскаржуваною в межах цієї справи таблицею № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві» затверджено перелік майданчиків для паркування затверджених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та жодним чином не зачіпає прав ОСОБА_1 .

Щодо доводів та позовних вимог позивача-2 представник відповідача-3 зазначає, що з матеріалів справи та, що в обґрунтування своєї позовної заяви зазначає представник позивача-2 вбачається, що акціонерне товариство «Київпассервіс» є власником нерухомого майна за адресами: вулиця Нижній Вал, 15-а, та проспект Перемоги, 142 (біля а/с Дачна), що в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України є підставою для визначення його користувачем зазначених вище ділянок.

Водночас, представник відповідача-3 зауважує, що станом на дату прийняття Київською міською радою оскаржуваного в межах цієї справи рішення від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 були відсутні відомості щодо знаходження за вказаними адресами майна акціонерного товариства «Київпассервіс».

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин та аргументів представник відповідача-3 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративних позовів позивачів.

Не погоджуючись з запереченнями викладеними представниками відповідачів у відзивах на адміністративні позови, представником позивача-1 та позивача-2 було подано до суду відповіді на такі відзиви, в яких останній підтримуючи викладені в позовних заявах аргументи та доводи просив суд задовольнити позовні вимог адміністративних позовів, оскільки оскаржувані в межах цієї справи протиправна бездіяльність та рішення суб`єкту владних повноважень є такими, що порушують права позивачів.

Крім того, додатково до викладених у позовних заявах аргументів та доводів, представник позивачів зазначив та звернув увагу на наступне.

Щодо доводів про відсутність порушеного права, то представник позивачів зазначає, що такі доводи є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з тим, що оскільки позивач-1 проживає у місті Києва, є водієм та власником транспортних засобів, регулярно здійснює їх використання та користується паркувальними майданчиками, протиправні рішення, дії та бездіяльність відповідачів безпосередньо впливають на права та інтереси позивача, а тому підлягають захисту.

Крім того, представник позивачів щодо посилання Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викладених у відзиві на позовну заяву по справі № 640/3285/22 на висновки Верховного Суду викладені в постановах від 03 липня 2019 року у справі № 527/451/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 161/18677/17, то такі не є релевантними до даної справи, крім того такі містять загальні положення про встановлення факту порушення прав позивача.

Також, представник позивачів, зазначив, що оскарження таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, затв. рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», є необхідним оскільки цією таблицею визначено обладнання паркувальних майданчиків тільки дорожнім знаком, а до переліку включено паркувальні майданчики, які взагалі не перебувають у комунальній власності, а належать до земель приватної власності. Тому, за переконанням представника позивача-1, необхідність оскарження вказаного вище рішення зумовлена тим, що вказаним рішенням в частині затвердження цієї таблиці і було встановлено та визначено обладнання всіх паркувальних майданчиків по м. Києву лише дорожнім знаком, без паркувального автомату, терміналу або іншого обладнання, що передбачало б можливість оплати паркування на місці, без застування мобільного додатку.

Також, представник позивачів зауважив, що на даний час фактично існує ситуація, коли незрозуміло як передавались паркувальні майданчики в оскаржувану таблицю, оскільки частина з них взагалі перебуває у приватній, а не комунальній власності, що породжує спори під час паркування, стає незрозуміло взагалі де паркуватись, кому платити, що породжує зайву ворожнечу у суспільстві.

Крім того, представник позивачів звернув увагу, як додатково до доводів викладених у позовній заяві, що відповідачами всупереч вимогам чинного законодавства не було забезпечено функціонування способів оплати, чим було заблоковано в місті Києві можливість оплати паркування іншим чином, крім смартфона через «Київ Цифровий», що унеможливлює здійснення оплати позивачем. На даний час, оплатити парковку у місті Києві без банківської картки та смартфону, на якому повинно бути встановлено додаток «Київ Цифровий» взагалі неможливо, оскільки талони на паркування та абонементи на паркування, передбачені Правилами паркування, на даний час не виготовляються у місті Києві, не продаються у вільному продажу взагалі, комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» не виготовляє їх, не передає на реалізацію та не планує цього робити в подальшому, талони на паркування та абонементи не продаються фізичним особам взагалі.

Також, з поданих представником позивачів відповідей на відзиви вбачається, що останній також звертає увагу, що на сайті Київської міської державної адміністрації спочатку було розміщено недостовірну інформацію про можливість придбати талони та абонементи в кіосках або замовити за телефоном 067 306 55 96 комунального підприємства «Київтранспарксервіс», водночас, в усіх кіосках за вказаними на сайті адресами, в результаті перевірки було встановлено, що паркувальні талони та абонементи не поставляються та не продаються. При зверненні письмовим повідомленням за придбанням талонів або абонементу за цим номером телефону НОМЕР_1 до комунального підприємства «Київтранспарксервіс» письмово повідомлено позивачу про те, що: «Для фізичних осіб паркування можливо оплатити лише погодинно через Київ Цифровий. Абонементи можуть придбати лише юридичні особи».

В обґрунтування своєї позиції, щодо протиправності вказаних вище дій, представник позивачів зазначає, що відповідачем не було враховано, що громадяни, в тому числі позивач, не зобов`язані мати у власності смартфони, цілодобовий мобільний інтернет, на які можна встановити такий додаток, не зобов`язані мати і банківську картку, якою можна здійснювати оплати за таке паркування онлайн тільки через цю програму.

