Ухвала

від 08.09.2022 по справі 736/1272/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 736/1272/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/370/22 Категорія - ч. 1 ст. 249 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021275360000088 від 04.06.2021 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_8 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2022 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Холми, Корюківського району, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, депутатом не являється, одруженого, непрацюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку та інвалідів, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 15 травня 2021 року у період часу з 04 години 00 хвилин по 04 годину 50 хвилин, знаходячись на гідротехнічній споруді водопостачального ставу № 3, неподалік смт. Холми, Корюківського району Чернігівської області, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, за допомогою заборонених засобів лову, а саме 3 зяберних та 5 порожевих риболовних сіток, здійснили вилов риби у кількості: 58 пліток, вартість яких складає 4930 гривень; 10 краснопірок, вартість яких складає 680 гривень; 3 линів, вартість яких складає 357 гривень; 2 окунів, вартість яких складає 34 гривні та 1 карася сріблястого, вартість якого складає 17 гривень, чим грубо порушили вимоги п. 3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених Державним комітетом рибного господарства України № 19 від 15.05.1999, тобто займалися таким чином, незаконним рибним добувним промислом, чим відповідно такс, затверджених Постановою Кабміну Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, спричиненого в результаті незаконного добування (збирання) чи знищення цінних видів водних біоресурсів», спричинили істотну шкоду водним біоресурсам на загальну суму 6018 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає вирок суду незаконним та невмотивованим через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. На думку апелянта, всупереч ч. 1 ст. 69 КК України, суд призначив йому суворе покарання.

Не оспорюючи доведеність вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації, прокурор вважає вирок суду таким, що підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та просить у резолютивній частині вироку вирішити питання щодо речового доказу, а саме, речовий доказ автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , залишити у його власності. У решті вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що дане кримінальне провадження виділене з матеріалів кримінального провадження за № 12021275360000075 відносно ОСОБА_9 , який вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.07.2021 року засуджений за ч. 1 ст. 249 КК України, згідно якого суд ухвалив долю речового доказу автомобіля марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , вирішити під час розгляду виділених матеріалів кримінального провадження № 12021275360000088. Однак у даному кримінальному провадженні суд не прийняв жодного рішення щодо долі даного транспортного засобу, чим порушив вимоги ст. ст. 368, 374 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку протиправних діянь, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся.

Апеляційний суд відмічає, що доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, за обставинами, інкримінованими в обвинувальному акті, є правильною.

Дії обвинуваченого судом вірно кваліфіковані ч. 1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 06 листопада 2009 р.) … призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, врахував обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Перевіривши вирок, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність покарання тяжкості та обставинам вчиненого ним правопорушення, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання. Колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином оцінив особу обвинуваченого, а тому підстав вважати призначене покарання занадто суворим немає.

Будь-яких обставин, що не були враховані місцевим судом в апеляційній скарзі не вказано, а тому безпідставно вважати призначене покарання суворим та таким, що не відповідає особі обвинуваченого.щодо засудження особи, відносно якої кримінальне провадження було виділене в окреме провадження до штрафу, то слід зазначити, що ця особа, на відміну від ОСОБА_7 , досягла пенсійного віку і до неї не могло бути застосоване покарання у виді обмеження волі.

Що стосується вказівки прокурора щодо вирішення питання речового доказу по справі, то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, серед іншого, питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Проте при ухваленні вироку судом не було дотримано вказаних вимог.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, належний ОСОБА_7 автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , був вилучений в ході огляду місця події.

15 травня 2021 року постановою дізнавача у кримінальному провадженні про визнання речей речовими доказами та приєднання їх до матеріалів дізнання вказаний автомобіль визнано речовим доказом по справі.(а.п. 33,34).

04 червня 2021 року постановою прокурора Корюківської окружної прокуратури про виділення матеріалів кримінального провадження кримінальне провадження за № 12021275360000088 відносно ОСОБА_7 виділене з матеріалів провадження за № 12021275360000075 відносно ОСОБА_9 , який вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.07.2021 року засуджений за ч. 1 ст. 249 КК України.

Згідно цього вироку суд ухвалив долю речового доказу автомобіля марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , вирішити під час розгляду виділених матеріалів кримінального провадження № 12021275360000088. Проте, ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції не прийняв рішення щодо долі транспортного засобу, чим допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме, не застосував закон, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з викладеним, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо зміни вироку в частині вирішення питання щодо долі речового доказу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404-409, 413, 419 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2022 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині вирішення речового доказу.

Речовий доказ автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , залишити у його власності.

В іншій частині цей вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4