Постанова

від 07.09.2022 по справі 821/1111/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 821/1111/17

касаційне провадження № К/9901/6395/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Херсонпейдж»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя - Кисильова О.Й.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єщенко О.В.; судді - Димерлій О.О., Кравченко К.В.)

у справі № 821/1111/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Херсонпейдж»

до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Херсонпейдж» (далі - ТОВ «Компанія «Херсонпейдж»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2017 року № 0001481422 та від 24 травня 2017 року № 0001491422.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2019 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «Компанія «Херсонпейдж» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що реальний характер господарських операцій із придбання ним товарів і послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Династия Т», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веліос», Приватного підприємства «Гарде-Плюс», Приватного підприємства «Фебрус», Приватного підприємства «Лагуна-Біч», Приватного підприємства «Ставр і К», Приватного підприємства «Пайола» підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Херсонпейдж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Династия Т» за липень 2014 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Веліос» за вересень 2014 року та грудень 2014 року; Приватним підприємством «Гарде-Плюс» за вересень - листопад 2014 року та лютий - червень 2015 року; Приватним підприємством «Фебрус» за липень - грудень 2015 року та січень 2016 року; Приватним підприємством «Лагуна-Біч» за вересень 2015 року; Приватним підприємством «Ставр і К» за лютий 2016 року; Приватним підприємством «Пайола» за квітень 2016 року, з податку на прибуток за період 2014 - 2016 роки, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2017 року № 79/21-22-14-06/30423684.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання послуг автотранспорту та матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Династия Т», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веліос», Приватного підприємства «Гарде-Плюс», Приватного підприємства «Фебрус», Приватного підприємства «Лагуна-Біч», Приватного підприємства «Ставр і К», Приватного підприємства «Пайола» з огляду на непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2017 року № 0001481422, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 241537,00 грн за основним платежем та 17430,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24 травня 2017 року № 0001491422, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 268373,00 грн за основним платежем та 67093,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами реального характеру здійснених поставок.

Зокрема, представлені видаткові накладні не містять інформації щодо посади та прізвища, ім`я, по батькові особи, у тому числі реквізити довіреностей (дату, номер) особи, що отримувала товар.

Під час здійснення контрольного заходу позивачем також не підтверджено вказані операції в своєму бухгалтерському обліку, картки по рахункам 631, 311, 92, 209, 79 за відповідні періоди не надано.

Більш того, як під час проведення перевірки так і в судовому процесі, ТОВ «Компанія «Херсонпейдж» не подано будь-яких обґрунтованих пояснень щодо оспорюваних операцій, зокрема, яким чином ці операції виконувалися, місце їх виконання, осіб, які брали участь у виконанні відповідних поставок, тощо.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо наявності у постачальників позивача ознак фіктивності, обумовили цілком обґрунтований висновок попередніх судових інстанцій про неправомірність формування ТОВ «Компанія «Херсонпейдж» даних податкового обліку за спірними поставками.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Херсонпейдж» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова