Рішення

від 08.09.2022 по справі 204/9094/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/9094/21

Провадження № 2/204/1251/22

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати державну реєстрацію та визнати припиненим право власності за відповідачем на нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101; витребувати з незаконного володіння від відповідача на користь співвласників спільного майна багатоквартирного будинку в особі ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101; стягнути з відповідача на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу. В підтвердження своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що спірне нежитлове приміщення, як допоміжне приміщення, вибуло з власності співвласників нежитлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 поза їх волею, а тому мають бути повернуті з чужого незаконного володіння назад у їх власність. В липні 2021 року до голови ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» (далі ОСББ «КЕДРІНА 49») прийшов відповідач і повідомив, що він придбав у територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на підставі договору купівлі-продажу нежитлове приміщення №VІ загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДМР від 10 серпня 2021 року на дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, на першому поверсі житлового будинку літ. А-16 нежитлові приміщення не значиться. Відповідно до експлікації приміщень першого поверху станом на 15 листопада 1980 року (дату первинної інвентаризації будинку) нежитлове приміщення площею 9,6 кв.м. вказане в технічному паспорті відповідача відповідає приміщенням VІ (кладова), площею 4,4 кв.м., та VІІ (кладова), площею 5,2 кв.м. Листом від 19 вересня 2021 року Управління з питань комунальної власності Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомило, що підставою для видачі ними витягу з Реєстру об`єктів прав комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на нежитлове приміщення стало рішення Дніпровської міської ради від 19 листопада 2003 року Т№11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережний». На підставі вказаного витягу державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А.В. 26 жовтня 2020 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення 54771670 про реєстрацію за Дніпровською міською радою права власності на спірне нежитлове приміщення, що і стало підставою для укладення з відповідачем договору купівлі-продажу. Тобто, спірне нежитлове приміщення, яким за відповідачем зареєстровано право власності, є кладовками, а отже допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, яким мають право користуватися усі власники квартир у будинку, оскільки дане допоміжне приміщення призначене для обслуговування потреб співвласників багатоквартирного будинку. Також зазначає, що спірне нежитлове приміщення не є ізольованим, доступ до вищевказаних приміщень відбувається через загальний вхід до будинку та сходову клітку загального користування.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року позовну заяву ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння за територіальною підсудністю передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року цивільну справу за позовом ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння повернуто на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2022 року заяву представника позивача ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» Патики Андрія Володимировича про вжиття заходів забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено та з метою забезпечення позовних вимог ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» накладено арешт на нежитлове приміщення VI на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, що на праві власності належить ОСОБА_1 .

28 березня 2022 року представник позивача подав клопотання проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та про поновлення строку для подачі клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у зв`язку з його пропуском. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що є необхідність у призначенні розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки на даний час не відомо, хто є реальним власником спірного приміщення, а після відкриття провадження встановити не є можливим, адже через війну та оголошення військового стану в Україні всі реєстри є закритими. Наразі є й неможливим накладення арешту на спірне майно, яке здійснив суд задовольнивши клопотання ОСББ про забезпечення позову, адже закритий Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з цим виникне питання чи витребовується спірне нежитлове приміщення від дійсного його власника. Лише після відкриття Державного реєстру речових прав нерухомого майна стане зрозуміло чи є необхідність у зміні предмету позову щодо витребування майна у його дійсного власника та залучення іншого відповідача у справі, витребування доказів від компетентних органів тощо.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідач та третя особа отримали копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками, проте будь-яких заяв по суті справи не подавали (а.с.102,103).

