Рішення

від 21.08.2022 по справі 640/38400/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2022 року м. Київ № 640/38400/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В.:

за участі представників сторін:

представника позивача: Ясько І.В.

представника відповідача: Ткач С.С.

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОНАЛ ПРОМ"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 серпня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОНАЛ ПРОМ» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00083470704 від 27.11.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 228500411 від 26.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами не відповідає дійсності. Позивач також вказує, що первинні документи ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2020 року на підставі здійснення імпортних операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/38400/21 в порядку загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

04.02.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що оскаржувані рішення винесено на підставі вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано до контролюючого органу документів на підтвердження реальності господарських операцій.

У судовому засіданні 22.08.2022 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОНАЛ ПРОМ» є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність в сфері оптової та роздрібної торгівлі.

Товариство зареєстроване платником податку на додану вартість - ІПН 405276126596.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2020 р., про що складений акт документальної позапланової виїзної перевірки від 05.11.2020 № 424/26-15-07-04-04/40527619 «Про результаті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ», яким зафіксовано такі порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27i55-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 1 087 195 грн., в тому числі: за серпень 2020 року в сумі 1 087 195 гривень. 2) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, посадовим особам контролюючого органу не надано документи до перевірки.

На підставі акту позапланової перевірки від 05.12.2020 року №424/26-15-07-04- 04/40527619 ГУ ДПС у м. Києві відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2020 №00083470704.

Головним управлінням ДПС у м. Києві також проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2020 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.12.2020 №12975/Ж5/26-15-04-10- 16/40527619, яким зафіксовано порушення п. 200.4, ст. 200 ПКУ, що призвело до заниження податкових зобов`язань в декларації з ПДВ за жовтень 2020 р. ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» на суму 1079839 грн..

На підставі акту про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» № 12975/Ж5/26-15- 04-10-16/40527619 від 17.12.2020 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 228500411 від 26.03.2021 року, яким збільшено загальну суму податкового зобов`язання на суму 1 349 7798,75 грн. (у тому числі штрафна санкція в сумі 169 959,72 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОНАЛ ПРОМ» зареєстровано як суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність в сфері оптової та роздрібної торгівлі. Товариство зареєстроване платником податку на додану вартість - ІПН 405276126596.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.11.2020 №00083470704 та формування відображених показників у рядку 16 Декларації «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за період з 01.08.2020 року по 31.08.2020 року у загальній сумі 1 087 195 грн. суд встановив наступне.

Податковий кредит в сумі 1 087 195 грн. був сформований товариством за рахунок імпорту товарів на територію України по наступних господарських операціях:

1) 31 січня 2020 року між ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» (покупець) та Intrade Group Company Corp, було укладено Контракт № ЕХР20/20 від 31.01.2020 року.

Предметом зазначеного Контракт було придбання товарів в асортименті та кількості зазначених Продавцем в Інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В рамках Контракту № ЕХР20/20 від 31.01.2020 року Продавцем були надані інвойси, а саме: Інвойс № 00131 від 12.03.2020 року, Інвойс № 0081 від 17.02.2020 року, Інвойс № 0046 від 03.02.2020 року та Інвойс № 00119 від 02.03.2020 року.

2) 01 листопада 2019 року між ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» (покупець) та Changzhou Hapral Import-Export CO. LTD, було укладено Контракт № ЕХ19/19 від 01.11.2019 року.

Предметом зазначеного Контракт було придбання товарів в асортименті та кількості зазначених Продавцем в Інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В рамках Контракту № ЕХ19/19 від 01.11.2019 року Продавцем були надані інвойси, а саме: Інвойс№2192 від 11.11.2019 року та Інвойс № 2175/1 від 11.11.2019 року.

З метою митного оформлення придбаних товарів та підтвердження його митної вартості ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» було подано до Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації, а саме:

1) Електронна митна декларація № UA100300/2019/426175;

2) Електронна митна декларація № UA100300/2019/426174;

3) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425762;

4) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425761;

5) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425562;

6) Електронна митна декларація № UA100300/2019/424326;

7) Електронна митна декларація № UA 100300/2019/402947;

8) Електронна митна декларація № UA 100300/2020/406107;

9) Електронна митна декларація № UA100300/2020/405339;

10) Електронна митна декларація № UA100300/2020/404364;

11) Електронна митна декларація № UA100300/2020/403225;

12) Електронна митна декларація № UA100300/2020/402957;

13) Електронна митна декларація № UA100300/2020/402956;

14) Електронна митна декларація № UA100300/2019/216859.

Факт транспортування товару підтверджують:

1) Автотранспортна накладна (CMR) № 0111628 від 22.11.2019 року (до митних декларацій UA100300/2019/426175; UA100300/2019/426174; UA100300/2019/425762; UA100 300/2019/425761; UA100300/2019/425562; UA100300/2019/424326; UA100300/2019/402947).

2) Автотранспортна накладна (CMR) № 1/2020 від 27.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/406107);

3) Автотранспортна накладна (CMR) № 130320 від 13.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/405339);

4) Автотранспортна накладна (CMR) № 02031 від 02.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/404364);

5) Автотранспортна накладна (CMR) № 659786/1 від 14.02.2020 року (митна декларація UA100300/2020/403225; UA100300/2020/402957; UA100300/2020/402956);

6) Автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 28.11.2019 року (митна декларація UA100300/2019/216859).

У контексті зазначено, суд звертає увагу, що відповідно до п.8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться встановлені цією статтею, зокрема, відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору.

Тобто, Митний кодекс України передбачає, що відправник та одержувач не обов`язково повинні бути постачальником та покупцем (сторонами) за зовнішньоекономічним контрактом, за яким здійснюється постачання товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Пунктом 39 Положення про митні декларації затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21.05.2012 (далі також - Положення № 450), визнання митної декларації недійсною здійснюється митним органом, яким її оформлено. У разі коли частина задекларованих у митній декларації товарів була переміщена через митний кордон України, така митна декларація не визнається недійсною. Не допускається також визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю (п. 44 Положення № 450).

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відтак, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК У країни у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт віднесення сум податку до податкового кредиту внаслідок ввезення товарів на митну територію України товарів, а тому відомості викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» № 424/26-15-07-04-04/40527619 від 05.11.2020 року, є такими що не відповідають дійсності.

Враховуючи вище викладене, податкове повідомлення-рішення № 00083470704 від 27.11.2020 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №228500411 від 26.03.2021 року, яким збільшено загальну суму податкового зобов`язання на суму 1 349 7798,75 грн. (у тому числі штрафна санкція в сумі 169 959,72 грн.) суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» встановлено, що підприємством завищено податковий кредит на суму 1 079 839 та порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 № 21, у зв`язку з чим завищено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 93701 гривень.

В Акті про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» № 12975/Ж5/26-15-04-10-16/40527619 від 17.12.2020 року відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 Кодексу, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язанні та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядок 9 - рядок 17 декларації), яке сплачується до державного бюджету за жовтень 2020 року на суму 1 079 839 грн. та штрафна санкція розраховується відповідно до пункту 123.1 статті 123 розділу V Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, за жовтень 2020 року позивачем задекларовано обсяги постачання (без ПДВ) в сумі 5 399 194, сума ПДВ 1 079839 (рядок 1.1. Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року). У цій же декларації позивачем було зазначено суму податкового кредиту в сумі 1 079 839 гривень.

Податковий кредит був сформований за рахунок ввезення на митну територію України товарів (імпорт), по наступних господарських операціях:

1) 31 січня 2020 року між ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» (покупець) та Intrade Group Company Corp, було укладено Контракт № ЕХР20/20 від 31.01.2020 року.

Предметом зазначеного Контракт було придбання товарів в асортименті та кількості зазначених Продавцем в Інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В рамках Контракту № ЕХР20/20 від 31.01.2020 року Продавцем були надані інвойси, а саме: Інвойс № 00131 від 12.03.2020 року, Інвойс № 0081 від 17.02.2020 року, Інвойс № 0046 від 03.02.2020 року та Інвойс № 00119 від 02.03.2020 року.

2) 01 листопада 2019 року між ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» (покупець) та Changzhou Hapral Import-Export CO. LTD, було укладено Контракт № ЕХ19/19 від 01.11.2019 року.

Предметом зазначеного Контракту було придбання товарів в асортименті та кількості зазначених Продавцем в Інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В рамках Контракту № ЕХ19/19 від 01.11.2019 року Продавцем були надані інвойси, а саме: Інвойс № 2192 від 11.11.2019 року та Інвойс № 2175/1 від 11.11.2019 року.

З метою митного оформлення придбаних товарів та підтвердження його митної вартості ТОВ «ГРОНАЛ ПРОМ» було подано до Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації, а саме:

1) Електронна митна декларація № UA100300/2019/426175;

2) Електронна митна декларація № UA100300/2019/426174;

3) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425762;

4) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425761;

5) Електронна митна декларація № UA100300/2019/425562;

6) Електронна митна декларація № UA100300/2019/424326;

7) Електронна митна декларація № UA100300/2019/402947;

8) Електронна митна декларація № UA100300/2020/406107;

9) Електронна митна декларація № UA100300/2020/405339;

10) Електронна митна декларація № UA100300/2020/404364;

11) Електронна митна декларація № UA100300/2020/403225;

12) Електронна митна декларація № UA100300/2020/402957;

13) Електронна митна декларація № UA100300/2020/402956;

14) Електронна митна декларація № UA100300/2019/216859.

Факт транспортування товару підтверджують:

1) Автотранспортна накладна (CMR) № 0111628 від 22.11.2019 року (до митних декларацій UA100300/2019/426175; UA100300/2019/426174; UA100300/2019/425762; UA100 300/2019/425761; UA100300/2019/425562; UA100300/2019/424326; UA100300/2019/402947).

2) Автотранспортна накладна (CMR) № 1/2020 від 27.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/406107);

3) Автотранспортна накладна (CMR) № 130320 від 13.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/405339);

4) Автотранспортна накладна (CMR) № 02031 від 02.03.2020 року (митна декларація UA100300/2020/404364);

5) Автотранспортна накладна (CMR) № 659786/1 від 14.02.2020 року (митна декларація UA100300/2020/403225; UA100300/2020/402957; UA100300/2020/402956);

6) Автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 28.11.2019 року (митна декларація UA100300/2019/216859).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2020 року на підставі здійснення імпортних операцій.

Відтак, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в періодах, що перевірялися за результатами господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами позивача.

Разом з тим, за результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентом податковий орган робить висновок про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними документами.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи матеріали, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає про відсутність правових підстав вважати, що складені між позивачем та контрагентами первинні документи не відповідають положенням законодавства та не містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд дійшов висновку, що вказані вище документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача. Зворотного відповідачем не доведено та не спростовано.

Крім того, матеріалами справи та відповідачем не підтверджено факт відсутності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів оформлених згідно вимог чинного законодавства, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій з контрагентом.

Суд також звертає увагу на презумпцію добросовісності платника податків, відповідно до якої подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Як вбачається з вище викладеного, позивач добросовісно виконав свої зобов`язання, що покладені на нього нормами чинного законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами, своєчасно оформив договір та первинні бухгалтерські документи.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У даному випадку, контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що первинні документи складені лише формально та не відображають реальної передачі послуг, оскільки такі твердження є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджені доказами, наданими в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, зокрема: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо; не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо..

Вказані в акті перевірки висновки є лише припущеннями посадових осіб відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про фіктивність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідач при вирішенні справи не обґрунтовував свою позицію безпідставного формування податкового кредиту позивачем за результатами здійснення вказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних та достовірних доказів.

Суд також звертає увагу, що ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У справі «Інтерсплав проти України» (Заява N 803/02 від 09.01.2007 року) Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» від 18.03.2010 року (заява №6689/03). Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив. У рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії» зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

З урахуванням викладеного, зважаючи на недоведеність фіктивності господарських операцій позивача з його контрагентами та належність первинних документів, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОНАЛ ПРОМ" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 70 А, код ЄДРПОУ 40527619) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00083470704 від 27.11.2020 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 228500411 від 26.03.2021 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОНАЛ ПРОМ" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 70 А, код ЄДРПОУ 40527619) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2022 року.

Суддя Є.В. Аблов