Постанова

від 29.08.2022 по справі 640/11562/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11562/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Борисової Т.М.

представника відповідача: Ступака О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» (далі - Позивач, ТОВ «Енранзалізобетон») звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якому просив визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0112261505.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.1997 року між ТОВ «Енранзалізобетон» та Київською міською радою укладено договір на право тимчасового дострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а саме: земельною ділянкою загальною площею 60696 кв.м. в тому числі: промислова капітальна 1-2 поверхова забудова - 9224 кв.м., промислова та прилегла територія - 36853 кв.м., газони з деревами - 2183 кв.м., залізничне полотно - 12100 кв.м., інші відкриті землі - 336 кв.м. згідно з планом користування. За умовами вказаного договору земельна ділянка надається в тимчасове дострокове користування на умовах оренди строком на 25 (двадцять п`ять) років площею 60696 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по виготовленню залізобетонних та столярних виробів у пров. Заводському, 1 у Харківському районі.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно до закону «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку.

Згідно з договором про внесення змін до договору на право тимчасового довгострокової користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 04.07.2011 року внесено зміни до пункту 1.1 Договору користування, замінивши слова та цифри земельну ділянку, загальною площею 60696,0 кв.м, в тому числі: промислова капітальна 1-2 поверхова забудова - площею 9224,0 кв.і промислова допоміжна та прилегла територія - 36853,0 кв.м; газони з деревами - 2183 кв.м;залізничне полотно - 12100,0 кв.м; інші відкриті зони - 336 кв.м. словами та цифрами земельні ділянки, загальною площею 6,1832 га, з них:

Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) площею 4,8032 га;

Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0120) площею 1,1326 га;

Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0123) площею 0,1256 га;

Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0124) площею 0,1218 га.

Внесено зміни до пункту 1.2 Договору щодо цільового використання земельної ділянки, саме: для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-бізнесового комплекс) об`єктами соціально-побутового призначення.

Внесено зміни до пункту 2.1 Договору щодо плати за землю: річна орендна плата земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки період будівництва об`єкта. Після введення об`єкта в експлуатацію річна орендна плата за земельні ділянки встановлюються відповідно до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» або рішення Київської міської ради, яке буде діяти на момент введення об`єкта в експлуатацію.

Надалі, відповідно до договору про внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.08.2017 року внесено зміни до пункту 1.1 договору користування змінивши слова та цифри «Земельні ділянки загальною площею 6,1832 га, з них:

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) площею 4,8032 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0120) площею 1,1326 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0123) площею 0,1256 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0124) площею 0,1218 га в межах червоних ліній, згідно з планами, що додаються словами та цифрами «Земельні ділянки загальною площею 5,7437 га, з них:

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) площею 4,8032 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0003) площею 0,6931 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0123) площею 0,1256 га;

- Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:176:0124) площею 0,1218 га в межах червоних ліній.

Також, договором від 03.08.2017 року внесено зміни до пункту 1.2 Договору користування, замінивши цифри та слово « 6,1832 га» цифрами та словами « 5,7437 га».

У пункті 3 договору від 03.08.2017 року вказано, що відповідно до Витягів із технічної документації Головного управління Дергеокадастру у м. Києві від 25.07.2017 троку нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладання договору становить:

- земельної ділянки з кадастровим 8000000000:90:176:0001 - 122 531 851 грн. 16 коп.;

- земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0003 - 6 188 455, 43 грн.;

- земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0123 - 3 204 114, 03 грн.

- земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0124 - 3 107 174, 27 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2017 року ТОВ «Енранзалізобетон» подано контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, а саме: земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, за 2017 рік, де визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:176:0001 у розмірі 701 094, 94 грн. та 1 520 737, 77 грн. (а.с.84).

З вказаного слідує, що позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:176:0001 у розмірі 2 221 832, 71 грн.

При здійснені такого розрахунку ТОВ «Енранзалізобетон» керувалось довідкою №Ю-07992/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) від 07.07.2015 року №908 (а.с.41).

У подальшому, ГУ ДПС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енранзалізобетон», з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 рік, за наслідком якої складено акт від 24.01.2020 року №12/26-5-05-03-05-10/05475147 (далі - акт перевірки) (а.с.11).

У акті перевірки зафіксовано заниження орендної плати за 2017 рік на загальну суму 1 454 122, 83 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0001.

У висновках акту перевірки вказано, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 та пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за 2017 рік, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 454 122, 83 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0112261505, яким ТОВ «Енранзалізобетон» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 454 122, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 363 530, 71 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Рішенням ДПС України від 24.04.2020 року №14390/6/99-00-08-05-06-06 скаргу позивача на спірне рішення залишено без задоволення, а останнє без змін.

Вважаючи оскаржуване ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку орендної плати за землю за 2017 рік ТОВ «Енранзалізобетон» мало врахувати положення Порядку №489, який вступив дію з 01.01.2017 року та застосувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,0.

Також, судом першої інстанції зазначено, що не отримання позивачем нового Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:176:0001, станом на час подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік не може нівелювати вимоги Порядку №489 в частині застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,0 з 01.01.2017 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пункту 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017) регламентовано, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2018) зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2017 року ТОВ «Енранзалізобетон» подано контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, в якій визначено річну суму орендної плати, зокрема, за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:176:0001, у розмірі 701 094, 94 грн. та 1 520 737, 77 грн. (а.с.84)

Тобто, позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:176:0001 у розмірі 2 221 832, 71 грн.

При здійснені вказаного розрахунку ТОВ «Енранзалізобетон» керувалось довідкою №Ю-07992/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) від 07.07.2015 року №908 (а.с.41).

У свою чергу, Закон України «Про оцінку земель» визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Приписами статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», яка визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Правовими положеннями частини 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2015 року ТОВ «Енранзалізобетон» отримало довідку Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) №Ю-07992/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) за результатами розрахунку, у відповідності до рішення КМР від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Києва», зі змісту якої вбачається, що до закінчення будівництва об`єкта позивачем повинен застосовуватись коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки 0,5 (а.с.41).

При цьому, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777 було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі по тексту - Порядок №489), який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

У відповідності до пункту 3 розділу I Порядку №489 інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно із пунктом 5 розділу II Порядку №489 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

В примітках до додатку 1 до Порядку №489 вказано, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

З акту перевірки контролюючого органу, висновки якого стали наслідком для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган дійшов висновку, що в податкових деклараціях по платі за землю на 2017 рік не враховані вимоги наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777, яким було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що при здійсненні розрахунку орендної плати за землю за 2017 рік ТОВ «Енранзалізобетон» мало врахувати положення Порядку №489, який вступив дію з 01.01.2017 року, та застосувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,0, а не 0,5, який було використано позивачем.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що не отримання ТОВ «Енранзалізобетон» нового Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:176:0001, станом на час подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, не може нівелювати вимоги Порядку №489 в частині застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,0, починаючи з 01.01.2017 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, на який посилався відповідач в акті перевірки, не передбачає коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки згідно пункту 1 розділу І «Загальні положення» даного Порядку він застосовується саме до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Отже, зазначений наказ регулює процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, тобто починаючи з 01 січня 2017 року, проте він не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів, та не може слугувати обов`язком для отримання платником податків довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, з урахуванням вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції, ТОВ «ЕНРАНЗАЛІЗОБЕТОН» було правомірно застосовано у розрахунку розміру орендної плати відомості, які були надані Департаментом земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) у довідці про розмір нормативної грошової оцінки землі ділянки з кадастровим номером 5000000000:90:176:0001 та, як наслідок, правомірно було розраховано у 2017 році земельний податок за користування вищевказаною земельною ділянкою, що перебуває у його користуванні із застосуванням коефіцієнта Кф у розмірі 0,5, оскільки інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) у розпорядженні позивача, станом на час подання звітної декларації на початку 2017 року, не було.

Враховуючи, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а також те, що положення наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 не передбачає коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, та не зобов`язує платника податків отримувати нові довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним обрахування ТОВ «Енранзалізобетон» орендної плати за землю на підставі довідки Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) №Ю-07992/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) від 07.07.2015 року №908 із застосуванням коефіцієнта Кф у розмірі 0,5.

Вищевикладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що не отримання позивачем нового Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на час подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, не може нівелювати вимоги Порядку №489 в частині застосування коефіцієнту 2,0, оскільки, як вже було зазначено вище, у відповідному Порядку № 489 відсутня норма, яка б зобов`язувала платника податку отримувати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після прийняття Мінагрополітики наказу № 489.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що в подальшому, у зв`язку із внесенням 03.08.2017 року змін до Договору про право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.11.1997 року, ТОВ «Енранзалізобетон» у відповідності до наведеного вище законодавства отримано новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0001, з коефіцієнтом, який характеризує її функціональне використання, що дорівнює 2,0.

Отримавши зазначений вище новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:176:0001, з коефіцієнтом, який характеризує її функціональне використання, що дорівнює 2,0, 21.09.2017 року ТОВ «Енранзалізобетон» було подано уточнюючу декларацію з плати за землю за 2017 рік.

Отже, враховуючи, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, колегія суддів вважає правомірним обчислення ТОВ «Енранзалізобетон», станом на момент подання первинної декларації з плати за землю за 2017 рік, податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю на підставі отриманої довідки Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) №Ю-07992/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:176:0001) від 07.07.2015 року №908 із застосуванням коефіцієнта Кф у розмірі 0,5.

Відповідно, помилковим є висновок контролюючого органу про те, що в податкових деклараціях по платі за землю на 2017 рік позивачем не враховані вимоги наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, який фактично став єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а доводи відповідача не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 21 020,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 31 530,00 грн.

Так, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у загальному розмірі 52 550,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 19.02.2020 року №0112261505.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» (код ЄДРПОУ 05422935), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в загальній сумі 52 550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 06.09.2022 року