Також, представник позивачів зазначає, що посилання відповідачів на відсутність прав постійного користування та право оренди земельних ділянок є безпідставними, та спростовуються тим, що акціонерному товариству «Київпассервіс» на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: будівля автостанції «Дачна» (літера А), загальною площею 5 11,8 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142; адміністративний корпус (літера А), загальною площею 361,4 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), будинок 15- А; будівля автостанції «Поділ» (в літ. Б), загальною площею 392,7 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А. Підстава для державної реєстрації права власності: акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ПАТ «Київпассервіс», серія та номер: б/н, виданий 08 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України та ПАТ «Київпассервіс»; наказ органу Фонду державного майна, серія та номер: 1677, виданий 08 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України; наказ органу Фонду державного майна, серія та номер: 1729, виданий 16 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, як висновок представник позивачів зазначає, що на момент прийняття Київською міською радою рішення № 2185/2226 від 31 серпня 2021 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», вищевказані земельні ділянки знаходились в користуванні акціонерного товариства «Київпассервіс», у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та рішення Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433.

Керуючись викладеними аргументами та доводами в сукупності, представник позивача-1 та позивача-2 просив суду задовольнити позовні вимоги адміністративних позовів позивачів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/7533/22 та № 640/3285/22 відкрито провадження адміністративних справах за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2022 року клопотання представників ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Київпассервіс» про об`єднання справ № 640/3285/22 та справи № 640/7533/22 в одне провадження задоволено та об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 640/3285/22 та № 640/7533/22, присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний № 640/3285/22 та вирішено подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у межах об`єднаної адміністративної справи № 640/3285/22, під головуванням судді Клочкової Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та витребувано у Київської міської ради (адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36,) документи, згідно з якими, до земель комунальної власності віднесені земельні ділянки, включені до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Киїтранспарксервіс» згідно переліку таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 затв. рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226), в т.ч. щодо земельних ділянок паркувальних майданчиків, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а та за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»).

У судових засіданнях представник позивачів підтримав аргументи викладені в адміністративних позовах та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства "Київтранспарксервіс" у судових засіданнях заперечували проти аргументів та доводів представника позивачів, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову, з урахуванням обставин того, що суб`єкти владних повноважень діяли на підставі та в межах передбачених чинним законодавством.

Представник відповідача-3 - Київської міської ради жодного разу не прибув у судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 16.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення. На підставі ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи предмет спору, складення рішення у повному обсязі було відкладено, про що в засіданні повідомлено представників сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що не заперечується сторонами та, що стало підставою звернення до суду, як за твердженнями позивача-1, що на даний час в місті Києві склалась ситуація, коли фактично унеможливлена оплата за паркування на паркувальних майданчиках комунального майна, віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та його комунальних підприємств, в т.ч. КП «Київтранспарксервіс» без застосування смартфону та банківської картки.

Зокрема, в обґрунтування як на підставу для звернення до суду та в обґрунтування наявності порушення прав, позивач-1 зазначив, що на позивача, як власника транспортного засобу, було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до частини 1 статті 152-1 КУпАП 1КІ№ 0000280798 від 04 жовтня 2021 року інспектором з паркування відповідача, ніби-то за несплату паркування у місті Києві саме внаслідок того, що не було оплачено паркування з підстав відсутності смартфону, в який можна встановити додаток "Київ цифровий", а іншого, альтернативного способу оплати не передбачено в м. Києві.

Непогодження позивача-1 з бездіяльністю уповноважених органів щодо необлаштування пакувальних майданчиків належним обладнанням для сплати коштів за послуги з паркування та незабезпечення у вільному продажу талонів та абонентів на паркування, стало підставою для звернення до суду.

Також, з аналізу матеріалів справи встановлено, що 31 серпня 2021 року Київською міською радою відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з метою створення достатньої кількості місць для паркування транспортних засобів, приведення у відповідність паркувальної інфраструктури міста сучасним вимогам Київська міська рада було прийнято рішення № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», яким вирішено:

1. Таблицю № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року № 22/22) викласти в новій редакції, що додається.

2. Таблицю № 2 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» виключити.

3. У підпункті 4.1 пункту 4 Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 слова та цифри «, та в межах територіальних зон міста Києва для визначення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів (таблиця 2)» виключити.

02 лютого 2022 року AT «Київпассервіс» під час перегляду офіційного вебсайту Київської міської ради встановлено, що 31 серпня 2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629».

З таблиці № 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) вбачається, що земельні ділянки, розташовані за адресами: місто Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, будинок 15-А та місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 142, на яких розташовані належні на праві власності акціонерного товариства «Київпассервіс» будівлі Автостанцій «Поділ» та «Дачна», включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс»,

В свою чергу, відповідно до аргументів та доводів представника відповідача-2 згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2022 року № 300492163 та від 20 лютого 2022 року № 300492112, акціонерному товариству «Київпассервіс» на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

- Будівля автостанції «Дачна» (літера А), загальною площею 511,8 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142;

- Адміністративний корпус (літера А), загальною площею 361,4 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал (Подільський р-н), 15- А;

- Будівля автостанції «Поділ» (в літ. Б), загальною площею 392,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А.

Водночас, вказаним вище рішенням Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а та земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

Не погоджуючись з викладеними вище обставинами, та вважаючи протиправною бездіяльність суб`єкту владних повноважень щодо неналежного облаштування парковочних майданчиків та рішенням, яким було включено земельні ділянки до переліку паркувальних майданчиків, позивачі звернулись до суду з адміністративними позовами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог в частині вирішення питання протиправності чи правомірності бездіяльності Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення обладнання паркувальних майданчиків (віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві, в обсязі та порядку, передбаченому Правилами паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 та незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Крім порушеного права, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на те, що оскаржувана в межах даної справи позивачем-1 бездіяльність стосується питання щодо правомірності чи протиправності бездіяльності Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», який виконує делеговані владні управлінські функції щодо стягнення місцевого збору на паркування, які полягали в незабезпеченні обладнання паркувальних майданчиків засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві та незабезпеченні вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування, а позивач-1 є споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, була притягнути до адміністративної відповідальності за несплату за паркування, а тому суд приходить до висновку, що така вимога поширюється на позивача-1, як особу, яка розміщує транспортний засіб на майданчиках для паркування та впливає на її права та інтереси, а відтак, аргументи відповідачів про відсутність порушеного права є безпідставними, що свідчить про те, що позивач має право на звернення до суду з даним адміністративним правом, оскільки такі правовідносини безпосередньо пов`язані з позивачем-1.

З матеріалів справи судом було встановлено, що в даній частині предметом розгляду є наступні обставини.

Рішенням Київської міської ради «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності» від 20 червня 2002 року № 28/28 відповідно до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».

Рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Відповідно до пункту 17.3.1 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» від 02 березня 2010 року № 258 оператор - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування майданчиками та забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Статуту комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі - Статут), комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» створене згідно з рішенням Київради від 15 березня 2007 року № 261/922. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до пункту 4.1. Статуту, комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, указами та розпорядженнями Президента України, рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, іншими нормативними актами та цим Статутом.

Відповідно до пункту 17.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених наведеним рішенням Київської міської ради, Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, які є розділом XVII Правил благоустрою міста Києва, визначається єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою, зокрема, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва.

Згідно з пунктом 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва чітко визначено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Тобто, з викладеного вище вбачається, що комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність, згідно з рішеннями Київської міської ради та у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 та Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342.

Так, згідно пункту 17.1.1. розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою:

- забезпечення належного благоустрою територій, в тому числі благоустрою автомобільних доріг, міжквартальних проїздів та тротуарів;

- збільшення пропускної спроможності проїзних частин вулиць міста;

- підвищення безпеки дорожнього руху та дисципліни водіїв;

- впорядкування паркування транспортних засобів на вулицях, майданах та міжквартальних територіях міста;

- посилення контролю та притягнення до адміністративної відповідальності власників транспортних засобів, які порушують Правила дорожнього руху та ці Правила;

- підвищення культури паркування;

- підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва;

- забезпечення місцями для паркування таксі та таксомоторів, що використовуються на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Києві;

З аналізу позовної заяви позивача-1 вбачається, що підставою для звернення останнього до суду, стали обставини того, що на даний час в місті Києві склалась ситуація, коли фактично унеможливлена оплата за паркування на паркувальних майданчиках комунального майна, віднесених до юрисдикції Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації та його комунальних підприємств, в тому числі комунального підприємства «Київтранспарксервіс» без застосування смартфону та банківської картки, оскільки парковочні майданчики у місті Києві не обладнані паркоматами, та відповідачами не забезпечено виготовлення та вільний продаж талонів та абонементів на паркування.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 17.2 розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» визначено, що місця платного автоматизованого паркування - місця для паркування, обладнані наркоматами або іншими пристроями, що забезпечують роботу автоматизованої системи обліку оплати за паркування.

Як вже було зазначено судом вище, комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність, згідно, але не виключно, Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (надалі -Правила паркування транспортних засобів).

Відповідно до пункту 1 Правил паркування транспортних засобів встановлено, що ці Правила регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Згідно пункту 2 Правил паркування транспортних засобів дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики.

Пунктом 7 розділу «Розміщення майданчиків для паркування» Правил паркування транспортних засобів встановлено, що майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Розділом «Обладнання майданчиків для паркування» Правил паркування транспортних засобів визначено загальні вимоги та критерії щодо обладнання майданчиків для паркування.

Так, пунктом 12 вказаного розділу Правил паркування транспортних засобів встановлено, що майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 14 Правил паркування транспортних засобів чітко встановлено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Згідно пункту 19 Правил паркування транспортних засобів паркувальні автомати, платіжні пристрої і автоматичні в`їзні та виїзні термінали на майданчиках для платного паркування встановлюються стаціонарно.

Згідно пункту 20 Правил паркування встановлено, що не обладнуються паркувальними автоматами, платіжними пристроями та автоматичними в`їзними та виїзними терміналами спеціально обладнані майданчики для платного паркування у разі їх призначення виключно для користувачів, які сплачують вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування у безготівковій формі за договором про паркування протягом визначеного строку, але не менш як один місяць.

Тобто, виходячи з викладеного вище можна прийти до висновку, що чинним законодавством чітко встановлено обов`язок оператора паркувального майданчика щодо встановлення на території такого паркувального майданчика паркувального автомата.

Між тим, суд звертає увагу, що згідно 29 Правил паркування транспортних засобів встановлено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами:

1) Придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування.

2) За допомогою засобів мобільного зв`язку;

3) Через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу.

4) Через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.

Згідно пунктом 29 Правил паркування сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.

В свою чергу, виходячи з аналізу матеріалів справи, та що не заперечується відповідачами, судом було встановлено, що Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 березня 2021 року № Н-67 (т. 1, а.с. 16), зокрема, пунктом 3, наказано, комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» забезпечити обладнання та функціонування відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва, зазначених у пункті 1 цього Наказу.

Відповідно до пункту 1 вказаного вище Наказу, було затверджено перелік відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва.

В свою чергу, виходячи з аналізу наданого до матеріалів справи Переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва, затвердженого вказаних вище Наказом (т. 1, а.с. 17-22), судом було встановлено, що у пункті «Технічне облаштування», щодо кожного майданчика затвердженого на території міста Києва, визначено лише «Дорожні знаки».

Також, з наданого до суду листа комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від 23 листопада 2021 року № 053/05-5449, який був оформлений у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 01 листопада 2021 року (вх. № 3639 від 05 листопада 2021 року) (т. 1, а.с. 24) судом встановлено, що комунального підприємства «Київтранспарксервіс» було надано відповідь про те: «…що станом на 10 листопада 2021 року реалізація паперових абонементних талонів не здійснюється з 02 липня 2021 року», та «наразі придбання електронних місячних абонементних талонів на послуги користування майданчиками для паркування, закріпленими за Підприємством, можливе шляхом укладення договору з КП «Київтранспарксервіс» (тимчасово доступно тільки для юридичних осіб).

Також, погодинна оплата на відведених майданчиках для паркування у м. Києві здійснюється згідно затверджених тарифів з 8.00 до 22,00, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 25 червня 2021 року № 1459 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються КП «Київтранспарксервіс», яка реалізовується виключно в безготівковому вигляді за допомогою мобільних додатків «Київ Цифровий».

Також, листом комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від 11 листопада 2021 року № 053/05-5282 на звернення ОСОБА_1 (вх. 053-125(з) від 05 листопада 2021 року) (т. 1, а.с. 26-27) уповноваженим органом було повідомлено: «що у зв`язку з отриманням листа Державної податкової служби України про скасування реєстрації РРО (реєстраторів розрахункових операцій), встановлених в паркувальних автоматах, з 27 листопада 2020 в місті Києві припинено застосування всіх паркувальних автоматів для приймання оплати вартості послуг з паркування.»

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини та виходячи з приписів вимог чинного законодавства України, суд погоджується з аргументами та доводами позивача-1 про те, що в даному випадку оператором не було забезпечено належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків, оскільки, вказаними вище нормами чітко встановлено, що відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, а у разі не запровадження автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду цієї справи, та що не заперечувалось відповідачами, на даний момент на всіх паркувальних майданчиках які територіально знаходяться в місті Києві, було застосовано виключно один спосіб оплати за послуги паркування, за допомогою засобів мобільного зв`язку, з використанням додатків «Київ Цифровий» та з використанням платіжної картки, що на переконання суду свідчить про дискримінаційний характер такого підходу суб`єктів владних повноважень, оскільки, даний підхід не враховує обставин того, що громадяни, користувачі послуг з паркування, в тому числі позивач-1, не зобов`язані мати у власності смартфони, цілодобовий мобільний інтернет, на які можна встановити такі додатки, не зобов`язані мати і банківську картку, якою можна здійснювати оплати за таке паркування онлайн тільки через вказані вище додатки.

Відповідно до статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознакам.

Згідно з приписами викладеними у пункті 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI (надалі - Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні») вбачається, що дискримінація - ситуація, за якої особа або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою або групою осіб за їх даними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11 червня 2002 року, заява № 36042/97). Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

В даному випадку, бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення обладнання паркувальних майданчиків іншими засобами оплати (пристроями, терміналами) у місті Києві та незабезпеченні вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування призвели до ситуації, коли особи, які мають встановлений додаток «Київ Цифровий» та користуються платіжними картками мають можливість сплатити за користування послугами з паркування транспортних засобів, а коло осіб, які не користуються смартфонами, банківськими платіжними картками, тощо, при наявності бажання сплатити за паркування транспортного засобу, залишені такої можливості, що свідчить про дискримінацію, щодо такого кола осіб.

Такі вимоги є фактично протиправним зобов`язанням (примушуванням) до придбавання та отримання послуг та дискримінацією осіб, які за своїми переконаннями та/або майновим станом не мають в наявності сукупності вищевказаних пристроїв та засобів.

Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності, суд приходить до висновку, про наявність протиправної бездіяльності зі сторони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення належного функціонування засобів сплати вартості послуг за паркування транспортних засобів, відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 та рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва».

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було вказано судом вище, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Більше того, у відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно за постановами Верховного Суду України від 31 травня 2016 року по справі № 826/11379/14, від 10 травня 2016 року по справі № п/800/362/15, від 20 квітня 2016 року по справі № 826/16796/14, від 12 квітня 2016 року по справі № 813/7851/13-а, від 01 березня 2016 року по справі № 826/4860/13-а, від 03 лютого 2016 року по справі № 826/72/15, від 02 лютого 2016 року по справі № 804/14800/14, від 24 листопада 2015 року по справі № 816/1229/14 (21-3669а15), від 17 листопада 2015 року по справі № 2а-18442/11/2670, від 16 вересня 2015 року по справі № 826/4418/14 (21- 1465а15), встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача-1 в даній частині, оскільки, в даному випадку для належного та об`єктивного захисту порушених прав позивача-1 та усунення дискримінаційного підходу щодо питання оплати за паркування в місті Києві транспортних засобів буде достатнім та належним способом захисту порушеного права задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування, та зобов`язання забезпечити вільний та доступний продаж таких талонів та абонементів.

Крім того, користуючись приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача-1, та задовольняючи позовні вимог в даній частині частково, викласти їх наступним чином:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - комунального підприємства "Київтранспарксервіс" щодо незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали;

- зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284) та комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом забезпечення можливості здійснення оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Крім того, задовольняючи таким чином позовні вимоги позивача-1, суд вважає за необхідне звернути увагу, що бездіяльність уповноважених органів щодо незабезпечення та необладнання паркувальних майданчиків засобами оплати, зокрема, пристроями та терміналами, напряму незалежала від відповідачів, оскільки, як вже було судом встановлено вище, відповідачі були залишені такої можливості, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, останніх листом Державної податкової служби України було повідомлено про скасування реєстрації РРО (реєстраторів розрахункових операцій), встановлених в паркувальних автоматах, у зв`язку із чим починаючи з 27 листопада 2020 в місті Києві припинено застосування всіх паркувальних автоматів для приймання оплати вартості послуг з паркування, що свідчить про безпідставність визнання бездіяльності відповідачів в даній частині.

Щодо позовних вимог позивача-1 в частині визнання протиправним стягнення вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування у м. Києві з 01 вересня 2021 року, то суд, не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин тарифи щодо сплати вартості за паркування транспортних засобів на паркувальних майданчиках були чинними та підлягали сплаті за користування визначеними паркувальними майданчиками, крім того, під час розгляду справи представником позивача-2 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що відповідачами було проведено будь-які дії щодо стягнення з позивача-1 коштів, саме за оплату послуг з паркування транспортного засобу.

Суд погоджується з доводами позивача-1 про те, що її фактично безпідставно, дискримінаційно та протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу, було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до частини 1 статті 152-1 КУпАП 1КІ№ 0000280798 від 04 жовтня 2021 року інспектором з паркування відповідача, ніби-то за несплату паркування у місті Києві саме внаслідок того, що не було оплачено паркування з підстав відсутності смартфону, в який можна встановити додаток "Київ цифровий", адже як було встановлено судом, фактично відповідачами не було забезпечено альтернативного способу оплати за паркування в м. Києві, крім через смартфон з операційною системою IOS або Andriod додатком "Київ цифровий", виключно із застуванням банківської картки та мобільного інтернету,а наявний унеможливлював для позивача-1 таку оплату, що не було враховано при прийнятті наявної у справі постанови 1КІ№ 0000280798 від 04 жовтня 2021 року, якою було накладено на позивача штраф фактично в результаті протиправної бездіяльності відповідачів щодо незабезпечення вільного продажу талонів та/або абонементів на паркування.

Щодо позовних вимог адміністративних позовів в частині визнання протиправними та скасування пунктів таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 затв. рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, в т.ч. пункту 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»; пункту 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать зокрема власні (самоврядні) повноваження з організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг.

Як визначає частина 9 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

У свою чергу частиною 10 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність зокрема перед юридичними особами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

В свою чергу, предметом розгляду адміністративного позову є питання щодо правомірності чи протиправності рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», яким було включено земельні ділянки, розташовані за адресами: місто Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, 15-А та місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 142, до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», на яких, за твердженням представника відповідача-2, розташовані належні на праві власності AT «Київпассервіс» будівлі Автостанцій «Поділ» та «Дачна» та на вказані земельні ділянки у позивача-2 є право користування, оскільки на них розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна та на підставі оформлення оренди на такі земельні ділянки.

Так, в свою чергу, у відповідності до наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що на підставі наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 лютого 2005 року № 54 (т. 1, а.с. 19-20, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ) було реорганізовано Державне підприємство «Київське обласне автотранспортне управління» шляхом виділення із його складу майна автостанційного комплексу і створення на його базі на правах юридичної особи державного підприємства «Київпассервіс», розташувавши його за адресою: 04071, місто Київ-71, вулиця Нижній Вал, 15-а.

Вищевказаним наказом також встановлено, що державне підприємство «Київпассервіс» є правонаступником частини майнових прав і обов`язків реорганізованого Київського обласного автотранспортного управління у відповідності до розподільного балансу.

В подальшому, на підставі наказу Фонду державного майна України від 08 вересня 2016 року № 1677 (т. 1, а.с. 21-22, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ) Державне підприємство «Київпассервіс» перетворено у публічне акціонерне товариство «Київпассервіс». Також, на підставі пункту 3 наказу від 08 червня 2016 року № 1677 Фондом державного майна України за актом приймання-передачі передано до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Київпассервіс» серед іншого наступне державне майно:

- Будівлю «АС Дачна» (511,8 кв.м.), що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142;

- Асфальтне покриття Автостоянка «АС Дачна» (7 714,9 кв.м.), що розташоване за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142;

- Навіс «АС Дачна» (50,0 кв.м.), що розташований за адрессою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142;

- Будівлю «Управління» (361,4 кв.м.), що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Baл, будинок 15-А;

- Будівлю «АС Поділ» (392,7 кв.м.), що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-А;

- Асфальтний майданчик «АС Поділ» (6 007,2 кв.м.), що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-А.

На підставі викладених вище обставин, було прийнято акт приймання-передачі майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Київпассервіс», серія та номер: б/н, виданий 08 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України та публічне акціонерне товариство «КИЇВПАССЕРВІС»; наказ органу Фонду державного майна, серія та номер: 1677, виданий 08 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України; наказ органу Фонду державного майна, серія та номер: 1729, виданий 16 вересня 2016 року, видавник: Фонд державного майна України. (т. 1, а.с. 23-28, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ).

В подальшому, публічне акціонерне товариство «Київпассервіс» перетворено в акціонерне товариство «Київпассервіс».

В свою чергу, беручи до уваги предмет розгляду в межах цих позовних вимог та встановлені вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини в даній частині, врегульовано нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 та частини 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 cтатті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття Позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірних земельних ділянках) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття Позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірних земельних ділянках) встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені земельно-правові та цивільно-правові норми чітко встановлюють, що перехід права власності на об`єкт нерухомого майна до іншої особи тягне за собою перехід до неї і права користування тією частиною земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований такий об`єкт нерухомого майна, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомого майна, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомого майна, розташованого на ній.

Набуття юридичною особою приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 500/3947/13-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 757/42533/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 309/2376/15-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19, від 20 січня 2020 у справі № 724/428/17, від 04 листопада 2021 року № 821/355/18.

Отже, на час набуття права власності позивачем-2 на будівлі вказані вище законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці. Водночас перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2022 року у справі № 520/3904/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-01-29-000015-2, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 17 березня 2020 року № 500 товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН-ГРУП» (код ЄДРПОУ 40021766) визнано переможцем електронного аукціону з продажу Державного пакету акцій розміром 99,9906 % статутного капіталу акціонерного товариства «Київпассервіс». (т. 1. а.с. 29, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ).

03 квітня 2020 року відповідно до результатів аукціону, оформлених протоколом електронних торгів № UA-PS-2020-01-29-000015-2, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 17 березня 2020 року № 500, між Фондом Державного майна України, як Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН-ГРУП», як Покупцем, укладено Договір № 82 купівлі-продажу державного пакету акцій розміром 99,9906 % статутного капіталу акціонерного товариства «Київпассервіс» за результатами аукціону. (т. 1, а.с. 30-37, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ).

Надалі, рішенням Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433 було вирішено передати акціонерному товариству «Київпассервіс» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0749 га (кадастровий номер 8000000000:75:049:0002, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 серпня 2020 року № НВ-0005409272020) для експлуатації та обслуговування будівлі автостанції та території для надання автостанційних послуг на проспект Перемоги, 142, у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2020 року № 219418246, номер запису про право власності 19479431).

Також, згідно з аналізу наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2022 року № 300492163 та від 20 лютого 2022 року № 300492112 (т. 1, а.с. 40-45, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ) вбачається, що акціонерному товариству «Київпассервіс» на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

- Будівля автостанції «Дачна» (літера А), загальною площею 511,8 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142;

- Адміністративний корпус (літера А), загальною площею 361,4 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15- А;

- Будівля автостанції «Поділ» (в літ. Б), загальною площею 392,7 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А.

Отже, вище викладені обставини та докази надані до матеріалів справи свідчать про те, що акціонерне товариство «Київпассервіс» є власником Будівлі автостанції «Дачна» (літера А), що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142, а також Адміністративного корпусу (літера А) та Будівлі автостанції «Поділ» (в літ. Б), що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А.

Таким чином, враховуючи встановленні обставини того, що позивач-2 є власником будівель, на яких розташовані спірні земельні ділянки та приписи викладених вище норм законодавства України, суд приходить до висновку, що після проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142, та місто Київ, вулиця Нижній Вал (Подільський р-н), 15-А, у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до акціонерного товариства «КИЇВПАССЕРВІС» одночасно перейшло право користування земельними ділянками, на яких розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, що дає підстави для висновку, що лише позивач як власник об`єктів нерухомого майна яке розташоване на вказаних вище земельних ділянках має право на користування такими земельними ділянками.

Також, суд звертає увагу на обставину того, що рішенням Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433 (т. 1, а.с. 38-39, переданих матеріалів на підставі об`єднання справ) передано акціонерному товариству «Київпассервіс» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0749 га (кадастровий номер 8000000000:75:049:0002,) для експлуатації та обслуговування будівлі автостанції та території для надання автостанційних послуг на проспект Перемоги, 142, у Святошинському районі міста Києва.

Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість доводів представника позивача-2, що на момент прийняття Київською міською радою рішення № 2185/2226 від 31 серпня 2021 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629», вищевказані земельні ділянки знаходились в користуванні акціонерного товариства «Київпассервіс» у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та рішення Київської міської ради від 04 березня 2021 року № 392/433.

Також, згідно з аргументами представника позивача-2, станом на момент звернення з даним позовом до суду Київська міська рада та акціонерне товариство «Київпассервіс» знаходяться на завершальній стадії укладання Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:049:0002, площею 1,0749 га, що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142.

Вказані вище обставини представниками відповідачів не були спростовані під час розгляду судом цієї справи.

Так, під час розгляду судом цієї справи, представником позивача-2 було подано до суду додаткові пояснення з аналізу яких судом встановлено, що після звернення акціонерного товариства «Київпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва цим позовом, 27 липня 2022 року між Київською міською радою, як Орендодавцем, та акціонерним товариством «Київпассервіс», як Орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., та зареєстрований в реєстрі за № 228. (т. 2, а.с. 130-139).

Згідно пункту 2.1 вказаного вище Договору № 228 об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 04 березня 2021 року за № 392/433 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:75:049:0002;

- місце розташування - проспект Перемоги, 142, у Святошинському районі м. Києва;

- цільове призначення - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (для експлуатації та обслуговування будівлі автостанції та території для надання автостанційних послуг);

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- розмір (площа) - 1,0749 га.

Згідно пункту 3.1. вказаного Договору № 228, договір укладено на 10 (десять) років.

Отже, беручи до уваги викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що на сьогоднішній день позивачем-2 було повністю доведено до кінця процедуру щодо користування та використання земельною ділянкою, що підтверджує обставини протиправності та необґрунтованості оскаржуваного рішення Київської міської ради в даній частині.

Посилання представників відповідачів на обставини того, що на момент прийняття Київською міською радою рішення від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 була відсутня державна реєстрація права користування земельними ділянками, що розташовані за адресами: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, та проспект Перемоги, 142, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення, зазначенні земельні ділянки знаходились в користуванні акціонерного товариства «Київпассервіс», оскільки вказані земельні ділянки розташовані знаходяться під об`єктами нерухомості, які належать на праві власності позивачу-2 та відповідно до викладених вище обставин щодо таких земельних ділянок позивачем вчинялись передбачені законодавством дії для належного та подальшого їх використання.

Верховний Суд в постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 826/8851/17 за подібними правовідносинами дійшов висновку, що хоча цей акт (рішення міськради про включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобі в частині включення спірної земельної ділянки) не мас ознак нормативності, це однак не означає, що змінюються правила, порядок, повноваження і обов`язок органу місцевого самоврядування ухвалювати рішення про відведення земельних ділянок під майданчики для паркування з дотриманням вимог земельного та іншого, пов`язаного з ним, законодавства.

Вказані вище обставини дають суду підстави для висновку про те, що Київська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим були порушені права акціонерного товариства «Київпассервіс» на користування земельними ділянками, що розташовані за адресами: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, та місто Київ, проспект Перемоги, 142, саме як власника об`єктів нерухомого майна, розташованих на цих земельних ділянках.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача-2 щодо визнання протиправними та скасування пункту 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та пункту 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача-1 в частині щодо визнання протиправними та скасування саме всіх пунктів таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 затв. рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 загалом, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів для скасування таблиці повністю із переліком всіх паркувальних майданчиків.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог адміністративних позовів та виходу за межі позовних вимог з викладенням їх наступним чином:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали;

- зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284) та комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом забезпечення можливості здійснення оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали;

- визнати протиправним та скасувати пункт 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI ).

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Окрім того, слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19. відповідно до якоі?:

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такоі? години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом Украі?ни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Аналогічну правову позицію викладено в додаткових постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 922/3548/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/688/19 та в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 у справі № 916/2598/19.

Також, у відповідності до висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії? суддів Касаційного господарського суду від 02 листопада 2020 року у справі № 922/3548/19 вбачається, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Також, суд звертає увагу, що з приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суд України, який пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також, Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Так, ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами, судом було встановлено, що 12 липня 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та акціонерним товариством «Київпассервіс» (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № б/н.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище Договору, Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору сторонами узгоджено перелік доручень, які будуть надаватися Адвокатом Клієнту.

15 лютого 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та акціонерним товариством «Київпассервіс» (Клієнт) укладено Додаткову угоду № б/н до вищевказаного Договору.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року, сторони дійшли згоди, що Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу, пов`язану з оскарження до Окружного адміністративного суду міста Києва (визнання протиправним та скасування) пункту 19 розділу «Подільський? р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та пункту 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року, для виконання доручення Клієнта, пов`язаного з наданням правової допомоги, вказаної в пункту 1 цієї Додаткової угоди, Адвокат зобов`язується:

- підготувати та подати до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву від імені Клієнта до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради;

- брати участь у судових засіданнях під час розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи за позовом Клієнта про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради;

- підготувати та подати до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідь на відзив по справі за позовом Клієнта про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради;

- у разі виникнення необхідності у ході розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи за позовом Клієнта до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради, від імені Клієнта підготувати до суду відповідне клопотання, заяву, письмові пояснення або інші процесуальні документи;

- підготувати та подати до Окружного адміністративного суду м. Києва, від імені Клієнта, клопотання про стягнення з Київської міської ради на користь Клієнта, понесених останнім витрат на правову допомогу пов`язані з визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради.

Також пунктом 3 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року визначено, що сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги, передбаченої пунктами 1 та 2 даної Додаткової угоди, становить 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч грн).

Пунктом 4 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року передбачено, що оплата за послуги Адвоката, передбачені пунктами 1 та 2 цієї Додаткової угоди, здійснюється Клієнтом протягом 10 календарних днів з дня ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі за позовом Клієнта до Киі?вської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Киі?вської міської ради на підставі рахунку-фактури.

З урахуванням викладеного, оскільки Адвокатське об`єднання «Правова та економічна безпека» та акціонерне товариство «Київпассервіс» погодили саме фіксований розмір гонорару адвоката за надання професійної правової допомоги, суд приходить до висновку, що обставини кількості витраченого часу на надання такої допомоги не впливають на подальший розмір адвокатського гонорару, оскільки в даному випадку ця сума була зафіксована вказаним вище Договором.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року по справі № 640/18402/19, в якій Верховним Судом було зазначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Також, судом з аналізу поданої до суду заяви та наявних в матеріалах справи документів та матеріалів встановлено, що на підставі вказаного вище Договору про надання правової допомоги № б/н від 12 липня 2021 року (з урахуванням змін, внесених до нього Додатковою угодою від № б/н від 15 лютого 2022 року), адвокатами в період починаючи з 15 лютого 2022 року по 08 серпня 2022 року, була надана професійна правова допомога акціонерному товариству «Київпассервіс», яка виразилась у наступних діях:

- підготовка та подача позовної заяви № 1805/3 від 18 травня 2022 року, від імені акціонерного товариства «Київпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва до Київськоі? міської ради, 3-ос. Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Киіївської міської ради (Киі?вської міської державної адміністрації), 3-ос. КП «Київтранспарксервіс» про визнання протиправним та скасування пункту 19 розділу «Подільський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та пункту 83 розділу «Святошинський р-н» таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, просп. Перемоги, 142 (біля а/с «Дачна»), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (єдиний унікальний номер судової справи 640/7533/22);

- підготовка та подача клопотання № 2705/2 від 27 травня 2022 року, від імені акціонерного товариства «Київпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва про передачу адміністративної справи № 640/7533/22 для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з адміністративною справою № 640/3285/22 (клопотання задоволено);

- підготовка та подача відповіді № 1107/1 від 11 липня 2022 року, від імені акціонерного товариства «Київпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва на відзив Киі?вської міської ради по справі № 640/3285/22;

- підготовка та подача відповіді № 0108/1 від 01 серпня 2022 року від імені акціонерного товариства «Київпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва на відзив Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київськоі? міської ради (Киі?вської міської державної адміністрації) по справі № 640/3285/22;

- участь в судовому засіданні 26 липня 2022 року в інтересах акціонерного товариства «Київпассервіс» під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/3285/22;

- підготовка та подача клопотання № 0808/6 від 08 серпня 2022 року, від імені акціонерного товариства «Киіївпассервіс» до Окружного адміністративного суду міста Києва про долучення доказів по справі № 640/3285/22.

В подальшому, 08 серпня 2022 року уповноваженими представниками Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та акціонерного товариства «Київпассервіс» (Клієнт) складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання правової допомоги № б/н від 12 липня 2021 року.

Крім того, суд зауважує, що процесуальні документи, про які йдеться у зазначеному вище Акті приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання правової допомоги № б/н від 12 липня 2021 року, та які були підготовлені Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека», знаходяться в матеріалах даної адміністративної справи № 640/3285/22, що підтверджують діяльність вказаного адвокатського об`єднання під час розгляду судом цієї справи.

Суд звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 4 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 12 липня 2021 року акціонерним товариством «Київпассервіс» не було здійснено оплату послуг Адвоката, оскільки рішення по справі № 640/3285/22 судом на даний час не прийнято.

В той же час, з урахуванням викладеної вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу, на висновки викладені Верховним Судом в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, в якій Верховний Суд дійшов до наступного правового висновку: «За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (які є аналогічними до п. 1 ч. 2 cm. 134, ч. 7 cm. 139 КАС України) розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).»

Крім того, Верховним Судом у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 було зазначено наступне:

«Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.»

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, беручи до уваги викладене вище та враховуючи висновки Верховного Суду щодо правовідносин та питань пов`язаних з поверненням та стягненням витрат понесених позивачем під час розгляду справи за надання професійної правової допомоги, враховуючи факт того, що між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» та акціонерним товариством «Київпассервіс» було передбачено пунктом 4 Додаткової угоди № б/н від 15 лютого 2022 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 12 липня 2021 року того, що оплата послуг Адвоката буде здійснюється акціонерним товариством «Київпассервіс» протягом 10 календарних днів з дня ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі за позовом акціонерного товариства «Київпассервіс» до Київськоі? міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів таблиці додатка до рішення Київської міської ради, суд приходить до висновку, що позивач-2 має право на підняття питання щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу, які будуть ним оплачені після ухвалення судом рішення по даній справі.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В свою чергу беручи до уваги встановлені вище обставини та беручи до уваги доведеність представником позивача-2 вчинення дій в межах даної адміністративної справи щодо виконання умов договору та подання заяви у встановлений чинним процесуальним законодавством строк, та повне задоволення позовних вимог, заявлених саме позивачем-2 в первісному позові, суд приходить до висновку, що вказані представником позивача-2 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) є обґрунтованими, співмірними з обставинами справи та характером спору, а також підтвердженими належними доказами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), та про наявність правових підстав для задоволення заяви представника позивача та наявність підстав для стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачами належних та об`єктивних спростувань та обґрунтованих заперечень щодо судових витрат надано не було, а тому, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення вимог представника позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до приписів пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачами під час звернення з позовними заявами до суду було сплачено судовий збір у розмірі, зокрема, ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 1 984,80 грн (квитанція № 0.0.2435022487.1 від 26 січня 2022 року), та акціонерним товариством «Київпассервіс» судовий збір у розмірі - 4 962,00 грн (квитанція № 1-358К від 23 травня 2022 року). Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог адміністративних позовів кожного з позивачів, а саме часткове задоволення вимог ОСОБА_1 суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення сплаченого судового збору при зверненні до суду на користь ОСОБА_1 у розмірі по 570,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємства «Київтранспарксервіс», та на користь акціонерного товариства «Київпассервіс», позовні вимоги якого до Київської міської ради задоволені повністю за первісним позовом, у розмірі 4 962,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

Також, суд вважає за необхідне звернути, що відповідно до приписів частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд звертає увагу, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 1291 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Враховуючи конституційні засади здійснення судочинства обов`язковості судового рішення та здійснення судом контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю в цій справі шляхом зобов`язання Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» та Київську міську раду подати звіти про виконання судового рішення протягом 15 днів, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , акціонерного товариства "Київпассервіс" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Київської міської ради про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оператора паркувальних майданчиків у м. Києві - комунального підприємства "Київтранспарксервіс" щодо незабезпечення вільного продажу для фізичних осіб паркувальних талонів та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

3. Зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284) та комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) забезпечити виконання вимог Правил паркування транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 шляхом забезпечення можливості здійснення оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування на місці паркування та забезпечити вільний та доступний продаж для фізичних осіб талонів на паркування та абонементів на паркування у м. Києві для оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, які не обладнано паркувальним автоматом або платіжним пристроєм з введенням реєстраційного номера транспортного засобу та/або на яких відсутній автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

4. Визнати протиправним та скасувати пункт 19 розділу "Подільський р-н" таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-а, включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

5. Визнати протиправним та скасувати пункт 83 розділу "Святошинський р-н" таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31 серпня 2021 року № 2185/2226) згідно з яким, земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 142 (біля а/с "Дачна"), включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , облік за серією та номером паспорту: серія НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 570,00 грн (п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок).

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , облік за серією та номером паспорту: серія НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 570,00 грн (п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок).

9. Стягнути на користь акціонерного товариства "Київпассервіс" (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-А, код ЄДРПОУ 33348385) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

10. Стягнути з Київської міської ради (адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь акціонерного товариства "Київпассервіс" (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15-А, код ЄДРПОУ 33348385) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

11. Зобов`язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284), комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) та Київську міську раду (адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) подати звіти про виконання судового рішення протягом 15 днів, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

12. Роз`яснити, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення виготовлено 30.08.2022.

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення15.08.2022
Оприлюднено13.09.2022
Номер документу106137716
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Судовий реєстр по справі —640/3285/22

Постанова від 07.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 07.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 17.01.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 17.01.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 29.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 29.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 29.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 07.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 07.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 07.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні