Постанова

від 24.01.2019 по справі 821/1111/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 р.м. ОдесаСправа № 821/1111/17

Категорія: 8.3.3 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 15:00 год., м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 27.11.2017 року; Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Кравченка К.В.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Волкова Л.Г. (ордер від 24.01.2019 року)

представника відповідача - Гайчова Є.Д. (довіреність від 27.08.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 24.05.2017 року №0001481422 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 241 537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17 430,25 грн., №0001491422 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 268 373 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 67 093,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не відповідають дійсності та є необґрунтованими. Підприємство провадить свою господарську діяльність у повній відповідності до норм податкового законодавства, з дотриманням правил бухгалтерського обліку. Всі господарські операції, які були предметом перевірки позивача, підтверджуються належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами, за якими можливо встановити зміст господарських операцій, їх фактичне виконання та використання у власній діяльності підприємства. Однак, контролюючий орган не провів належний аналіз первинних і бухгалтерських документів, наданих до перевірки, у тому числі необґрунтовано відхилив вимоги позивача про надання часу для можливості підтвердити правомірність даних податкового обліку додатковими первинними документами, що призвело до необґрунтованого висновку відповідача про наявність підстав для збільшення грошових зобов'язань згідно оскаржуваних рішень.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, які вказують, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними. У тому числі, апелянт зазначає, що укладені договори з його контрагентами та складені в результаті виконання операцій з постачання товару і надання послуг акти виконаних робіт, видаткові і податкові накладні містять підписи і печатки учасників операцій, необхідні реквізити, тобто відповідають усім вимогам до первинних документів. Контрагенти позивача на момент проведення операцій є діючими підприємствами і платниками податку на додану вартість. Разом з цим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час вирішення спору помилкового враховано інформацію про порушення контрагентами податкової дисципліни, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії інших платників податків і ці обставини не повинні впливати на його зобов'язання перед бюджетом, і право на податковий кредит.

Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не надходив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 28.03.2017 року по 03.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Херсонпейдж з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ Династия Т за липень 2014 року; ТОВ Веліос за вересень 2014 року та грудень 2014 року; ПП Гарде-Плюс за вересень-листопад 2014 року та лютий-червень 2015 року; ПП Фебрус за липень-грудень 2015 року та січень 2016 року; ПП Лагуна-Біч за вересень 2015 року; ПП Ставр і К за лютий 2016 року; ПП Пайола за квітень 2016 року, з податку на прибуток за період 2014-2016 роки, за результатом якої складено акт від 10.04.2017 року №79/21-22-14-06/30423684 (Т. І, а.с. 10-36).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Компанія Херсонпейдж п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період 2015 року в сумі 171 816 грн., за період 2016 року - 45 362 грн.; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період 2014 року у сумі 24 359 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит у розмірі 268 373 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 268 373 грн., в тому числі у липні 2014 року - у сумі 7 008 грн., вересні 2014 року - 7 803 грн., у жовтні 2014 року - 2 945 грн., у листопаді 2014 року - 6 977 грн., у березні 2015 року - 16 269 грн., у квітні 2015 року - 6 470 грн., у травні 2015 року - 5 096 грн., у червні 2015 року - 3 845 грн., у липні 2015 року - 9 542 грн., у серпні 2015 року - 15 306 грн., у вересні 2015 року - 34 236 грн., у жовтні 2015 року - 41 834 грн., у листопаді 2015 року - 21 848 грн., у грудні 2015 року - 34 782 грн., у січні 2016 року - 16 468 грн., у лютому 2016 року - 5 237 грн., у квітні 2016 року - 28 697 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 року №0001481422, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 241 537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17 430,25 грн., №0001491422, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 268 373 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 67 093,25 грн. (Т. І, а.с. 8, 9).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток стало не підтвердження ТОВ Компанія Херсонпейдж реальності господарських операцій з ТОВ Династия Т , ТОВ Веліос , ПП Гарде-Плюс , ПП Фебрус , ПП Лагуна-Біч , ПП Ставр і К , ПП Пайола належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами.

Так, під час перевірки відповідач встановив, що надані до перевірки видаткові накладні та акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять відомостей щодо особи, що отримала від контрагентів поставлений товар та послуги. Постачання товару також не підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Разом з цим, оскільки під час перевірки позивач не підтвердив у повному обсязі виконання господарських операцій з наведеними контрагентами даними бухгалтерського обліку, у тому числі на запит контролюючого органу, а згідно податкової інформації контрагенти не мають достатньої кількості трудових ресурсів для виконання операцій, не знаходяться за податковою адресою та згідно відомостей слідчого органу більшість з них є фіктивними підприємствами і входять до складу конвертаційного центру, про що порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України, контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Компанія Херсонпейдж використовувало лише документальне оформлення операцій з вказаними підприємствами без фактичного їх здійснення.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок цих операцій відбулось за відсутності правових підстав, у зв'язку із чим вбачаються всі обставини для коригування обліку платника шляхом збільшення податкових зобов'язань.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач не підтвердив реальність господарських операцій з контрагентами належним чином оформленими первинними документами, у тому числі обґрунтованість їх відсутності, під час перевірки контролюючим органом встановлена відсутність у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарських операцій, а податкова інформація свідчить про фіктивність деяких підприємств-постачальників, висновки відповідача про протиправність формування валових витрат та податкового кредиту за цими операціями відповідають нормам податкового законодавства, у зв'язку із чим збільшення грошових зобов'язань згідно оскаржуваних рішень є обґрунтованим та підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності вказаних товару та послуг.

Разом з цим, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ТОВ Династия Т укладено Договір від 01.05.2014 року №ДГ-0000027 (Т. І, а.с. 37), за яким ТОВ Династия Т зобов'язується надати ТОВ Компанія Херсонпейдж послуги автотранспорту: автомобілю до 3-х т та автовишки до 22 м, а також матеріали для електромонтажних робіт на суму 102 000 грн.

Колегія суддів враховує, що згідно п. 1.2 вказаного Договору ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується оплатити ТОВ Династия Т надані автопослуги та матеріали протягом 10 днів після підписання акту наданих послуг (накладної).

Відповідно до п. 2 Договору ТОВ Династия Т зобов'язується надати автопослуги та послуги з постачання товару для електромонтажних робіт ТОВ Компанія Херсонпейдж .

ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується після надання автопослуг прийняти їх за актом, постачання матеріалів для електромонтажних робіт - за накладною та провести остаточний розрахунок.

Пунктом 4.1 визначено строк дії Договору з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав рахунки-фактури від 03.07.2014 року №СФ-0000197, №СФ-0000198, від 04.07.2014 року №СФ-0000199, акт здачі-прийняття послуг від 03.07.2014 року №ОУ-0000120, видаткові накладні від 03.07.2014 року №РН-0000075, від 04.07.2014 року №РН-0000076, податкові накладні від 03.07.2014 року №44, №45, від 04.07.2014 року №48, платіжні доручення від 29.05.2014 року №63, від 30.05.2014 року №65.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведені видаткові накладні не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреностей (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідають вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Водночас, під час перевірки позивач не підтвердив вказані операції у своєму бухгалтерському обліку, картки по рахункам 631, 311, 92, 209, 79 за липень 2014 року не надав.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні тощо.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно платіжних доручень, наданих до перевірки, оплата операцій проведена позивачем у травні 2014 року, тоді як рахунки-фактури виставлені контрагентом у липні 2014 року, що не відповідає умовам договору і надає можливості встановити оплату послуг і товару в межах цих операцій.

При цьому, платіжні доручення від 06.08.2014 року №89, від 05.08.2014 року №86, від 04.08.2014 року №85 (Т. І, а.с. 46, 47), надані до суду першої інстанції разом із позовом, не пред'являлись контролюючому органу під час перевірки.

Так само, не обґрунтовано перерахування коштів на рахунок контрагента рахунками-фактури, зазначеними у вказаних документах, відповідні документи ні під час перевірки, ні суду надані не були.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про доведеність контролюючим органом того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні і ці недоліки не дають можливості встановити результат операцій, порядок їх виконання, у тому числі місце постачання послуг і товару, фактичне виконання операцій.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ТОВ Велиос укладено Договір від 02.09.2014 року №ДГ-01/09-4 (Т. І, а.с. 38), за яким ТОВ Велиос зобов'язується надати ТОВ Компанія Херсонпейдж послуги автотранспорту: автомобілю до 3-х т та автовишки до 22 м, а також матеріали для електромонтажних робіт на суму 105 000 грн.

Колегія суддів враховує, що згідно п. 1.2 вказаного Договору ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується оплатити ТОВ Велиос надані автопослуги та матеріали протягом 10 днів після підписання акту наданих послуг (накладної).

Відповідно до п. 2 Договору ТОВ Велиос зобов'язується надати автопослуги та послуги з постачання товару для електромонтажних робіт ТОВ Компанія Херсонпейдж .

ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується після надання автопослуг прийняти їх за актом, постачання матеріалів для електромонтажних робіт - за накладною та провести остаточний розрахунок.

Пунктом 4.1 визначено строк дії Договору з 02.09.2014 року по 31.12.2014 року.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав рахунки-фактури від 04.09.2014 року №СФ-0000017, №СФ-0000018, від 30.12.2014 року №СФ-0000168, акт здачі-прийняття послуг від 04.09.2014 року №ОУ-0000006, №ОУ-0000062, видаткову накладну від 04.09.2014 року №РН-0000002, податкові накладні від 04.09.2014 року №6, №7, від 30.12.2014 року б/н, платіжні доручення від 30.09.2014 року №108, від 29.12.2014 року №151.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведена видаткова накладна не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреностей (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідає вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Водночас, під час перевірки позивач не підтвердив вказані операції у своєму бухгалтерському обліку, картки по рахункам 631, 311, 92, 209, 79 за вересень, грудень 2014 року не надав.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні тощо.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно платіжних доручень, наданих до перевірки, оплата операцій проведена позивачем, зокрема, 29.12.2014 року, тоді як відповідний рахунок-фактура виставлений контрагентом 30.12.2014 року, що не відповідає умовам договору і надає можливості встановити оплату послуг і товару в межах цих операцій.

При цьому, не обґрунтовано перерахування коштів на рахунок контрагента рахунком-фактури, зазначеним у платіжному дорученні 29.12.2014 року №151 (Т. І, а.с. 62), відповідний документ ні під час перевірки, ні суду наданий не був.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про доведеність контролюючим органом того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні і ці недоліки не дають можливості встановити результат операцій, порядок їх виконання, у тому числі місце постачання послуг і товару, фактичне виконання операцій.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ПП Фебрус укладено Договір від 17.06.2015 року №15 (Т. І, а.с. 39), за яким ПП Фебрус приймає на себе зобов'язання відвантажити, а ТОВ Компанія Херсонпейдж - прийняти та оплатити матеріали (товар) на умовах, передбачених Договором.

Колегія суддів враховує, що згідно п. 1.2 вказаного Договору ТОВ Компанія Херсонпейдж здійснює оплату повної вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП Фебрус у сумі та строки згідно даного Договору.

Відповідно до п. 2 Договору товар поставляється згідно накладних. Ціна на товар визначається у накладних.

Згідно із п. 3 Договору товар, поставлений за даним Договором, має відповідати вимогам ДСТУ та підтверджуватись сертифікатом якості заводу-виробника.

Відповідно до п. 4 Договору на підставі виставлених рахунків ТОВ Компанія Херсонпейдж здійснює 100% оплату вартості партії відвантаженого товару, протягом 3-х банківських днів з моменту одержання товару.

Поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ Компанія Херсонпейдж .

Приймання товару здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарного споживання по якості .

Пунктом 6 визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав рахунки-фактури від 18.08.2015 року №СФ-0000006, від 22.09.2015 року №СФ-000139, від 28.09.2015 року №СФ-000139, від 30.11.2015 року №292, №СФ-000162, від 22.12.2015 року №СФ-000127, від 21.01.2016 року №31, від 29.01.2016 року №32, видаткові накладні від 17.07.2015 року №173, від 18.08.2015 року №30, від 22.09.2015 року №78, від 28.09.2015 року №143, від 21.10.2015 року №237, від 30.11.2015 року №292, від 01.12.2015 року №22, від 28.12.2015 року №272, від 29.12.2015 року №274, від 30.12.2015 року №276, від 21.01.2016 року №31, №21, від 29.01.2016 року №50, податкові накладні від 28.09.2015 року №143, від 16.10.2015 року №165, від 17.07.2015 року №173, від 21.10.2015 року №219, від 21.10.2015 року №219, від 01.12.2015 року №22, від 26.11.2015 року №237, від 28.12.2015 року №272, від 29.12.2015 року №274, від 30.12.2015 року №276, від 30.11.2015 року №292, від 18.08.2015 року №30, від 29.01.2016 року №50, від 22.09.2015 року №78, від 08.10.2015 року №95, від 21.01.2016 року №21, платіжні доручення від 18.08.2015 року №84, від 22.09.2015 року №119, від 25.09.2015 року №120, від 08.10.2015 року №134, від 16.10.2015 року №144, від 21.10.2015 року №150, від 26.11.2015 року №180, від 01.12.2015 року №182, від 03.12.2015 року №189, від 22.12.2015 року №202, від 29.12.2015 року №210, №213, №223, від 29.01.2016 року №228, від 17.07.2015 року №130.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведені видаткові накладні не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреностей (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідають вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Не підтвердженим під час перевірки також залишилось проведення позивачем оплати товару за січень 2016 року, відповідні розрахункові документи підприємством не надано.

Водночас, під час перевірки позивач не підтвердив вказані операції у своєму бухгалтерському обліку, картки по рахункам 631, 311, 92, 209, 79 за грудень 2015 року не надав.

Апеляційний суд враховує, що належне оформлення приймання товару обумовлено між учасниками і в Договорі.

У зв'язку із чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні, якість товару відповідними сертифікатами, як це передбачено умовами договору, тощо.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про доведеність контролюючим органом того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні і ці недоліки не дають можливості встановити результат операцій, порядок їх виконання, у тому числі місце постачання послуг і товару, фактичне виконання операцій.

Також, у перевіряємому періоді, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ПП Пайола укладено Договір від 20.01.2014 року №01/2016 (Т. І, а.с. 40), за яким ПП Пайола зобов'язується надати ТОВ Компанія Херсонпейдж послуги автотранспорту: автомобілю до 3-х т та автовишки до 22 м, а також матеріалів для електромонтажних робіт, а ТОВ Компанія Херсонпейдж - зобов'язується оплатити ПП Пайола надані послуги та матеріали протягом 10 днів після підписання акту наданих послуг (накладної).

Відповідно до п. 2 Договору ПП Пайола зобов'язується надати автопослуги та послуги з постачання матеріалів для електромонтажних робіт ТОВ Компанія Херсонпейдж .

ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується після надання автопослуг прийняти їх за актом, постачання матеріалів для електромонтажних робіт - за накладною та провести остаточний розрахунок.

Пунктом 4.1 визначено строк дії Договору з 20.01.2016 року по 31.05.2016 року.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав рахунки-фактури від 12.04.2016 року №СФ-0000041, від 13.04.2016 року №СФ-0000059, від 14.04.2016 року №СФ-0000066, видаткові накладні від 12.04.2016 року №РН-0000041, від 13.04.2016 року №РН-0000059, від 14.04.2016 року №РН-000066, податкові накладні від 12.04.2016 року №41, від 13.04.2016 року №59, від 14.04.2016 року №66, платіжні доручення від 12.04.2016 року №138, від 13.04.2016 року №151, від 14.04.2016 року №154.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведені видаткові накладні не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреностей (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідають вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні тощо.

Також, у перевіряємому періоді, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ПП Лагуна Біч укладено Договір від 22.09.2015 року №27 (Т. І, а.с. 41), за яким ПП Лагуна Біч зобов'язується надати ТОВ Компанія Херсонпейдж послуги автотранспорту: автомобілю до 3-х т та автовишки до 22 м, а ТОВ Компанія Херсонпейдж - зобов'язується оплатити ПП Лагуна Біч надані послуги та матеріали протягом 10 днів після підписання акту наданих послуг.

Відповідно до п. 2 Договору ПП Лагуна Біч зобов'язується надати автопослуги для електромонтажних робіт ТОВ Компанія Херсонпейдж .

ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується після надання автопослуг прийняти їх за актом та провести остаточний розрахунок.

Пунктом 4.1 визначено строк дії Договору з 02.09.2015 року по 31.12.2015 року.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав акти здачі-приймання авто послуг від 04.09.2014 року №228, від 30.09.2015 року №137, податкові накладні від 04.09.2015 року №215, від 30.09.2015 року №259, платіжні доручення від 18.09.2015 року №116, від 08.10.2015 року №137.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що акт наданих послуг від 04.09.2015 року складений раніше укладеного договору з контрагентом, що не дає можливості встановити виконання наведених послуг за договором.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні тощо.

Також, у перевіряємому періоді, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ПП Ставр і К укладено Договір від 09.10.2016 року №09/02 (Т. І, а.с. 42), за яким ПП Ставр і К зобов'язується поставити, а ТОВ Компанія Херсонпейдж - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 найменування, кількість, асортимент та ціна товару узгоджується в товарних накладних, підписаних належними представниками кожної зі сторін під час передачі товару.

Поставлений товар за своєю якістю відповідає державним стандартам, технічним умовам у сфері виробництва та обороту.

Згідно із п. 2.1 Договору товар поставляється зі складу ПП Ставр і К шляхом само вивозу.

Відповідно до п. 3.1 Договору ПП Ставр і К зобов'язується передати ТОВ Компанія Херсонпейдж товар, який відповідає всім умовам договору, сертифікату заводу виробника, державним стандартам та технічним умовам у сфері його виробництва та обороту. Підписати накладну під час передачі товару.

ТОВ Компанія Херсонпейдж зобов'язується прийняти товар згідно умовам Договору. Підписати накладну під час передачі товару.

Згідно із п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється ТОВ Компанія Херсонпейдж шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП Ставр і К або шляхом внесення грошових коштів в касу контрагента.

Пунктом 5.1 визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав видаткову накладну від 09.02.2016 року №26, податкову накладну від 09.02.2016 року №26, платіжне доручення від 09.02.2016 року №230.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведена видаткова накладна не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреності (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідає вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Апеляційний суд враховує, що належне оформлення приймання товару обумовлено між учасниками і в Договорі.

У зв'язку із чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні, якість товару відповідними сертифікатами, як це передбачено умовами договору, тощо.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про доведеність контролюючим органом того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні і ці недоліки не дають можливості встановити результат операцій, порядок їх виконання, у тому числі місце постачання послуг і товару, фактичне виконання операцій.

Також, у перевіряємому періоді, між ТОВ Компанія Херсонпейдж та ПП Гарде-Плюс укладено Договір від 02.09.2014 року №18, за яким ПП Гарде-Плюс зобов'язується відвантажити, а ТОВ Компанія Херсонпейдж - прийняти і оплатити товар на умовах, обумовлених договором.

На підтвердження виконання вказаних операцій позивач під час перевірки надав рахунки-фактури від 04.09.2014 року №85, від 27.10.2014 року №СФ-00090, від 21.11.2014 року №103, від 25.11.2014 року №СФ-00094, від 17.04.2015 року №СФ-00065, від 19.05.2015 року №СФ-000123, від 22.05.215 року, видаткові накладні від 04.09.2014 року №99, від 27.10.2014 року №60, від 21.11.2014 року №103, від 25.11.2014 року №№75, від 26.03.2015 року №106, від 27.03.2015 року №120, від 30.03.2015 року №141, від 17.04.2015 року №46, від 19.05.2015 року №31, від 22.06.2015 року №69, податкові накладні від 04.09.2014 року №99, від 27.10.2014 року №60, від 21.11.2014 року №103, від 25.11.2014 року №75, від 26.03.2015 року №106, від 27.03.2015 року №120, від 330.03.2015 року №141, від 17.04.2015 року №46, від 19.05.2015 року №31, від 22.06.2015 року №69, від 04.02.2015 року №1, платіжні доручення від 02.10.2014 року №111, від 27.10.2014 року №116, від 25.11.2014 року №136, від 04.01.2015 року №140, від 25.03.2015 року №50, від 26.03.2015 року №50, від 26.03.2015 року №51, від 27.03.2015 року №51, від 27.03.2015 року №53, від 22.06.2015 року №113.

Разом з цим, під час перевірки контролюючий орган встановив, що наведені видаткові накладні не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, у тому числі реквізити довіреностей (дата, номер) особи, що отримувала товар, тобто не відповідають вимогам первинного документу, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать про не підтвердження належним чином оформленими документами фактичного виконання господарських операцій.

При цьому, як свідчать матеріали, позивачем не надавались до суду вищенаведені первинні документи, чим не спростовано зауваження контролюючого органу під час перевірки.

Разом з цим, як під час перевірки так і під час розгляду справи, позивач не надав будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу цих операцій, не зазначив яким чином ці операції виконувались, не зазначив місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні тощо.

На думку колегії суддів зазначені обставини свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, фактично ці операції не відбувались та мають формальний характер.

При цьому, сама по собі наявність у позивача первинних документів по господарським операціям, які зумовило залучення позивачем вказаних контрагентів, у вигляді придбання у них відповідних матеріалів та послуг, не може однозначно свідчити про реальність оспорюваних операцій, оскільки і з наданих матеріалів не вбачається участь вказаних контрагентів у виконанні робіт, наданні послуг.

Не можливість підтвердити реальність цих операцій виникла і під час судового розгляду, з огляду на те, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, позивачем надано лише договори з вказаними підприємствами та платіжні документи.

Інших первинних документів, щодо яких у контролюючого органу виникли зауваження, позивач до суду не надав, чим не спростував висновки під час податкового контролю підприємства.

Зазначені обставини обґрунтовано прийнято судом першої інстанції до уваги, у зв'язку із чим вірно враховано наявність порушення відносно контрагентів кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не достатність підстав для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат, оскільки ці показники не підтверджуються належними первинними, бухгалтерськими та супутніми їм документами.

Таким чином, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо надання послуг, постачання товару, враховуючи недоведеність подальшого використання цих послуг, товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, суд першої інстанції вірно вказав на безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ та спірних сум до валових витрат та правомірність збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, колегія суддів враховує, що за правилами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно із п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що перевірка дотримання платником правил податкового та іншого законодавства під час провадження господарської діяльності здійснюється на підставі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів тощо.

Під час проведення контролюючих заходів платник податків зобов'язаний надати всі документи, що стосуються предмета перевірки, тобто обов'язок підтвердження правомірності формування податкового обліку покладається на відповідного платника.

Разом з цим, у разі втрати первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку, відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження вказаного повідомлення до органу податкової служби.

Не дотримання чи не виконання наведених правил є підставою вважати, що відповідні первинні, бухгалтерські та розрахункові документи у платника відсутні.

Колегія суддів враховує, що доводи позивача про намір невідомих осіб викрадення майна підприємства, про що ним повідомлено орган поліції, не свідчить про втрату первинних і розрахункових документів, у тому числі складених за результатом оспорюваних операцій, а відтак - про наявність обставин щодо звільнення від обов'язку забезпечити належними документами свій бухгалтерський облік. Будь-які належні відомості про втрату документів первинного та бухгалтерського обліку з незалежних від позивача причин не надані, а з повідомлення позивача не встановлено, які саме первинні документи були втрачені, чи фактично зазначене мало місце.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, відповідно до приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з цим, з огляду на те, що під час перевірки позивач не надав у повному обсязі первинні і бухгалтерські матеріали за результатом господарських операцій з контрагентами, такі ж матеріали не були надані і до суду, зазначені обставини позбавляють апеляційний суд врахувати висновок експерта №113, складений 21.05.2018 року, яким визначена необґрунтованість і неправомірність висновків контролюючого органу під час перевірки позивача.

Зазначені обставини позбавляють апеляційний оцінити висновок експерта як доказ в адміністративній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі є протиправність рішень контролюючого органу про збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних санкцій.

Підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій стало, зокрема, не підтвердження правомірності формування податкового обліку за результатом господарської діяльності підприємства з постачання товару, надання послуг відповідними первинними, бухгалтерськими, розрахунковими документами.

Отже, правильність формування податкового кредиту, валових витрат за результатом господарських операцій має підтверджуватись документарно, відповідні первинні, розрахункові, бухгалтерські матеріалами мають розкривати сутність господарських операцій, їх зміст, обсяги, вид тощо.

Ці документи мають відображати фактичність господарських операцій, наявність у підприємств основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, підтверджувати рух активів у процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та їх використання у господарській діяльності підприємства.

Під час експертного дослідження враховані всі наявні у позивача первинні, розрахункові і бухгалтерські документи, висновок експерта складений за даними документів, перевірити які суду не уявляється можливим у зв'язку із їх не наданням позивачем під час розгляду справи.

Водночас, результати експертного дослідження не розкривають зміст спірних операцій, їх використання позивачем у межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, не спростовані позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і правомірність рішень відповідача.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Херсонпейдж - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2019 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

К.В. Кравченко