Постанова

від 04.09.2022 по справі 826/14818/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14818/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/14818/15 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/14818/15.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/14818/15 та задовольнити позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (за текстом апеляційної скарги).

02 вересня 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача (отримано головуючим суддею 05 вересня 2022 року), в якому він просить апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

У висновку акту перевірки від 25.03.2015 року №358/28-10-42-10/19014832 встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме:

- вимог підпункту 135.1, пункту 135.2 статті 135, пунктів138.1, 138.2, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139. підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 134 427 521,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого, занижено податок на додану вартість у розмірі 113 029 271,00 грн.;

- підпункту 164.2.1 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 165.1.35 пункту 165.1 статті 165, пункту 157.9 статті 157, пункту 142.1 статті 142, пункту 171.1 статті 171, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, у результаті чого до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включені доходи у вигляді інших заохочувальних та компенсаційний виплат платників податку, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 199 405,76 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, з доходу отриманого позивачем як додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих путівок, не утримано податок на доходи фізичних осіб, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 28 021,08 грн.;

- пункту 176.26 пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 та частини 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у результаті чого не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека в кількості - 1 шт.

На підставі акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року, а саме:

- № 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн.;

- № 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн.;

- № 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн.;

- № 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів, на підставі договорів, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків; порушення позивачем вимог податкового законодавства у частині подання податкової звітності з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року та недотримання позивачем вимог законодавства у частині забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій при продажі товарів.

В ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини ДП «Укрзалізничпостач» з рядом підприємств-постачальників, а саме: ТОВ «НВП «Локомотив» (код ЄДРПОУ 36282626), ТОВ «ТД «Енергетичне машинобудування» (код ЄДРПОУ 37932631), ТОВ «Електротехнічна компанія «ЗЕНІТ» (код ЄДРПОУ 36177394), ТОВ «ПЕБК «Енергетика» (код ЄДРПОУ 38238605), ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» (код ЄДРПОУ 30219297), ТОВ «Євроінвестстрой» (код ЄДРПОУ 34436084), ПрАТ «НДІ «Техностандарт» (код ЄДРПОУ 32674865), ТОВ «Світлофори» (код ЄДРПОУ 33908008); ТОВ «ЄП «Транс Інтер Казар» (ТОВ «ЄП «ТІК») (код ЄДРПОУ 37079359), ТОВ «ВПТ - Україна» (код ЄДРПОУ 32833513), ТОВ «Транселектрокомплект» (код ЄДРПОУ 37718786), ТОВ «Югтранском» (код ЄДРПОУ 38603386).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 року №0000444201 та №0000454201, суд першої інстанції при постановленні судового рішення від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15 виходив з відсутності належних доказів виконання спірних договорів, а саме товарно-транспортних документів та доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій.

Так, під час розгляду справи по суті були досліджені первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит та валові витрати, тобто вони уже піддавались правовій оцінці.

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів не було надано: декларації про відповідність (для позицій 1-6 специфікації №1); інструкції з експлуатації; сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрЄЕПРО на бланку Держспоживстандарту ІМІ.012.0091927-11; копія сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрЄЕПРО на бланку Держспоживстандарту ІІА1.012.0033187-11; сертифікат якості; сертифікат; копія сертифікату відповідності на бланку Держспоживстандарту №ІІА1.059.0143954- 12; паспорт; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/80712 від 13.08.2012 року; протокол періодичних випробувань; сертифікат якості - на всю продукцію Специфікації №1, крім поз. 17-19; паспорт - на продукцію поз. 7-9 Специфікації №1 виробництва ПрАТ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" та виробництва ВАТ "Калугапутьмаш"; технічний паспорт - на продукцію поз. 19 виробництва ВАТ "Муромтепловоз"; паспорт - на продукцію поз. 10, 16 виробництва ВАТ "Тихорецкий машиностроительный завод им. В.В. Воровского"; паспорт виробу - на продукцію поз. 20 виробництва ТОВ "Производственно- коммерческая компания Вест-Тер"; податкові накладні; банківські виписки.

Судом першої інстанції встановлено, що під час дослідження товарно-транспортних накладних встановлено, що в більшості накладних відсутні повні дані з якого пункту відправлено товар та в який пункт його доставлено, на деяких зазначено виключно місто без конкретної адреси; відсутні дані про вагу товару, відсутні дані про назву товару, міститься лише посилання на договори, відсутні дані про водіїв їх повні дані, відсутні печатки підприємств.

У заяві про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами позивач вказує, що при перевірках залізниць-кінцевих вантажоодержувачів за той самий період не зазначено про виявлені порушення зі сторони ДП «Укрзалізничпостач» щодо поставки продукції кінцевим вантажоодержувачам. На думку заявника, оскільки ДП «Укрзалізничпостач» не є кінцевим споживачем продукції, а закуповує її з метою забезпечення залізниць матеріально-технічними ресурсами, що відповідає статутним цілям підприємства, товари (продукцію) в подальшому реалізовано підприємствам залізничної галузі, відтак підтвердженням подальшої реалізації та передачі товарів (продукції) покупцю є акти приймання передачі.

При цьому, як на підставу для перегляду постанови від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15 посилається на судові рішення, прийняті в межах розгляду справ №813/2701/15, №813/2966/14, №815/944/15, №815/5038/16, №820/7293/13-а, №820/18612/14, №826/3976/15, №804/1023/13-а, №804/2240/14.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).

Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17.

На думку колегії суддів, обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, а саме те, що судовими рішеннями у справах №813/2701/15, №813/2966/14, №815/944/15, №815/5038/16, №820/7293/13-а, №820/18612/14, №826/3976/15, №804/1023/13-а, №804/2240/14 встановлено, що при перевірках залізниць-кінцевих вантажоодержувачів за той самий період не зазначено про виявлені порушення зі сторони ДП «Укрзалізничпостач» щодо поставки продукції кінцевим вантажоодержувачам, не є нововиявленими з огляду на наступне.

Так, постанова у справі №826/3976/15 прийнята 01.02.2016 року, а станом на дату вирішення заяви знаходиться на новому судовому розгляді, тобто така постанова як прийнята після ухвалення постанови від 26.01.2016 року, що значить відсутність ознак істотності нововиявлених обставин, так і є скасованою, що свідчить про відсутність ознак преюдиційності.

Також, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду в справі №813/2701/15 ухвалена 25.01.2017 року.

В межах справи №813/2966/14, рішення у якій першою інстанцією постановлено 22.05.2014 року, досліджено питання взаєморозрахунків з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Мегапласт захід», «Київський машинобудівний завод», тобто товариствами, які не були контрагентами позивача в межах правовідносин, які були предметом розгляду в справі №826/14818/15.

Крім того, в межах справ №815/944/15, №815/5038/16, №820/7293/13-а, №820/18612/14, №804/1023/13-а, №804/2240/14 вирішено правовідносини, які не відносяться до прийнятих за актом перевірки податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.04.2015 року, адже стосуються контрагентів, з якими позивач не мав правовідносин в перевіряємий період; предмет оскарження не стосується спірних правовідносин та спірного періоду.

Відтак, зазначені адміністративні справи стосуються господарських відносин ДП «Придніпровська залізниця», ДП «Південна залізниця», ДП «Одеська залізниця», ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Донецька залізниця» з іншими контрагентами, і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також дані адміністративні справи не можуть підтверджувати факт поставки продукції ДП «Укрзалізничпостач» (отриманої від ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «ТД «Енергетичне машинобудування», ТОВ «Електротехнічна компанія « ЗЕНІТ», ТОВ «ПЕБК «Енергетика», ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», ТОВ «Євроінвестстрой», ПРАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Світлофори», ТОВ «СП «Транс Інтер Казар» (ТОВ «СП «ТІК»), ТОВ «ВПТ - Україна», ТОВ «Тралселектрокомплект», ТОВ «Югтранском») до кінцевих одержувачів продукції по ланцюгу постачання від позивача до кінцевих вантажоодержувачів, оскільки в даних справах не досліджувалися його постачальники та й взаємовідносин виникали в інші періоди.

Вищевказані позивачем судові рішення, які на його думку є істотними обставинами для перегляду постанови суду першої інстанції не відносяться до прийнятих за актом перевірки податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.04.2015 року, а саме:

- № 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн. Так, дане податкове повідомлення-рішення було винесене за порушення вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2. ст.176 ПК України в частині неподання, не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (форми № 1ДФ) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року та встановлено, що путівки були видані за рахунок коштів ДП «Укрзалізничпостач», а не членських внесків, що сплачуються безпосередньо до профспілки та позивачем не віднесено вартість придбаних путівок до фонду оплати праці, не нараховано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб, відповідно і відомості доходів не відобразило в звітності податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форми-1ДФ);

- № 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн., адже позивачем не забезпечено щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку, а саме: за 14.06.2013 року згідно з книгою обліку розрахункових операцій №2665014396/1 від 04.10.2011 року в кількості 1 шт.

Крім того, стосовно того, що встановлені в межах справ №813/2701/15, №813/2966/14, №815/944/15, №815/5038/16, №820/7293/13-а, №820/18612/14, №826/3976/15, №804/1023/13-а, №804/2240/14 обставини є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає, що згідно частини 4 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Колегія суддів уважає, що фактично у поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник, посилаючись на вищезазначені судові рішення, ставить під сумнів правильність правозастосування при вирішенні судами первісного спору. Однак вказане свідчить не про нововиявлені обставини, а про намагання повторно перевірити правильність застосування судами норм права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 826/11952/16.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 07 вересня 2022 року.