04 липня 2022 року до суду надійшла заява від представника позивача про те, що на даний момент наявна вся інформація щодо предмета спору та відсутні перепони для розгляду справи, 20 червня 2022 року було здійснено реєстрацію накладеного судом арешту на нежитлове приміщення, а також 20 червня 2022 року взято інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої відповідач станом на 20 червня 2022 року залишається власником спірного приміщення.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року у Комунального підприємства «ДНІПРОВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Дніпровської міської ради витребувано докази.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

На дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, на першому поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення не значяться. Разом з цим судом встановлено, що на першому поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , на дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, знаходяться дві комори, а саме №VI, загальною площею 4,4 кв.м. та №VII, загальною площею 5,2 кв.м. (а.с.33-35,116-122).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» прийнято у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18 серпня 2003 року, від 10 вересня 2003 року та від 12 вересня 2003 року (а.с.38).

На виконання зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року до комунальної власності територіальної громади міста, у тому числі, передано будинок АДРЕСА_1 (а.с.39).

04квітня 2018року зазамовленням територіальноїгромади містаДніпра вособі Дніпровськоїміської радивиготовлено технічнийпаспорт нанежитлове приміщення№ VІна першомуповерсі вжитловому будинкуліт.А-16будинку АДРЕСА_1 ,відповідно доякого нежитловеприміщення №VІскладається здвох приміщеньзагальною площею4,4кв.м.та 5,2кв.м.,що разомпо приміщенню№ VІскладає 9,6кв.м.Крім того,інженером зІНМ ОСОБА_2 складено актпро те,що вході обстеженнявказаного нежитловогоприміщення встановлено,що приуточненні лінійнихрозмірів зміниласьзагальна площаприміщення,а томувважати поприміщенню №VІзагальну площу9,6кв.м. (а.с.45-47).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра внесені відомості про те, що нежитлове приміщення № VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16 по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, що підтверджується витягом з даного Реєстру за №6893 від 06 жовтня 2020 року (а.с.37).

20 жовтня 2020 року за Дніпровською міською радою на підставі Витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра №6893 від 06 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності на нежитлове приміщення № VІ, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться на І поверсі в житловому будинку літ. А-16 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48-50).

21 травня 2021 року ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується інформацією з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.19).

24 червня 2021 року між територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №299/А, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону без умов №UA-PS-2021-05-21-000051-2, об`єкт малої приватизації нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-44).

02 липня 2021 року на виконання договору купівлі-продажу від 24 червня 2021 року №299/А відповідачем прийнято від департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради нежитлове приміщення на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

05 липня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ричка Ю.О. прийнято рішення №59105506 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 22030618112101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем (а.с.51).

Враховуючи вказане рішення державного реєстратора №59105506 відповідач на підставі договору купівлі-продажу №299/А, виданого 24 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., є власником нежитлового приміщення № VІ, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться на І поверсі в житловому будинку літ. А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22030618112101 (а.с.53,106-109).

Вирішуючи позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача спірного нежитлового приміщення судом враховується наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18) вказала, що зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19) висловлено висновок про те, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача зазначає, що ОСББ «КЕДРІНА 49» набуло право спільної сумісної власності на приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке по суті є двома коморами, як надопоміжне приміщення.

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першоюстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою, другоюстатті 369 ЦК Українипередбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другоїстатті 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII визначено, що допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Конституційний Суд України у рішенні від 09 листопада 2011 року у справі N 14-рп/2011 вказав, що за законодавством Українидопоміжне приміщенняу дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, щодопоміжне приміщенняможе бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 598/175/15-ц(провадження N 14-363цс19).

В постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі N 915/1096/18 міститься висновок про те, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

В постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі 914/554/19 міститься висновок про те, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

З досліджених доказів судом встановлено, що приміщення №VІ,загальною площею9,6кв.м.,що складаєтьсяз двохприміщень загальноюплощею 4,4кв.м.та 5,2кв.м.,право власностіна якезареєстроване завідповідачем, та дві комори загальною площею по 4,4 кв.м. та 5,2 кв.м. кожна, що вже існували станом на дату первинної інвентиризації будинку 15 листопада 1980 року, є одним і тим же приміщенням (а.с.33-50,116-122).

З вказаного слідує, що приміщення №VІна Іповерсі вжитловому будинкуліт.А-16,загальною площею9,6кв.м.,яке розташованеза адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, а тому перебуває у спільній сумісній власності співвласників вказаного багатоквартирного будинку, як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за територіальною громадою міста Дніпра було оформлене право власності на окреме нежитлове приміщення, а не належні позивачу на праві спільної сумісної власностідопоміжні приміщення, а саме дві комори, відповідачем та третьою особою не надано. Не надано суду і будь-яких доказів на підтвердження того, що з самого початку спірне приміщення №VІ будувалося як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин, використання якого мало інше (окреме) призначення (магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо).

Також суду не надано доказів перебудови комор у нежитлове приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування та проектної документації, тому спірне приміщення є допоміжним та належать на праві сумісної власності власникам квартир будинку, представником яких виступає позивач.

Щодо безпосередньо реєстрації спочатку за третьою особою права комунальної власності на спірне приміщення, то витяг з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень), які б підтверджували набуття третьою особою та в подальшому відповідачем речових прав на спірні приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав, відмінний від прийнятого у 2003 році в комунальну власність житлового фонду будинку АДРЕСА_1 . Рішення Дніпропетровської міської ради №11/13, яке стало підставою для реєстрації за територіальною громадою міста права власності на спірні приміщення, таким правовстановлюючим документом не є, оскільки таке рішення прийнято з метою реєстрації за третьою особою права власності на житлові багатоквартирні будинки в цілому, як житловий фонд.

Складений інженером з ІНМ Якубук А.В. Акт від 04 квітня 2018 року про те,що вході обстеженняспірного нежитловогоприміщення встановлено,що приуточненні лінійнихрозмірів зміниласьзагальна площаприміщення,а томувважати поприміщенню №VІзагальну площу9,6кв.м. ,судом доуваги неприймається,оскільки такийакт неє належнимта допустимимдоказом перебудовикомор № VІта №VІІ у нежитлове приміщення, їх реконструкції тощо (а.с.47 зворотна сторона).

Спірний договір купівлі-продажу від 24 червня 2021 року №299/А, який посвідчуює право власності на спірні приміщення за відповідачем, сам по собі не змінює їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Судом враховується, що законні підстави для перебування у власності третьої особи спірного нерухомого майна були відсутні, а тому третя особа не мала законних підстав на укладення відповідного правочину спрямованого на відчуження відповідачу спірного майна, що свідчить про нікчемність такого правочину та того що відповідач не є добросовісним набувачем спірного приміщення та на правовідносини, які виникли у даній справі, поширюється діястатті 387 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі N 910/11702/18.

З огляду на викладене позовна вимога про витребування з незаконного володіння від відповідача на користь співвласників спільного майна багатоквартирного будинку в особі ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» нежитлового приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації та визнання припиненим право власності за відповідачем на нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, судом враховується наступне.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною третьою якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані упостановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16(провадження N 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17 (провадження N 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі N 911/2034/16 (провадження N 12-303гс18), від 15 жовтня 2019 року у справі N 911/3749/17 (провадження N 12-95гс19), від 19 листопада 2019 року у справі N 911/3680/17 (провадження N 12-104гс19), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19).

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі N 726/1524/19 (провадження N 61-1946св21) Верховний Суд вказав, що задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

У постанові від 02 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-52гс20) Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок, згідно з яким обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання припиненим права власності за відповідачем слід відмовити через обрання позивачем неналежного способу захисту.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 6010,50 грн, що складаються із суми судового збору за задоволену позовну вимогу про витребування майна з незаконного володіння у розмірі 2270 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн (складання та подача позову) (а.с.12-18,125,126).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровська міська рада про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101.

У задоволенні решти позовних вимог ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49» судові витрати у розмірі 6010 (шість тисяч десять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КЕДРІНА 49», місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд.49, ідентифікаційний код 40685740.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Дніпровська міська рада, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514.

Головуючий: